Постанова

Іменем України

16 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 200/5647/18

провадження № 61-9618св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Литвиненко І. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",

відповідач - ОСОБА_1,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 02 серпня

2018 року у складі судді Єлісєєва Т. Ю. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 квітня 2019 року у складі колегії суддів:

Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Макарова М. О.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - ~law24~) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності ~law25~, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності ~law26~.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2018 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк"), назву якого змінено на Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі -

АТ КБ "ПриватБанк"), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що відповідно до укладеного між сторонами договору від 02 червня 2012 року ОСОБА_1 отримав кредит

у розмірі 5 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 30 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом

з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Банк належним чином виконав свої зобов'язання за вказаним вище правочином.

У зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору станом на 28 лютого 2018 року утворилася заборгованість

у розмірі 27 309,38 грн, з яких: 4 197,87 грн - заборгованість за кредитом;

18 284,87 грн - заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом; 3
050 грн - пеня; 500 грн - штраф (фіксована частина);

1 276,64 грн - штраф (процентна складова).

На підставі викладеного ПАТ КБ "ПриватБанк" просило стягнути із

ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі

27 309,38 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська

від 02 серпня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази укладення між сторонами кредитного договору, та отримання відповідачем кредитного ліміту в розмірі 5 000 грн. Підписання ОСОБА_1 анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у ПАТ
КБ "ПриватБанк" не свідчить про його волевиявлення з укладення кредитного договору, тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 квітня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що докази укладення сторонами кредитного договору

від 02 червня 2012 року з встановленим кредитним лімітом у розмірі

5 000 грн позивач не надав.

Короткий зміст вимог касаційних скарги

У касаційній скарзі АТ КБ "ПриватБанк" просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач довів належними та допустимими доказами заявлені вимоги, проте суди не дали належної оцінки зібраним у справі доказам, тому помилково відмовили у задоволенні позову. Разом з тим, відповідач, який частково виконував умови кредитного договору та сплачував заборгованість, не заперечував щодо позову, розмір визначеної позивачем заборгованості не оспорював, контррозрахунку не навів, факту укладення кредитного договору та отримання коштів не спростував.

Відповідач підписав анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, на підставі якої йому відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, зі встановленням кредитного ліміту

в розмірі 300 грн, який у подальшому збільшено до 5 000 грн.

Відповідач після отримання картки здійснив дії щодо проведення її активації, користувався карткою, а також отримував кредитні кошти

з власної ініціативи. Банк надав кошти шляхом встановлення кредитного ліміту, таким чином між банком і відповідачем укладено кредитний договір, який ніким не оспорений, а отже є всі законні підстави для стягнення заборгованості з відповідача. Крім того, користування кредитними коштами підтверджується розрахунком заборгованості та випискою по рахунку.

Саме по собі посилання на неознайомлення з умовами та правилами надання банківських послуг не може бути підставою для визнання неукладеним кредитного договору. Відсутність підпису боржника на відповідних тарифах, умовах та правилах не свідчить про неукладеність договору, оскільки суть договору приєднання полягає в тому, що його умови визначаються однією стороною одноособово та викладаються у певних формулярах або інших стандартах, а інша сторона може приєднатися до таких умов, висловивши певним чином згоду на них.

Доводи інших учасників справи

Інший учасник справи не скористався своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направив.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2019 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.

02 серпня 2019 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 вересня 2020 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 02 червня 2012 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до умов і правил надання банківських послуг

у ПАТ КБ "ПриватБанк ", назву якого змінено на АТ КБ "ПриватБанк".

Відповідно до наданого банком розрахунку заборгованості станом

на 28 лютого 2018 року заборгованість ОСОБА_1 перед

АТ КБ "ПриватБанк" за кредитним договором від 02 червня 2012 року становить 27
309,38 грн, з яких: 4 197,87 грн - заборгованість за кредитом;

18 284,87 грн - заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом; 3
050 грн - пеня; 500 грн - штраф (фіксована частина);

1 276,64 грн - штраф (процентна складова).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції, що діяла до набрання чинності ~law27~) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 3 статті 400 ЦПК України).

Згідно з частинами 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частин 1 , 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом частиною 1 статті 633 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ПАТ КБ "ПриватБанк").

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Банк, пред'являючи вимоги про погашення заборгованості за договором, просив стягнути тіло кредиту, проценти за його користування, пеню, комісію та штраф.

Як на підставу своїх позовних вимог про погашення заборгованості за договором, позивач посилався на витяг з тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" та витяг з умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ "ПриватБанк", які не підписані ОСОБА_1.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме додані до позовної заяви тарифи обслуговування кредитних карт "Універсальна", а також умови та правила надання банківських послуг у ПАТ КБ "ПриватБанк" розумів ОСОБА_1, ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву.

Витяг з умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ "ПриватБанк" ресурс:

Архів Умов та правил надання банківських послуг, розміщені на сайті: https://privatbank. ua/terms/, не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.

Так, надані позивачем умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Отже, сама по собі підписана анкета-заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, без надання належних та допустимих доказів, що підтверджують укладення договору, не може бути підставою для стягнення процентів за користування кредитними коштами, пені та штрафів за невиконання кредитного договору, оскільки така анкета-заява не може розцінюватись як стандартна (типова) форма кредитного договору.

Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).

Разом з тим, не можна погодитися з висновками судів в частині відмови

у стягненні заборгованості за тілом кредиту, враховуючи наступне.

Погодившись з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що до матеріалів справи не додано будь-яких доказів на підтвердження видачі банком відповідачу кредитної картки, зарахування на цю картку суми кредиту у розмірі

5 000 грн, відкриття позивачем рахунків на ім'я ОСОБА_1, зняття кредитних коштів останнім.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частиною 1 статті 81 ЦПК України.

Звертаючись до суду з цим позовом банк подав до суду анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг

у ПАТ КБ "ПриватБанк", витяг з тарифів банку, витяг з умов та правил надання банківських послуг, розрахунок заборгованості тощо.

Крім того, звертаючись до суду з апеляційною скаргою, банк подав до суду довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, довідку про видачу відповідачу кредитної картки із зазначенням її номера та строку дії, виписку по картковому рахунку за період з 02 червня 2012 року

по 28 лютого 2018 року тощо.

Відповідно до частини 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Прийнявши додані до апеляційної скарги докази, апеляційний суд не дослідив їх у сукупності з розрахунком заборгованості та іншими доказами, які було подано до позовної заяви, тому дійшов передчасного висновку, що матеріалами справи не підтверджено факт встановлення відповідачу кредитного ліміту у розмірі 5 000
грн, а також користування останнім цими коштами.

При цьому, банк в апеляційний скарзі вказував на те, що з вищевказаної виписки по картковому рахунку вбачається, що позичальник користувався кредитними коштами та частково виконував свої кредитні зобов'язання щодо повернення цих коштів.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Разом з тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою), виписки

з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій

і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 (в редакції, чинній на час вирішення справи судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій).

Таким чином, виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом апеляційної інстанції

у сукупності з іншими доказами.

Проте, залишаючи без змін рішення місцевого суду, апеляційний суд не дослідив належним чином наданий позивачем розрахунок заборгованості та виписку по картковому рахунку, не спростував належним чином викладені банком доводи по суті заявлених у цій справі вимог та мотивовано не відхилив доводи апеляційної скарги.

Отже, апеляційному суду необхідно дослідити виписку по картковому рахунку у сукупності з іншими доказами та перевірити, чи було встановлено відповідачу кредитний ліміт, якщо було встановлено, то в якому розмірі, чи отримував він кредитну картку та строк її дії, чи користувався останній кредитними коштами (чи отримував готівку у банкоматі та відділенні банку, чи купував товари та чи перерахував кошти на інші рахунки), якщо користувався, то в якому розмірі, чи здійснював повернення кредитних коштів позивачу, якщо здійснював, то в якому розмірі.

Таким чином, при розгляді справи суд апеляційної інстанції не перевірив

з достатньою повнотою доводів позовної заяви та апеляційної скарги,

в постанові не зазначив конкретних обставин, які спростовують у повному обсязі заявлені у справі вимоги.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, якими суд керувався при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо.

Відповідно до положень статей 12 і 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.

Відтак, суд апеляційної інстанції не дослідив належним чином зібрані

у справі докази у сукупності, тому оскаржувану постанову не можна вважати законною та обґрунтованою.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин 3 , 4 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Отже, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню

з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції відповідно до вимог статті 411 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Третьоїсудової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 квітня 2019 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

А. А. Калараш

І. В. Литвиненко

І. М. Фаловська