Постанова

Іменем України

23 травня 2018 року

м. Київ

справа № 663/2070/15-ц

провадження № 61-6927св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі :

головуючого - Хопти С. Ф.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - кредитна спілка «Громада»,

відповідачі: ОСОБА_2,

ОСОБА_3,

ОСОБА_4,

ОСОБА_5,

ОСОБА_6,

ОСОБА_7,

представник відповідача - ОСОБА_8,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, яка подана представником ОСОБА_8, на рішення Апеляційного суду Херсонської області, у складі колегії суддів: Борка А. Л., Бездрабко В. О., Приходько Л. А., від 23 червня 2016 року,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2015 року кредитна спілка «Громада» (далі - КС «Громада», кредитна спілка) звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 30 жовтня 2009 року між кредитною спілкою та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 346, за умовами якого позичальник отримав кредит у сумі 68 000, 00 грн зі сплатою за користування кредитом 51,2 % річних від суми залишку кредиту. Строк дії укладеного кредитного договору визначений до 25 жовтня 2010 року. З метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором 30 жовтня 2009 року було укладено три договори поруки з поручителями: ОСОБА_3, ОСОБА_4; ОСОБА_5, ОСОБА_6; ОСОБА_7 Рішенням Скадовського районного суду Херсонської області від 21 червня 2011 року з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь КС «Громада» було стягнуто 102 193, 21 грн кредитної заборгованості, яка утворилась станом на 27 жовтня 2010 року. ОСОБА_2 проводив часткове погашення кредитної заборгованості, але станом на 13 липня 2015 року заборгованість за кредитним договором складала 63 817, 00 грн, з них: 36 800, 00 грн по тілу кредиту та 27 017, 00 грн. по сплаті відсотків. Заборгованість по процентам за користування кредитними коштами становить 112 692, 50 грн, три проценти річних - 6 603, 08 грн, сума інфляційних втрат - 25 411, 92 грн.

Посилаючись на викладені обставини КС «Громада» просила суд стягнути солідарно із ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 кредитну заборгованість у розмірі 144 707, 51 грн, що складається із заборгованості зі сплати процентів за користування кредитними коштами у розмірі 112 692, 05 грн, суми трьох процентів річних у розмірі 6 603, 08 грн. та суми інфляційних втрат у розмірі 25 411, 92 грн.

Рішенням Скадовського районного суду Херсонської області, у складі судді Кустова О. Ю., від 11 березня 2016 року частково задоволено позовні вимоги КС «Громада». Стягнуто із ОСОБА_2 на користь КС «Громада» заборгованість за кредитом за період з 28 січня 2010 року по 13 липня 2015 року у розмірі 144 707, 51 грн, яка складається з заборгованості по відсотках за користування кредитом у сумі 112 692, 50 грн, суми трьох процентів річних у розмірі 6 603, 08 грн, суми інфляційних втрат у розмірі 25 411, 92 грн. У задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 - відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що боржник допустив утворення заборгованості, яка підлягає стягненню з останнього за порушення взятих на себе зобов'язань. Також районний суд дійшов висновку про припинення поруки у відповідності до положень частини четвертою статті 559 ЦК України.

23 червня 2016 року рішенням Апеляційного суду Херсонської області рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 11 березня 2016 року змінено - зменшено суму, що підлягає стягненню із ОСОБА_2 на користь КС «Громада» з 144 707, 51 грн до 80 301, 72 грн (яка складається із заборгованості по відсотках за користування кредитом у розмірі 55 122, 12 грн, суми трьох процентів річних у розмірі - 3 311, 08 грн, суми інфляційних втрат у розмірі - 21 867, 08 грн). Зменшено розмір судового збору, який підлягає стягненню із ОСОБА_2 на користь КС «Громада» з 1 447, 07 грн до 803 грн.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази. Місцевий суд ухвалив законне і обґрунтоване рішення у частині відмови у задоволенні позовних вимог до поручителів з додержанням норм матеріального та процесуального права. Разом з цим, апеляційний суд дійшов висновку про те, що із ОСОБА_2 на користь КС «Громада» має бути стягнуто 80 301, 72 грн кредитної заборгованості за період з 31 липня 2012 року по 13 липня 2015 року у межах трирічного строку позовної давності з урахуванням дати проведення позивачем розрахунків по 13 липня 2015 року та дати звернення до суду із позовними вимогами.

У серпні 2016 року представником ОСОБА_2 - ОСОБА_8 подано касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Херсонської області від 23 червня 2016 року.

16 січня 2017 року ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

10 березня 2017 року КС «Громада» подала заперечення (відзив) на касаційну скаргу, в яких вказує на її необґрунтованість та безпідставність.

29 березня 2017 року ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ справу за позовом КС «Громада» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором призначено до судового розгляду.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів». Відповідно до пункту 4 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

02 лютого 2018 року справу передано до Верховного Суду.

08 лютого 2018 року справу розподілено судді-доповідачу.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_8 просить скасувати рішення Апеляційного суду Херсонської області від 23 червня 2016 року, а справу передати на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу, обґрунтовано тим, що апеляційний суд повно і всебічно не з'ясував обставини справи та дійшов необґрунтованого висновку про те, що КС «Громада» звернулась до суду в межах строку позовної давності. Ним частково погашалась заборгованість.

Рішення Апеляційного суду Херсонської області від 23 червня 2016 рокупереглядається у касаційному порядку у частині вимог КС «Громада» до ОСОБА_2, оскільки у іншій частині заявником та іншими учасниками справи не оскаржується.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеними вимогам закону рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Судами встановлено, що відповідно до кредитного договору № 346 від 30 жовтня 2009 року, укладеного між КС «Громада» та ОСОБА_2, кредитна спілка як кредитодавець надала останньому як позичальнику кредит в сумі 68 000, 00 грн на умовах строковості, зворотності, цільового характеру використання, платності та забезпеченості, а позичальник зобов'язався повернути кредит відповідно до умов, передбачених цим договором, та сплатити проценти за користування кредитом (пункт 1.1). Цільове призначення кредиту: рефінансування (пункт 1.2). Строк договору становить 12 місяців, тобто з 30 жовтня 2009 року по 25 жовтня 2010 року (пункт 1.3). За користування кредитом позичальник сплачує кредитодавцю проценти, передбачені пунктом 3.1 договору (пункт 1.4). Плата за користування кредитом становить 51,2% річних від суми залишку кредиту (пункт 3.1). Пунктом 3.4 передбачено графік погашення кредиту, згідно якого тіло кредиту та відсотки мали бути погашені позичальником 25 жовтня 2010 року (а.с. 15).

З метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань за вищевказаним кредитним договором 30 жовтня 2009 року були укладені договори поруки: № 346п між КС «Громада» та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, № 346/1п між КС «Громада» та ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та № 346/2п між КС «Громада» та ОСОБА_2, ОСОБА_7

Відповідно до умов укладених договорів поруки поручителі зобов'язалися перед кредитором в повному обсязі відповідати по зобов'язаннях позичальника ОСОБА_2, що виникають із кредитного договору № 346 від 30 жовтня 2009 року.

Встановлено, що 02 листопада 2010 року КС «Громада» звернулася з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості.

Рішенням Скадовського районного суду Херсонської області від 21 червня 2011 року у справі № 2-643/11 з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь КС «Громада» було солідарно стягнуто заборгованість за кредитним договором № 346 від 30 жовтня 2009 року станом на 27 жовтня 2010 року у сумі 102 193, 21 грн, яка складається з заборгованості з тіла кредиту в розмірі 67 776, 74 грн та заборгованості з відсотків у розмірі 34 416, 47 грн. Розстрочено виконання рішення суду.

Відповідно до квитанцій від 27 вересня 2011 року, від 22 серпня 2012 року, прибуткового касового ордеру № 9251 від 23 серпня 2012 року, ОСОБА_2 здійснювалось погашення заборгованості за кредитом.

Листами № 1651-1656 від 05 червня 2015 року КС «Громада» повідомила відповідачів про наявність заборгованості, яку просила погасити добровільно.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України (2004 року) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

У відповідності до положень статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Для обчислення позовної давності застосовують загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252-255 ЦК України.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Тобто новий строк позовної давності (після його переривання) починає свій перебіг наступного дня після пред'явлення позову.

Зазначивши, що пред'явленням кредитною спілкою позову до відповідачів про стягнення кредитної заборгованості у листопаді 2010 року перебіг позовної давності перервався, а також прийнявши до уваги дії ОСОБА_2 щодо погашення заборгованості за кредитом (27 вересня 2011 року, 22 серпня 2012 року, 23 серпня 2012 року), суд апеляційної інстанції правильно визначив дату початку перебігу позовної давності після її переривання.

Згідно із статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи вищезазначені положення закону та у випадку відсутності визначеного договором розміру процентів після спливу визначеного у договорі строку повернення кредиту, слід дійти висновку, що у такому випадку розмір процентів визначається на рівні облікової ставки Національного банку України, що не виключає застосування положення статті 625 ЦК України у разі прострочення виконання боржником грошового зобов'язання.

Вказана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року у справі за № 6-1412цс16.

Змінюючи рішення суду першої інстанції та визначаючи розмір кредитної заборгованості, апеляційнийсуд вказаної правової позиції Верховного Суду України до уваги не взяв, відступ від неї не мотивував.

Вказуючи, що з ОСОБА_2 на користь кредитної спілки «Громада» підлягає до стягнення 80 301, 72 грн (заборгованість по відсотках за користування кредитом у розмірі 55 122, 12 грн, сума трьох процентів річних - 3 311, 08 грн, сума інфляційних втрат у розмірі - 21 867, 08 грн у межах трирічного строку з урахуванням дати проведення позивачем розрахунків та дати звернення до суду із позовними вимогами) апеляційний суд не врахував, що договором № 346 від 30 жовтня 2009 року, укладеним між КС «Громада» та ОСОБА_2, не встановлений розмір процентів після спливу визначеного у договорі строку його дії (25 жовтня 2010 року). Суд апеляційної інстанції за відсутності правових підстав визначив заборгованість відповідача зі сплати процентів за користування кредитом, виходячи із розміру 51,2 % річних, не визначив у межах позовної давності належний розмір заборгованості по процентах за користування кредитними коштами на рівні облікової ставки Національного банку України (відповідно і розмір виплат згідно статті 625 ЦК України).

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 57-60, 131-132, 137, 177, 179, 185, 194, 212-215 ЦПК України, 2004 року, визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позовів, що стосуються, зокрема, грошових вимог (дослідження обґрунтованості, правильності розрахунку, доведеності розміру збитків, наявності доказів, що їх підтверджують). Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Таким чином, апеляційним судом не встановлено тих фактичних обставин, від яких залежить правильне вирішення справи.

Частиною третьою статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Частиною 1 статті 400 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції під час розгляду справи в касаційному порядку не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки недоліки, допущені судом апеляційної інстанції, не можуть бути усунуті при касаційному розгляді справи, судове рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно об'єктивно дослідити вказані в даній постанові докази у сукупності з іншими доказами у справі, надати оцінку доводам та поданим сторонами доказам в обґрунтування своїх вимог та заперечень, як в цілому, так і кожному доказу окремо, мотивуючи відхилення або врахування кожного доказу.

Керуючись статтями 402, 409, 411, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_2, яка подана представником ОСОБА_8, задовольнити.

Рішення Апеляційного суду Херсонської області від 23 червня 2016 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд до Апеляційного суду Херсонської області.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийС. Ф. Хопта СуддіО. В. Білоконь Б. І. Гулько Є. В. Синельников Ю. В. Черняк