Історія справи

Постанова

Іменем України

22 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 162/233/17

провадження № 61-38579 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: ГулькаБ. І. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

представник позивача - ОСОБА_5,

відповідачі: Любешівська селищна рада Волинської області, ОСОБА_6, ОСОБА_7,

представник Любешівської селищної ради Волинської області - Губарик Олександр Васильович,

представник ОСОБА_7 - ОСОБА_9,

третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Волинській області,

представник третьої особи - ОСОБА_10,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Любешівського районного суду Волинської області від 22 січня 2018 року у складі судді Гладіч Н. І. та постанову апеляційного суду Волинської області від 17 травня 2018 року у складі колегії суддів: Карпук А. К., Киці С. І., Здрилюк О. І.,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 року ОСОБА_4звернулася до суду з позовом до Любешівської селищної ради Волинської області, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Волинській області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Позовна заява мотивована тим, що на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 03 лютого 2010 року їй належить земельна ділянка по АДРЕСА_1 у с. Лахвичі Любешівського району Волинської області. Під час знімання зовнішніх меж її ділянки було допущено помилку, а саме зовнішня межа зі сторони суміжної земельної ділянки по АДРЕСА_2 у с. Лахвичі Любешівського району Волинської області, яка перебуває у користуванні ОСОБА_7, знята не по межі її земельної ділянки, а по огорожі належного їй саду, який прилягає до межі суміжної ділянки останнього.

Вважала, що при видачі державного акту на право власності на земельну ділянку на її ім'я, частина належної їй ділянки не увійшла до експлікації зовнішніх меж ділянки розміром 5 м по ширині та 100,12 м по довжині, і надалі ця частина ділянки залишилась не охоплена зазначеним вище державним актом на право власності на земельну ділянку.

Власником будинку, який розташовано на суміжній земельній ділянці по АДРЕСА_2 у с. Лахвичі Любешівського району Волинської області, була померла ОСОБА_11, якій належав без оформлення права власності житловий будинок та у користуванні перебувала земельна ділянка для обслуговування цього будинку з господарськими спорудами. Рішення сільською радою про виділення у власність ОСОБА_11 земельної ділянки не приймалось. Після її смерті у 2012 році спадщину на житловий будинок по АДРЕСА_2 у с. Лахвичі Любешівського району Волинської області прийнято ОСОБА_6

18 квітня 2012 року рішенням Любешівського районного суду Волинської області за ОСОБА_6 визнано право власності на вказаний будинок з господарськими спорудами. Рішенням Цирської сільської ради Любешівського району Волинської області від 29 грудня 2012 року №24/4 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки по АДРЕСА_2 у с. Лахвичі Любешівського району Волинської області, що належить ОСОБА_6

Сільською радою рішення про виділення у власність ОСОБА_6 спірної земельної ділянки також не приймалось, проте цій ділянці було присвоєно кадастровий номер НОМЕР_1, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд з внесенням відповідних відомостей до Державного земельного кадастру.

На підставі договору купівлі-продажу від 15 квітня 2013 року ОСОБА_6 відчужила ОСОБА_7 житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_2 у с. Лахвичі Любешівського району Волинської області.

З урахуванням викладеного ОСОБА_4 просила суд усунути перешкоди у користуванні належною їй земельною ділянкою у частині ділянки, яка зайнята садом, розміром 5 м по ширині та 100,12 м по довжині шляхом: визнання частково недійсним рішення Цирської сільської ради Любешівського району Волинської області від 29 грудня 2012 року №24/4; виключення відомостей з Державного земельного кадастру про ділянку передану у користування ОСОБА_6 за кадастровим номером НОМЕР_1 у частині помилково внесених відомостей відносно її земельної ділянки розміром 5 м по ширині та 100,12 м по довжині; припинення права користування ОСОБА_7 частиною земельної ділянки по АДРЕСА_2 у с. Лахвичі Любешівського району Волинської області розміром 5 м по ширині та 100,12 м по довжині.

У квітні 2017 року ОСОБА_7 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що 5 квітня 2013 року на підставі договору купівлі-продажу він набув право власності на житловий будинок по АДРЕСА_2 у с. Лахвичі Любешівського району Волинської області. Згідно з пунктом 1 вищевказаного договору будинок розташований на земельній ділянці площею 0,2095 га, яка належить ОСОБА_6 на праві користування, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1.

У грудні 2012 року за заявою попереднього користувача земельної ділянки ОСОБА_6 державним підприємством «Центр державного земельного кадастру» виготовлена технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки площею 0,2096 га по АДРЕСА_2 у с. Лахвичі Любешівського району Волинської області.

Відповідно до акту про відновлення меж земельних ділянок та передачу на зберігання межових знаків від 03 грудня 2012 року проведено встановлення та закріплення на місцевості меж вищевказаної земельної ділянки площею 0,2096 га, переданої ОСОБА_6, при цьому претензій при встановленні зовнішніх меж не заявлено. 29 грудня 2012 року рішенням Цирської сільської ради Любешівського району Волинської області №24/4 затверджено розроблену технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки, що належить ОСОБА_6 05 березня 2013 року зазначеній земельній ділянці присвоєний кадастровий номер НОМЕР_1.

ОСОБА_4 перешкоджає у користуванні належною йому земельною ділянкою, оскільки самовільно зайняла частину цієї ділянки, порушивши її межі, висадила на ній дерева та розмістила будівельні матеріали.

З урахуванням викладеного ОСОБА_7 просив суд усунути перешкоди у користуванні належною йому земельною ділянкою та зобов'язати ОСОБА_4 знести огорожу з його земельної ділянки, викорчувати самовільно висаджені дерева та садженці, прибрати будівельні матеріали.

Ухвалою Любешівського районного суду Волинської області від 19 травня 2017 року зустрічний позов ОСОБА_7 об'єднано в одне провадження у справі за позовом ОСОБА_4

Рішенням Любешівського районного суду Волинської області від 22 січня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмолено. Зустрічний позов ОСОБА_7 задоволено. Зобов'язано ОСОБА_4 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_7 земельною ділянкою по АДРЕСА_2 у с. Лахвичі Любешівського району Волинської області шляхом знесення огорожі, викорчуванням наявних на ній дерев та інших насаджень, прибиранням будівельних матеріалів. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з генерального плану с. Лахвичі Любешівського району Волинської області вбачається, що належна на праві власності ОСОБА_4 земельна ділянка та земельна ділянка, яка перебуває у користуванні ОСОБА_7, відповідають за розміщенням, межами та за цільовим призначенням генеральному плану забудови села, мають спільну межу, відокремлені одна від одної, не накладаються одна на одну, а зміна їх меж суперечить існуючому генеральному плану. Посилання ОСОБА_4 на те, що при оформленні права власності було допущено помилку при встановленні меж її земельної ділянки безпідставні, оскільки вони спростовуються оригіналом технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право на земельну ділянку ОСОБА_6 по АДРЕСА_2 у с. Лахвичі Любешівського району Волинської області. Відсутні докази щодо визнання акту прийому-передачі межових знаків недійсним, також відсутні докази, що до моменту оформлення права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку межі її ділянки були іншими. Отже, у зв'язку з придбанням ОСОБА_7 за договором купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами він набув права користування земельною ділянкою по АДРЕСА_2 у с. Лахвичі Любешівського району Волинської області. При цьому кадастровий номер підтверджує факт реєстрації цієї земельної ділянки у Державному земельному кадастрі із інформацією її власника (користувача), цільового призначення землі, межі. Наявність кадастрового номеру гарантує власнику (користувачу) земельної ділянки факт її існування та неможливість посягання на неї інших осіб.

ОСОБА_4 не надала доказів порушення земельного законодавства при винесенні Цирською сільською радою Любешівського району Волинської області рішення від 29 грудня 2012 року №24/4 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки (присвоєння кадастрового номера), що належить ОСОБА_6 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд». Таким чином, оскільки ОСОБА_4 без правових підстав користується частиною земельної ділянки, яка перебуває у користуванні ОСОБА_7, неправомірно встановивши огорожу, вирощуючи багаторічні насадження, розмістивши на ній будівельні матеріали, не надавши доказів на підтвердження правомірності користування цією ділянкою. Отже, ОСОБА_7 слід усунути вказані перешкоди у користуванні земельною ділянкою.

Постановою апеляційного суду Волинської області від 17 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4залишено без задоволення, рішення суду залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що у зв'язку з придбанням будинку до ОСОБА_7 перейшло право користування земельною ділянкою площею 0,2095 га по АДРЕСА_2 у с. Лахвичі Любешівського району Волинської області, частина якої неправомірно зайнята ОСОБА_4, а тому вимоги ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні цією земельною ділянкою ґрунтуються на положеннях закону. Посилання ОСОБА_4 на технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж її земельної ділянки в натурі (на місцевості) згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку безпідставні, оскільки при проведенні обмірів ОСОБА_4 було демонтовано огорожу, по відношенню якої проводились первинні заміри, унаслідок чого технічна документація виготовлена з урахуванням земельної ділянки, якою вона користується без законних підстав.

Крім того, ОСОБА_4 безпідставно посилалась на накладення земельних ділянок, оскільки спірна земельна ділянка по АДРЕСА_2 у с. Лахвичі Любешівського району Волинської областіне охоплена виданим їй державним актом на право власності на земельну ділянку, площа земельної ділянки, якою фактично користується ОСОБА_4, відповідає площі, указаній у державному акті на право власності на земельну ділянку. Отже, ОСОБА_4 не довела належними доказами порушення її прав землекористувача.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким її позов задовольнити, а у задоволенні зустрічного позову відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що попереднім власником будинку по АДРЕСА_2 у с. Лахвичі Любешівського району Волинської області ОСОБА_6 розроблялась лише технічна документація щодо інвентаризації земельної ділянки, яка не породжує права користування нею, тому ОСОБА_7 права користування цією земельною ділянкою не набув. Іншої технічної документації, яка б посвідчувала право користування на земельну ділянку ні ОСОБА_6, ні ОСОБА_7 не розроблялося, і таке право ними не реєструвалось. При виготовленні технічної документації щодо інвентаризації, присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці по АДРЕСА_2 у с. Лахвичі Любешівського району Волинської області, зовнішні межі цієї ділянки з сусідніми землекористувачами, у тому числі з нею, не погоджувались. Отже, ОСОБА_4не знала про те, що частина її ділянки, зайнята садом, площею 0,062 га увійшла до складу ділянки ОСОБА_6, а дізналась про ці обставини лише у 2017 році, коли на замовлення ОСОБА_7 землевпорядна організація почала робити зйомку частини її земельної ділянки, для відведення її останньому у власність. Межі її земельної ділянки накладаються на межі вищевказаної земельної ділянки, яка перебуває у користуванні ОСОБА_7

У серпні 2018 року представник ОСОБА_7 - ОСОБА_9 - подала відзив на касаційну скаргу посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, ОСОБА_4 належних доказів на підтвердження порушення її прав не надала. Узв'язку з придбанням ОСОБА_7 за договором купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами він набув права користування земельною ділянкою по АДРЕСА_2 у с. Лахвичі Любешівського району Волинської області, частиною якої йому перешкоджає користуватися ОСОБА_4

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У серпні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частин другої та шостої статті 120 ЦК України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти, крім об'єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації.

Згідно з частиною першою статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Ураховуючи викладене, суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами дійшли правильного висновку про те, що у зв'язку з придбанням житлового будинку до ОСОБА_7 перейшло право користування земельною ділянкою площею 0,2095 га по АДРЕСА_2 у с. Лахвичі Любешівського району Волинської області, на якій розташований житловий будинок.

Суди дійшли вірного висновку про те, що належна на праві власності ОСОБА_4 земельна ділянка та земельна ділянка, яка перебуває у користуванні ОСОБА_7, згідно з генеральним планом с. Лахвичі Любешівського району Волинської області відповідають за розміщенням, межами та за цільовим призначенням генеральному плану забудови села, мають спільну межу, відокремлені одна від одної, не накладаються одна на одну, а зміна їх меж суперечить існуючому генеральному плану.

Колегія суддів погоджується з висновком судів, що посилання ОСОБА_4 на те, що при оформленні за нею права власності було допущено помилку при встановленні меж її земельної ділянки, безпідставні, оскільки спростовуються оригіналом технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право на земельну ділянку по АДРЕСА_2 у с. Лахвичі Любешівського району Волинської області, її попереднього користувача ОСОБА_6 Крім того, відсутні докази щодо визнання акту прийому-передачі межових знаків недійсним, також відсутні докази, що до моменту оформлення права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку межі її ділянки були іншими.

Таким чином, суди дійшли правильного висновку про те, що ОСОБА_7 набув права користування земельною ділянкою по АДРЕСА_2 у с. Лахвичі Любешівського району Волинської області, а ОСОБА_4 такі обставини не спростовано. При цьому кадастровий номер підтверджує факт реєстрації цієї земельної ділянки у Державному земельному кадастрі із інформацією її власника (користувача), цільового призначення землі, межі.

Суди дійшли вірного висновку про те, що ОСОБА_4 не надала належних та допустимих доказів, що є її процесуальним обов'язком (статті 10, 60 ЦПК України 2004 року), порушення земельного законодавства Цирською сільською радою Любешівського району Волинської області при винесенні рішення від 29 грудня 2012 року №24/4 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки (присвоєння кадастрового номера), що належить ОСОБА_6 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд». Отже, оскільки ОСОБА_4 без правових підстав користується частиною земельної ділянки, яка перебуває у користуванні ОСОБА_7, неправомірно встановивши огорожу, вирощуючи багаторічні насадження, розмістивши на ній будівельні матеріали, не надавши доказів на підтвердження правомірності користування цією ділянкою. Тому, права ОСОБА_7 підлягають захисту шляхом усунення вищевказаних перешкоди у користуванні земельною ділянкою.

Доводи касаційної скарги про те, що попереднім власником будинку по АДРЕСА_2 у с. Лахвичі Любешівського району Волинської області ОСОБА_6 розроблялась лише технічна документація щодо інвентаризації ділянки, яка не породжує права користування нею, тому ОСОБА_7 права користування цією земельною ділянкою не набув, безпідставні, оскільки і ОСОБА_7 і ОСОБА_6 набули права користування спірною земельною ділянкою у зв'язку з набуттям права на житловий будинок, який розташований на ній.

Посилання касаційної скарги на те, що ОСОБА_4не знала про те, що частина її ділянки, зайнята садом, площею 0,062 га увійшла до складу ділянки ОСОБА_6 безпідставні, оскільки спірні земельні ділянки відповідають за розміщенням, межами та за цільовим призначенням генеральному плану забудови села, мають спільну межу, відокремлені одна від одної, не накладаються одна на одну.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, а направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

При цьому, згідно з частиною третьою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Любешівського районного суду Волинської області від 22 січня 2018 року та постанову апеляційного суду Волинської області від 17 травня 2018 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Любешівського районного суду Волинської області від 22 січня 2018 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник

Ю. В. Черняк