Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 26.03.2019 року у справі №404/1737/16

Постанова

Іменем України

21 травня 2020 року

м. Київ

справа № 404/1737/16

провадження № 61-4336св19

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Ігнатенка В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Державне підприємство «Кіровоградський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації»,

третя особа - Професійна спілка «Машприлад» України первинна профспілкова організація Державного підприємства «Кіровоградстандартметрологія»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 05 липня 2018 року у складі судді Іванової Н. Ю. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 22 січня 2019 року у складі колегії суддів: Єгорової С. М., Кіселика С. А., Мурашка С. І.,

В С Т А Н О В И В :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Кіровоградський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» (далі - ДП «Кіровоградстандартметрологія») про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, що 24 квітня 2001 року він був прийнятий на посаду інженера з метрології ІІ категорії у сектор державних випробувань та нагляду за виготовленням засобів вимірювальної техніки відділу державного метрологічного нагляду та акредитації вимірювальних лабораторій Кіровоградського державного центру стандартизації, метрології та сертифікації. 11 січня 2014 року його було переведено на посаду інженера з метрології І категорії відділу державних випробувань засобів вимірювальної техніки та атестації вимірювальних лабораторій цього ж підприємства. Наказом від 24 лютого 2016 року позивача звільнено з займаної посади у зв`язку зі скороченням штату працівників за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Позивач вважає, що наказ про його звільнення із займаної посади є незаконним та таким, що прийнятий з порушенням чинного законодавства, оскільки він не був попереджений за два місяці до звільнення та до самого дня звільнення про наступне вивільнення. Про складений відповідачем акт про його відмову від підпису про ознайомлення з документами від 27 жовтня 2015 року позивачу стало відомо із тексту оскаржуваного наказу про звільнення від 24 лютого 2016 року.

Позивач зазначає, що 27 жовтня 2015 року він не мав змоги ознайомитись з повідомленням про заплановане вивільнення від 27 жовтня 2015 року № 968, оскільки з 27 жовтня 2015 року по 24 листопада 2015 року перебував на лікарняному. У перший день виходу з лікарняного, 24 лютого 2016 року, відповідач повідомив позивача про те, що у зв`язку зі скороченням посади інженера з метрології І категорії відділу державних випробувань засобів вимірювальної техніки та атестації вимірювальних лабораторій запропонував, вперше, переведення на посаду: інженера з метрології відділу повірки (калібрування) та метрології атестації засобів вимірювальної техніки м. Світловодськ; техніка з метрології відділу повірки (калібрування) та метрологічної атестації засобів вимірювальної техніки м. Олександрія; слюсара-ремонтника виробничого відділу; сторожа виробничого відділу. Від посад у м. Світловодськ та м. Олександрія позивач відмовився, так як здійснює догляд за батьками похилого віку, які постійно хворіють. Крім того, позивач вважає, що посади слюсара-ремонтника та сторожа виробничого відділу принижують його професійну гідність, оскільки він пропрацював на посаді інженера з метрології близько 15 років, має грамоти, нагороди та подяки.

Ураховуючи викладене та уточнені позовні вимоги позивач просив: визнати незаконним та скасувати наказ директора Державного підприємства «Кіровоградський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» від 24 лютого 2016 року № 2/о про звільнення інженера з метрології І категорії відділу державних випробувань засобів вимірювальної техніки та атестації вимірювальних лабораторій у зв`язку зі скороченням штату працівників за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України; поновити його на посаді інженера з метрології І категорії відділу державних випробувань засобів вимірювальної техніки та атестації вимірювальних лабораторій Державного підприємства «Кіровоградський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» з дня звільнення; стягнути з Державного підприємства «Кіровоградський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» на його користь 375 605,08 грн у відшкодування втраченого заробітку за час вимушеного прогулу станом на 05 липня 2018 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 05 липня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що при звільненні позивача відповідачем були дотримані вимоги трудового законодавства, підстав для його поновлення та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу немає.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 22 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 05 липня 2018 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що судом першої інстанції не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Доводи позивача про незаконність його звільнення не знайшли свого підтвердження, а тому не впливають на правильність висновків суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд розглянув справу без участі позивача, який перебував на лікарняному, чим порушив його конституційне право на участь у судовому засіданні та позбавив можливості надати пояснення та відповідні докази. Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що наказом від 27 жовтня 2015 року № 250/0, який підписано директором підприємства, затверджено новий штатний розпис, яким скорочено посаду, яку обіймав позивач, однак не звернули уваги на те, що вказаний наказ не погоджений з уповноваженим органом Управління, а тому й правових підстав та повноважень щодо змін у штатному розписі у директора підприємства не було. Також судами не надано належної правової оцінки протиріччям, які містяться в штатному розписі від 23 листопада 2015 року та від 27 жовтня 2015 року, оскільки наказ та додатки до нього містять розбіжності в порядку їх погодження. Ураховуючи вказані обставини, суд не перевірив, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці та чи є докази тому, що ці зміни призвели до скорочення посади, яку обіймав позивач. Суди не надали належної правової оцінки тому, що звільнення позивача проведено без дотримання процедури передбаченої Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», а саме - відповідачем не було належним чином здійснено жодних заходів для запобігання звільнення позивача. Крім того, суди залишили поза увагою доводи позивача про те, що розгляд профспілковим комітетом питання про надання згоди на його звільнення проведено з порушенням трудового законодавства, а саме - без присутності позивача, який мав бажання бути присутнім на засіданні профспілки. Судами попередніх інстанцій не взято до уваги та не надано відповідної оцінки тим обставинам, що у квітні 2016 року відповідачем створено «Відділ забезпечення єдності вимірювань та налагодження й випробувань», який продовжує виконувати всі види робіт, які раніше виконував ліквідований відділ. Також відповідачем, у порушення статті 49-2 КЗпП України, позивачу не були запропоновані 16 вакантних посад, наявних на момент його звільнення. Не було надано правової оцінки твердженням позивача щодо відповідності його кваліфікації кваліфікаційним вимогам, які вказані у посадових інструкціях щодо вакантних посад. Заявник зазначає, що складений відповідачем акт від 27 жовтня 2015 року про відмову від підпису про ознайомлення з документами не відповідає дійсності та не може вважатися належним та допустимим доказом, оскільки він оформлений з порушенням Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях», затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 2015 року № 1000/5. Судами попередніх інстанцій не надано правової оцінки поясненням свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з яких вбачається, що при ознайомленні з наказом та повідомленням про майбутнє звільнення на роботі від 27 жовтня 2015 року, ОСОБА_1 не був присутнім на робочому місці, тобто його не було ознайомлено з вищевказаним наказом. Крім того, 27 жовтня 2015 року ОСОБА_1 перебував на лікарняному, а тому не міг бути ознайомленим з повідомленням про наступне звільнення або відмовитися від підпису про отримання повідомлення.

Ухвалою Верховного Суду від 14 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У відзивах на касаційну скаргу ДП «Кіровоградстандартметрологія» та Професійна спілка «Машприлад» України первинна профспілкова організація ДП «Кіровоградстандартметрологія» просять залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість. При цьому зазначено, що звільнення позивача відбулося без порушень вимог трудового законодавства, оскільки у відповідача дійсно мали місце зміни в організації виробництва і праці, позивача своєчасно було повідомлено про наступне звільнення, запропоновано переведення на вакантні посади, враховуючи спеціальність, кваліфікацію та досвід, профспілковим комітетом Державного підприємства «Кіровоградський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» наданий дозвіл на звільнення у відповідності до вимог чинного законодавства.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. До таких висновків Верховний Суд дійшов з огляду на наступне.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди попередніх інстанцій установили, що відповідно до наказу від 24 квітня 2001 року № 28-к ОСОБА_1 було прийнято на роботу на посаду інженера з метрології ІІ категорії у сектор державних випробувань та нагляду за виготовленням засобів вимірювальної техніки відділу державного метрологічного нагляду та акредитації вимірювальних лабораторій Кіровоградського державного центру стандартизації, метрології та сертифікації.

Відповідно до наказу від 11 січня 2014 року № 3/к ОСОБА_1 було переведено на посаду інженера з метрології 1 категорії відділу державних випробувань засобів вимірювальної техніки та атестації вимірювальних лабораторій цього ж підприємства.

На час виникнення трудових відносин між сторонами підприємство здійснювало свою статутну діяльність на підставі Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» від 11 лютого 1998 року.

01 січня 2016 року набрала чинності нова редакція Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», згідно з яким не передбачалася атестація вимірювальних лабораторій, контроль (перевірка) на відповідність лабораторій критеріям атестації.

У зв`язку із набранням чинності 01 січня 2016 року Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», враховуючи економічні і виробничі можливості підприємства, з метою оптимізації штату працівників, та економії фінансових ресурсів, відповідно до Статуту ДП «Кіровоградстандартметрологія», 27 жовтня 2015 року, директором ДП «Кіровоградський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» видано наказ за № 250/о щодо змін у штатному розписі та організаційній структурі ДП «Кіровоградстандартметрологія», згідно з яким з 29 грудня 2015 року необхідно скоротити зі штатного розпису ДП «Кіровоградстандартметрологія» з відділу державних випробувань засобів вимірювальної техніки та атестації вимірювальних лабораторій такі посади: начальника відділу, інженера з метрології І категорії - одна штатна одиниця, інженера з метрології ІІ категорії - дві штатні одиниці.

Також, в наказі від 27 жовтня 2015 року № 250/о зазначено про затвердження штатного розпису ДП «Кіровоградстандартметрологія» у новій редакції та введення його в дію з 29 грудня 2015 року. Внесено зміни до організаційної структури ДП «Кіровоградстандартметрологія», ліквідувавши відділ державних випробувань засобів вимірювальної техніки та атестації вимірювальних лабораторій. Затверджено нову організаційну структуру ДП «Кіровоградстандартметрологія» та введеної в дію з 29 грудня 2015 року.

27 жовтня 2015 року ОСОБА_1 повідомлено про заплановане вивільнення та одночасно запропоновано позивачу переведення на ряд посад: інженера з метрології відділу повірки (калібрування) та метрологічної атестації засобів вимірювальної техніки м. Олександрія; техніка з метрології відділу повірки (калібрування) та метрологічної атестації засобів вимірювальної техніки м. Олександрія; інженера з метрології відділу повірки (калібрування) та метрологічної атестації засобів вимірювальної техніки м. Світловодськ; сторожа виробничого відділу).

27 жовтня 2015 року о 09-45 годин ОСОБА_1 після ознайомлення з наказом від 27 жовтня 2015 року № 250/о «Щодо змін у штатному розписі та організаційній структурі ДП «Кіровоградстандартметрологія» відмовився ставити підпис про ознайомлення з наказом про що був складений відповідний акт.

Відповідно до наявних у матеріалах справи листків непрацездатності ОСОБА_1 перебував на лікарняному з 27 жовтня 2015 року по 23 лютого 2016 року.

Після виходу з лікарняного, ОСОБА_1 приступив до роботи 24 лютого 2016 року, і йому вдруге було запропоновано інші вакантні посади, а саме: інженера з метрології відділу повірки (калібрування) та метрологічної атестації засобів вимірювальної техніки м. Світловодськ; техніка з метрології відділу повірки (калібрування) та метрологічної атестації засобів вимірювальної техніки м. Олександрія; слюсара-ремонтника виробничого відділу, сторожа виробничого відділу.

На вказаному повідомленні позивач власноруч зазначив, що 24 лютого 2016 року йому о 09-30 годин вперше запропоновано переведення на іншу посаду, його не ознайомлено з наказом про скорочення посади інженера з метрології І категорії. Від посади у м. Олександрії та в м. Світловодськ ОСОБА_1 відмовився в зв`язку з тим, що у нього батьки похилого віку, які часто хворіють, посади слюсаря-ремонтника та сторожа виробничого відділу принижують його професійну гідність, тому що він працював на посаді інженера з метрології близько 15 років. Також зазначив про свої чисельні нагороди, грамоти та подяки від підприємства, і що є кандидатом в аудитори з метрології.

Директор ДП «Кіровоградстандартметрологія» звернувся до професійної спілки «Машприлад» України ППО ДП «Кіровоградстандартметрологія» з поданням від 24 лютого 2016 року № 127 щодо отримання згоди на звільнення інженера з метрології І категорії відділу державних випробувань засобів вимірювальної техніки та атестації вимірювальних лабораторій ОСОБА_1 за скороченням штату працівників відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Згідно протоколу розширеного засідання профспілкового комітету від 24 лютого 2016 року № 3 подання розглянуте та надано згоду на звільнення ОСОБА_1 за скороченням штату працівників відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. При цьому зазначено, що ОСОБА_1 двічі подавав заяви про перенесення засідання на 26 лютого 2016 року, без надання пояснень покинув засідання профкому.

Наказом ДП «Кіровоградстандартметрологія» від 24 лютого 2016 року № 2/к ОСОБА_1 , враховуючи тимчасову непрацездатність з 28 грудня 2015 року по 23 лютого 2016 року, звільнено з 24 лютого 2016 року з посади інженера з метрології І категорії відділу державних випробувань засобів вимірювальної техніки та атестації вимірювальних лабораторій, у зв`язку зі скороченням штату працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Серед підстав звільнення зазначено: наказ від 27 жовтня 2015 року № 250/о «Щодо змін у штатному розписі та організаційній структурі ДП «Кіровоградстандартметрологія»; повідомлення про заплановане вивільнення від 27 жовтня 2015 року № 968; акт про відмову від підпису про ознайомлення з документами від 27 жовтня 2015 року; пропозиція іншої роботи на ДП «Кіровоградстандартметрологія» від 24 лютого 2016 року № 125; згода профспілкового комітету ДП «Кіровоградстандартметрологія» (протокол засідання профспілкового комітету від 24 лютого 2016 року № 3); листки непрацездатності від 16 грудня 2015 року, від 29 грудня 2015 року, від 26 січня 2016 року, від 08 лютого 2016 року, від 18 лютого 2016 року, від 22 лютого 2016 року на період непрацездатності по 23 лютого 2016 року.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Положеннями частини другої статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Як встановили суди, позивача було вчасно попереджено про майбутнє звільнення, однак після ознайомлення з наказом він відмовився ставити свій підпис про що було складено відповідний акт від 27 жовтня 2015 року.

Доводи заявника про те, що він не міг відмовитися від підписання повідомлення про наступне звільнення, оскільки 27 жовтня 2015 року перебував на лікарняному, спростовуються доказами, які містяться в матеріалах справи та яким судам була надана належна правова оцінка. При цьому суди врахували, що згідно із табелем обліку використання робочого часу за жовтень 2015 року ДП «Кіровоградстандартметрологія» ОСОБА_1 27 жовтня 2015 року перебував на робочому місці дві години. Відповідно до наявних у матеріалах справи листків непрацездатності ОСОБА_1 перебував на лікарняному з 27 жовтня 2015 року по 23 лютого 2016 року. Відтак, ураховуючи, що ні в табелі, ні в листі непрацездатності не вказано конкретного часу, суди обґрунтовано вважали, що ОСОБА_1 був на робочому місці 24 лютого 2016 року з 08-00 годин до 10-00 годин, ознайомився з повідомленням від 27 жовтня 2015 року № 968 та відмовився ставити підпис про ознайомлення з повідомленням про заплановане вивільнення, про що комісією складено акт.

Крім того позивачу, з моменту попередження про майбутнє звільнення, а саме, 27 жовтня 2015 року, та після виходу з лікарняного 24 лютого 2016 року пропонувались вакантні посади, які були вакантними на підприємстві, однак ОСОБА_1 відмовлявся від переведення на вказані посади.

Установивши фактичні обставини у справі на підставі належних та допустимих доказів, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що відповідач належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника та правомірно звільнив ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що роботодавець який є юридичною особою, в порушення норм законодавства прийняв рішення про скорочення штатної посади, на якій працював позивач. Доказів відсутності підстав для скорочення посади на якій працював позивач, чи що таке скорочення було формальним, матеріали справи не місять. Після скорочення такої посади на якій працював позивач, чи аналогічної за функціями, штатний розпис роботодавця не містить.

Доводи заявника про те, що скорочення його посади є незаконним, оскільки у квітні 2016 року відповідачем створено «Відділ забезпечення єдності вимірювань та налагодження й випробувань», який продовжує виконувати всі види робіт, які раніше виконував ліквідований відділ в якому працював позивач, є безпідставними, оскільки відповідно до посадових інструкцій скороченої посади та посад, які пропонувались позивачу обсяг прав та обов`язків, а також відповідальність є відмінними.

Інші аргументи касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування рішення апеляційного суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права.

Наведені заявником у касаційній скарзі доводи, також були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Крім того, доводи касаційної скарги зводяться до бажання повторного перегляду вже вирішеної справи тільки з метою нового її слухання і вирішення. Проте це порушує принцип остаточності рішення суду (res judicata), оскільки підстав для перегляду судових рішень немає, права та обов`язки сторін уже вирішені (рішення Європейського суду з прав людини: «Брумареску проти Румунії», «Науменко проти України»).Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення постановлені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені рішення без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 05 липня 2018 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 22 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. О. Кузнєцов В. С. Жданова В. М. Ігнатенко