Головна Сервіси для юристів ... База рішень" Протокол " Ухвала КЦС ВП від 23.09.2018 року у справі №577/5321/17 Ухвала КЦС ВП від 23.09.2018 року у справі №577/53...
print
Друк
search Пошук
comment
КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Державний герб України

Постанова

Іменем України

21 листопада2018 року

м. Київ

справа № 577/5321/17

провадження № 61-43854св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Український професійний банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «Український професійний банк»,

відповідач - ОСОБА_2,

представник відповідача - ОСОБА_3,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Смолянінова Олена Ярославівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на постанову Апеляційного суду Сумської області, у складі колегії суддів: Криворотенка В. І., Собини О. І., Ткачук С. С., від 15 серпня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року публічне акціонерне товариство «Український професійний банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» (далі - ПАТ «Український професійний банк», банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Смолянінова О. Я., про визнання нікчемного правочину недійсним та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28 травня 2015 року між

ПАТ «Український професійний банк» та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, реєстровий № 1613, згідно з умовами якого банк здійснив відчуження на користь відповідача об'єкта нерухомості, яким є ціле вбудоване приміщення відділення банку, загальною площею 78,70 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Зазначена у договорі купівлі-продажу ціна нерухомого майна становила 452 764,00 грн. Спірний договір нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О.Я. Постановою правління Національного банку України від 30 квітня 2015 року № 293/БТ «Про віднесення ПАТ «Український професійний банк» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку» установлено цілий ряд обмежень у здійсненні діяльності ПАТ «Український професійний банк», запроваджено особливий режим контролю за його діяльністю. Постановою правління Національного банку України

від 28 травня 2015 року №348 банк було віднесено до категорії неплатоспроможних. Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення від 28 травня 2015 року №107 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Український професійний банк», на підставі якого розпочато процедуру виведення банку з ринку шляхом запровадження у ньому тимчасової адміністрації з 29 травня

2015 року по 28 серпня 2015 року (включно). Позивач зазначав, що під час здійснення перевірки було виявлено, що спірний договір купівлі-продажу є нікчемним, оскільки при його укладенні було допущено ряд порушень норм чинного законодавства України, обмежень, встановлених Національним банком України, до того ж, було встановлено, що такий правочин має ознаки нікчемності, передбачені частиною третьою статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки має безоплатний характер, що зумовило неможливість виконання банком зобов'язань перед іншими кредиторами, та направлений на позачергове задоволення вимог одного з кредиторів неплатоспроможного банку.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив визнати недійсним нікчемний правочин - договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений між ПАТ «Український професійний банк» та ОСОБА_2, нотаріально посвідчений 28 травня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О. Я. за реєстровим № 1613; застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину шляхом скасування рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на нерухоме майно, яким є ціле вбудоване приміщення відділення банку, загальною площею 78,70 кв. м, що знаходиться за адресою: Сумська область, м. Конотоп, проспект Миру, 3; визнати за ПАТ «Український професійний банк» право власності на зазначене вище нерухоме майно.

Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області, у складі судді Галяна С. В., від 12 березня 2018 року у задоволенні позову

ПАТ «Український професійний банк» відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження нікчемності спірного правочину. На виконання договору купівлі-продажу від 28 травня 2015 року були перераховані грошові кошти, які були отримані позивачем, отже безоплатність спірного правочину не доведена. Позивачем не доведено, що відповідач є кредитором банку та є пов'язаною з банком особою.

Постановою Апеляційного суду Сумської області від 15 серпня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ «Український професійний банк» задоволено частково, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ПАТ «Український професійний банк» задоволено частково. Визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений 28 травня 2015 року між ПАТ «Український професійний банк» та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О. Я., реєстровий № 1613. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована наявністю підстав для визнання спірного договору недійсним, оскільки він є нікчемним у силу положень статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Апеляційний суд дійшов висновку про те, що спірний правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним для кожної сторони договору, зокрема, для продавця - у вигляді отримання реальних коштів від проданого майна. Кошти від проданого приміщення на кореспондентський рахунок ПАТ «Український професійний банк» не надійшли і не могли надійти у силу обставин, якісклалися

у ПАТ «Український професійний банк» на момент укладення договору.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд дійшов неправильного висновку про те, що банк не мав можливості виконати платіжне доручення від 28 травня 2015 року № 212 у зв'язку з тим, що банком не було вчинено дій, передбачених Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні від 21 січня 2014 року № 22, що свідчить про проведення операції з перерахування коштів на рахунок позивача та отримання ним коштів за спірним договором. Поза увагою апеляційного суду залишилося положення статті 1066 ЦК України, відповідно до якого банк зобов'язаний виконувати розпорядження клієнта про перерахування відповідних сум та не має права встановлювати обмеження його права розпоряджатися грошима на власний розсуд. Апеляційний суд не врахував, що перерахування коштів за придбане майно здійснювалось у одному й тому ж самому банку, а тому наявність коштів на кореспондентському рахунку, який відкривається лише для здійснення міжбанківського переказу коштів, не вимагається. Банк не повідомляв відповідача про віднесення його до пов'язаних осіб. Відповідач не є кредитором банку, а тому підстави для застосування пункту 7 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» відсутні. Банк не заявляв вимоги до відповідача щодо здійснення оплати за спірним договором, між сторонами був підписаний акт прийому-передачі нерухомого майна, що свідчить про те, що оспорюваний правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків.

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ «Український професійний банк» просить залишити без задоволення касаційну скаргу ОСОБА_2, подану його представником - ОСОБА_3, а постанову апеляційного суду - без змін, посилаючись на те, що усі обмеження, встановлені у здійсненні діяльності банку, діяли саме з дати прийняття постанови правління Національного банку України від 30 квітня 2015 року № 293/БТ, а тому їх порушення є підставою для визнання нікчемного правочину недійсним.

У відзиві на касаційну скаргу (письмових поясненнях) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб просить залишити без задоволення касаційну скаргу ОСОБА_2, а постанову апеляційного суду - без змін, посилаючись на те, що апеляційний суд повно та всебічно дослідив наявні у справі докази та надав їм належну оцінку відповідно до положень ЦПК України, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає нормам матеріального й процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Під час розгляду справи суди встановили, що 30 квітня 2015 року правлінням Національного банку України було прийнято

постанову № 293/БТ «Про віднесення ПАТ «Український професійний банк» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку», відповідно до якої було установлено ряд обмежень у здійсненні діяльності ПАТ «Український професійний банк», зокрема, банк було зобов'язано не здійснювати будь-якого відчуження будівель і споруд

ПАТ «Український професійний банк», крім відчуження майна, що перейшло у власність банку на підставі реалізації прав заставодержателя, за ціною, не нижче, ніж визначена за результатами оцінки, проведеної відповідно до вимог законодавства України незалежним суб'єктом оціночної діяльності. Крім того, ПАТ «Український професійний банк»було зобов'язано під час здійснення особливого режиму контролю здійснювати розрахунки у національній валюті виключно через кореспондентський рахунок, відкритий у Національному банку України.

28 травня 2015 року між ПАТ «Український професійний банк» та

ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О. Я. та зареєстровано у реєстрі за номером 1613

(т. 1 а. с. 33-35).

Відповідно до пункту 1.1 договору купівлі-продажу від 28 травня 2015 року продавець передає належне йому на праві власності нежиле приміщення у власність покупцю, а покупець приймає нежиле приміщення і сплачує за це обговорену даним договором грошову суму.

Згідно з пунктом 1.2 предметом цього договору є нерухоме майно - ціле вбудоване приміщення відділення банку, що знаходиться по АДРЕСА_1

Пунктом 2.1 договору купівлі-продажу від 28 травня 2015 року визначено, що продаж нерухомого майна, яке є предметом цього договору, вчиняється за узгодженою між сторонами ціною і складає 452 764 грн, у тому числі

ПДВ - 20% складає 75 460,67 грн.

Відповідно до пункту 2.2 договору купівлі-продажу від 28 травня 2015 року договірна ціна сплачується покупцем у гривнях шляхом безготівкового переказу суми договірної ціни на рахунок продавця № 361075783, відкритий у ПАТ «Український професійний банк», після укладення цього договору, але не пізніше ніж 30 червня 2015 року. Покупець має право залучити для здійснення оплати вартості нерухомого майна третіх осіб.

Згідно з пунктом 2.3 договору купівлі-продажу від 28 травня 2015 року надходження договірної ціни, зазначеної в статті 2.1 договору, на рахунок продавця, вказаний у статті 2.2 цього договору, є єдиним та достатнім підтвердженням належного виконання покупцем своїх грошових зобов'язань за цим договором щодо оплати нерухомого майна.

Суди встановили, що на виконання зазначеної вище умови договору

ОСОБА_2 залучив третю особу - товариство з обмеженою відповідальністю «Розвиток-2012», яке оформило платіжне доручення

від 28 травня 2015 року № 212 про перерахування зі свого поточного рахунку, відкритого у ПАТ «Український професійний банк», грошових коштів у розмірі 452 764 грн на рахунок, зазначений у пункті 2.2 спірного договору

(т. 1 а. с. 93).

28 травня 2015 року на виконання умов договору купівлі-продажу

від 28 травня 2015 року між сторонами було підписано акт приймання-передачі вказаного нерухомого майна (т. 1 а. с. 36).

Постановою правління Національного банку України від 28 травня

2015 року № 348 ПАТ «Український професійний банк» було віднесено до категорії неплатоспроможних. На підставі вказаної постанови виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 28 травня 2015 року було прийнято рішення № 107 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Український професійний банк» та розпочато процедуру виведення банку з ринку шляхом запровадження у ньому тимчасової адміністрації

з 29 травня 2015 року по 28 серпня 2015 року включно (т. 1 а. с. 16, 17).

Постановою правління Національного банку України від 28 серпня

2015 року № 562 відкликано банківську ліцензію ПАТ «Український професійний банк» та прийнято рішення про ліквідацію останнього

(т. 1 а. с. 18).

На виконання вказаної постанови виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято відповідне рішення

від 28 серпня 2015 року № 158 «Про початок процедури ліквідації

ПАТ «Український професійний банк» та делегування повноважень ліквідатора банку». Вказаним рішенням Фондом гарантування вкладів фізичних осіб було припинено здійснення тимчасової адміністрації у

ПАТ «Український професійний банк» з 28 серпня 2015 року і розпочато процедуру ліквідації банку з 31 серпня 2015 року по 30 серпня 2016 року

(т. 1 а. с. 19).

Згідно з наказом від 29 травня 2015 року № 26/ТА уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було створено комісію з перевірки договорів (інших правочинів), укладених ПАТ «Український професійний банк» (т. 1, а. с. 24).

У результаті перевірки комісією виявлено, що при укладанні спірного договору купівлі-продажу від 28 травня 2015 року було допущено ряд порушень законодавства України та обмежень, встановлених Національним банком України, а саме:

- договір укладено з порушенням вимог постанови Національного банку України від 30 квітня 2015 року № 293/БТ, відповідно до якої банку заборонено передавати на забезпечення третім особам майно та активи;

- розрахунок за договором було здійснено з використанням прямих кореспондентських рахунків, а не через кореспондентський рахунок банку, відкритий у Національному банку України, чим були порушені вимоги постанови Національного банку України від 30 квітня 2015 року № 293/БТ, відповідно до якої всі розрахунки у національній валюті повинні проводитися через кореспондентський рахунок банку, відкритий у Національному банку України;

- банк, уклавши договір купівлі-продажу, прийняв на себе зобов'язання, внаслідок чого виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

- банк, уклавши договір купівлі-продажу, прийняв на себе зобов'язання щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки та банківську діяльність»;

- умови договору купівлі-продажу від 28 травня 2015 року, укладеного між ПАТ «Український професійний банк»та ОСОБА_2, прямо передбачають передачу контрагенту, який є одночасно кредитором банку, майна банку нерухомого майна (по ціні, значно нижчою, ніж визначена результатами оцінки, проведеної відповідно до вимог законодавства України) та надають кредитору перевагу перед іншими кредиторами, не встановлені для нього законодавством чи внутрішніми документами банку.

Приймаючи рішення про визнання нікчемним спірного договору

купівлі-продажу від 28 травня 2015 року, комісія посилалась на наявність підстав, визначених у пунктах 1, 2, 3, 7, 8 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (т. 1, а. с. 26-32).

На адресу відповідача позивачем було відправлено повідомлення

від 31 березня 2016 року № 01-10/690 про нікчемність договору

купівлі-продажу нерухомого майна від 28 травня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О. Я. № 1613. У повідомленні про нікчемність банк як на підстави нікчемності посилається на пункти 2, 3, 7, 8 частини третьої

статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Апеляційним судом було встановлено, що виконання платіжного доручення від 28 травня 2015 року № 212, оформленого ТОВ «Розвиток-2012», було неможливо, оскільки станом на 28 травня 2015 року залишок коштів на кореспондентському рахунку ПАТ «Український професійний банк» складав 291 732,91 грн, що підтверджується довідкою Національного банку України від 18 липня 2016 року № 55-0004/59612 (т. 1 а. с. 41).

Згідно зі статтями 627, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої та другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочином є правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб'єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту. Презумпція правомірності правочину закріплена у статті 204 ЦК України та може бути спростована насамперед нормою закону, яка містить відповідну заборону.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ним за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Таким чином, цивільні правочини, які порушують публічний порядок є нікчемними, і в той же час такі правочини можуть бути визнані недійсними.

Нормативно-правовим актом, який регулює правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулює відносини між Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, банками, Національним банком України, визначає повноваження та функції Фондугарантування вкладів фізичних осіб щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків, є Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно до частини першої статті 34 ЗаконуУкраїни «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантування вкладів фізичних осіб розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду гарантування вкладів фізичних осіб уповноважену особу Фонду (кілька уповноважених осіб Фонду), якій Фонд делегує всі або частину своїх повноважень тимчасового адміністратора. Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно (частина третя статті 34 цього Закону).

Згідно з частиною п'ятою статті 34 ЗаконуУкраїни «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації Фонд гарантування вкладів фізичних осіб має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

У силу частини першої статті 36 ЗаконуУкраїни «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури виведення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

При цьому, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб діє від імені банку в межах повноважень Фонду (частина третя статті 37 цього Закону).

Приписами частини другої статті 38 цього Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації Фонд гарантування вкладів фізичних осіб зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Таким чином, з контексту наведених норм права вбачається законодавчо визначене право уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на виявлення нікчемнихправочинів неплатоспроможного банку у випадках, визначених у статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

При виявленні нікчемних правочинів Фонд не наділений повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 ЦК України та частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб») незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону.

Отже, Фонд самостійно не може застосовувати наслідки недійсності нікчемних правочинів. Фонд у разі виявлення нікчемних правочинів зобов'язаний вчинити дії щодо застосування наслідків недійсності - звернутися до суду з відповідним позовом (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15).

Відповідно до частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд на підставі належним чином оцінених доказів дійшов правильного висновку про те, що спірний договір купівлі-продажу від 28 травня 2015 року є нікчемним в силу закону, оскільки, уклавши спірний договір, банк здійснив відчуження власних активів, що погіршило його ліквідність та призвело до неплатоспроможності і неможливості виконання грошових зобов'язань перед іншими кредиторами. Оплата за договором мала бути здійснена третьою особою ТОВ «Розвиток-2012», яка на момент укладання спірного договору була кредитором банку та мала залишки грошових коштів на рахунках

ПАТ «Український професійний банк», шляхом перерахування коштів з рахунку ТОВ «Розвиток-2012» на рахунок банку. Від продажу об'єкта нерухомості сума грошових коштів на кореспондентському рахунку банку не збільшилась (банк не отримав коштів від продажу нерухомого майна), а укладення спірного договору зумовило неможливість виконання зобов'язань неплатоспроможного банку перед іншими кредиторами. Крім того, спірний правочин був укладений у порушення постанови правління Національного банку України від 30 квітня 2015 року № 293/БТ, відповідно до якої ПАТ «Український професійний банк» було установлено обмеження щодо будь-якого відчуження будівель і споруд.

Доводи касаційної скарги щодо належним чином проведеної оплати за спірним правочином спростовуються довідкою Національного банку України від 18 липня 2016 року № 55-0004/59612 (т. 1 а. с. 41).

Аргументи касаційної скарги щодо незастосування апеляційним судом положень статті 1066 ЦК України є необґрунтованими, оскільки у спорах з банком, у якому введена тимчасова адміністрація чи розпочата процедура його ліквідації, спеціальним законом, що підлягає до застосування, є Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Норми вказаного Закону підлягають пріоритетному застосуванню по відношенню до норм інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

З урахуванням наведеного, оскаржене судове рішення є такими, що ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. Підстави для скасування оскарженого судового рішення відсутні.

Відповідно до частини третьої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Сумської області від 15 серпня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б. І. Гулько

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта

logo

Юридичні застереження

Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

Повний текст