Постанова

Іменем України

23 січня 2020 року

м. Київ

справа № 755/3644/19

провадження № 61-22284св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - служба у справах дітей Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_3 , на постанову Київського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року в складі колегії суддів: Махлай Л. Д., Кравець В. А., Мазурик О. Ф.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області про позбавлення батьківських прав.

Позовні вимоги мотивовані тим, що сторони є батьками неповнолітніх дочок, які проживають разом із позивачем. Відповідач життям дітей не цікавиться, не телефонує, не виявляє бажання спілкуватись з дітьми, таким чином самоусунувся від виховання своїх дітей, нехтує батьківськими обов`язками, не проявляє турботи щодо дочок. Дочка ОСОБА_4 має серйозні проблеми із здоров`ям, однак всі витрати на лікування дитини несе лише позивач, яка була вимушена звернутись до Києво-Святошинського районного суду Київської області із позовом до відповідача про стягнення з батька додаткових витрат на дітей. 14 вересня 2018 року Служба у справах дітей Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області склала висновок про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_2 щодо його неповнолітніх доньок, що є підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

ОСОБА_1 просила позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно його неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва в складі судді: Галагана В. І., від 30 травня 2019 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: служба у справах дітей Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, про позбавлення батьківських прав задоволено. Позбавлено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно його неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що суд, надавши оцінку показанням свідків, за відсутності даних про зацікавленість свідків щодо наслідків розгляду справи, прийняв до уваги факти, зазначені свідками щодо відсутності прояву зацікавленості у житті дітей з боку відповідача, відсутності належного матеріального утримання, належного виховання та піклування про дітей з боку відповідача, ухилення його від виконання батьківських обов`язків, що має систематичний характер. Врахувавши висновок органу опіки та піклування Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 14 вересня 2018 року за № К 137405.2664.2, суд зробив висновок щодо правомірності вимог позивача про позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав відносно його неповнолітніх дітей, оскільки в судовому засіданні доведено факт самоусунення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків, свідомого ухилення від виховання та утримання дітей, відсутності бажання на виконання батьківських обов`язків, на спілкування з дітьми в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення, відсутності прояву інтересу до внутрішнього світу дітей, їх стану здоров`я та створення умов для отримання дітьми належної освіти, таким чином встановивши свідоме нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, що не спростовано стороною відповідача жодним доказом та/або аргументом задля доведення вчинення відповідачем активних дій, спрямованих на підтримку відносин із дітьми.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 30 травня 2019 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: служба у справах дітей Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, про позбавлення батьківських прав відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що при розгляді справи ні позивач, ні відповідач не надали письмових доказів щодо матеріальних витрат на утримання дітей, проте суд першої інстанції зробив висновок про те, що відповідач не надавав матеріальної допомоги на дітей, враховуючи лише пояснення позивача та відхиляючи пояснення відповідача, не наводячи мотивів такого відхилення. Суд першої інстанції також не звернув уваги на те, що орган опіки та піклування Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, надаючи висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 не спілкувався з останнім, не врахував його думку, не перевірив чи є в його діях вина, та чи свідомо він ухиляється від виконання батьківських обов`язків. Позивач стверджувала, що відповідач ухилився від участі у засіданні комісії, коли вирішувалося питання по надання висновку про доцільність позбавлення батьківських прав, проте матеріали справи не містять даних про те, що відповідач був повідомлений про день та час засідання комісії, та взагалі знав про те, що позивач ініціювала таке звернення до органу опіки і піклування. Натомість, коли явка відповідача у судове засідання була визнана обов`язковою останній з`явився до суду, незважаючи на те, що напередодні поховав матір. Враховуючи показання свідків зі сторони позивачки про те, що вони не бачили відповідача у квартирі позивачки поза увагою суду залишився той факт, що відповідач мав іншу сім`ю ще до народження доньок та проживав у своїй сім`ї, і мав право на повагу до свого сімейного життя. Вказуючи на те, що відповідач не надає матеріальної допомоги на дітей та позивач утримує дітей лише за власний кошт, свідки не вказали джерело такої їх обізнаності. Суд не звернув уваги на те, що таке твердження свідків випливає лише з того, що вони не бачили відповідача разом з позивачкою та дітьми. Відтак такі покази свідків не є фактичними обставинами, про які їм достовірно відомо, а є їх припущеннями. Суд першої інстанції не врахував, що матеріалами справи не підтверджується винна поведінка відповідача та його свідоме ухилення він виховання та утримання дітей. Жодна із сторін не заявила клопотання про з`ясування думки дітей щодо розгляду даного спору. Разом з тим, на час звернення позивача з даним позовом та відповідно до статті 165 СК України діти самі мали право на звернення з таким позовом, проте від свого імені позов не подавали. Незважаючи на те, що діти, через те, що відповідач має іншу сім`ю, досить мало спілкувалися з батьком, вони носять його прізвище та за обставинами справи не встановлено, що позбавлення батьківських прав відповідача відповідає інтересам дітей. За вказаних обставин рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.

Аргументи учасників справи

У грудні 2019 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_3 , в якій просить повністю скасувати оскаржені постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції. При цьому посилалася на те, що апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини, поведінка батьків повинна бути такою, щоб дитина сама тягнулася до них. Апеляційним судом в межах розгляду справи не були досліджені докази, які подані позивачем відповідно до вимог ЦПК під час розгляду справи в суді першої інстанції, наявні в матеріалах справи та визнані належними та допустимими. Всупереч положенням ЦПК України відповідачем не надано належних та допустимих доказів, щодо надання фінансової допомоги відповідачем позивачу, або неповнолітнім дітям. Відповідач знехтував своїм батьківським обов`язком та навіть не допоміг пройти обстеження стану здоров`я своєї дочки ОСОБА_4 , не допомагає проходити обстеження і наразі.Відповідач не піклувався про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчання, підготовку до самостійного життя, не сприяв засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі; не виявляв інтересу до їх внутрішнього світу, стану здоров`я.

Вказує, що апеляційним судом не взято до уваги, що відповідач ніколи не оскаржував висновок Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області про визначення доцільності позбавлення батьківським прав ОСОБА_2 , відповідних доказів щодо оскарження даного висновку не надавав під час судових засідань по справі, а в матеріалах справи наявні докази свідомого ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідачем.

У січні 2020 року ОСОБА_2 надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову апеляційного суду без змін. Відзив мотивований безпідставністю та необґрунтованістю доводів касаційної скарги.

Вказує, що до 12 річного віку дітей (до січня 2017 року) відповідач приймав участь в утриманні дітей (в матеріальному плані значно більш, ніж позивач, так як на той час був головою правління страхової компанії, а позивач працювала разом з відповідачем на посаді страхового інспектора), та припинив надавати таку допомогу лише після сварки з позивачем, її звільнення та після того, як вона звернулася до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання дітей та додаткових витрат.

Звертає увагу на те, що погіршення особистих відносин між сторонами не може впливати на вирішення питання про позбавлення батьківських прав. Хоча у відповідача є інша сім`я діти мають прізвище відповідача та за обставинами справи не встановлено, що позбавлення батьківських прав відповідача відповідає інтересам дітей.

Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2019 рокувідкрито касаційне провадження у справі.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

14 вересня 2018 орган опіки та піклування Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області надав висновок № К 137405.2664.2 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . У висновку зазначено, що неповнолітні діти проживають разом із матір`ю по АДРЕСА_1 . Депутатом Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області 14 листопада 2016 року та 27 червня 2018 року складено акти про те, що з 2003 року по теперішній час батько дітей ОСОБА_2 за вказаною адресою не з`являвся, участі у вихованні дітей не приймав. Неповнолітні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 навчаються в 10-Б класі ліцею «ЕКО» № 198 м. Києва. За час навчання батько ліцей не відвідував, не цікавився навчанням дітей, не брав участі у роботі батьківського комітету класу. Відповідно до характеристик, складених керівництвом ліцею мати ОСОБА_1 бере активну участь у вихованні дітей, створює всі умови для повноцінного навчання та розвитку дітей, стимулює розвиток їх творчого потенціалу. Станом на 01 червня 2018 року батько ОСОБА_2 має заборгованість зі сплати аліментів на утримання неповнолітніх дітей в розмірі 58 729,11 грн. У присутності працівника служби у справах дітей та сім`ї Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області неповнолітньою ОСОБА_5 складено заяву, в якій дитина зазначила, що вперше побачила батька у 2013 році, після декількох зустрічей він знову припинив з нею спілкуватися, матеріальної допомоги не надає. Провести бесіду з неповнолітньою ОСОБА_4 та з`ясувати її думку не виявилось можливим через стан здоров`я дитини. На думку органу опіки і піклування вищезазначене свідчить про ухилення батька ОСОБА_2 від виховання дітей, наявність винної поведінки батька, свідомого нехтування ним своїми обов`язками.

07 листопада 2018 року згідно довідки, складеної у клініці Liv Hospital, пацієнтка ОСОБА_4 , у супроводі матері ОСОБА_1 проходила лікування у даній клініці з 01 жовтня 2018 року по 05 жовтня 2018 року.

Відповідно до довідки від 02 квітня 2019, складеної керівництвом ліцею «ЕКО» № 198 м. Києва ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є ученицями 11-Б класу даного ліцею, навчанням та вихованням займається мати ОСОБА_1 , батько ОСОБА_2 участі у вихованні доньок не бере, успіхами не цікавиться, на батьківські збори жодного разу не з`являвся.

Згідно довідки від 03 квітня 2019 року, виданої КНП «Вишнівська міська лікарня» № 83, при проведенні ЛКК з приводу визнання ОСОБА_4 дитиною з інвалідністю була присутня мати. У КНП «Вишнівська міська лікарня» відсутня інформація щодо батька дітей, зі слів лікаря-педіатра АЗПСМ № 1, в лікувальному закладі дітей супроводжувала мати ОСОБА_1 .

Відповідно до показів свідка ОСОБА_6 , яка є дітям хрещеною матір`ю, відповідача вона бачила лише одного разу на похрещенні дітей. Попри те, що діти часто хворіли та потребувати уваги, відповідач жодного разу не з`являвся у їхньому житті, не відвідував у лікарні, не намагався зустрітися, не надавав матеріальної допомоги ні на утримання дітей, ні на неодноразові операції дочки ОСОБА_4 .

Апеляційний суд встановив, що сторони ніколи у шлюбі не перебували та не проживали однією сім`єю. Відповідач перебував у зареєстрованому шлюбі з іншою жінкою, і має іншу дитину та проживав разом з дружиною та дитиною, про що позивач була обізнана. Відповідач визнав батьківство у добровільному порядку та діти були записані за прізвищем батька. Орган опіки та піклування Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, надаючи висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 не спілкувався з останнім, не врахував його думку, не перевірив чи є в його діях вина, та чи свідомо він ухиляється від виконання батьківських обов`язків. Неможливість повноцінного прийняття участі у вихованні доньок пов`язана з необхідність виконання відповідачем своїх сімейних обов`язків, та позивачем не доведено належними та допустимими доказами той факт, що відповідач не приймав участі в утриманні дітей.

У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц (провадження № 61-12305св18) зроблено висновок по застосуванню пункту 2 частини першої статті 164 СК України і вказано, що «ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками».

У частині шостій статті 19 СК України встановлено, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Аналіз змісту оскарженого рішення свідчить, що апеляційний суд обґрунтовано не взяв до уваги висновок органу опіки та піклування, оскільки встановив, що матеріали справи не містять даних про те, що відповідач був повідомлений про день та час засідання комісії, та взагалі знав про те, що позивач ініціювала таке звернення до органу опіки і піклування.

У частині першої статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановивши, що позивач не довела ухилення відповідачавід виховання дочок та свідомого нехтування батьківськими обов`язками, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про відсутність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржену постанову апеляційного суду без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_3 , залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков