Історія справи

Постанова КЦС ВП від 23.04.2025 року у справі №522/1957/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 522/1957/21

провадження № 61-11638св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Обслуговуючий кооператив «Екодом-1»,

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ханбер»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Обслуговуючого кооперативу «Екодом-1», третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ханбер», про визнання правочинів недійсними

за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Зайця Костянтина Вікторовича на постанову Одеського апеляційного суду від 29 червня 2023 року у складі колегії суддів: Сєвєрової Є. С., Вадовської Л. М., Цюри Т.В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати недійсним договір № 39б про сплату пайових внесків у Обслуговуючому кооперативі «Екодом-1» (далі - ОК «Екодом-1», кооператив) від 21 березня 2019 року, укладений між ОК «Екодом-1» та ОСОБА_2 ; визнати недійсним договір № 8 про сплату пайових внесків у ОК «Екодом-1» від 22 квітня 2017 року, укладений між ОК «Екодом-1» та ОСОБА_2 ; визнати недійсним договір № 9 про сплату пайових внесків у ОК «Екодом-1» від 02 квітня 2017 року, укладений між ОК «Екодом-1» та ОСОБА_2 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що він є інвестором будівництва багатоквартирного житлового будинку з підземним паркінгом та вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення за адресою: АДРЕСА_1 (будинку присвоєно адресу: АДРЕСА_2 . У 2016 році він профінансував будівництво квартири загальною площею 140,14 кв. м та двох паркомісць. Замовником будівництва було Товариство з обмеженою відповідальністю «Ханбер» (далі - ТОВ «Ханбер», товариство). Отримавши письмове погодження замовника будівництва клубного будинку «Graf» та, відповідно, єдиного власника майнових прав на усі приміщення в будинку ТОВ «Ханбер», ОК «Екодом-1» відчужив на його користь майнові права на об`єкти нерухомості, які належать йому на праві власності: квартиру АДРЕСА_3 .

У листопаді 2019 року йому стало відомо про існування документів щодо повторного відчуження колишнім головою ОК «Екодом-1» ОСОБА_3 профінансованих позивачем об`єктів на користь ОСОБА_2 .

Перебуваючи у злочинній змові з ОСОБА_2 , колишній голова ОК «Екодом-1» ОСОБА_4 з перевищенням повноважень та з метою збагачення виготовила на користь ОСОБА_2 оспорювані договори. Такі дії ОСОБА_4 є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні від 22 серпня 2019 року № 4201916000000440, у якому ОСОБА_4 повідомлено про підозру.

Без погодження з ТОВ «Ханбер» ОК «Екодом-1» не мав повноважень на продаж об`єктів нерухомості. Договір про сплату пайових внесків між головою ОК «Екодом-1» і ОСОБА_2 нібито укладено 21 березня 2019 року, тоді як будинок уведений в експлуатацію ще 28 грудня 2018 року, а позивач придбав майнові права ще в 2016 році. Також позивач зазначив, що після звільнення ОСОБА_4 з посади голови, кооператив повідомив, що не знає про існування договору з ОСОБА_2 , і від нього не надходили ніякі кошти.

У зв`язку з цим позивач просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Приморський районний суд м. Одеси рішенням від 16 листопада 2021 року позовні вимоги залишив без задоволення.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що оспорюваними договорами, укладеними між ОСОБА_2 і ОК «Екодом-1» жодні права, інтереси чи свободи ОСОБА_1 не порушені. Водночас суд зазначив, що розгляд справи з вимогами на майбутнє не передбачений чинним цивільно-процесуальним законодавством; у спірному випадку вимоги про визнання недійсними договорів, укладених між ОК «Екодом-1» і ОСОБА_2 , не є ефективним способом захисту, адже невідомо, яким чином заявлені позовні вимоги будуть поновлювати права позивача, який є єдиним зареєстрованим власником спірного майна.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Одеський апеляційний суд постановою від 29 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 листопада 2021 року скасував та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив. Визнав недійсними договори про сплату пайових внесків: від 21 березня 2019 року № 39б; від 22 квітня 2017 року № 8; від 02 квітня 2017 року № 9, укладені між ОК «Екодом-1» і ОСОБА_2 .

Апеляційний суд мотивував постанову тим, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та доведеними. ОСОБА_1 є першим інвестором у будівництві на підставі договорів, які є чинними та у встановленому порядку не були визнані недійсними; позивач уніс повну вартість паїв, зареєстрував у встановленому законом порядку своє право власності на квартиру та машиномісця. Рішенням загальних зборів ОК «Екодом-1», затвердженим протоколом від 28 квітня 2016 року, надано згоду голові кооперативу на укладення договорів з ОСОБА_1 .

Таким чином, ОК ««Екодом-1», не ініціюючи розірвання договорів, укладених з позивачем у 2016 році, не мав права укладати договори про пайову участь щодо зарезервованих та оплачених позивачем об`єктів. При цьому ОСОБА_2 не надав належних і допустимих доказів на підтвердження наявності у нього майнових прав на спірне нерухоме майно.

Водночас суд зазначив, що наявність на розгляді в суді цивільної справи № 757/18453/20-ц підтверджує факт порушення договорами про сплату пайових внесків законних прав та інтересів ОСОБА_1 , які підлягають захисту шляхом визнання оспорюваних договорів недійсними.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи

У серпні 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Заєць К. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 29 червня 2023 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження вказував те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16, від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18, від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 та постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 522/27105/13, від 16 липня 2020 року у справі № 923831/18, від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17, від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17, від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18, від 10 травня 2023 року у справі № 204/8118/14.

Касаційна скарга мотивована безпідставністю твердження суду апеляційної інстанції про те, що наявність на розгляді у суді цивільної справи № 757/18453/20-ц свідчить про оспорювання та невизнання ОСОБА_2 прав ОСОБА_1 . При цьому апеляційний суд не врахував, що ОСОБА_2 набув право власності на спірне майно раніше (здійснив державну реєстрацію права власності), ніж ОСОБА_1 , оскільки в спірному випадку важливим критерієм для надання оцінки виникненню в особи права власності є не документ, на підставі якого таке право виникло, а момент виникнення такого права.

У серпні 2023 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, посилаючись на те, що це судове рішення є законним і обґрунтованим, оскільки суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку доказам, наданим сторонами.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

07 вересня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 17 квітня 2025 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Апеляційний суд встановив, що 22 жовтня 2015 року між ТОВ «Ханбер» як сторона 1 і ОК «Екодом-1» як сторона 2 був укладений договір про співпрацю № 1, предметом якого стала діяльність, спрямована на будівництво об`єкта та отримання в ньому приміщень.

Відповідно до пункту 2.1 вказаного договору сторони домовилися, що поділ об`єкта здійснюється в таких долях:

2.2.1. доля сторони 1 складає 2 295,9 кв. м квартир, розташованих на 3, 4, 5, 7 поверхах і одне паркомісце.

2.2.2. доля сторони 2 складає всі інші приміщення об`єкта.

Додатковою угодою від 15 грудня 2015 року № 1 до договору про співпрацю від 22 жовтня 2015 року № 1, укладеною між ТОВ «Ханбер» (сторона 1) і ОК «Екодом-1» (сторона 2) сторони дійшли до згоди внести зміни в пункт 2.1 договору, виклавши його в такій редакції:

«2.1.1 всі приміщення створені в результаті будівництва об`єкта, належать стороні 1.

2.1.2 сторона 2 здійснює, по попередній письмовій згоді сторони 1, продаж приміщень об`єкта (прав на них) на підставі договорів пайової участі, відповідно до чинного законодавства України і отримує грошові кошти від продажу, які направляють виключно на будівництво об`єкта. Сторона 2 не має права здійснювати продаж приміщень об`єкта або інше відчуження прав на приміщення без отримання згоди сторони 1».

З протоколу загальних зборів ТОВ «Ханбер» від 19 квітня 2016 року № 19/04/2016-ХБ відомо, що товариство надало згоду ОК «Екодом-1» на відчуження на користь ОСОБА_1 майнових прав у багатоповерховому житловому будинку з підземним паркінгом та вбудованими громадськими приміщеннями на АДРЕСА_1 , що будується, на наступне нерухоме майно: квартира загальною площею 121,2 кв. м, машиномісце площею 16,1 кв. м, машиномісце площею 16,1 кв. м, нежитлове приміщення (комора) площею 15 кв. м.

Рішенням загальних зборів членів ОК «Екодом-1» від 28 квітня 2016 року, затвердженим протоколом № 3/2016, надано згоду та повноваження голові ОК «Екодом-1» Дзюбі Н. О. на укладення договору про сплату пайових внесків ОСОБА_1 у сумі 5 577 000,00 грн.

28 квітня 2016 року ОК «Екодом-1» в особі голови кооперативу Дзюби Н. О. та асоційований член кооперативу ОСОБА_1 (учасник) уклали договір № 84 про сплату пайових внесків у ОК «Екодом-1», згідно з пунктом 1.1 якого кооператив зобов`язався здійснити у виконання договору про співробітництво № 1 між ТОВ «Екодом-1» і ТОВ «Ханбер» від 22 жовтня 2015 року про будівництво житлового будинку на АДРЕСА_1 за рахунок внесків учасника та внесків інших асоційованих членів, здати його в експлуатацію, передати учаснику квартиру в об`єкті будівництва та всі документи, необхідні учаснику для реєстрації права власності на нього, а учасник зобов`язався сплатити внески та має право отримати об`єкт нерухомого майна лише за умови повної сплати внеску.

До вказаного договору 31 серпня 2017 року було укладено додаткову угоду № 1.

ОСОБА_1 сплатив внески згідно з договором у розмірі 5 526 300,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 29 квітня 2016 року № 1711442.

ОК «Екодом-1» листом від 29 квітня 2016 року підтвердив оплату ОСОБА_1 внеску в сумі 5 577 000 грн, що в еквіваленті становило 220 000,00 дол. США. Повна сплата внеску також підтверджується довідкою від 02 вересня 2020 року.

Також ОК «Екодом-1» і ОСОБА_1 уклали договори на машиномісце № 8 та № 9 про сплату пайових внесків від 26 серпня 2016 року.

ОСОБА_1 сплатив внески за договором від 26 серпня 2016 року у загальному розмірі 1 430 000,00 грн.

02 квітня 2017 року між ОК «Екодом-1» в особі голови Дзюби Н. О. і ОСОБА_2 був укладений договір № 9 про сплату пайових внесків у ОК «Екодом-1», що стосується фінансування будівництва та отримання у власність паркомісця № 9, загальною площею 16,22 кв. м.

22 квітня 2017 року між ОК «Екодом-1» в особі голови Дзюби Н. О. і ОСОБА_2 укладено договір № 8 про сплату пайових внесків у ОК «Екодом-1», що стосується фінансування будівництва та отримання у власність паркомісця № 8, загальною площею 16,01 кв. м.

Голова ОК «Екодом-1» ОСОБА_4 видала ОСОБА_2 довідку про те, що він зробив внесок в повному обсязі на виконання договорів від 02 квітня 2019 року № 8 та від 22 квітня 2019 року № 9 у загальному розмірі 50 000,00 дол. США.

28 грудня 2018 року Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради видало сертифікат серії ОД № 162183622574, яким засвідчило відповідність закінченого будівництвом об`єкта «будівництво багатоквартирного житлового будинку з підземним паркінгом та вбудованими приміщенням (корегування)» за адресою: АДРЕСА_1 проектній документації та підтвердило готовність об`єкта до експлуатації. Замовником об`єкта є ТОВ «Ханбер».

21 березня 2019 року між ОК «Екодом-1»в особі голови Корнієнко Н.О. та ОСОБА_2 укладено договір № 39б про сплату пайових внесків у ОК «Екодом-1», що стосується фінансування будівництва та отримання у власність квартири № 9б , загальною площею 141 кв. м, відповідно до пункту 1.1 якого ОК зобов`язався організувати будівництво житлового будинку на АДРЕСА_1 за рахунок внесків учасника та внесків інших асоційованих членів ЖБК, здати його в експлуатацію, передати учаснику квартиру в об`єкті будівництва та всі документи, необхідні учаснику для реєстрації права власності на нього, а учасник зобов`язався сплатити до ЖБК внески та має право отримати об`єкт нерухомого майна лише за умови повної сплати внеску.

Голова ОК «Екодом-1» ОСОБА_4 видала ОСОБА_2 довідку про те, що він зробив внесок у повному обсязі на виконання договору від 21 березня 2019 року № 39б у розмірі 310 200,00 дол. США.

З інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відомо, що 31 липня 2019 року державний реєстратор Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області Мельничук В. О. зареєстрував за ОСОБА_2 право власності на квартиру № 39б , паркомісця № 8 та АДРЕСА_6 .

В результаті розгляду Міністерством юстиції України скарги ОСОБА_1 , ТОВ «Ханбер» і ОК «Екодом-1», наказом від 06 лютого 2020 року № 452/5 скасовано вказану державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 .

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2021 року (справа № 420/3933/20) відмовлено в задоволенні позову державного реєстратора виконавчого апарату Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області Мельничука В. О., який оскаржував наказ Міністерства юстиції України від 06 лютого 2020 року № 452/5.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 07 вересня 2020 року приватний нотаріус Косюк О. П. зареєстрував право власності на квартиру АДРЕСА_7 за ОСОБА_1

23 вересня 2020 року приватний нотаріус Косюк О. П. зареєстрував право власності за ОСОБА_1 на паркомісце № 8, загальною площею 16 кв. м та паркомісце № 9, загальною площею 16 кв. м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 .

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Загальні підстави недійсності правочину визначені статтею 215 ЦК України. Так, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Правом оспорювати правочин ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як «заінтересовані особи» (статті 215, 216 ЦК України).

З огляду на зазначені норми, правила статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Таким чином, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Правочин може бути визнаний недійсним за позовом особи, яка не була його учасником, за обов`язкової умови встановлення судом факту порушення цим договором прав та охоронюваних законом інтересів позивача. При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні норми статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.

Таким чином, захисту в суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Звертаючись з позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що на підставі договорів про сплату пайових внесків набув право власності на спірні квартиру та паркомісця.

Водночас спірне майно всупереч вимогам закону та за відсутності на те повноважень ОК «Екодом-1» на підставі оспорюваних правочинів повторно відчужило ОСОБА_2 .

Відповідно до статті 19-1 Закону України від 10 липня 2003 року № 1087-IV «Про кооперацію» член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу має право володіння, користування, а за згодою кооперативу - і розпоряджання квартирою, дачею, гаражем, іншою будівлею, спорудою або приміщенням кооперативу, якщо він не викупив це майно. У разі викупу квартири, дачі, гаража, іншої будівлі, споруди або приміщення член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного кооперативу чи іншого відповідного кооперативу стає власником цього майна.

Встановивши, що ОСОБА_1 раніше став вкладником (пайовиком) у будівництві (правочини від 28 квітня 2016 року та від 26 серпня 2016 року), ніж ОСОБА_2 (правочини від 02 квітня 2017 року, від 22 квітня 2017 року та від 21 березня 2019 року), на підставі договорів, які є чинними та у встановленому порядку не були визнані недійсними, і вніс повну вартість паїв, зареєстрував у встановленому законом порядку своє право власності на квартиру та машиномісця, апеляційний суд дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для визнання недійсними договорів про сплату пайових внесків від 02 квітня 2017 року № 9; від 22 квітня 2017 року № 8, від 21 березня 2019 року № 39б, укладених між ОК «Екодом-1» і ОСОБА_2 , оскільки ОК «Екодом-1», не ініціюючи розірвання договорів, укладених з ОСОБА_1 у 2016 році, не мав права укладати договори про пайову участь щодо зарезервованих та оплачених позивачем об`єктів будівництва, і практичні дії щодо реалізації інвестицій за цими договорами не могли бути вчинені. Водночас ОСОБА_2 не надав належних та допустимих доказів на підтвердження наявності у нього майнових прав на спірне нерухоме майно.

Встановивши зазначені обставини, апеляційний суд дійшов правильного висновку про задоволення позову.

Аргументи касаційної скарги про неврахування апеляційним судом того, що ОСОБА_2 набув право власності на спірне майно раніше (здійснив державну реєстрацію права власності), ніж ОСОБА_1 , є безпідставними, оскільки державна реєстрація права власності не є підставою виникнення та набуття права власності, і ця реєстрація була скасована наказом Міністерства юстиції України від 06 лютого 2020 року № 452/5.

Водночас правильним є висновок апеляційного суду про те, що наявність на розгляді у суді цивільної справи № 757/18453/20-ц свідчить про оспорювання та невизнання ОСОБА_2 прав ОСОБА_1 і, відповідно, вказує на те, що оспорюваними правочинами порушуються права та охоронювані законом інтереси позивача.

Доводи касаційної скарги (в межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження) спростовуються встановленими судами фактичними обставинами справи та наведеними нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються необхідності переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до компетенції Верховного Суду.

Ураховуючи конкретні обставини цієї справи, встановлені судами попередніх інстанцій, оскаржувані судові рішення не суперечать правовим висновкам, які зазначені в касаційній скарзі як підстава для відкриття касаційного провадження.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувана постанова відповідає вимогам закону, і підстав для її скасування немає.

Керуючись статтями 400, 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Зайця Костянтина Вікторовича залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного суду від 29 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов