Постанова

Іменем України

21 березня 2018 року

м. Київ

справа № 478/2108/16-ц

провадження № 61-12433св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 01 листопада 2016 року у складі судді Іщенко Х. В. та рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 22 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Царюк Л. М., Козаченка В. І., Ямкової О. О.,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2016 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання, та стягнення додаткових витрат.

Позовну заяву мотивовано тим, що рішенням Казанківського місцевого суду Миколаївської області від 03 серпня 2001 року стягнуто з ОСОБА_5 на її користь аліменти на сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі ј частки заробітку (доходу), але не менше Ѕ неоподаткованого мінімуму доходів громадян щомісячно, починаючи з 10 липня 2001 року і до досягнення ним повноліття.

З 01 вересня 2015 року ОСОБА_6 навчається у Національному університеті «Одеська юридична академія» та відповідно до індивідуального договору про підготовку фахівця (молодшого спеціаліста) від 18 серпня 2015 року зобов'язаний відшкодувати університету витрати на свою підготовку за кожний рік навчання посеместрово рівними частинами у сумі 4 860 грн.

Посилаючись на те, що вартість навчання в університеті за рік становить 9 720 грн, а вартість проживання сина у квартирі, що винаймається, - 800 грн щомісячно, просила стягнути з відповідача аліменти на повнолітнього сина, який продовжує навчання, у розмірі Ѕ неоподаткованого мінімуму доходів громадян щомісячно, починаючи з 27 вересня 2016 року, та додаткові витрати, пов'язані із його навчанням, у розмірі 9 720 грн щорічно та витрати на оплату проживання - 800 грн щомісячно.

У листопаді 2016 року ОСОБА_5 подав заперечення на позов, у яких вказував на те, що вимоги позивача в частині стягнення з нього додаткових витрат, пов'язаних з навчанням повнолітнього сина, не доведено належними доказами та є необґрунтованими, оскільки навчання сина в університеті коштує 4 860 грн за один навчальний рік. А тому підстави для стягнення з нього вартості навчання у розмірі 9 720 грн відсутні. Крім того, вимоги про стягнення аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання, також є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 01 листопада 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліменти на повнолітнього сина, ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1, який продовжує навчання, у розмірі ј частки заробітку (доходу), але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 26 вересня 2016 року і до закінчення сином навчання, але не пізніше ніж до досягнення ним двадцяти трьох років.

У іншій частині заявлених вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що батьки зобов'язані утримувати свого повнолітнього сина, який продовжує навчання і у зв'язку із цим потребує матеріальної допомоги, а тому врахувавши матеріальне становище відповідача, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з нього аліментів на повнолітнього сина у розмірі ј частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 26 вересня 2016 року і до закінчення сином навчання, але не пізніше ніж до досягнення ним двадцяти трьох років. Вимоги позивача про стягнення додаткових витрат на навчання за контрактом щорічно та вартість проживання сина у квартирі щомісячно після досягнення повноліття суд першої інстанції визнав такими, що не підлягають задоволенню, оскільки до правовідносин, які виникають у зв'язку із утриманням батьками своїх повнолітніх дітей, не застосовуються норми статті 185 СК України.

Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 22 грудня 2016 року рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 01 листопада 2016 року змінено.

Виключено з резолютивної частини зазначеного рішення посилання суду, що розмір визначених аліментів, які підлягають стягненню, повинен складати «не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку».

У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

ОСОБА_4 у касаційній скарзі, поданій до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвали нове рішення, яким її позов задовольнити у повному обсязі.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що судами попередніх інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а саме статей 185, 199 СК України, що призвело до ухвалення судами незаконних та необґрунтованих рішень.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Казанківського місцевого суду Миколаївської області від 03 серпня 2001 року стягнуто з ОСОБА_5 на її користь аліменти на сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі ј частки заробітку (доходу), але не менше Ѕ неоподаткованого мінімуму доходів громадян щомісячно, починаючи з 10 липня 2001 року і до досягнення ним повноліття.

Згідно із довідкою Миколаївського юридичного коледжу Національного університету «Одеська юридична академія» від 16 вересня 2016 року № 122 ОСОБА_6 навчається на ІІ курсі коледжу за спеціальністю «Правознавство» на денній формі навчання за контрактом (стипендію не отримує). Термін навчання - з 01 вересня 2015 року по 30 червня 2018 року.

Статтею 199 СК України передбачено обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Згідно із частиною першою статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Виходячи з аналізу статті 185 СК України додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, зумовлених особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, у зв'язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Наявність таких витрат має довести особа, яка заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат.

Аліментні зобов'язання між батьками і повнолітніми дітьми регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, та спосіб стягнення аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). Враховуючи правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 24 лютого 2016 року у справі № 6‑1296цс15, при визначенні розміру даного виду аліментів слід враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми глави 16 СК України не встановлюють обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Таким чином, у випадках, коли повнолітня дитина потребує матеріальної допомоги у зв'язку з навчанням до досягнення нею двадцяти трьох років, норми статті 185 СК України не застосовуються.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції на підставі належним чином досліджених доказів, з урахуванням всіх фактичних обставин справи, дійшов правомірного висновку про стягнення з відповідача аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання до досягнення ним 23-річного віку, та обґрунтовано відмовив у позові в частині стягнення з відповідача додаткових витрат, пов'язаних з навчанням, оскільки вимоги про стягнення додаткових витрат на дитину, передбачені статтею 185 ЦК України, можуть бути пред'явлені лише до досягнення дитиною повноліття, та не поширюються на правовідносини, які виникають між батьками та понолітньою дитиною, яка продовжує навчання.

Суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення суду першої інстанції, правильно виходив із того, що визначення розміру аліментів з урахуванням нижньої межі - не нижче 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, передбачено нормами Сімейного кодексу України, які регулюють обов'язок батьків утримувати неповнолітніх дітей, однак нормами статті 199 СК України - не передбачено.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення постановлені відповідно до вимог норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків суду першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу та залишити оскаржувані судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 01 листопада 2016 року у незміненій частині та рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 22 грудня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: Ю. В. Черняк

Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник