Постанова

Іменем України

17 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 650/231/20

провадження № 61-487св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Чкаловська сільська рада Великоолександрівського району Херсонської області,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником Іщенком Олегом Олександровичем, на ухвалу Херсонського апеляційного суду від 11 грудня 2020 року у складі судді: Бездрабко В. О.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Чкаловської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області про продовження строку на прийняття спадщини та визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування.

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з заявою про залишення позову без розгляду.

Короткий зміст ухвал суду першої інстанції

Ухвалою Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 15 вересня 2020 року позов ОСОБА_1 до Чкаловської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області про продовження строку на прийняття спадщини та визнання права власності на земельну ділянку (пай) в порядку спадкування на спадкове майно залишено без розгляду.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивач ОСОБА_1 надав до суду заяву про залишення позову без розгляду у зв'язку з досудовим врегулюванням спору. Згідно пункту 5 частини 1 статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду. Право залишення позовної заяви без розгляду передбачено діючим законодавством і тому дана заява приймається судом.

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся з заявою про повернення судового збору, сплаченого за подачу позову та повернення позовної заяви з додатком копій документів, що подавалися на розгляд суду.

Ухвалою Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 09 листопада 2020 року відмовлено в задоволені заяви адвоката Іщенко О. О. в інтересах ОСОБА_1 про повернення судового збору та позовної заяви з додатками.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що при поданні позову до суду позивачем ОСОБА_1 сплачено судовий збір в сумі 840,80 грн. Оскільки позивачем заявлено одночасно вимоги майнового та немайнового характеру, а судовим збором оплачено лише вимогу немайнового характеру, суддею було винесено ухвалу про залишення позову без руху. На виконання даної ухвали позивачем було доплачено 2
459,67 грн. за вимогу майнового характеру. Таким чином твердження адвоката про двічі сплачений судовий збір є необґрунтованим, оскільки позивачем сплачено судовий збір в сумі 840,80 грн. за позовну вимогу немайнового характеру та 2459,67 грн. за вимогу майнового характеру. 11 вересня 2020 року позивач надав до суду заяву про залишення позову без розгляду. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням). Тобто у разі подання позивачем заяви про залишення позовної заяви без розгляду, повернення сплаченого судового збору не передбачено. Вимога заяви про повернення ОСОБА_1 позовної заяви з додатками, також задоволенню не підлягає, оскільки статтею 257 ЦПК України не передбачено повернення позивачеві матеріалів справи після постановлення ухвали про залишення позову без розгляду.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 11 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 09 листопада 2020 року повернуто.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що частиною 1 статті 353 ЦПК України встановлено вичерпний перелік ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду. Разом із тим, в указаному переліку не міститься ухвали суду першої інстанції щодо відмови у поверненні судового збору та матеріалів позовної заяви з додатками. За змістом пункту 13 частини 1 статті 353 ЦПК України, окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо визначення розміру судових витрат. Проте, ухвала суду від 09 листопада 2020 року не є ухвалою щодо визначення розміру судових витрат у розумінні пункту 13 частини 1 статті 353 ЦПК України. Помилкове посилання суду першої інстанції про те, що ухвала від 09 листопада 2020 року може бути оскаржена в апеляційному порядку, не спростовує висновок про те, що можливість апеляційного оскарження відповідної ухвали законодавцем не передбачена. Відповідно до пункту 4 частини 5 статті 357 ЦПК України, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Аргументи учасників справи

У січні 2021 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, яка підписана представником Іщенком О. О., в якій просив скасувати ухвалу апеляційного суду та ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви про повернення судового збору, сплаченого за подачу позову та повернення позовної заяви з додатком копій документів, що подавалися на розгляд суду.

Касаційна скарга мотивована тим, що повернення судового збору не охоплюється визначенням судових витрат. Апеляційним судом було вчинено підміну предметності апеляційного оскарження на виправдання незаконної ухвали суду від 09 листопада 2020 року. Якщо слідувати логіці суду апеляційної інстанції, то при наявності порушення законодавства з боку суду першої інстанції, але за відсутності норми права якою може бути оскаржено в апеляційному порядку ухвалу першої інстанції у відсутність судового рішення можна не реагувати на порушення при цьому у пряме порушення норми права статті 8, статті 55, статті 129 Конституції України, що мають най нищу юридичну силу не допустити до апеляційного оскарження незаконну ухвалу суду першої інстанції від 09 листопада 2020 року повернувши апеляційну скаргу.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2021 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, яка підписана представником Іщенком О. О., в частині оскарження ухвали Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 09 листопада 2020 року.

Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1, яка підписана представником Іщенком О. О., на ухвалу Херсонського апеляційного суду від 11 грудня 2020 року.

В ухвалі Верховного Суду від 21 січня 2021 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження, оскількикасаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені абзацом 2 частини 2 статті 389 ЦПК України (порушення норм процесуального права).

Ухвалою Верховного Суду від 04 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Згідно пункту 8 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

У статті 142 ЦПК України передбачений порядок розподілу витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду.

У частині 1 статті 353 ЦПК України передбачений перелік ухвал суду першої інстанції, які можна оскаржити в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

В ухвалі про залишення позову без розгляду можуть бути вирішені питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з державного бюджету (частина 3 статті 257 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов'язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду. "Право на суд", одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE, 15123/03, § 53,55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).

Оскарження ухвали щодо визначення розміру судових витрат передбачено пунктом 13 частини 1 статті 353 ЦПК України. Системний аналіз пункту 13 частини 1 статті 353, статті 142 ЦПК України та інших норм процесуального законодавства свідчить, що визначення розміру судових витрат охоплює собою, в тому числі, й повернення судового збору. Тому ухвала суду першої інстанції щодо вирішення питання про повернення судового збору може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Окрім цього, в апеляційній скарзі (а. с. 93-95) оскаржувалася ухвала суду першої інстанції в частині відмови у поверненні матеріалів позовної заяви з додатками. Проте в оскарженій ухвалі апеляційного суду відсутні будь-які мотиви щодо повернення апеляційної скарги в цій частині.

За таких обставин, апеляційний суд зробив помилковий висновок про повернення апеляційної скарги.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстав для висновку про те, що оскаржена ухвала апеляційного суду ухвалена без додержання норм процесуального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржену ухвала апеляційного суду скасувати і передати справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником Іщенком Олегом Олександровичем, задовольнити частково.

Ухвалу Херсонського апеляційного суду від 11 грудня 2020 року скасувати.

Передати справу № 650/231/20 до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції ухвалу Херсонського апеляційного суду від 11 грудня 2020 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук