Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 06.11.2018 року у справі №745/165/18

Постанова

Іменем України

21 травня 2020 року

м. Київ

справа № 745/165/18

провадження № 61-46144св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 ,треті особи: приватний нотаріус Сосницького районного нотаріального округу Чернігівської області Куць Марина Іванівна, Авдіївська сільська рада Сосницького району Чернігівської області,розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Шевченко Олександр Анатолійович, на рішення Сосницького районного суду Чернігівської області від 19 червня 2018 року

у складі судді Смаль І. А. та постанову Апеляційного суду Чернігівської області від 18 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Шитченко Н. В., Висоцької Н. В., Мамонової О. Є.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 2 розділу II «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ»

(далі - Закон України № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Сосницького районного нотаріального округу Чернігівської області Куць М. І. (далі - приватний нотаріус Сосницького РНО), Авдіївська сільська рада Сосницького району Чернігівської області, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилася спадщина на все належне останньому майно, точний перелік та/або обсяг якого на даний час невідомий. Отже, ОСОБА_1 є єдиною спадкоємицею ОСОБА_4 першої черги за законом.

08 вересня 2017 року позивач у передбачений законом строк звернулася до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Після цього їй стало відомо про існування заповіту, який нібито був складений ОСОБА_4 12 грудня 2014 року на користь ОСОБА_2 та посвідчений у Виконавчому комітеті Авдіївської сільської ради Сосницького району Чернігівської області за реєстраційним номером 12.

Посилаючись на те, що вказаний заповіт складений з порушенням вимог чинного законодавства щодо форми та посвідчення заповіту,

ОСОБА_1 просила суд застосувати наслідки нікчемності заповіту ОСОБА_4 від 12 грудня 2014 року та визнати за нею право на спадкування як спадкоємця першої черги за законом після її батька - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Сосницького районного суду Чернігівської області від 19 червня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Апеляційного суду Чернігівської області від 18 вересня

2018 року рішення Сосницького районного суду Чернігівської області

від 19 червня 2018 року залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що при складанні заповіту були повністю дотримані вимоги закону щодо його форми і порядку його посвідчення, складався він уповноваженою на це особою. Крім того, незначне порушення вимог пункту 1.4 розділу 3 Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 11 листопада 2011 року № 3306/5

(далі - Порядок № 3306/5 (тут і далі - у редакції, чинній на час посвідчення заповіту)), зокрема, що перед підписом заповідача не зазначено, що заповіт ним прочитаний, а зазначено про це тільки в посвідчувальному написі, не може вказувати на нікчемність оспорюваного заповіту.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат

Шевченко О. А.,просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що заповіт посвідчений особою, яка не уповноважена посвідчувати заповіт, що має наслідком нікчемність заповіту.

Крім того, при посвідченні заповіту не були дотримані положення пункту 1.4 розділу ІІІ Порядку № 3306/5, тому відсутність здійсненої самим спадкодавцем позначки щодо прочитання ним уголос записаного з його слів за допомогою загальноприйнятих технічних засобів заповіту позбавляє можливості встановити дійсність його волевиявлення щодо вчинення даного правочину.

Разом з тим, скаржник вказує, що після ухвалення рішення суду першої інстанції вона з`ясувала, що у період з 01 грудня 2014 року її батько перебував на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділенні Корюківської центральної районної лікарні та був виписаний з медичного закладу 12 грудня 2014 року. Враховуючи відстань між містом Корюківка та селом Авдіївка Сосницького району, зимові дорожні умови, той факт, що виписка пацієнта з лікарні об`єктивно потребує певних витрат часу, вважає вкрай сумнівним той факт, що ОСОБА_4 , який перебував у документально підтвердженому хворобливому стані, міг забезпечити власну присутність у день своєї виписки з лікарні - 12 грудня 2014 року у Авдіївській сільській раді Сосницького району Чернігівської області з метою складання заповіту вже о 09.20 год., про що зазначено у документі.

Доводи інших учасників справи

У листопаді 2018 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, всі висновки судів відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстави для їх скасування відсутні.

Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , який був батьком ОСОБА_1

12 грудня 2014 року ОСОБА_4 склав заповіт, яким заповів все належне йому майно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вказаний заповіт посвідчений секретарем сільської ради ОСОБА_8 у селі Авдіївка Сосницького району Чернігівської області та зареєстрований в реєстрі за № 12.

Відповідно до матеріалів спадкової справи 22 серпня 2017 року за заявою ОСОБА_2 як спадкоємицею за заповітом була заведена спадкова справа № 263/2017 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4

12 вересня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, яка зареєстрована в книзі обліку і реєстрації спадкових справ.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

У частині третій статті 3 ЦПК України (тут і далі - у редакції, що діяла до набрання чинності Законом України № 460-IX) визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 як на підставу своїх позовних вимог посилалась на те, що при складанні заповіту недотримано вимоги чинного законодавства щодо форми та посвідчення заповіту та просила застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину.

Відповідно до частини першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

За загальним правилом, судам відповідно до статті 215 ЦК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні

правочини - якщо їх недійсність встановлена законом, та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом. Нікчемний правочин є недійсним через його невідповідність вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Статями 1233, 1234 ЦК України передбачено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Відповідно до статті 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1257 ЦП України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що при складанні заповіту були повністю дотримані вимоги закону щодо його форми та порядку його посвідчення.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, установивши, що заповіт був складений уповноваженою на те особою, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги про те, що заповіт посвідчений особою, яка не уповноважена посвідчувати заповіт, що є наслідком нікчемності заповіту, колегія суддів не бере до уваги з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, заповіт від 12 грудня 2014 року складався за особистим зверненням ОСОБА_4 , дієздатність якого було перевірено. Будь-яких доказів про те, що на момент посвідчення заповіту заповідач не мав повної цивільної дієздатності, матеріали справи не містять. Також заповіт містить вказівку на місце та час його складання - село Авдіївка Сосницького району Чернігівської області, 12 грудня 2014 року о 09.20 год, мається особистий підпис ОСОБА_4 , із зазначенням його повного прізвища, ім`я та по-батькові.

Згідно зі статтею 1251 ЦК України якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Аналогічна норма закріплена у статті 37 Закону України «Про нотаріат»

(у редакції, чинній на час посвідчення заповіту).

Заповіт посвідчений секретарем Авдіївської сільської ради Сосницького району Чернігівської області ОСОБА_8, який є посадовою особою органу місцевого самоврядування та права, обов`язки та повноваження якого визначені статтею 50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Суди встановили, що рішенням Авдіївської сільської ради Сосницького району Чернігівської області від 23 травня 2013 року № 30 відповідно до частини п`ятої статті 50 Закону України «Про місцеве самоврядування» звільнено з посади секретаря сільської ради та виконавчого комітету ОСОБА_5 за власним бажанням з 23 травня 2013 року. Повноваження секретаря сільської ради та виконавчого комітету покладено на сільського голову ОСОБА_8 (а. с. 104). Рішенням Авдіївської сільської ради Сосницького району Чернігівської області від 06 листопада 2015 року № 2 на посаду секретаря сільської ради з 06 листопада 2015 року обрано ОСОБА_9 (а. с. 103).

Отже, у період з 23 травня 2013 року по 05 листопада 2015 року сільський голова ОСОБА_8 виконував також обов`язки секретаря Авдіївської сільської ради. Саме ним як секретарем сільської ради 12 грудня 2014 року був посвідчений оспорюваний заповіт. Рішення органу місцевого самоврядування від 23 травня 2013 року № 30, яким повноваження секретаря сільської ради тимчасово покладено на її голову ОСОБА_8 , на час розгляду справи є чинним і сторонами не оспорювалось.

Таким чином, суди встановили на підставі досліджених у справі доказів, що заповіт від 12 грудня 2014 року не є таким, недійсність якого встановлена законом, оскільки відсутні підстави для застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Посилання в касаційній скарзі на порушення при посвідченні заповіту

пункту 1.4 розділу ІІІ Порядку № 3306/5 є безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1.4 розділу ІІІ Порядку № 3306/5 заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням місця і часу складення заповіту, дати та місця народження заповідача та підписаний особисто заповідачем. Посадова особа органу місцевого самоврядування посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Посадова особа органу місцевого самоврядування може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути прочитаний уголос та підписаний заповідачем, про що ним зазначається у заповіті перед його підписом.

Аналогічна норма викладена у статті 1248 ЦК України.

Суди встановили, що заповіт ОСОБА_4 надрукований за допомогою загальноприйнятого технічного засобу (комп`ютера), підписаний особисто заповідачем. У посвідчувальному написі мається запис секретаря наступного змісту: « Заповіт до підписання прочитаний уголос заповідачем ОСОБА_4 і власноручно підписаний ним у моїй присутності о 09 годині 50 хвилин». Тобто, вказівка на те, що заповіт прочитаний заповідачем уголос та ним підписаний, мається у заповіті не перед підписом ОСОБА_4 , а у самому посвідчувальному написі.

Таким чином, незначне порушення вимог пункту 1.4 розділу ІІІ Порядку

№ 3306/5, зокрема, що перед підписом заповідача не зазначено, що заповіт ним прочитаний, а зазначено про це тільки в посвідчувальному написі, не може вказувати на нікчемність вказаного заповіту.

Разом з тим, доводи касаційної скарги про сумнівність того факту, що

ОСОБА_4 , який перебував у документально підтвердженому хворобливому стані після проведеного 02 грудня 2014 року у Корюківській ЦРЛ оперативного втручання, міг забезпечити власну присутність у день своєї виписки з лікарні - 12 грудня 2014 року у Авдіївській сільській раді з метою складання заповіту вже о 9 год 20 хв., про що зазначено у документі, колегія суддів відхиляє, враховуючи наступне.

Як вбачається з позовної заяви, предметом даного спору є застосування наслідків недійсності нікчемного правочину у зв`язку з недотриманням вимог законодавства України щодо форми та порядку посвідчення заповіту. Позовні вимоги про визнання заповіту недійсним ОСОБА_1 не заявляла, наполягаючи лише на застосуванні наслідків нікчемності заповіту, та вони не є предметом позовних вимог в цій справі.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

На думку судової колегії судові рішення, що переглядаються, є достатньо мотивованими.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками судів, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи, в основному направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Шевченко Олександр Анатолійович, залишити без задоволення.

Рішення Сосницького районного суду Чернігівської області від 19 червня 2018 року та постанову Апеляційного суду Чернігівської області

від 18 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. М. Фаловська А. І. Грушицький В. В. Сердюк