Постанова

Іменем України

02 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 742/2585/19

провадження № 61-13521ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача - Фесик Ігор Анатолійович,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Алло",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Фесика Ігоря Анатолійовича на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 15 квітня 2020 року у складі судді Циганка М. О. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 10 серпня 2020 рокуу складі колегії суддів: Бобрової І. О., Висоцької Н. В., Шитченко Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Алло" (далі - ТОВ "Алло") про розірвання договору купівлі-продажу і повернення сплаченої грошової суми.

Позовна заява мотивована тим, що 16 лютого 2019 року вона придбала у ТОВ "Алло" через магазин "Алло", який розташований у м. Прилуки Чернігівської області, електровелосипед Rover Vintage Lady Brushed alu, вартістю 9 999.00 грн, в подарунок батькові, якому виповнилося 65 років. В описі до цього товару, який розміщений на сайті ТОВ "Алло", було зазначено: "..електровелосипед працює завдяки електричному двигуну зі зниженим рівнем шуму (250W). Живиться від літієвої батареї Samsung (36V), яка знаходиться в сумці біля багажника.".

Вказувала, що оскільки її батько знаходиться в поважному віці, тому при вибору даного товару для неї було важливо, щоб йому не доводилося крутити педалі. В наявності електромопедів в магазині "Алло" (м. Прилуки) не було, тому їй запропонували зробити передоплату у розмірі 100 % вартості товару, яку вона здійснила 16 лютого 2019 року. В кінці лютого 2019 року електровелосипед був доставлений в магазин "Алло" (м. Прилуки), однак, забираючи його з магазину, вона не мала можливості перевірити робочий стан, оскільки в магазині пояснили, що відсутні спеціалісти, які б змогли перевірити працездатність придбаного товару. Спробувавши використати електровелосипед в березні 2019 року, вона встановила, що їхати на ньому важче ніж на звичайному, заявлені характеристики про те, що електровелосипед працює від електричного двигуна і при цьому не потрібно крутити педалі, не відповідає дійсності. При зверненні до працівників магазину щодо роз'яснення, як працює електровелосипед, вона отримала відмову по причині відсутності відповідних спеціалістів.

У зв'язку з тим, що придбаний товар не відповідає заявленим характеристикам вона 29 березня 2019 року звернулася з відповідною заявою до ТОВ "Алло" з вимогою обміняти на товар, який би відповідав заявленим характеристикам або повернути сплачені кошти. Листом від 15 квітня 2019 року ТОВ "Алло" вона отримала відмову в обміні товару у зв'язку з пропуском встановленого законодавством строку.

На підставі вказаного ОСОБА_1 просила суд розірвати договір купівлі-продажу від 16 лютого 2019 року, укладений між нею і ТОВ "Алло", та стягнути з останнього кошти, які були сплачені за товар, у розмірі 9 999,00 грн та понесені судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 15 квітня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Розірвано договір купівлі-продажу електровелосипеда Rover Vintage Lady Brushed alu від 16 лютого 2019 року, укладений між ОСОБА_1 і ТОВ "Алло".

Стягнуто з ТОВ "Алло" на користь ОСОБА_1 9 999,00 грн у рахунок повернення сплаченої грошової суми за придбання електровелосипеда Rover Vintage Lady Brushed alu.

Стягнуто з ТОВ "Алло" на користь ОСОБА_1 3 768,00 грн у рахунок відшкодування витрат, пов'язаних з проведенням експертизи.

Стягнуто з ТОВ "Алло" судовий збір у розмірі 768,40 грн в дохід держави.

Стягнуто з ТОВ "Алло" на користь ОСОБА_1 6 225,00 грн витрат на правничу допомогу.

У задоволенні інших вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що придбаний позивачем електровелосипед не відповідає технічним характеристикам відповідного товару, розміщеним на сайті ТОВ "Алло", тобто відповідно до частини 1 статті 15 Закону України "Про захист прав споживачів" порушено право ОСОБА_1 на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору, що спричинило придбання продукції, яка не має потрібних споживачеві властивостей, тому остання має право розірвати договір і вимагати відшкодування завданих йому збитків.

Оскільки згідно наданого позивачем розрахунку витрат на правничу допомогу адвоката (розрахунку суми гонорару за надану правничу допомогу), договору про надання правничої допомоги від 20 березня 2019 року і акта виконаних робіт за договором про надання правничої допомоги від 20 березня 2019 року ці витрати є неспівмірними зі складністю справи та виконаними адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, та їх обсягом, а також ціною позову, то наявні підстави для стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 6 225,00 грн.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 10 серпня 2020 року апеляційні скарги ОСОБА_1 і ТОВ "Алло" задоволено частково.

Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 15 квітня 2020 року змінено, виключено з мотивувальної і резолютивної частин посилання на часткове задоволення позову.

Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 15 квітня 2020 року в частині стягнення з ТОВ "Алло" на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу скасовано та відмовлено у стягненні цих витрат у розмірі 10
450,00 грн.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що у пунктах 2,22 постанови Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" судам роз'яснено, що відшкодування чи розподіл судових витрат не стосується суті спору. Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується виключно ЦПК України.

Зазначені витрати не є збитками у розумінні статті 22 ЦК України і не входять до складу ціни позову і не можуть стягуватися як збитки. З огляду на вказане з резолютивної і мотивувальної частин рішення суду першої інстанції необхідно виключити посилання на часткове задоволення позову.

Що стосується вирішення місцевим судом питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, то суд виходив із того, що до стягнення підлягають лише фактично понесені та документально підтверджені витрати, а не будь-які витрати, заявлені стороною, зокрема, що можуть бути понесені лише в майбутньому, тому з огляду на відсутність доказів понесених ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу підстави для їх стягнення відсутні.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 28 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 листопада 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - Фесик І. А., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить змінити судові рішення в частині стягнення витрат на правничу допомогу та стягнути з ТОВ "Алло" судові витрати пов'язані з розглядом касаційної скарги.

Крім того, у касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - Фесик І. А. просить передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для формування єдиної правозастосовчої практики.

Підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 (пункт 1 частини 2 статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в задоволені вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу через відсутність фінансового документу, що підтверджує їх сплату, не врахувавши, що нормами чинного законодавства передбачено право сторін на встановлення порядку оплати гонорару адвоката за надану професійну правничу допомогу, а також можливість визначення розміру витрат на правничу допомогу на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг та їх вартості, що підлягають сплаті відповідною стороною. При цьому, ні судом апеляційної інстанції, ні судом першої інстанції не було спростовано факту надання професійної правничої допомоги, її обсяг та вартість робіт.

Судові рішення в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 розірвання договору купівлі-продажу і повернення сплаченої грошової суми не оскаржуються, тому відповідно до частини 1 статті 400 ЦПК України у цій частині в касаційному прядку не переглядаються.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У жовтні 2020 року ТОВ "Алло" подало відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що підстав для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судом допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

20 березня 2019 року між ОСОБА_1 (замовник) і адвокатом Фесиком І. А. (виконавець), який діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 26 січня 2007 року № 311, укладено договір про надання правничої допомоги, за змістом якого замовник доручив, а виконавець взяв на себе зобов'язання надати правничу допомогу по відшкодуванню шкоди, завданої у зв'язку з придбанням товару, що не відповідає опису та якості товару.

Сторонами погоджено, що за надання правничої допомоги замовник сплачує виконавцю кошти у розмірі 1 500,00 грн за годину роботи адвоката. Оплата здійснюється протягом 20 робочих днів після ухвалення рішення судом першої інстанції за правничу допомогу, що була надана в суді першої інстанції. Оплата правничої допомоги в суді апеляційної інстанції здійснюється протягом 10 робочих днів після ухвалення судом апеляційної інстанції судового рішення. Оплата здійснюється як в готівковій формі, так і безготівковій.

Згідно з актом виконаних робіт від 15 квітня 2020 року виконавець надав, а замовник прийняла наступні послуги з професійної правничої допомоги відповідно до договору про надання правничої допомоги від 20 березня 2019 року у справі № 742/2585/19:

- вивчення документів, які стосуються придбання електровелосипеду Rover Vintage Lady Brushed alu, - 1 000,00 грн (витрачений час - 40 хвилин);

- надана консультація з приводу можливості відшкодувати шкоду завдану у зв'язку з придбанням неякісного товару - 500,00 грн (витрачений час - 20 хвилин);

- складання заяви до ТОВ "Алло" про повернення коштів - 250,00 грн (витрачений час - 10 хвилин);

- вивчення відповіді ТОВ "Алло" від 15 квітня 2019 року - 500,00 грн (витрачений час - 20 хвилин);

- підготовлена позовна заява і документи, що обґрунтовують позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ "Алло" про розірвання договору та повернення сплаченої суми - 700,00 грн (витрачений час - 3 годин 15 хвилин);

- ознайомлення з відзивом на позовну заяву і доданими документами ТОВ "Алло" - 3
000,00 грн (витрачений час - 2 години);

- роз'яснення замовнику прав та обов'язків в суді, що визначені цивільним процесуальним кодексом, - 250,00 грн (витрачений час - 10 хвилин);

- підготовлення клопотання про проведення судової автотехнічної експертизи - 750,00 грн (витрачений час - 30 хвилин);

- ознайомлення з матеріалами цивільної справи у тому числі й висновком експерта від 20 січня 2020 року - 1 500,00 грн (витрачений час - 1 година);

- представлення інтересів замовника в суді першої інстанції по справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Алло" про розірвання договору та повернення сплаченої грошової суми - 750,00 грн (витрачений час - 30 хвилин).

Загальна вартість наданих послуг становить 12 450,00 грн.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Положенням частини 2 статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 2 статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - Фесика І. А. підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених статтею 11 ЦПК України, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України)

3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною 3 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту частини 4 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 137 ЦПК України).

У розумінні положень частини 5 статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 141 ЦПК України. Разом із тим, у частині 4 статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частиною 4 статті 141 ЦПК України.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 , 6 , 7 статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись п'ятою, шостою, сьомою статті 141 ЦПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Наведене правове обґрунтування надає можливість суду ефективно захистити порушені права заявника, забезпечити реалізацію принципу цивільного судочинства - відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, але у порядку, передбаченому законом.

У частині 4 статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 і від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Таким чином, суд апеляційної інстанції помилково відмовив у задоволенні вимог позивача про відшкодування судових витрат з огляду на відсутність доказів понесення ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу.

Так, при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

На відміну від суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи (підготовка відзиву), дійшов обґрунтованого висновку, що вимоги щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу підлягають частковому задоволенню у розмірі 6 225,00 грн.

Таким чином, судом апеляційної інстанції було помилково скасовано рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.

Твердження заявника про помилковість висновків суду першої інстанції про часткове задоволення вимог позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку з відсутністю заперечень відповідача проти їх відшкодування є безпідставним з огляду на наступне.

Так, у разі недотримання вимог частини 4 статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5 , 6 статті 137 ЦПК України).

Так, із матеріалів справи вбачається, що в позовній заяві позивачем було наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона очікує понести у зв'язку з розглядом справи та які вона просила стягнути з відповідача.

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 ТОВ "Алло" заперечувало проти задоволення позову у тому числі проти стягнення судових витрат.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 03 березня 2020 року розгляд справи призначено на 15 квітня 2020 року.

Розрахунок суми гонорару за надану правничу допомогу та акт виконаних робіт від 15 квітня 2020 року представником позивача до суду було подано 15 квітня 2020 року.

У частині 3 статті 141 ЦПК України визначені обставини, які повинні бути враховані судом при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Подання представником позивача розрахунку суми гонорару за надану правничу допомогу та акта виконаних робіт безпосередньо у день судового засідання, в якому було ухвалено рішення по суті, за відсутності доказів попереднього направлення вказаних документів відповідачу, позбавляє останнього об'єктивної можливості надати обґрунтовані заперечення проти розміру витрат на професійну правничу допомогу. Разом з тим, такі заперечення були надані відповідачем в апеляційній скарзі на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 15 квітня 2020 року та у відзиві на апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на це судове рішення.

Таким чином, доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування законного і обґрунтованого рішення суду першої інстанції в частині вирішення питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права, постанова апеляційного суду, в частині що була предметом перегляду, згідно зі статтею 413 ЦПК України підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.

При цьому колегія суддів не вбачає підстав для відступлення від висновку щодо застосування норма права, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, оскільки вказана постанова була ухвалена за наслідками перегляду адміністративної справи та містить висновок щодо застосування положень КАС України при вирішення питання про розподіл судових витрат, у той час як розгляд цієї справи здійснюється за правилами ЦПК України.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частина 2 статті 137 ЦПК України).

До касаційної скарги представником ОСОБА_1 - Фесиком І. А. додано копію договору про надання правничої допомоги від 27 серпня 2020 року, розрахунок суми гонорару за надану правничу допомогу від 05 вересня 2020 року та акт виконаних робіт від 05 вересня 2020 року, згідно з яким виконавець (Фесик І. А.) надав, а замовник (ОСОБА_1) прийняла наступні послуги з професійної правничої допомоги відповідно до договору про надання правничої допомоги від 27 серпня 2020 року у справі № 742/2585/19:

- вивчення постанови Чернігівського апеляційного суду від 10 серпня 2020 року у справі № 742/2585/19;

- вивчення судової практики Великої Палати Верховного Суду на які послався Чернігівський апеляційний суд при ухваленні постанови від 10 серпня 2020 року;

- надання усної консультації з приводу постанови Чернігівського апеляційного суду від 10 серпня 2020 року;

- підготовка касаційної скарги на постанову Чернігівського апеляційного суду від 10 серпня 2020 року.

Загальна вартість наданих послуг становить 10 000,00 грн.

У частинах 3 , 6 статті 137 ЦПК України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Алло" вказує, що визначений заявником розмір витрат на оплату послуг адвоката є неспівмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) і обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи (аналіз касаційної скарги, складання та оформлення відзиву на касаційну скаргу, аналіз судової практики), принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, обставини часткового задоволення касаційної скарги представника ОСОБА_1 - Фесика І. А., Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з ТОВ "Алло" на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн.

Керуючись статтями 402, 409, 413, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні клопотанняпредставника ОСОБА_1 - Фесика Ігоря Анатолійовича про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Фесика Ігоря Анатолійовича задовольнити частково.

Постанову Чернігівського апеляційного суду від 10 серпня 2020 року в частині вирішення питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу скасувати.

Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 15 квітня 2020 року в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Алло" на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у розмірі 6 225,00 грн залишити в силі.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Алло" на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу, пов'язані з переглядом справи у суді касаційної інстанції, у розмірі 2 000,00 грн (дві тисячі гривень).

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В.

Шипович