Постанова

Іменем України

23 січня 2019 року

м. Київ

справа № 565/1560/15-ц

провадження № 61-8568св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Крата В. І., Коротуна В. М., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представники позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

відповідач - публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Рівненської області у складі судді Хилевича С. В. від 07 квітня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області у складі суддів: Шимківа С. С., Боймиструка С. В., Хилевича С. В. від 23 червня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним вище позовом, в якому з урахуванням уточнень просила визнати дії публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») щодо невиплати коштів за депозитними вкладами порушенням її права приватної власності та порушення її прав як споживача, внести зміни до пункту 1.4 депозитних договорів № 003-17520-041013 від 04 жовтня 2013 року, № 001-17520-041013 від 04 жовтня 2013 року, № 011-17520-261113 від 26 листопада 2013 року, № 017-17520-26113 від 26 листопада 2013 року, № 002-17518-030913, а саме процентна ставка на суму вкладу становить облікову ставку Національного банку України відповідно до частини першої статті 1061 ЦК України; доповнити пункт 1.3 вищевказаних договорів: строк залучення вкладу подовжується до повного повернення коштів банком вкладнику. Крім того, просила стягнути з відповідача на її користь проценти за користування чужими коштами у розмірі 1 060 Євро 36 центів та у розмірі 13 доларів 45 центів США, 3 % річних у розмірі 217 Євро 31 центів та у розмірі 03 долари 30 центів США; стягнути з банку на її користь пеню за невиконання платежу, платежів у розмірі 1 835 Євро 99 центів та у розмірі 23 долари 27 центів США; стягнути з відповідача витрати позивача на відновлення свого порушеного права у розмірі 12 638 грн 84 коп.

Ухвалою Кузнецовського міського суду Рівненської області від 26 листопада 2015 року визнано неподаною та повернуто позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ «Дельта Банк» про визнання дій порушенням прав споживача та права власності.

Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 25 грудня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано п'ятиденний строк на усунення недоліків, а саме сплати судового збору.

Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 06 січня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто заявнику.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 лютого 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 06 січня 2016 року скасовано, справу направлено до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

При новому розгляді справи ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 01 березня 2017 року клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відхилено, апеляційну скаргу залишено без руху і надано п'ятиденний строк на усунення недоліків, а саме сплати судового збору.

Ухвалами апеляційного суду Рівненської області від 15 березня 2017 року представнику ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні заяви про відвід судді Хилевича С. В. та продовжено строк для усунення недоліків, встановлений ухвалою цього ж суду від 01 березня 2017 року, на п'ять днів.

Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 07 квітня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кузнецовського міського суду Рівненської області від 26 листопада 2015 року визнано неподаною та повернуто заявнику.

Повертаючи апеляційну скаргу, суд виходив з того, що ОСОБА_1 не виконано вимоги ухвали апеляційного суду Рівненської області від 01 березня 2017 року, а саме не сплачено судовий збір.

Крім того, не погодившись з ухвалами апеляційного суду Рівненської області від 25 грудня 2015 року та від 06 січня 2016 року, у червні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до апеляційного суду із заявою про їх перегляд за нововиявленими обставинами.

Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 23 червня 2018 року у прийнятті заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвал апеляційного суду Рівненської області від 25 грудня 2015 року та від 06 січня 2016 року відмовлено.

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 07 квітня 2017 року, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду від 07 квітня 2017 року та направити справу для подальшого розгляду до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що на підставі статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільнені від сплати судового збору за позовами про захист їх прав на всіх стадіях розгляду справ.

Крім того, у серпні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 23 червня 2018 року, у якій просила скасувати вказану ухвалу апеляційного суду та направити справу до суду апеляційної інстанції для належного розгляду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Відзив до суду не надходив.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Вказана справа надійшла до Верховного Суду.

Касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 07 квітня 2017 року підлягає задоволенню, а на ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 23 червня 2018 року - залишенню без задоволення, з таких підстав.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.

Визнаючи апеляційну скаргу неподаною та повертаючи її, апеляційний суд виходив із того, що позивач не сплатила судовий збір, від його сплати вона не звільнена, оскільки положення статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» на правовідносини, які виникли у спорі, не розповсюджуються, а Законом України від 22 травня 2015 року № 484-VIII, який набрав чинності 01 вересня 2015 року, внесено зміни до Закону України «Про судовий збір» та викладено статтю 5 цього Закону у новій редакції, у якій звільнення від сплати судового збору споживачів за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав, не передбачено. Закон України «Про судовий збір» є спеціальним законом, який регулює порядок сплати судового збору, а тому саме положення цього закону необхідно застосовувати.

Однак, із таким висновком апеляційного суду погодитися не можна, виходячи із наступного.

У статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначено перелік пільг щодо сплати судового збору, проте системний і комплексний аналіз положень зазначеного Закону і статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» дає підстави зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб, як споживачі, у переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, визначеному статтею 5 Закону України «Про судовий збір», не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають, оскільки така пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів.

Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов'язаними з порушенням їх прав.

Стаття 5 Закону України «Про судовий збір» не містить вичерпного переліку осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору, як і не містить позиції про те, що пільги надаються лише за пред'явлення позову. Спеціальний закон, звільнивши споживачів від сплати судового збору за подання позову, визначив, що вони звільняються від сплати судового збору при зверненні до суду з метою захисту їх порушених прав (стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Відповідно до Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про судовий збір»у частині третій статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» слова «державного мита» були замінені словами «судового збору».

Отже, при прийнятті Закону України «Про судовий збір» законодавець передбачив можливість застосування Закону України «Про захист прав споживачів» при визначенні пільг певної категорії осіб щодо сплати судового збору.

Порушені права можуть захищатись як у суді першої інстанції (при пред'явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу. Стадії цивільного процесу об'єднані єдиним завданням - справедливим розглядом і вирішенням цивільних справ з метою захисту порушеного права (стаття 22 «Про захист прав споживачів», стаття 1 ЦПК України, у редакції на час постановлення оскарженої ухвали, стаття 2 ЦПК України, у редакції на час розгляду справи Верховним Судом).

Саме таке тлумачення норм Закону України «Про судовий збір» і статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів»викладене у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року по справі № 761/24881/16-ц (№ 14-57цс18).

Залишаючи без руху та в подальшому повертаючи апеляційну скаргу заявника, апеляційний суд неправильно витлумачив вказані вище норми та дійшов неправильного висновку про повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Кузнецовського міського суду Рівненської області від 26 листопада 2015 року, оскільки остання звернулася до суду за захистом прав споживача, що пов'язані із договором споживчого кредиту.

Частиною четвертою статті 406 ЦПК України передбачено, що у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

За викладених обставин ухвала апеляційного суду Рівненської області

від 07 квітня 2017 року не може вважатись законною і обґрунтованою, тому підлягає скасуванню з переданням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Разом з тим, ухвала апеляційного суду Рівненської області від 23 червня 2018 року підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Таким чином, предметом перегляду справи за нововиявленими обставинами, є судове рішення суду, яким закінчено розгляд справи.

Оскільки ухвала про залишення апеляційної скарги без руху та про повернення апеляційної скарги не є судовими рішеннями, якими закінчено розгляд справи, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у прийнятті заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвал апеляційного суду Рівненської області від 25 грудня 2015 року та від 06 січня 2016 року.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 410, 411 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 07 квітня 2017 року задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 07 квітня 2017 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 23 червня 2018 року залишити без задоволення.

Ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 23 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:Н. О. Антоненко В. І. Крат В. М. Коротун В. П. Курило