Постанова

Іменем України

21 травня 2020 року

м. Київ

справа № 268/1130/13-ц

провадження № 61-21802св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.,

учасники справи:

скаржник - ОСОБА_1

заінтересовані особи: ОСОБА_2 (стягувач), старший державний виконавець Соловйов Віталій Васильович, головний державний виконавець Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві - Диких Олексій Олександрович, начальник Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Ярушевська Ірина Ігорівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Овруцького районного суду Житомирської області від 17 липня 2019 року у складі судді Кулініча Я. В. та постанову Житомирського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року в складі колегії суддів: Шевчук А. М., Талько О. Б., Коломієць О. С.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на рішення державного виконавця, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , старший державний виконавець Соловйов В. В., головний державний виконавець Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі - Печерський РВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві) Диких О. О., начальник Печерського РВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Ярушевська І. І.

Скарга обґрунтована тим, що ОСОБА_1 за адресою, яка зазначена у постанові про відкриття виконавчого провадження: АДРЕСА_1 , не проживав, не перебував, не працював та майна не мав. Про існування рішення суду про стягнення з нього аліментів не знав, оскільки його колишня дружина дану обставину від нього приховувала, бо він добровільно допомагав дітям. Про винесення постанови про відкриття виконавчого провадження йому відомо не було та її копію він не отримував.

Просив визнати неправомірною та скасувати постанову старшого державного виконавця Соловйова В. В. органу Печерського РВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві від 13 січня 2015 року про відкриття виконавчого провадження № 45984177 із виконання виконавчого листа № 286/1130/13-ц Овруцького районного суду Житомирської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів; зобов`язати начальника Печерського РВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Ярушевську І. І. усунути порушення та скасувати вищезазначену постанову про відкриття виконавчого провадження.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Оврутського районного суду Житомирської області від 17 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року, у задоволенні скарги відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 13 січня 2015 року винесена у межах повноважень та з додержанням вимог чинного законодавства, а та обставина, що у постанові державний виконавець неправильно зазначив адресу боржника ( АДРЕСА_1 , хоча у рішенні суду та виконавчому листі зазначена інша адреса ( АДРЕСА_2 ) не може бути єдиною підставою для скасування оскарженої постанови, виходячи із засад справедливості та найвищих інтересів дітей, оскільки боржник вважається повідомленим. Батько дітей зобов`язаний цікавитися та вживати всіх законних заходів, щоб забезпечити власним дітям належне матеріальне утримання, законне задоволення їх розумних потреб разом із їх матір`ю, з якою вони проживають, що буде сприяти гармонійному розвитку дітей.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 286/1130/13-ц, витребувано її з Оврутського районного суду Житомирської області.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У грудні 2019 року представник ОСОБА_1 ? ОСОБА_4 подав касаційну скаргу до Верховного Суду, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення скарги.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами залишено поза увагою, що виконавче провадження наразі продовжує перебувати у провадженні Печерського районного відділу ДВС міста Київ, що підтверджується низкою вчинених виконавчих дій, а постанова про закінчення виконавчого провадження скасована 12 липня 2016 року. Державний виконавець відкрив виконавче провадження у зв`язку із тим, що ОСОБА_1 працював у м. Києві, проте на момент відкриття виконавчого провадження у м. Києві він не проживав, не працював, майна не мав.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що на підставі заочного рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 19 квітня 2013 року видано виконавчий лист №286/1130/13-ц про стягнення з ОСОБА_1 (боржник), проживаючого в АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_2 (стягувач), аліментів на утримання дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини його заробітку (доходу), але не менше встановленого законодавством мінімуму для дитини відповідного віку на кожну з двох дітей, починаючи з 15 березня 2013 року і по ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто до досягнення ОСОБА_5 повноліття, а з 18 листопада 2023 року і до досягнення ОСОБА_5 повноліття, у розмірі 1/6 частини його заробітку (доходу), але не менше встановленого законодавством мінімуму для дитини відповідного віку.

На виконанні у Печерському РВДВС м. Київ ГТУЮ у місті Києві знаходиться виконавчий лист № 286/1130/13-ц виданий Овруцьким районним судом Житомирської області 19 квітня 2013 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , аліментів на дітей, що підтверджується копією постанови від 13 січня 2015 року серії ВП №45984177 .

Відповідно до листа Печерського районного відділу ДВС міста Київ від 21 червня 2019 року №14788/3 виконавчий лист про стягнення з батька аліментів на утримання дітей за належністю був направлений з відділу ДВС Краснолиманського міського управління юстиції ГУЮ у Донецькій області до Печерського РВ ДВС міста Київ для виконання за місцем роботи боржника, а саме: публічне акціонерне товариство «Дельта-Банк» (далі - ПАТ «Дельта-Банк»).

Виконавчий лист надійшов до Печерського районного відділу ДВС міста Київ 12 січня 2015 року.

Постановою старшого державного виконавця Соловйова В. В. органу ДВС Печерського управління юстиції від 13 січня 2015 року відкрито виконавче провадження №45984177 із примусового виконання виконавчого листа № 286/1130/13-ц, виданого Овруцьким районним судом Житомирської області.

Актом державного виконавця від 22 січня 2015 року встановлено, що ОСОБА_1 з ПАТ «Дельта-Банк» звільнився 13 березня 2014 року. Обставина щодо місця роботи боржника підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_1 , згідно з якою він працював у АТ «Дельта Банк» з 01 квітня 2013 року по 13 березня 2014 року.

На підставі вищевказаного акта та пункту десятого частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем ВДВС Печерського районного управління юстиції у м. Києві Соловйовим В. В. була винесена постанова від 26 січня 2015 року про закінчення виконавчого провадження №45984177. У постанові зазначено, що стягнення не проводилося та, виходячи з відомостей виконавчого документа, боржник мешкає за адресою: АДРЕСА_2 . Виконавчий лист про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на утримання двох дітей був направлений за належністю на виконання до Лиманського МВ ДВС ГТУЮ у Донецькій області за місцем мешкання боржника.

Із автоматизованої системи виконавчого провадження вбачається, що постанова про закінчення виконавчого провадження скасована 12 липня 2016 року.

Отже, виконавче провадження знаходиться на виконанні у Печерському РВ ДВС міста Київ ГТУЮ у місті Києві та по ньому проводяться виконавчі дії (винесені постанови: від 20 березня 2018 року про накладення арешту на майно, що належить боржнику, та оголошено заборону на його відчуження; від 05 лютого 2019 року - про розшук майна боржника; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування зброєю; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами; про арешт коштів боржника, тощо).

Зі змісту розрахунку заборгованості по аліментам від 05 лютого 2019 року №57/3 вбачається, що станом на 01 лютого 2019 року заборгованість ОСОБА_1 по сплаті аліментів за виконавчим листом №2-1130/13-ц становить 163 397,33 грн.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги Верховний Суд здійснює за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно із положеннями частини другої статі 389 ЦПК України (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви і доводи, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. За пунктом 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.

Згідно з частиною 1 та абзацом другим частини 2 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження», (в редакції, чинній на час вчинення виконавчих дій), державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час вчинення виконавчих дій), виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

Детально дії виконавців під час вчинення виконавчих дій регламентуються Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року (далі - Інструкція).

Пунктом 6, 7 розділу V Інструкції, передбачено, що виконавче провадження передається з одного органу державної виконавчої служби до іншого у разі, якщо місце проживання, перебування, роботи боржника або місцезнаходження його майна знаходиться на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби. У такому випадку передача виконавчих проваджень на виконання може здійснюватися за рішенням державного виконавця, на виконанні у якого перебуває виконавче провадження.

Згідно частини першої статті 31 «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час вчинення виконавчих дій) копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов`язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Виходячи із встановлених у справі обставин та проаналізувавши норми закону, якими регулюються спірні правовідносини, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 13 січня 2015 року прийнята приватним виконавцем правомірно, без порушення положень Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час вчинення виконавчих дій), оскільки копія постанови про відкриття виконавчого провадження була направлена боржнику за адресою, зазначеною у виконавчому документі - АДРЕСА_2 , а тому останній вважається таким, що повідомлений про примусове виконання.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки такі судові рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З огляду на те, що судом касаційної інстанції рішення не змінюється та не ухвалюється нове рішення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Овруцького районного суду Житомирської області від 17 липня 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Бурлаков

В. М. Коротун

М. Є. Червинська