Постанова КЦС ВП від 22.11.2023 року у справі №756/2051/16-ц

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

касаційний цивільний суд верховного суду ( КЦС ВП )

Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 756/2051/16-ц

провадження № 61-1988св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 29 грудня 2022 року, прийняту у складі колегії суддів: Поліщук Н. В., Андрієнко А. М., Соколової В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовної заяви

У лютому 2016 року Публічне акціонерне товариство комерційного банку «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк»), правонаступником якого є Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило суд стягнути з відповідача на його користь 15 578,48 грн заборгованості за кредитним договором.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 04 серпня 2016 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 25 вересня 2008 року б/н у розмірі 15 578,48 грн, яка складається із: 1 998,75 грн - заборгованість за кредитом; 9 949,80 грн - заборгованість за процентами; 2 650,00 грн - заборгованість за пенею та комісією; штрафи передбачені умовами та правилами надання банківських послуг: 250,00 грн - штраф (фіксована частина); 729,93 грн - штраф (процентна складова).

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 1 378,00 грн.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 02 грудня 2021 року у заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Постановою Київського апеляційного суду від 25 серпня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Заочне рішення Оболонського районного суду міста Києва від 04 серпня 2016 року скасовано.

Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.

Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2 067,00 грн.

30 серпня 2022 року адвокат Белінський В. А., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав до Київського апеляційного суду три заяви: про поновлення строку для подання заяви про розподіл судових витрат у справі; про розподіл судових витрат; про ухвалення додаткового рішення. Долучив докази надіслання копій цих заяв відповідачу АТ КБ «ПриватБанк».

Заяву про поновлення строку адвокат мотивував тим, що 29 серпня 2022 року він отримав постанову Київського апеляційного суду від 25 серпня 2022 року. При цьому відсутність будь-якої інформації щодо розгляду справи у суді апеляційної інстанції позбавило можливості у встановленому ЦПК України порядку подати до суду, до судових дебатів, заяву про розподіл судових витрат та доказів, які підтверджують розмір судових витрат.

У заяві про розподіл судових витрат просив суд стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» витрати на правову (правничу) допомогу, понесені відповідачкою у зв`язку з підготовкою до розгляду та розглядом справи у загальній сумі 34 107,00 грн та витрати на відправку кореспонденції у сумі 193,20 грн. Вказував, що відповідно до пункту 2 додаткової угоди від 30 грудня 2021 року у разі, якщо буде досягнуто мету представництва (прийнято рішення про скасування заочного рішення Оболонського районного суду міста Києва) клієнт додатково сплачує адвокату гонорар у розмірі 15 000,00 грн.

Зазначає, що у контексті цієї справи метою стягнення витрат на правничу допомогу є не лише компенсація стороні, на користь якої буде прийняте рішення, понесених збитків, але у певному сенсі це має спонукати позивача утримуватись від подачі безпідставних заяв, вимог, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав фізичних осіб у сфері цивільно-правових відносин. При підготовці до розгляду та розгляді у Київському апеляційному суді цієї справи відповідачка понесла витрати на загальну суму 19 107,00 гривень.

У заяві про ухвалення додаткового рішення просить суд ухвалити додаткове рішення за результатами розгляду справи у суді апеляційної інстанції, яким стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» витрати на правову (правничу) допомогу, понесені у зв`язку із підготовкою до розгляду та розглядом справи №756/2051/16-ц у сумі 19 107,00 грн, витрати на кореспонденцію у сумі 193,20 грн, гонорар успіху 15000,00 грн, разом - 34 300,20 грн.

Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 29 грудня 2022 року заяву адвоката Белінського В. А., який діяв в інтересах ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

Ухвалено додаткове судове рішення, яким стягнуто із АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу у зв`язку із розглядом справи у суді апеляційної інстанції 27 000,00 грн.

Частково задовольняючи заяву про ухвалення додаткового рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що необґрунтованими та неспівмірними є витрати на правничу допомогу, наведені в акті виконаних робіт, оскільки вказані витрати не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру. Крім цього, суд урахував складність справи, обсяг наданої правової допомоги.

Суд дійшов висновку, що вимога про стягнення відшкодування витрат за надану послугу у вигляді формування та подання заяви про усунення недоліків задоволенню не підлягає, оскільки така складена у результаті неналежного формування та підготовки апеляційної скарги.

Крім того, проаналізувавши зміст заяви про перегляд заочного рішення та апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга сформована на 21 аркуші, однак 12 аркушів апеляційної скарги повністю ідентичні положенням заяви про перегляд заочного рішення, поданої 25 жовтня 2021 року. Суд установив, що на підготовку та подачу заяви про перегляд заочного рішення Оболонського районного суду міста Києва від 04 серпня 2016 року, згідно з актом приймання-передачі виконаних робіт, адвокатом витрачено 5 годин. На підставі установлених даних, суд робить висновок, що якщо на заяву про перегляд заочного рішення витрачено 5 годин роботи адвоката, то на підготовку апеляційної скарги, 50 % тексту якої є ідентичним заяві про перегляд заочного рішення, не було необхідності витрачати вказані в акті приймання-передачі 6 годин роботи. Отже, в цій частині суд уважав, що визначений адвокатом час, витрачений на складання апеляційної скарги, є завищеним, не відповідає критерію необхідності та розумності, відтак такий слід визначити у межах 3 годин.

Окрім того, є необґрунтованим виокремлення адвокатом «проведення аналізу судової практики» як окремого виду адвокатських послуг, оскільки таке охоплюється діями адвоката зі складання заяви про перегляд заочного рішення.

Крім того, не підлягають задоволенню вимоги у частині компенсації витрат на оплату судового збору, оскільки у постанові Київського апеляційного суду від 25 серпня 2022 року вирішено питання про стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2 067,00 грн.

З огляду на викладене, ураховуючи умови договору та дані протоколу погодження договірної ціни між клієнтом та адвокатом, на відшкодування витрат у зв`язку із наданням правничої допомоги підлягає 12 000,00 грн за такі послуги: консультування - 1 година; ознайомлення зі справою в Оболонському районному суді міста Києва - 1 година; формування та направлення (подання) заяви про перегляд заочного рішення від 04 серпня 2016 року у справі - 5 годин; формування та направлення (подання) апеляційної скарги на заочне рішення від 04 серпня 2016 року у справі №756/2051/16-ц - 3 години; формування та направлення (подання) заяви про поновлення строку на подання апеляційної скарги у справі - 1 година; формування та направлення (подання) заяви про розподіл судових витрат у справі №756/2051/16-ц - 1 година.

Окрім того, стягненню з позивача на користь відповідачки підлягає 15 000,00 грн, тобто сума, що вважається «гонораром успіху» відповідно до умов договору між клієнтом та адвокатом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У лютому 2023 року АТ КБ «ПриватБанк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 29 грудня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні вимог адвоката Белінського В. А., який діяв в інтересах ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового рішення відмовити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

16 лютого 2023 року ухвалою Верховного Суду залишено без руху касаційну скаргу, надано час на усунення недоліків.

03 березня 2023 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із Оболонського районного суду міста Києва, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.

У березні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

27 вересня 2023 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не враховано висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та у постановах Верховного Суду від 11 червня 2020 року у справі № 821/227/17 (провадження № К/9901/24344/18), від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19).

Заявник уважає, що відшкодування понесених витрат відповідачем на надання правничої допомоги у розмірі 27 000,00 грн не відповідає критеріям розумності, співмірності та справедливості та не є доведеним, скільки не надано доказів сплати за такі послуги.

Суд не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливлює встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Від відповідача надійшов відзив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 11 жовтня 2021 року між ОСОБА_1 та Белінським В. А. укладено договір про надання правової допомоги.

Пунктом 1.1 визначено, що адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених цим договором щодо захисту інтересів Клієнта у Оболонському районному суді міста Києва, Київському апеляційному суді, Оболонському відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо захисту інтересів останньої за позовом АТ КБ «ПриватБанк», а клієнт зобов`язаний оплатити надання правової допомоги у порядку та строки обумовлені Договором.

Пунктом 2.1. укладеного договору сторони узгодили, що вартість, порядок та строки оплати правової допомоги, що надається (гонорар) визначаються у Додатковій угоді, Актах виконаних робіт, за обсягом виконаної роботи та понесених витрат які є невід`ємною частиною договору.

Із додаткової угоди № 1 до договору про надання правової допомоги від 11 жовтня 2021 року встановлено, що сторони домовились, що вартість послуг (гонорар) адвоката за договором про надання правової допомоги від 11 жовтня 2021 року щодо захисту інтересів клієнта у Оболонському районному суді м. Києва у справі № 756/2051/16-ц за заявою ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення становить 20 500,00 грн.

Обумовлена сума включає: консультування; ознайомлення з матеріалами справи №756/2051/16-ц в Оболонському районному суді міста Києва; проведення аналізу судової практики; отримання копії заочного рішення Оболонського районного суду міста Києва від 04 серпня 2016 року; формування та направлення (подання) заяви про перегляд заочного рішення у справі № 756/2051/16-ц; формування та направлення (подання) письмових пояснень у справі; формування та направлення відповіді на відзив у справі; у разі необхідності участь у судовому засіданні у справі, одна година часу засідання - 1 000,00 грн; підготовка заяви про розподіл судових витрат у справі.

Пунктом 2 додаткової угоди сторони погодили, що у разі якщо буде досягнуто мету представництва (прийнято судове рішення про скасування заочного рішення Оболонського районного суду міста Києва), клієнт додатково сплачує адвокату гонорар у розмірі 15 000,00 грн.

Із додаткової угоди № 2 від 30 грудня 2021 року до договору про надання правової допомоги від 11 жовтня 2021 року встановлено, що сторони домовились, що вартість послуг (гонорар) адвоката за договором про надання правової допомоги від 11 жовтня 2021 року щодо захисту інтересів клієнта у Київському апеляційному суді за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Оболонського районного суду міста Києва від 04 серпня 2016 року становить 16 000,00 грн.

Обумовлена сума включає: консультування; проведення аналізу судової практики; формування та направлення (подання) апеляційної скарги на заочне рішення Оболонського районного суду міста Києва від 04 серпня 2016 року; формування та направлення (подання) відповіді на відзив на апеляційну скаргу; у разі необхідності участь у судовому засіданні у справі, одна година часу - 1 000,00 грн (4 години); формування та направлення (подання) заяви про розподіл судових витрат у справі.

Пунктом 2 додаткової угоди сторони погодили, що у разі якщо буде досягнуто мету представництва (ухвалено судове рішення про скасування заочного рішення Оболонського районного суду міста Києва), клієнт додатково сплачує адвокату гонорар у розмірі 15 000,00 грн.

Із додаткової угоди № 3 від 11 лютого 2022 року до договору про надання правової допомоги від 11 жовтня 2021 року встановлено, що сторони домовились, що вартість послуг (гонорар) адвоката за договором про надання правової допомоги від 11 жовтня 2021 року щодо захисту інтересів клієнта у Київському апеляційному суді за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Оболонського районного суду міста Києва від 04 серпня 2016 року становить 5 067,00 грн.

Обумовлена сума включає: консультування; формування та направлення (подання) заяви про усунення недоліків та заяви про поновлення строку на подання апеляційної скарги у справі - 1 година; сплата судового збору - 2 067,00 грн.

Із протоколу погодження договірної ціни від 11 жовтня 2021 року встановлено, що ОСОБА_1 та адвокат Белінський В. А. погодили ціни на виконання послуг з надання правової допомоги. Сторони погодили таку вартість: консультування (1 година) - 1 000,00 грн; ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження у Оболонському відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (2 години) - 2 000,00 грн; проведено аналіз судової практики (1 година) - 1 000,00 грн; отримання копію заочного рішення Оболонського районного суду міста Києва від 04 серпня 2016 року (30 хвилин) - 500,00 гривень; формування та направлення (подання) заяви про перегляд заочного рішення у справі (5 годин) - 5 000,00 грн; формування та направлення (подання) письмових пояснень у справі - 3 000,00 грн; формування та направлення (подання) відповіді на відзив у справі - 4 000,00 грн; у разі необхідності участь у судовому засіданні у справі, одна година часу засідань (1 000,00 грн) - 4 000,00 грн; підготовлено заяву про розподіл судових витрат у справі (1 година ) - 1 000,00 грн; формування та направлення (подання) апеляційної скарги на заочне рішення Оболонського районного суду міста Києва від 04 серпня 2016 року - 6 000,00 грн; формування та направлення (подання) відповіді на апеляційну скаргу на заочне рішення Оболонського районного суду міста Києва від 04 серпня 2016 року - 5 000,00 грн.

Із акта приймання-передачі виконаних робіт від 23 травня 2022 року № 1, складеного та підписаного ОСОБА_1 та Белінським В. А. , встановлено, що на виконання договору про надання правової допомоги від 11 жовтня 2021 року виконавцем виконані роботи (надані послуги) на загальну вартість 19 107,00 грн, що включає: консультування - 1 година; проведено аналіз судової практики - 1 година; ознайомлення зі справою в Оболонському районному суді міста Києва - 1 година; формування та направлення (подання) заяви про перегляд заочного рішення від 04 серпня 2016 року у справі - 5 годин; формування та направлення (подання) апеляційної скарги на заочне рішення від 04 серпня 2016 року у справі № 756/2051/16-ц - 6 годин; формування та направлення (подання) заяви про усунення недоліків - 1 000,00 грн; формування та направлення (подання) заяви про поновлення строку на подання апеляційної скарги у справі - 1 година; оплата судового збору - 2 067,00 грн та 40,00 гривень комісія банку за переказ; формування та направлення (подання) заяви про розподіл судових витрат у справі № 756/2051/16-ц - 1 година.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:

- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);

- судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, зокрема, суди належним чином не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону додаткова постанова суду апеляційної інстанції відповідає.

Касаційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до положень статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Таким чином, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі № 727/463/19, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, від 02 червня 2022 року у справі № 15/8/203/20.

У постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 750/2055/20 (провадження № 61-16723св20) вказано, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) також зауважила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72) (пункт 5.43 постанови).

З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, оскільки, надавши оцінку зібраним доказам, суд виходив з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру.

При цьому колегія суддів констатує, що позивач не скористався своїм правом, наданим йому частиною шостою статті 137 ЦПК України, отримавши копії заяв представника відповідача про ухвалення додаткового рішення та стягнення витрат на правничу допомогу, та не заявив клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Велика Палата Верховного Суду у пунктах 106, 117, 150-151 постанови від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) вказувала: «У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Як установлено судами попередніх інстанцій, особа із заявою про зменшення витрат на правничу допомогу не звернулася (пункт 35 цієї постанови). Позивачкою було подано лише заперечення проти заяв відповідачів про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат. У цих запереченнях не наведено аргументів, які могли би свідчити про неспівмірність витрат на правову допомогу. Позивачка також не зазначила, яким саме чином неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат разом із відзивом на позовну заяву завадило їй висловити свої міркування щодо неспівмірності таких витрат».

Частково задовольняючи заяву представника ОСОБА_3 - адвоката Білінського В. А. про ухвалення додаткового судового рішення, суд апеляційної інстанції врахував умови договору, дані протоколу погодження договірної ціни між клієнтом та адвокатом, на відшкодування витрат у зв`язку із наданням правничої допомоги, акт виконаних робіт, підписаний сторонами, положення статей 137 141 ЦПК України, та дійшов висновку, що відшкодуванню витрат у зв`язку з наданням правової допомоги у судах першої та апеляційної інстанції підлягає сума у розмірі 27 000,00 грн. При цьому суд зазначив, що банк не скористався своїм правом, наданим йому положенням частини шостої статті 137 ЦПК України.

Крім того, у пункті 6.5 постанови від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 Верховний Суд зробив висновок: «за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу)».

Таким чином, доводи касаційної скарги у частині того, що ОСОБА_1 не довела розмір понесених витрат на правову допомогу, оскільки не надала доказів сплати за такі послуги, що є підставою для відмови у задоволенні клопотання про ухвалення додаткового рішення, на увагу не заслуговують.

Висновки суду апеляційної інстанції з урахуванням обставин цієї справи не суперечать висновкам Верховного Суду, на які заявники посилалися в обґрунтування доводів касаційної скарги.

Таким чином, доводи заявника, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, не знайшли свого підтвердження.

Верховний Суд розглянув справу у межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження; підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а додаткову постанову апеляційного суду - без змін.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду