Постанова

Іменем України

16 червня 2021 року

м. Київ

справа № 677/994/16-ц

провадження № 61-7408 св 20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2;

відповідачі: сільськогосподарський виробничий кооператив "Заставки" в особі арбітражного керуючого - ліквідатора сільськогосподарського виробничого кооперативу "Заставки" Капличного Анатолія Миколайовича, ОСОБА_3;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу арбітражного керуючого - ліквідатора сільськогосподарського виробничого кооперативу "Заставки" Капличного Анатолія Миколайовича на рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 12 грудня 2018 року у складі судді Вознюка Р. В. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 березня 2020 року у складі колегії суддів: Янчук Т. О., Купельського А. В., Ярмолюка О. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до сільськогосподарського виробничого кооперативу "Заставки" в особі арбітражного керуючого - ліквідатора сільськогосподарського виробничого кооперативу "Заставки" Капличного Анатолія Миколайовича (далі - СВК "Заставки") в особі арбітражного керуючого Капличного А. М., ОСОБА_3 про визнання протоколу проведення аукціону з реалізації майна підприємства банкрута недійсним.

Позовна заява мотивована тим, що вони є власниками майнових паїв пайового фонду майна колгоспного сільськогосподарського підприємства "Світанок" (далі - КСП "Світанок"), до якого, серед іншого майна, входить також майстерня тракторного парку загальною площею 767,9 кв. м, розташована у с. Заставки Красилівського району Хмельницької області.

Постановою господарського суду Хмельницької області від 22 листопада 2012 року СВК "Заставки" було визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Капличного А. М., який вчиняє дії щодо продажу майна, яке входить до пайового фонду реорганізованого КСП "Світанок".

Як наслідок, 17 червня 2016 року на товарній біржі "Подільська" арбітражний керуючий Капличний А. М. від імені СВК "Заставки" продав вищезазначену майстерню тракторного парку площею 767,9 кв. м, чим спричинив їм істотної шкоди.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили суд визнати недійсним протокол аукціону від 17 червня 2016 року № 1, проведений товарною біржою "Подільська" з реалізації майна підприємства-банкрута СВК "Заставки".

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Красилівського районного суду Хмельницької області від 12 грудня 2018 року позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено. Визнано недійсним протокол проведення аукціону на товарній біржі "Подільська" від 17 червня 2016 року з реалізації майна підприємства банкрута СВК "Заставки").

Додатковим рішенням Красилівського районного суду Хмельницької області від 27 грудня 2018 року вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що аукціон на товарній біржі "Подільська" з продажу майстерні тракторного парку загальною площею 767,9 кв. м, що розташована у с. Заставки Красилівського району Хмельницької області, було проведено з порушенням чинного законодавства, продаж майна здійснено особою, яка не є його власником, чим порушено права дійсних власників майстерні - позивачів у справі.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 12 березня 2020 року, апеляційну скаргу СВК "Заставки" залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що доказів того, що СВК "Заставки" при проведені аукціону від 17 червня 2016 року з продажу майстерні тракторного парку загальною площею 767,9 кв. м був його власником відповідачами не надано, у зв'язку з чим висновок суду першої інстанції про визнання недійсним протоколу проведення аукціону є правильним. Оскільки позивачі є власниками майнових паїв пайового фонду майна КСП "Світанок", до якого, серед іншого майна, входить також майстерня тракторного парку загальною площею 767,9 кв. м, розташована в с.

Заставки Красилівського району Хмельницької області, продажем 17 червня 2016 року на товарній біржі "Подільська" від імені СВК "Заставки" вищезазначеної майстерні тракторного парку, порушуються їх права як співвласників пайового фонду майна КСП "Світанок".

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2020 року арбітражний керуючий - ліквідатор СВК "Заставки" Капличний А.

М. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й передати справу на новий судовий розгляд.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 16 червня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу № 677/994/16-ц із Красилівського районного суду Хмельницької області.

У липні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 червня 2021 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до частини 8 статті 44 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" спори, які виникають при проведенні та виконанні результатів аукціонів, у тому числі про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна, розглядаються в межах провадження у справі про банкрутство.

Положеннями частини четвертої статті 10 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником, тощо.

Пунктом 1-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 22 грудня 2011 року № 4212-VI "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що положення Закону України від 22 грудня 2011 року № 4212-VI "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності Закону України від 22 грудня 2011 року № 4212-VI "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно з частиною 8 статті 44 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції після 18 січня 2013 року, спори, які виникають при проведенні та виконанні результатів аукціонів, у тому числі про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна, розглядаються в межах провадження у справі про банкрутство.

Таким чином, провадження у зазначеній вище справі про банкрутство здійснюється на підставі попередньої редакції Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, яка існувала до 18 січня 2013 року, але вважав, що в частині продажу майна має бути застосована нова редакція Закону.

Враховуючи те, що нерухоме майно, зазначене в позовній заяві є об'єктами ліквідаційної маси у процедурі банкрутства, виставлено на прилюдні електронні торги та реалізовано на товарній біржі "Подільська", відповідно у цій частині необхідно застосовувати норми вказаного вище Закону у новій редакції. Тобто спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками майнових паїв пайового фонду майна КСП "Світанок", що підтверджується свідоцтвом про право на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства серії ХМКР № 006793 від 19 січня 2009 року, свідоцтвом про право на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства серії НОМЕР_1 від 14 червня 2001 року (а. с. 6, т. 1).

Згідно з актом приймання-передачі від 02 серпня 2005 року головою комітету Спілки співвласників майна пайового фонду реорганізованого КСП "Світанок" Кицай Л. Я. було передано голові правління СВК "Заставки" Томчуку А. В. майно пайового фонду реорганізованого КСП "Світанок", у тому числі майстерню тракторного парку загальною площею 767,9 кв. м, яка розташована у с. Заставки Красилівського району Хмельницької області, для користування (а. с. 8-10, т. 1).

Постановою господарського суду Хмельницької області від 22 листопада 2012 року у справі № 3/5025/1159/12 визнано банкрутом СВК "Заставки", відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Капличного А. М.

У процесі здійснення ліквідаційної процедури СВК "Заставки" 17 червня 2016 року на товарній біржі "Подільська" проведено аукціон з продажу майстерні тракторного парку загальною площею 767,9 кв. м, яка розташована у с. Заставки Красилівського району Хмельницької області.

Згідно з протоколом № 1 проведення аукціону на товарній біржі "Подільська" від 17 червня 2016 року власником вказаної майстерні тракторного парку було зазначено СВК "Заставки" в особі уповноваженої особи - арбітражного керуючого Капличного А. М., переможцем аукціону визнано фізичну особу ОСОБА_3.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 2 статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга арбітражного керуючого - ліквідатора СВК "Заставки" Капличного А. М. підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені статті 400 ЦПК України, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною 1 статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням Частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-який спір з цивільних правовідносин, в якому хоча б одна зі сторін, зазвичай, є фізичною особою, якщо його вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Цивільний процесуальний кодекс (далі - ЦПК) України у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду, передбачав, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, зокрема, з цивільних правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (частина перша статті 15).

Відповідно до статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Пунктом 8 статті 20 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

04 листопада 2012 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання господарських зобов'язань" від 2 жовтня 2012 року № 5405-VI, що доповнив розділ X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22 грудня 2011 року N 4212-VI, пунктом 11, згідно з яким положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; положення Закону України про визнання банкрутом, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

19 січня 2013 року набрав чинності Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22 грудня 2011 року N 4212-VI (зі змінами, внесеними Законом України Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання господарських зобов'язань" від 02 жовтня 2012 року № 5405-VI).

Частиною 4 статті 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Отже, ГПК України з 19 січня 2013 року встановив для господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, підвідомчість усіх майнових спорів з вимогами до боржників, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником у такій справі.

Після проведення інвентаризації та оцінки майна ліквідатор здійснює продаж майна банкрута такими способами: проведення аукціону; продаж безпосередньо юридичній або фізичній особі. Вибір способів продажу активів здійснюється ліквідатором з метою забезпечення його відчуження за найвищою ціною. Ліквідатор організовує проведення аукціону з продажу активів банкрута з урахуванням вимог Закону (частини 1 та 2 статті 44 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Процедура реалізації майна на прилюдних торгах полягає у забезпеченні оплатного переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця-учасника прилюдних торгів. Такий перехід відбувається внаслідок укладення та виконання договору купівлі-продажу. На підтвердження його укладення складається відповідний протокол, а на підтвердження виконання з боку продавця - акт про проведені прилюдні торги (близький за змістом підхід застосував Верховний Суд України у висновку, викладеному в постановах від 24 жовтня 2012 року у справі № 6-116цс12 і від 13 лютого 2013 року у справі № 6-174цс12, а також Велика Палата Верховного Суду у постановах від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17, від 7 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (пункт 38)).

Вказане підтверджують приписи статей 650, 655 та частини 4 статті 656 ЦК України. Так, стаття 650 ЦК України закріплює такий спосіб реалізації майна як укладення договорів на біржах, аукціонах (торгах), конкурсах, і відсилає до інших нормативних актів, які мають встановлювати особливості укладення цих договорів. До цього зводиться і зміст припису частини 4 статті 656 ЦК України, згідно з яким до таких договорів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

У справах про банкрутство всі процедури складають цілісне і відокремлене від позовного процесу провадження, метою якого є задоволення вимог кредиторів у випадку неплатоспроможності боржника. Тому спори, які стосуються, зокрема, порушення порядку продажу майна боржника є безпосередньо пов'язаними з провадженням у справі про банкрутство. А отже, їх слід розглядати за правилами господарського судочинства (аналогічний висновок Велика Палата Верховного Суду сформулювала у постанові від 30 травня 2018 року у справі № 635/6730/15-ц).

Результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть бути визнані в судовому порядку недійсними (частина третя статті 55 Закону).

Частиною восьмою статті 44 Закону визначено, що спори, які виникають при проведенні та виконанні результатів аукціонів, у тому числі про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна, розглядаються в межах провадження у справі про банкрутство.

Спір, що стосується наслідків реалізації майна боржника у процедурі банкрутства, суд не може вирішувати в порядку позовного провадження окремо від провадження у справі про банкрутство. Такий спір слід розглядати у межах останньої з метою реалізації принципу судового нагляду у відносинах неплатоспроможності та банкрутства задля ефективнішого захисту прав та законних інтересів кредиторів.

Аналогічні висновки сформульовані у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19 червня 2018 року у справі №908/4057/14, а також у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 25 лютого 2019 року у справі № 906/864/17).

Отже, спір щодо правомірності вчинення правочину про відчуження майна боржника у процедурі банкрутства треба розглядати за правилами господарського судочинства у межах провадження у відповідній справі про банкрутство.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного суду, висловленій у постановах: від 09 лютого 2021 року у справі № 635/4741/17 (провадження № 14-46цс20), від 30 травня 2018 року у справі № 635/6730/15-ц (провадження № 14-52цс18), та у постанові Верховного суду від 27 лютого 2020 року у справі № 676/6061/19 (провадження № 61-22521св419).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).

Відповідно до частин 1 -2 статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених частин 1 -2 статті 414 ЦПК України.

Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених частин 1 -2 статті 414 ЦПК України, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частини 4 статті 414 ЦПК України у разі закриття судом касаційної інстанції провадження у справі на підставі частини 4 статті 414 ЦПК України суд за заявою позивача постановляє в порядку письмового провадження ухвалу про передачу справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків закриття провадження щодо кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, чи передачі справи частково на новий розгляд або для продовження розгляду. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору.

Ураховуючи наведене, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 255 ЦПК України та пунктом 1 частини 1 статті 255 ЦПК України, із роз'ясненням позивачам, на виконання вимог частини 1 статті 256 ЦПК України, права протягом десяти днів з дня отримання даної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Керуючись статтями 255, 256, 400, 402, 409, 414, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу арбітражного керуючого - ліквідатора сільськогосподарського виробничого кооперативу "Заставки" Капличного Анатолія Миколайовича задовольнити частково.

Рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 12 грудня 2018 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 березня 2020 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до сільськогосподарського виробничого кооперативу "Заставки" в особі арбітражного керуючого - ліквідатора сільськогосподарського виробничого кооперативу "Заставки" Капличного Анатолія Миколайовича, ОСОБА_3 про визнання протоколу про проведення аукціону недійсним закрити.

Роз'яснити позивачам, що розгляд зазначеної справи віднесено до юрисдикції господарського суду і протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови вони можуть звернутися до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович