ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2023 року

м. Київ

справа № 753/20166/21

провадження № 51-3925 км 22

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

засудженого ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Київського апеляційного суду від 26 вересня 2022 року стосовно

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженця та жителя

АДРЕСА_1 ,

засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 259 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Дарницького районного суду м. Києва від 19 травня 2022 року, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 26 вересня 2022 року, ОСОБА_6 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 259 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України.

За вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 24 вересня 2021 року приблизно о 21:54, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння неподалік ресторану «Максимум», що на вул. Декабристів, 12/37 у м. Києві, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння та передбачаючи суспільно небезпечні наслідки, використовуючи належний йому мобільний телефон марки «XiomiRedmi» з абонентським номером НОМЕР_1 , здійснив телефонний дзвінок на спецлінію «102» та під час розмови, достовірно знаючи, що поширювана ним інформація є неправдивою, повідомив оператору завідомо неправдиву інформацію про підготовку ним вибуху у закладі «Максимум», чим безпідставно відволік сили і засоби спеціальних служб для перевірки зазначеного повідомлення.

Вимога касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із ухвалою апеляційного суду через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить її скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно погодився з висновками суду першої інстанції про можливість звільнення ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України. Крім того, посилається на те, що суд апеляційної інстанції не перевірив належним чином доводів його апеляційної скарги, зокрема щодо неврахування вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння, та постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам статей 370 419 КПК України.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор підтримав доводи касаційної скарги, просив її задовольнити.

Засуджений заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив залишити оскаржуване судове рішення без зміни.

Мотиви Суду

Положеннями ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визначати доведеними обставини, що були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку, та правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 259 КК України в касаційному порядку не оспорюються.

Що стосується доводів прокурора щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність і м`якості призначеного ОСОБА_6 покарання через безпідставне звільнення засудженого на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням, то вони є необґрунтованими з огляду на таке.

Зі змісту касаційної скарги убачається, що прокурор фактично порушує питання про недотримання судом апеляційної інстанції визначених законом вимог, що стосуються призначення покарання і пов`язані з суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).

Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням всіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення.

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Положенням ч. 1 ст. 75 КК України визначено, що, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Як убачається з мотивувальної частини вироку, звільняючи ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України, суд першої інстанції врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, відсутність обставин, що обтяжують та пом`якшують покарання, посередню характеристику за місцем проживання, дані про особу винного, зокрема те, що він уперше притягається до кримінальної відповідальності, свою провину визнав частково, на обліку у психіатра та нарколога не перебуває, має міцні соціальні зв`язки.

Не погоджуючись із указаним рішенням, прокурор оскаржив вирок до суду апеляційної інстанції, просив скасувати його й ухвалити новий вирок у зв`язку з неправильним застосуванням до ОСОБА_6 ст. 75 КК України, що призвело до призначення йому необґрунтовано м`якого покарання.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні апеляційної скарги, погодився з рішенням суду першої інстанції та визнав обґрунтованим застосування ОСОБА_6 положень ст. 75 КК України, визнавши достатнім для цього даних про особу обвинуваченого, зокрема того, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягався, частково визнав свою провину, має міцні соціальні зв`язки, після вчиненого протягом значного проміжку часу не порушував закону, що свідчить про його становлення на шлях виправлення, у судовому засіданні повідомив про те, що наміру підірвати заклад у нього не було, здійснив таке повідомлення на емоціях.

Тобто, врахувавши всі обставини, які за законом мають правове значення, суд апеляційної інстанції, належно вмотивувавши своє рішення, дотримуючись принципу співмірності та індивідуалізації покарання, підтримав позицію суду першої інстанції щодо звільнення ОСОБА_6 від реального відбування покарання.

Колегія суддів уважає, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість звільнення засудженого на підставі ч. 1 ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням, врахувавши конкретні обставини справи та особливості застосування цієї норми Закону.

З урахуванням наведеного Суд уважає, що судами першої та апеляційної інстанцій було правильно застосовано закон про кримінальну відповідальність - ст. 75 КК України, з огляду на можливість виправлення засудженого без відбування реального покарання.

Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону, постановлена ухвала відповідає вимогам статей 370 419 КПК України, викладені в ній висновки належним чином умотивовані.

Щодо доводів прокурора про неврахування судами як обтяжуючої покарання обставини - вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння, то Суд зауважує, що за приписами ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення. Як убачається з обвинувального акта від 30 вересня 2021 року у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_6 , обставин, які обтяжують покарання згідно зі ст. 67 КК України, не встановлено. Під час розгляду провадження судом першої інстанції прокурор не змінював та не доповнював раніше пред`явлене обвинувачення, тому доводи прокурора в цій частині є безпідставними.

З огляду на викладене твердження прокурора про те, що суд не взяв до уваги відсутність пом`якшуючих покарання обставин, поведінку ОСОБА_6 під час затримання, часткове визнання ним своєї провини, а також того, що злочин вчинено ОСОБА_6 в стані алкогольного сп`яніння, не спростовують правильності висновків суду апеляційної інстанції й, за встановлених судом обставин, даних, які б указували на явну несправедливість призначеного ОСОБА_6 покарання та безпідставне звільнення його від відбування покарання з випробуванням, не вбачається.

Таким чином, обґрунтовані підстави для задоволення касаційної скарги прокурора та скасування оскаржуваного судового рішення стосовно ОСОБА_6 відсутні.

Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, передбачених ст. 412 КПК України, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, Судом не встановлено.

Керуючись статтями 441 442 КПК України, Суд

постановив:

Касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного суду від 26 вересня 2022 року стосовно ОСОБА_6 - без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3