Постанова

Іменем України

23 січня 2019 року

м. Київ

справа № 713/1407/16-ц

провадження № 61-33709св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач);

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Департамент освіти і науки Чернівецької обласної державної адміністрації,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 22 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Литвинюк І. М., Владичана А. І., Лисака І. Н.,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту освіти і науки Чернівецької обласної державної адміністрації, третя особа - Департамент освіти і науки Чернівецької обласної державної адміністрації, про поновлення на роботі та оплату за час вимушеного прогулу.

Позовну заяву мотивовано тим, що рішенням 22 сесії 5 скликання Чернівецької обласної ради від 24 вересня 2008 року № 222-22/08 та наказу Головного управління освіти і науки Чернівецької обласної державної адміністрації від 24 вересня 2008 № 289-к він призначений на посаду директора Вижницької загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІІ ступенів ім. Н. Яремчука (далі - Вижницька ЗОШ-інтернат) та з ним укладений безстроковий трудовий договір на невизначений строк.

Позивач посилався на те, що 01 вересня 2010 року між ним та Департаментом освіти і науки Чернівецької обласної державної адміністрації укладений контракт терміном дії з 01 вересня 2010 року по 31 серпня 2015 року.

01 вересня 2015 року з ним було укладено новий контракт з 01 вересня 2015 року по 31 серпня 2016 року. Запис у трудовій книжці про укладання контракту не зроблено.

31 серпня 2016 року його звільнено з посади директора комунального закладу «Вижницька ЗОШ-інтернат» у зв'язку із закінченням терміну дії контракту, який не оформлений належним чином.

Звільнення вважає незаконним та таким, що проведене із порушенням пункту 6.1. статуту школи-інтернату та пункту 1.1. Посадової інструкції директора школи-інтернату, затвердженої наказом Головного управління освіти і науки Чернівецької обласної державної адміністрації від 08 лютого 2010 року № 52, його не було попереджено про звільнення до 30 червня 2016 року.

Зазначав, що з 01 вересня 2016 року він не працює. Про намір директора Департаменту освіти і науки Чернівецької обласної державної адміністрації ОСОБА_2 звільнити його з посади директора він дізнався 31 серпня 2016 року після виклику у відділ кадрів Департаменту освіти і науки Чернівецької обласної державної адміністрації, де його ознайомили з наказом про звільнення.

Крім того, у день звільнення йому не виплачено всіх належних сум, а розрахунок проведено тільки 06 вересня 2016 року. Також вважав, що незаконним звільненням йому завдана моральна шкода.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив визнати незаконним укладення Департаментом освіти і науки Чернівецької обласної державної адміністрації контракту від 01 вересня 2015 року з ним як з директором комунального закладу «Вижницька ЗОШ-інтернат». Визнати незаконним його звільнення з посади директора та скасувати наказ Департаменту освіти і науки Чернівецької обласної державної адміністрації від 31 серпня 2016 року № 259-к. Поновити його на посаді директора комунального закладу «Вижницька ЗОШ-інтернат». Визнати, що він перебуває у трудових відносинах з Департаментом освіти і науки Чернівецької обласної державної адміністрації на підставі безстрокового трудового договору. Стягнути з Департаменту освіти і науки Чернівецької обласної державної адміністрації на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 01 вересня 2016 року до дня поновлення на роботі з відрахуванням податків та інших обов'язкових платежів, який на день пред'явлення позову становить 407 грн 38 коп. на день. Стягнути з Департаменту освіти і науки Чернівецької обласної державної адміністрації на його користь на відшкодування моральної шкоди 20 000 грн.

Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 07 жовтня 2016 року у складі судді Кириляк А. Ю. позов задоволено частково.

Визнано незаконним укладення Департаментом освіти і науки Чернівецької обласної держадміністрації контракту від 01 вересня 2015 року з ОСОБА_1 як директорам комунального закладу «Вижницька ЗОШ-інтернат».

Визнано незаконним звільнення ОСОБА_1 з посади директора комунального закладу «Вижницька ЗОШ-інтернат» та скасовано наказ Департаменту освіти і науки Чернівецької обласної державної адміністрації від 31 серпня 2016 року № 259-к.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора комунального закладу «Вижницька ЗОШ-інтернат».

Стягнуто з Департаменту освіти і науки Чернівецької обласної держадміністрації на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з моменту звільнення з роботи, з 01 вересня 2016 року, до моменту поновлення на посаді з розрахунку 407 грн за кожен календарний день.

Стягнуто з Департаменту освіти і науки Чернівецької обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 200 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідно до частин другої, третьої статті 20 Закону України «Про освіту» контракти укладаються лише з керівниками навчальних закладів, що є загальнодержавною власністю, підпорядковані Міністерству освіти чи іншим міністерствам і відомствам, і які призначаються на посаду відповідними міністерствами. Таким чином, звільнення позивача проведено з порушенням норм трудового законодавства, оскільки позивач повинен був працювати за безстроковим трудовим договором.

Рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 22 грудня 2016 року апеляційну скаргу Департаменту освіти і науки Чернівецької обласної державної адміністрації задоволено, рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 07 жовтня 2016 року скасовано та у справі ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що відповідно до вимог частини третьої статті 54 Закону України «По освіту» позивач звільнений з роботи на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України на законних підставах у зв'язку із закінченням дії строкового трудового договору. Позивачем не доведено порушення роботодавцем його трудових прав.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що у відповідача були відсутні будь-які підстави для розірвання безстрокового трудового договору з позивачем та звільнення з посади у зв'язку із закінченням терміну дії трудового контракту, оскільки з 01 жовтня 2008 року він працював директором Вижницької ЗОШ- інтернату на умовах безстрокового трудового договору, тому не може бути звільнений на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України.

У березні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення на касаційну скаргу від Департаменту освіти і науки Чернівецької обласної державної адміністрації, в яких департамент просив залишити оскаржуване судове рішення без змін, оскільки воно прийняте при всебічному та повному з'ясуванні обставин справи, ґрунтується на правильному застосуванні норм чинного законодавства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

27 січня 2017 року ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Ухвалою колегії суддів Верховного Суду від 17 грудня 2018 року справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту освіти і науки Чернівецької обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2, про поновлення на роботі та стягнення коштів за час вимушеного прогулу призначено до судового розгляду.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій установлено, що рішенням 22 сесії 5 скликання Чернівецької обласної ради від 24 вересня 2008 року № 222-22/08 вирішено призначити ОСОБА_1 з 01 жовтня 2008 року на посаду директора Вижницької ЗОШ-інтернату (а. с. 9).

Наказом Головного управління освіти і науки Чернівецької обласної державної адміністрації від 24 вересня 2008 № 289-к ОСОБА_1 призначений на посаду директора Вижницької ЗОШ-інтернату в порядку переведення (пункт 5 стаття 36 КЗпП України) (а. с. 10).

31 серпня 2010 року ОСОБА_1 подав заяву, в якій надав згоду на призначення його на посаду директора Вижницької ЗОШ-інтернату на умовах, передбачених трудовим контрактом (а. с. 63).

01 вересня 2010 року Головним управлінням освіти і науки Чернівецької обласної державної адміністрації з позивачем укладено контракт та призначено його на посаду директора комунального закладу «Вижницька ЗОШ-інтернат» з 01 вересня 2010 року по 31 серпня 2015 року (а. с. 11-15).

01 вересня 2015 року позивачем та Департаментом освіти і науки Чернівецької обласної державної адміністрації в особі ОСОБА_2 переукладено контракт та призначено ОСОБА_1 на посаду директора комунального закладу «Вижницька ЗОШ-інтернат» з 01 вересня 2015 року по 31 серпня 2016 року (а. с. 16-20).

Згідно з висновком постійної комісії з питань приватизації та управління об'єктами спільної власності територіальних громадян сіл, селищ, міст, області від 26 серпня 2016 року за результатами розгляду внесеного обласною державною адміністрацією подання від 22 серпня 2016 року № 01.35/18-1608 та клопотання Департаменту освіти і науки Чернівецької обласної державної адміністрації від 20 липня 2016 року № 01-23/1866 щодо переукладення та розірвання строкових трудових договорів (контрактів) з керівниками обласних закладів освіти, вирішено погодити Департаменту освіти і науки Чернівецької обласної державної адміністрації не продовжувати трудові відносини з директором комунального закладу «Вижницька ЗОШ-інтернат» ОСОБА_1 (а. с. 41, 42).

На підставі контракту та вищенаведеного висновку постійної комісії, наказом Департаменту освіти і науки Чернівецької обласної державної адміністрації від 31 серпня 2016 року № 259-к ОСОБА_1 звільнено з посади директора комунального закладу «Вижницька ЗОШ-інтернат» на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України у зв'язку із закінченням терміну дії контракту (а. с. 43).

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

На контрактну форму трудового договору не поширюється положення статті 9 КЗпП України про те, що умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно із законодавством України про працю, є недійсними.

Таким чином, виходячи з особливостей зазначеної форми договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, при укладенні контракту закон надав право сторонам встановлювати їхні права, обов'язки та відповідальність, зокрема, як передбачену нормами Кодексу законів про працю України, так і підвищену відповідальність керівника, та додаткові підстави розірвання договору.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення строку, крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Чинним трудовим законодавством України не передбачено обов'язку власника повідомляти працівника про закінчення дії строкового трудового контракту. Крім того, позивачу було достеменно відомо про те, що останнім робочим днем згідно з умовами контракту було 31 серпня 2016 року.

Закінчення строку трудового договору (контракту) припиняє трудові відносини тоді, коли вимогу про звільнення заявила одна з сторін трудового договору - працівник чи власник або уповноважений ним орган. При такому волевиявленні однієї зі сторін друга сторона не може перешкодити припиненню трудових відносин.

Згідно з пунктами 10, 11 Положення про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 року № 170, у контракті передбачаються обсяги пропонованої роботи та вимоги до якості і строків її виконання, строк дії контракту, права, обов'язки та взаємна відповідальність сторін, умови оплати й організації праці, підстави припинення та розірвання контракту, соціально-побутові та інші умови, необхідні для виконання взятих на себе сторонами зобов'язань, з урахуванням специфіки роботи, професійних особливостей та фінансових можливостей підприємства, установи, організації чи роботодавця.

Відповідно до статті 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доводи позивача про те, що з 01 жовтня 2008 року він працював директором Вижницької ЗОШ-інтернату на умовах безстрокового трудового договору, тому не може бути звільнений на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України, є безпідставними, оскільки позивач відповідно до написаної заяви погодився з 01 вересня 2010 року про призначення його на посаду директора Вижницької ЗОШ-інтернату на умовах трудового контракту. Трудовий контракт від 01 вересня 2010 року укладено відповідно до вимог законодавства України. 01 вересня 2015 року трудовий контракт продовжено, питання про його незаконність позивачем не порушувалось.

На підставі викладеного апеляційний суд правильно визначив характер спірних правовідносин та норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, обґрунтовано виходив із того, що закінчення строку дії контракту безпосередньо погоджено його сторонами під час укладення цього трудового договору. Припинення дії строкового трудового договору за умови попереднього укладення угоди сторін як спільного волевиявлення чинним трудовим законодавством України не передбачено. Оскільки власник не висловив своє бажання продовжувати трудові відносини із працівником після закінчення строку дії трудового договору (контракту), то підстави для задоволення позову ОСОБА_1 відсутні.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 22 грудня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: Б. І. Гулько

Є.В.Синельников

С.Ф.Хопта

Ю.В.Черняк