Постанова

Іменем України

22 серпня 2018 року

м. Київ

справа № 761/1893/17

провадження № 61-1547зпв18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М., Курило В. П. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - державне підприємство «Національний академічний театр опери та балету України імені Т. Г. Шевченка»,

за заявою ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20 березня 2017 року, ухвали Апеляційного суду міста Києва від 10 травня 2017 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 жовтня 2017 року

ВСТАНОВИВ:

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до державного підприємства «Національний академічний театр опери та балету України імені Т. Г. Шевченка» (далі - ДП «Національний академічний театр опери та балету України імені Т. Г. Шевченка») про визнання протиправним і скасування наказу відповідача від 02 грудня 2016 року № 899-к «Про повідомлення щодо зміни істотних умов праці художнього та артистичного персоналу ДП «Національний академічний театр опери та балету України імені Т. Г. Шевченка» в частині, що її стосується.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 працює у відповідача та спірним наказом її повідомлено про зміну істотних умов праці та встановлення контрактної форми праці.

Указаний наказ на її думку є протиправним та підлягає скасуванню на тій підставі, що відповідно до частини третьої статті 32 КЗпП України запровадження контрактної форми не є зміною істотних умов праці, будь-яких правових актів щодо зміни організації виробництва та праці на

ДП «Національний академічний театр опери та балету України імені

Т. Г. Шевченка» відповідач не приймав; зміни умов праці не було погоджено з профспілкою.

Крім того, закон на підставі якого внесено зміни до Закону України «Про театри і театральну справу» порушує її права, оскільки замість безстрокового трудового договору вводиться контрактна форма, яка має поширюватись на тих осіб, які укладають трудові договори після набрання ним чинності.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 20 березня

2017 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 10 травня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20 березня

2017 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 жовтня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від

20 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 10 травня 2017 року залишено без змін.

11 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду України із заявою про перегляд рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20 березня 2017 року, ухвали Апеляційного суду міста Києва від

10 травня 2017 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 жовтня 2017 року з передбачених пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України (в редакції, яка діяла на час подання заяви) підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме: статей 32, 247, 252 КЗпП України.

На підтвердження зазначених підстав заявник надала ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 березня 2015 року, від 05 липня 2017 року та постанови Верховного Суду України від 04 липня 2012 року, від 23 березня 2016 року.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон від 03 жовтня 2017 року), згідно з яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 розділу XIII ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України у цивільних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

11 січня 2018 року вказана заява надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 05 березня 2018 року справу призначено до розгляду на засіданні колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду.

У поданій до Верховного Суду України заяві ОСОБА_1 просить скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20 березня

2017 року, ухвали Апеляційного суду міста Києва від 10 травня 2017 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 жовтня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що заява задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України (в редакції, яка діяла на момент подання заяви) заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

При цьому під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де тотожними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини справи, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

За змістом пункту 1 частини першої статті 3605 ЦПК України (в редакції, яка діяла на момент подання заяви) Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою перегляду справи, не підтвердилися, або норми права у рішенні, про перегляд якого подана заява, були застосовані правильно.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 з 25 листопада 1997 року працювала у відповідача артисткою допоміжного складу та 23 лютого 2017 року звільнена у зв'язку з припиненням безстрокового трудового договору згідно пункту 9 статті 36 КЗпП України, пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 28 січня 2016 року № 955- VІІІ.

Наказом генерального директора ДП «Національний академічний театр опери та балету України імені Т. Г.Шевченка» від 02 грудня 2016 року

№ 899-к «Про повідомлення щодо зміни істотних умов праці художнього та артистичного персоналу ДП «Національний академічний театр опери та балету України імені Т. Г.Шевченка», на виконання Закону України від

28 січня 2016 року № 955-УІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів» повідомлено працівників художнього та артистичного персоналу ДП «Національний академічний театр опери та балету України імені Т. Г. Шевченка» (згідно з додатками № № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7 до цього наказу) про зміну істотних умов праці, а саме зміну форми трудового договору, укладеного між ДП «Національна опера України імені

Т. Г. Шевченка» і працівниками художнього та артистичного персоналу, на контракт.

Наказом передбачено до 10 грудня 2016 року вручення працівникам повідомлень про зміну істотних умов праці та в термін до 15 грудня

2016 року отримати письмові підтвердження працівників згодних продовжувати роботу по контракту.

ОСОБА_1 включена до списків артистів допоміжного складу, що є додатком № 6 до наказу.

Наказом генерального, директора ДП «Національний академічний театр опери та балету України імені Т. Г. Шевченка» від 14 грудня 2016 року

№ 930-к «На часткову зміну наказу від 02 грудня 2016 рок № 899- к» пункт 2 наказу від 02 грудня 2016 року № 899-к викладено в новій редакції та змінено терміни вручення працівникам повідомлень про зміну істотних умов праці до 23 грудня 2016 року та до 23 лютого 2017 року отримати письмові підтвердження працівників згодних продовжувати роботу по контракту.

У справі, яка переглядається, суди першої та апеляційної інстанцій, з висновками якого погодився й суд касаційної інстанції, встановивши, що спірний наказ видано на виконання Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури», дійшли висновку про те, що спірний наказ було видано на підставі закону та з дотриманням трудових прав позивача.

При цьому, суди дійшли висновку про відсутність необхідності погодження даного питання з профспілковим органом та застосування до спірних правовідносин Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Надані заявником ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 березня 2015 року та від 05 липня 2017 року, як приклад неоднакового застосування норм матеріального права, Верховним Судом не приймаються до уваги, оскільки вказаними судовими рішеннями суду касаційної інстанції скасовано рішення судів попередніх інстанцій з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Отже, постановлення судом касаційної інстанції ухвал про скасування рішень судів попередніх судових інстанцій із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції не означає остаточного вирішення спору в справі й застосування норм матеріального права для вирішення спору по суті.

Постанови Верховного Суду України від 04 липня 2012 року та від

23 березня 2016 року не можуть бути враховані Верховним Судом для перегляду судових рішень з підстав передбачених пунктом 1 частини першої статі 355 ЦПК України (в редакції, яка діяла на час подання заяви) на яку заявник посилається як на підставу для перегляду судових рішень.

Підстава, з якої враховуються судові рішення Верховного Суду України визначена пунктом 4 частини першої статті 355 ЦПК України (в редакції, яка діяла на час подання заяви). Заявник не просить переглянути судові рішення з вказаних підстав.

За таких обставин підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 і скасування рішення Шевченківського районного суду міста Києва від

20 березня 2017 року, ухвали Апеляційного суду міста Києва від 10 травня 2017 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 жовтня 2017 року відсутні.

Керуючись підпунктом 1 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону від 03 жовтня 2017 року, пунктом 1 частини першої статті 355 та статтями 355, 3603, 3605 ЦПК України (в редакції, яка діяла на момент подання заяви), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20 березня 2017 року, ухвали Апеляційного суду міста Києва від 10 травня 2017 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 жовтня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Національний академічний театр опери та балету України імені Т. Г. Шевченка» про визнання протиправним та скасування наказу відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: Н. О. Антоненко

В.І. Журавель

В.М. Коротун

В.П. Курило