Постанова

Іменем України

23 січня 2019 року

м. Київ

справа № 783/14/15-ц

провадження № 61-1049св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Карпенко С. О., Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., СтупакО.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідачі: Сокальський районний суд Львівської області, Держава Україна в особі Міністерства юстиції України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Червоноградського міського суду Львівської області від 23 серпня 2017 року у складі судді Новосад М. Д. та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 23 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Мельничук О. Я., Крайник Н. П., Савуляк Р. В.,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Сокальського районного суду Львівської області, Держави України в особі Міністерства юстиції України, про відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 03 червня 2015 року у складі судді Ванівського О. М. позовну заяву ОСОБА_3 направлено до Червоноградського районного суду Львівської області.

Ухвалою Червоноградського районного суду Львівської області від 18 червня 2015 року у складі судді Грабовського В. В., відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до Сокальського районного суду Львівської області, Держави України в особі Міністерства юстиції України, про відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 29 вересня 2015 року у складі колегії суддів: Штефаніци Ю. Г., Берези В. І., Бойко С. М., апеляційна скарга ОСОБА_3 відхилена, ухвала Червоноградського міського суду Львівської області від 18 червня 2015 року залишена без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 листопада 2015 року у складі судді Колодійчука В. М., відмовлено ОСОБА_3 у відкритті касаційного провадження у цій справі.

Постановою Верховного Суду України від 27 січня 2016 року у складі колегії суддів: Лященко Н. П., Гуменюка В. І., Охрімчук Л. І., Сеніна Ю. Л., Яреми А. Г., у задоволенні заяви ОСОБА_3 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 листопада 2015 року відмовлено.

У березні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами ухвали Червоноградського міського суду Львівської області від 18 червня 2015 року.

Заява ОСОБА_3 мотивована тим, що нововиявленою обставиною для цієї справи є постанова Верховного Суду України від 01 березня 2017 року, прийнята у справі № 6-3139цс16 за позовом ОСОБА_3 до Червоноградського міського суду Львівської області, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, якою у задоволенні заяви ОСОБА_3 відмовлено. Зі змісту постанови вбачається, що належним відповідачем у таких справах може бути лише держава, а не суди (судді), які діють від імені держави та виконують покладені на них державою функції правосуддя. Заявник зазначав, що такі обставини спростовують висновки суду, покладені в основу ухвали, про перегляд якої він просить і породжують процесуальні наслідки, які впливають на законність і обґрунтованість, ухваленого без їх врахування, судового рішення.

Ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 23 серпня 2017 року у задоволенні заяви ОСОБА_3 відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що постанова Верховного Суду України від 01 березня 2017 року, прийнята у справі № 6-3139цс16 не є нововиявленою обставиною, оскільки така винесена у іншій справі і на момент розгляду справи такої не існувало.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 23 листопада 2017 року апеляційна скарга ОСОБА_3 відхилена. Ухвала Червоноградського міського суду Львівської області від 23 серпня 2017 року залишена без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинами та положенням закону.

У січні 2018 року ОСОБА_3 подав до Верховного Суду засобом поштового зв'язку касаційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просив ухвали судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій не враховано положення статей 22, 56, 64 Конституції України та вимоги статей 361-366 ЦПК України 2004 року.

22 січня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3

Інші учасники справи не скористались своїм правом щодо надання відзиву на касаційну скаргу.

09 січня 2019 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Частинами першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої та другої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судами встановлено, що у червні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом про відшкодування моральної шкоди, в якому просив стягнути з держави Україна, Сокальського районного суду Львівської області на його користь 1 млн грн на відшкодування моральної шкоди, завданої в результаті протиправних дій Сокальського районного суду Львівської області, що спричинило приниження честі, гідності, ділової репутації.

Ухвалою Червоноградського районного суду Львівської області від 18 червня 2015 року у складі судді Грабовського В. В., відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до Сокальського районного суду Львівської області, Держави України в особі Міністерства юстиції України, про відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 29 вересня 2015 року апеляційна скарга ОСОБА_3 відхилена, ухвала Червоноградського міського суду Львівської області від 18 червня 2015 року залишена без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 листопада 2015 року відмовлено ОСОБА_3 у відкритті касаційного провадження у цій справі.

Постановою Верховного Суду України від 27 січня 2016 року у задоволенні заяви ОСОБА_3 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 листопада 2015 року відмовлено.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно із частиною першою статті 3 ЦПК України 2004 року кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 361 ЦПК України 2004 року рішення або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, а також судовий наказ можуть бути переглянуті у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Ухвалами, якими закінчено розгляд справи, є: ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі чи залишення заяви без розгляду; скасування рішення третейського суду; видачу виконавчого листа та відмову у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду; ухвали суду апеляційної чи касаційної інстанції про скасування судового рішення із закриттям провадження у справі або залишення заяви без розгляду.

Перегляд рішень, ухвал та судових наказів у зв'язку з нововиявленими обставинами є особливим видом провадження в цивільному судочинстві. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.

Залишаючи без задоволення заяву ОСОБА_3 про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами ухвали Червоноградського міського суду Львівської області від 18 червня 2015 року, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, правильно виходив із того, що обставини, на які посилається заявник, не є нововиявленими обставинами в розумінні вимог статті 361 ЦПК України 2004 року.

Доводи касаційної скарги про те, що судами не враховано постанову Верховного Суду України від 01 березня 2017 року у справі № 6-3139цс16, як обставину, що могла б вплинути на судове рішення, були предметом розгляду апеляційного суду та їм надана належна правова оцінка.

Зокрема, апеляційний суд правильно зазначив, що правовий висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, як і текст постанови Верховного Суду України, не є юридичним фактом, який існував на час розгляду справи, але не був і не міг бути відомим заявнику, та таким, що міг вплинути на висновки суду при ухваленні судового рішення і був встановлений після набрання ним законної сили, тобто не є нововиявленою обставиною.

Доводи касаційної скарги на правильність висновків судів не впливають, оскільки спростовуються встановленими обставинами справи. Інші доводи касаційних скарг фактично стосуються переоцінки доказів та встановлених на їх підставі обставин справи, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Червоноградського міського суду Львівської області від 23 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 23 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук Судді:С. О. Карпенко В. О. Кузнєцов С. О. Погрібний О. В. Ступак