Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 08.08.2019 року у справі №303/1807/17

Постанова

Іменем України

21 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 303/1807/17

провадження № 61-33877св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Калараша А. А., Литвиненко І. В., Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - комунальне підприємство «Центральна районна аптека № 4»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу комунального підприємства «Центральна районна аптека № 4» на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 травня

2017 року в складі судді Пак М. М. та рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 20 червня 2017 року в складі колегії суддів: Собослой Г. Г., Готра Т. Ю., Бисага Т.Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до комунального підприємства «Центральна районна аптека № 4» (далі - КП «Центральна районна аптека № 4») про стягнення заробітної плати за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивачка зазначила, що вона працювала в системі обласного виробничого об`єднання «Фармація» з 1968 року. Із 1977 року була завідуючою аптечним пунктом № 1 КП «Центральна районна аптека № 4». 05 січня 2015 року її незаконно звільнили з роботи.

Заочним рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 березня 2015 року її поновлено на роботі на посаді завідуючої аптечним пунктом № 1 КП «Центральна районна аптека № 4» при міській поліклініці м. Мукачеве.

Додатковим рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 березня 2015 року допущено до негайного виконання заочне рішення щодо поновлення на роботі, однак вказане рішення не виконується, чим порушено вимоги Конституції України та трудового законодавства.

Враховуючи те, що рішення суду про поновлення на роботі тривалий час не виконується, позивачка просила стягнути з відповідача на свою користь мінімальну заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 07 грудня 2016 року по 01 квітня 2017 року в сумі 10 720,00 грн.

Під час розгляду справи позивач ОСОБА_1 збільшила розмір заявлених позовних вимог та просила стягнути з відповідача на свою користь мінімальну заробітну плату за вимушений прогул з грудня 2016 року по 01 травня 2017 року в сумі 14 034,00 грн.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 10 травня 2017 року збільшені позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.Стягнуто з КП «Центральна районна аптека № 4» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі у сумі 3 491,4 грн за період з 08 грудня 2016 року по 01 травня 2017 року.У задоволенні решти збільшених позовних вимог відмовлено.Стягнуто з КП «Центральна районна аптека № 4» на користь Мукачівського УДКСУ Закарпатської області 1 600,00 грн судового збору.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на роботі відповідачем не виконано, а тому з останнього на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період із 07 грудня 2016 року по 01 травня 2017 року, який складає 98 днів, у розмірі 3 491,74 грн (98х35,63 грн), виходячи із встановленого рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 22 березня 2017 року, яке набрало законної сили, розміру середнього заробітку позивача з урахуванням заробітної плати за останні два місяці до звільнення - 35,63 грн.

Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 20 червня 2017 року рішенняМукачівського міськрайонного суду від 10 травня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з КП «Центральна районна аптека № 4» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі у період із 08 грудня 2016 року по 01 травня 2017 року в сумі 13 441,34 грн. У решті позову ОСОБА_1 відмовлено. Стягнуто з КП «Центральна районна аптека № 4» на користь держави судовий збір у розмірі 1 344,13 грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що за період із 07 грудня по 31 грудня 2016 року середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі ОСОБА_1 складає 18 днів та становить 641,34 грн (18х35,63 грн), а за період із 01 січня по 01 травня 2017 року середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі з урахуванням положень статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», яким установлено мінімальну заробітну плату із 01 січня 2017 року - 3200 грн, становить 12 800 грн (4 міс. х 3200 грн).

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У липні 2017 року КП «Центральна районна аптека № 4» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 10 травня 2017 року та рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 20 червня 2017 року, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

У касаційній скарзі заявник вказує на те, що КП «Центральна районна аптека № 4» було здійснено ряд дій для поновлення позивачки на роботі, проте ОСОБА_1 залишено поза увагою той факт, що була змінена адреса аптечного кіоску, внаслідок чого її було повідомлено про зміну її робочого місця за адресою: Закарпатська область, м. Мукачеве, пл. Миру, 35 у кабінеті № 3 та повторно запрошено приступити до роботи. Вказані обставини свідчать про те, що відповідачем вжито всіх необхідних заходів для виконання судового рішення про поновлення працівника на роботі, а тому відсутні підстави для стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення за період із 07 грудня 2016 року.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано справу та надано строк для подачі заперечень на касаційну скаргу.

У серпні 2017 року ОСОБА_1 надіслала на адресу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу КП «Центральна районна аптека № 4», в якому просила касаційну скаргу відхилити, рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 20 червня 2017 року залишити без змін.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон від 03 жовтня 2017 року), за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону від 03 жовтня 2017 року касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У червні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначену цивільну справу передано Верховному Суду.

Відповідно до підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від

26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 «Про здійснення правосуддя у Верховному Суді» та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 «Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки», у зазначеній справі призначено повторний автоматизований розподіл.

05 червня 2019 року справу розподілено судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до КП «Центральна районна аптека № 4» про стягнення заробітної плати за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за касаційною скаргою КП «Центральна районна аптека № 4» на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 10 травня 2017 року та рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 20 червня 2017 року призначено до розгляду колегією у складі п`яти суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виклад фактичних обставин справи, встановлених судами

Судом встановлено, що рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 05 березня 2015 року поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді завідуючої аптечним пунктом №4 КП "Центральна районна Аптека №4" при міській поліклініці м. Мукачево.

Вказане рішення суду не виконано, що, зокрема, підтверджується рішеннями Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 травня та 12 грудня 2016 року, а також рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 22 березня 2017 року, якими з відповідача на користь позивача стягнуто середній заробіток за час затримки рішення суду про поновлення на роботі за періоди з 07 грудня 2015 року по 07 травня 2016 року та з 07 травня по 07 грудня 2016 року.

Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 22 березня 2017 року, яке набрало законної сили, ухваленому в справі за позовом ОСОБА_1 до КП «Центральна районна аптека № 4» Закарпатського обласного виробничого об`єднання «Фармація» про стягнення заробітної плати заробітної плати за час вимушеного прогулу, розраховано середній заробіток позивача з урахуванням заробітної плати за останні два місяці до звільнення позивача та визначено його в розмірі 35,63 грн.

Разом із тим, згідно з умовами колективного договору, укладеного між адміністрацією КП «Центральна районна аптека № 4» і трудовим колективом м. Мукачево та Мукачівського району на 2013-2015 роки, який діяв на час звільнення ОСОБА_1 із займаної посади, у розділі ІV про оплату праці визначено, що зарплата нараховується по результатам роботи кожної аптечної установи за попередній місяць, посадові оклади підвищуються у відповідності з підвищенням мінімального розміру заробітної плати при рентабельності підприємства, відповідно до діючого законодавства, при збитковості підприємства проводиться перегляд розмірів посадових окладів (тарифних ставок) в сторону їх зменшення, але не менше мінімальної зарплати.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» встановлено у 2017 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 3 200,00 грн, у погодинному розмірі з 2 січня - 19,34 грн.

Тобто, за період із 07 по 31 грудня 2016 року середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі ОСОБА_1 складає 18 днів (18х35,63 грн), що становить 641,34 грн, а за період із 01 січня по 01 травня 2017 року із врахуванням статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» яким установлено мінімальну заробітну плату із 01 січня 2017 року - 3 200,00 грн, становить (4 міс. х 3 200,00 грн.) - 12 800 грн.

Нормативно-правове обґрунтування

Конституція України, трудове та цивільне законодавство закріплює обов`язок кожного неухильно додержуватися положень Конституції України та законів України, добросовісно здійснювати свої права та обов`язки і встановлює юридичну відповідальність за їх невиконання та передбачає, заходи примусового виконання цивільних обов`язків, які виникають, зокрема, безпосередньо з актів законодавства, рішення суду або договору, у разі їх невиконання боржником добровільно.

Водночас, частина перша статті 235 КЗпП України передбачає, що в разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, прийняте органом, який розглядав трудовий спір, підлягає негайному виконанню (частина сьома стаття 235 КЗпП України).

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов`язковості, і підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно із часу його оголошення в судовому засіданні.

Обов`язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства (частина п`ята статті 124 Конституції України). Отже, з огляду на принцип загальнообов`язковості судових рішень за змістом статей 14, 367 ЦПК України 2004 року судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов`язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.

У пункті 34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно, і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі, і цей обов`язок полягає в тому, що у роботодавця обов`язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Статтею 236 КЗпП України встановлено, що в разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.

Рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника, вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника.

Обов`язок власника або уповноваженого ним органу виплатити працівникові середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення його на роботі настає тільки тоді, коли така затримка була допущена з вини власника або уповноваженого ним органу. Якщо ж це сталося не з вини власника або уповноваженого ним органу, а з вини самого працівника, середній заробіток за час затримки поновлення на роботі не повинен йому виплачуватися.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 Порядку).

Крім того, положеннями розділу ІІІ Порядку передбачені виплати, які підлягають і не підлягають урахуванню (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо) при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 61 ЦПК України у редакції, чинній на момент розгляду справи, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішення у такій справі правовідносини.

Суб`єктивними межами є те, що у двох справах беруть участь одні й ті самі особи, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об`єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що саме з вини відповідача відбулася затримка виконання рішення суду про поновлення позивача на посаді завідуючої аптечним пунктом № 1 КП «Центральна районна аптека № 4» при міській поліклініці м. Мукачево, що відповідно до статті 236 КЗпП України є підставою для стягнення з останнього на користь позивача середнього заробітку за час затримки у поновленні на роботі.

Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 22 березня 2017 року, яке набрало законної сили, встановлено, що розмір середньоденної заробітної плати позивача з урахуванням її заробітної плати за останні два відпрацьовані календарні місяці роботи до звільнення становить 35,63 грн.

При цьому, умовами колективного договору, укладеного між адміністрацією КП ЦРА і трудовим колективом м. Мукачево та Мукачівського району на 2013-2015 роки, який діяв на час звільнення ОСОБА_1 із займаної посади, у розділі ІV про оплату праці визначено, що зарплата нараховується за результатами роботи кожної аптечної установи за попередній місяць, посадові оклади підвищуються у відповідності з підвищенням мінімального розміру заробітної плати при рентабельності підприємства, відповідно до діючого законодавства, при збитковості підприємства проводиться перегляд розмірів посадових окладів (тарифних ставок) в сторону їх зменшення, але не менше мінімальної зарплати.

Враховуючи наведене, ухвалюючи оскаржуване рішення, суд апеляційної інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшов обґрунтованого висновку проте, що відповідно до статті 236 КЗпП України підлягає стягненню із відповідача на користь позивача середній заробіток за період із 07 по 31 грудня 2016 року в розмірі 641,34 грн, та 12 800,00 грн за період з 01 січня по 01 травня 2017 року, загальна сума заборгованості становить 13 441,34 грн.

Доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на правильність та обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції та по своїй суті зводяться до переоцінки доказів, що не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих доказів, рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права. Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального чи процесуального права, що може бути підставою для скасування судового рішення.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судові рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу комунального підприємства «Центральна районна аптека № 4» залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 20 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: А. А. Калараш

І. В. Литвиненко

В. В. Сердюк

І. М. Фаловська