Історія справи

Постанова

іменем України

23 січня 2018 року

м. Київ

справа № 643/14139/15-ц

провадження № 61- 1495 св17

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Карпенко С. О. (суддя-доповідач), Кузнєцова В. О., Ступак О. В., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

відповідачі: ОСОБА_4 і ОСОБА_5;

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4, подану її представником ОСОБА_6, на ухвалу апеляційного суду Харківської області від 2 грудня 2016 року, постановлену у складі судді Шевцова Л.А.,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «Комерційний банк «Надра») в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звернулося з позовом до ОСОБА_4 і ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 12 липня 2016 року, постановленим у складі судді Малихіна О. Р., позов задоволено.

Стягнено солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ПАТ «Комерційний банк «Надра» заборгованість за кредитним договором в сумі 116 282,56 доларів США та 629 342,05 грн.

Стягнено з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у дохід держави судовий збір у сумі 50 429,73 грн, по 25 214,86 грн з кожної.

Не погодившись із заочним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_4, від імені якої діяв її представник ОСОБА_6, оскаржила його в апеляційному порядку.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 24 жовтня 2016 року, яку заявник отримав 28 жовтня 2016 року, вказану апеляційну скаргу на заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 12 липня 2016 року залишено без руху у зв'язку з несплатою судового збору у розмірі 55 472,71 грн.

2 листопада 2016 року і 4 листопада 2016 року ОСОБА_6, діючи як представник ОСОБА_4, звернувся до суду апеляційної інстанції з клопотаннями про розстрочення і відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги відповідно, обґрунтовуючи їх неможливістю зв'язатися з ОСОБА_4, а також тим, що розмір судового збору в десятки разів перевищує мінімальну заробітну плату.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 7 листопада 2016 року клопотання задоволено частково.

Розстрочено ОСОБА_4 сплату судового збору шляхом сплати частини судового збору у сумі 5 472 грн протягом п'яти днів з моменту отримання копії цієї ухвали, вирішення питання про сплату суми залишку судового збору у розмірі 50 000,71 грн відстрочено до ухвалення рішення по суті.

Також апеляційним судом роз'яснено, що у разі невиконання у встановлений строк вказаних вимог, апеляційна скарга буде вважатися неподаною і повернута заявнику.

14 листопада 2016 року ОСОБА_6 як представник ОСОБА_4 отримав ухвалу апеляційного суду Харківської області від 7 листопада 2016 року, проте вимоги ухвали не виконав і 18 листопада 2016 року звернувся з повторним клопотанням про відстрочення сплати судового збору з тих самих підстав.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 2 грудня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_4, подану її представником ОСОБА_6, визнано неподаною та повернуто, оскільки заявником не сплачений судовий збір, розмір якого визначений ухвалою апеляційного суду від 7 листопада 2016 року.

У касаційній скарзі заявник порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду Харківської області від 2 грудня 2016 року та направлення справи на розгляд до суду апеляційної інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням апеляційним судом норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Зокрема, у касаційній скарзі заявник зазначає, що апеляційний суд необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору та повернув апеляційну скаргу заявнику. Вказує на те, що ОСОБА_4 звільнена від сплати судового збору відповідно до статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій відповідно до частини третьої статті 406 ЦПК України розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недоведеність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Визнаючи апеляційну скаргу неподаною та повертаючи її заявнику, апеляційний суд правильно виходив із того, що представник заявника, отримавши ухвалу апеляційного суду від 7 листопада 2016 року, про що свідчить відмітка у повідомленні про вручення поштового відправлення, судовий збір у встановленому порядку та строк не сплатив.

Так, за змістом частини другої статті 297 ЦПК України у редакції Кодексу, яка діяла на час подання апеляційної скарги, у разі несплати судового збору апеляційна скарга залишається без руху, про що суддя постановляє ухвалу і надає строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання ухвали.

Ознайомившись зі змістом ухвали апеляційного суду від 24 жовтня 2016 року, представник відповідача, не заперечуючи обов'язку зі сплати судового збору, подав клопотання про розстрочення сплати судового збору (надійшло до суду 2 листопада 2016 року) і клопотання про відстрочення сплати судового збору (надійшло до суду 4 листопада 2016 року).

Апеляційний суд, вирішуючи клопотання, виходив з того, що сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, і розстрочив сплату судового збору, вказавши про необхідність сплати 5 472 грн протягом п'яти днів з моменту отримання ухвали, а сплату залишку у сумі 50 000,71 грн відстрочив до ухвалення судового рішення у справі.

Встановивши, що заявник отримав ухвалу 14 листопада 2016 року і протягом п'яти днів частину судового збору у сумі 5 472 грн не сплатив, суд визнав апеляційну скаргу неподаною і повернув її заявнику.

Такі дії суду узгоджуються з вимогами статей 297, 121 ЦПК України у редакції Кодексу, що діяла на час постановлення відповідних ухвал, ґрунтуються на матеріалах справи, переслідують законну мету та не обмежують особу у доступі до суду.

Суд відхиляє посилання заявника на порушення апеляційним судом норм процесуального права як на підставу для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки ухвалою апеляційного суду Харківської області від 7 листопада 2016 року розглянуто клопотання заявника про відстрочення сплати судового збору від 4 листопада 2016 року, подане з аналогічних підстав.

Безпідставними є і твердження заявника про незастосування судом частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки споживачі звільняються від сплати судового збору лише при поданні ними позову про захист свого порушеного права. У даній справі вирішується спір за позовом банку про захист його прав як кредитодавця, а не про захист прав заявника як споживача.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку, що оскаржувана ухвала постановлена з додержанням норм процесуального права і правильним застосування норм матеріального права, висновки якої доводами касаційної скарги не спростовані.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану її представником ОСОБА_6, залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду Харківської області від 2 грудня 2016 року без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. А. СтрільчукСудді: С. О. Карпенко В. О. Кузнєцов О. В. Ступак Г. І. Усик