Постанова

Іменем України

23 січня 2018 року

м. Київ

справа № 428/7513/16-ц

провадження № 61- 1221 св 17

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Черняк Ю. В.(суддя - доповідач)

учасники справи:

заявник (стягувач) - ОСОБА_1,

заінтересована особа (боржник) - приватне акціонерне товариство «Сєвєродонецьке об'єднання «Азот»

представник заінтересованої особи (боржника) - Феленко Петро Іванович,

суб'єкт оскарження - виконуючий обов'язки начальника відділу державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції в Луганській області Аббасов Р. І.

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 19 серпня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 17 листопада 2016 року,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області, у якій просив визнати незаконною бездіяльність виконуючого обов'язки начальника відділу державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у м. Сєвєродонецьку щодо неналежного розгляду його скарги від 10 травня 2016 року та винесення за наслідками розгляду цієї скарги відповідного вмотивованого рішення у порядку частини восьмої статті 82 Закону України «Про виконавче провадження»; визнати незаконною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження, постановлену 28 лютого 2012 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції Бондаренком М.В.

На обґрунтування скарги зазначав, що 8 лютого 2012 року він звернувся до відділу державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції в Луганській області (далі - ВДВС Сєвєродонецьке МУЮ в Луганській області) із заявою про примусове виконання виконавчого листа № 2-69/11, виданого 3 лютого 2012 року Сєвєродонецьким міським судом Луганської області щодо виконання рішення цього суду від 29 червня 2011 року про поновлення ОСОБА_1 на роботі у приватному акціонерному товаристві «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» (далі - ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот») на посаді слюсаря з контрольно-вимірювальних приладів та автоматики шостого розряду цеху виробництва азотної кислоти.

13 лютого 2012 року головним державним виконавцем ВДВС Сєвєродонецьке МУЮ в Луганській області відкрито виконавче провадження з примусового виконання вказаного виконавчого листа.

Постановою головного державного виконавця ВДВС Сєвєродонецьке МУЮ в Луганській області від 28 лютого 2012 року, у зв'язку із повним фактичним виконанням рішення суду, закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-69/11 від 3 лютого 2012 року.

У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся зі скаргою до начальника ВДВС Сєвєродонецьке МУЮ в Луганській області, у якій просив вжити заходів щодо примусового виконання рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 29 червня 2011 року та скасувати постанову ВДВС Сєвєродонецьке МУЮ в Луганській області про закінчення виконавчого провадження.

6 липня 2016 року ОСОБА_1 направлено лист про неможливість скасування постанови головного державного виконавця ВДВС Сєвєродонецьке МУЮ в Луганській області від 28 лютого 2012 року про закінчення виконавчого провадження, у зв'язку із знищенням завершених виконавчих проваджень, строк зберігання яких перевищує три роки.

Вказуючи на неправомірність дій виконуючого обов'язки начальника відділу державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у м. Сєвєродонецьку щодо відмови у скасуванні постанови відділу про закінчення виконавчого провадження від 28 лютого 2012 року та незаконність останньої, так як фактично рішення суду виконано не було і він не був поновлений на роботі, просив задовольнити заяву.

У серпні 2016 року ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» подало до суду заперечення на скаргу ОСОБА_1, у якій зазначало, що на підставі наказу голови Правління ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» від 15 лютого 2012 року № 16-КП ОСОБА_1 було поновлено на посаді слюсаря з контрольно-вимірювальних приладів і автоматики цеху виробництва азотної кислоти з 17 лютого 2012 року. З даним наказом ОСОБА_5 був ознайомлений 16 лютого 2012 року, про що свідчить його підпис на цьому наказі.

У зв'язку із фактичним виконанням рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на роботі у ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» державний виконавець 28 лютого 2012 року виніс постанову про закінчення виконавчого провадження.

Крім того, постанова головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у м. Сєвєродонецьку від 28 лютого 2012 року є законною та такою, що постановлена у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», а тому у виконуючого обов'язки начальника відділу відсутні підстави для її скасування.

Ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 19 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Луганської області від 17 листопада 2016 року, скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконною бездіяльність виконуючого обов'язки начальника відділу державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у м. Сєвєродонецьку щодо неналежного розгляду скарги ОСОБА_1 від 10 травня 2016 року в частині невинесення за наслідками її розгляду вмотивованої постанови у порядку частини восьмої статті 82 Закону України «Про виконавче провадження».

У іншій частині заявлених вимог відмовлено.

Ухвали суду першої та апеляційної інстанції мотивовані тим, що у порушення частини восьмої статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» виконуючий обов'язки начальника відділу за наслідками розгляду скарги ОСОБА_1 не виніс мотивовану постанову по суті скарги, у зв'язку із чим скаргу ОСОБА_1 у цій частині було задоволено. Крім того, ОСОБА_1 поновлено на роботі на підставі наказу ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» від 15 лютого 2012 року № 16-КП, що вказує на фактичне виконання рішення суду та наявність підстав у державного виконавця для закінчення виконавчого провадження. А тому скарга у цій частині є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

У касаційній скарзі, поданій до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 7 грудня 2016 року, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані постанови суду першої та апеляційної інстанції і винести нову постанову про направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції в частині відмови у визнані незаконною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, постановленої 28 лютого 2012 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції Бондаренком М. В.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не з'ясували фактичних обставин справи та не встановили, які правовідносини виникли між сторонами, у зв'язку із чим дійшли передчасного висновку про відсутність підстав для визнання незаконною та скасування постанови ВДВС Сєвєродонецького МУЮ в Луганській області про закінчення виконавчого провадження від 28 лютого 2012 року .

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 1291 Конституції України держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

У пункті 7 частини третьої статті 2 ЦПК України визначено, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є обов'язковість судового рішення.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Судовий контроль за виконанням судових рішень, зокрема, право сторони виконавчого провадження на звернення до суду зі скаргою на рішення, дію чи бездіяльність державного виконавця регламентовано розділом VІІ ЦПК України.

Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно із пунктом 8 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року (далі - Закон України «Про виконавче провадження») у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Частиною першою статті 76 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно. Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника, після чого державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Судом першої інстанції встановлено, що 13 лютого 2012 року головним державним виконавцем ВДВС Сєвєродонецького МУЮ в Луганській області відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-69/11, виданого на підставі рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 29 червня 2011 року про поновлення ОСОБА_1 на посаді слюсаря з контрольно-вимірювальних приладів та автоматики шостого розряду цеху виробництва азотної кислоти ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот».

На підставі наказу Голови Правління ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» від 15 лютого 2012 року № 16-КП ОСОБА_1 було поновлено на роботі. Цього ж дня, на підставі заяви останнього, його було звільнено із займаної посади, про що в судовому засіданні ОСОБА_1 не заперечував.

Постановою головного державного виконавця ВДВС Сєвєродонецького МУЮ в Луганській області від 28 лютого 2012 року, у зв'язку із повним фактичним виконанням рішення суду, закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-69/11 від 3 лютого 2012 року.

На підставі рішення апеляційного суду Луганської області від 04 листопада 2015 року, залишеного без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 лютого 2016 року, судами попередніх інстанцій встановлено факт поновлення ОСОБА_1 на роботі у ПАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот».

Крім того, апеляційний суд, встановивши, що ОСОБА_1 у день поновлення на роботі, 17 лютого 2012 року, не приступив до виконання покладених на нього трудових обов'язків та не надав суду належних доказів того, що невиконання трудових обов'язків відбулось з вини посадових осіб ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот», дійшов обґрунтованого висновку, що ці обставини не дають підстав для висновку про те, що рішення суду про поновлення на роботу фактично не було виконано, а тому виконавче провадження не підлягало закінченню.

Наведене свідчить про виконання ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» рішення суду та наявність підстав для вчинення дій по закінченню виконавчого провадження.

Із матеріалів справи та змісту оскаржуваних ухвал суду першої та апеляційної інстанцій не вбачається, що судами при розгляді справи допущено неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 19 серпня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 17 листопада 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б. І. Гулько

Є. В.Синельников

Ю. В. Черняк