Постанова

Іменем України

21 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 461/9006/15-ц

провадження № 61-2335 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Львівське комунальне підприємство «Цитадель-центр»,

представники відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_4,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Львівської області від 28 липня 2016 року у складі колегії суддів: Тропака О. В., Приколоти Т. І., Федоришина А. В.,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Львівського комунального підприємства «Цитадель-центр» (далі - ЛКП «Цитадель-центр»), за участі третьої особи - ОСОБА_4, про відшкодування майнової шкоди у розмірі 26 211 грн 75 коп. та моральної шкоди у розмірі 5 тис. грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 29 січня 2013 року автомобілю Toyota Camry, номерний знак НОМЕР_1, яким користувався позивач, було завдано механічні пошкодження.

У ході перевірки, проведеної Галицьким районним відділом Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, встановлено, що пошкодження автомобіля відбулося внаслідок падіння брили льоду з даху будинку по вул. Коперника, 7 у м. Львові, який знаходиться на балансі ЛКП «Цитадель-центр». Позивач вважав, що йому завдано майнову та моральну шкоду неправомірною бездіяльностю ЛКП «Цитадель-центр», а саме: невиконанням ним обов'язків по прибиранню снігу з даху будинку.

Посилаючись на зазначені обставини та положення статей 1, 16, 19-22, 24 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», пункту 2.2. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, статей 22, 23, 386, 395, 396, 1166, 1167, 1187 ЦК України, ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача на свою користь 26 211 грн 75 коп. у відшкодування майнової шкоди та 5 тис. грн. моральної шкоди.

У запереченнях проти позову ЛКП «Цитадель-центр» вказував, що вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та необгрунтованими: позивач, порушивши Правила дорожнього руху, залишив автомобіль у забороненому для стоянки місці; позивач не звертався до відповідача з письмовою заявою про відшкодування шкоди, завданої пошкодженням автомобіля, та не запропонував вжити заходи по сумісній оцінці заподіяної шкоди; після проведення експертизи ДП «Експрес-Сервіс Авто» в м. Хмельницькому позивач здійснив відновлювальний ремонт транспортного засобу, не погодивши з відповідачем вартість робіт та матеріалів для цього ремонту.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 28 квітня 2016 року у складі судді Мисько Х. М. позов задоволено. Стягнуто із ЛКП «Цитадель-центр» на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_2) 26 211 грн 75 коп. у якості відшкодування майнової шкоди на поточний рахунок НОМЕР_3, Відділення «Львівська Міжрегіональна Дирекція ПАТ «Креді Агріколь Банк», МФО банку 300614.

Стягнуто із ЛКП «Цитадель-центр» на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_2) 5 тис. грн у якості відшкодування моральної шкоди на поточний рахунок НОМЕР_3, Відділення «Львівська Міжрегіональна Дирекція ПАТ «Креді Агріколь Банк», МФО банку 300614. Вирішено питання про розподіл судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що під час розгляду справи позивачем доведено факт пошкодження автомобіля Toyota Camry, номерний знак НОМЕР_1, внаслідок падіння на нього снігу з даху будинку № 7 по вул. Коперника, у м. Львові, який знаходиться на балансі ЛКП «Цитадель-центр». Розмір завданої майнової та моральної шкоди підтверджено позивачем належними та допустимими доказами.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 28 липня 2016 року рішення Галицького районного суду м. Львова від 28 квітня 2016 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ЛКП «Цитадель-центр» на користь ОСОБА_1 у відшкодування майнової шкоди 4 тис. грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що розмір шкоди, завданої автомобілю, яким правомірно користується позивач, не підтверджено позивачем належними та допустимими доказами, а тому до стягнення підлягає сума у розмірі 4 тис. грн, визначена висновком Галицького районного відділу Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 02 лютого 2013 року. Разом з тим, правові підстави для відшкодування позивачу моральної шкоди відсутні, оскільки позивач не є власником майна, якому завдано шкоду, а доводи щодо погіршення стану його здоров'я, приниження честі, гідності або ділової репутації не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

ОСОБА_1 у касаційній скарзі, поданій у серпні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, просив скасувати рішення апеляційного суду Львівської області від 28 липня 2016 року і залишити в силі рішення Галицького районного суду м. Львова від 28 квітня 2016 року, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що районний суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом, тоді як апеляційний суд, переоцінюючи докази у справі, дійшов помилкового висновку про визначення розміру завданої майнової шкоди у сумі 4 тис. грн. У порушення вимог статті 294 ЦПК України 2004 року апеляційним судом безпідставно поновлено ЛКП «Цитадель-центр» строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Крім того, апеляційний суд необгрунтовано відмовив у відшкодуванні позивачу моральної шкоди.

30 вересня 2016 року суддею Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження в указаній справі.

У відзиві на касаційну скаргу, поданому ЛКП «Цитадель-центр» 14 березня 2017 року, вказується, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та необґрунтованими; з відеозапису, дослідженого в судовому засіданні, не вбачається, що сніг падає самовільно саме з даху будинку; позивач не повідомив відповідача про пошкодження автомобіля та не запропонував бути присутнім під час здійснення оцінки заподіяної шкоди; заявлена у позові сума збитків не відповідає її дійсному розміру, а на підтвердження наданого акту виконаних робіт позивач не надав суду квитанції по оплаті відновлювального ремонту транспортного засобу.

Ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 червня 2017 року справу за позовом ОСОБА_1 до ЛКП «Цитадель-центр», третя особа - ОСОБА_4, про відшкодування майнової шкоди та моральної шкоди призначено до судового розгляду.

Статтею 388 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-7111 «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Пунктом 4 частини першої Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

16 січня 2018 року вказану справу передано до Верховного Суду.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати та вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що 29 січня 2013 року автомобілю Toyota Camry, номерний знак НОМЕР_1, яким користувався ОСОБА_1, завдано механічні пошкодження.

Позивач звернувся до Галицького районного відділу Львського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області з письмовою заявою щодо вказаної події.

За результатами перевірки обставин події, проведеної Галицьким районним відділом Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, встановлено, що пошкодження транспортного засобу Toyota Camry, номерний знак НОМЕР_1, відбулося внаслідок падіння брили льоду з даху будинку по вул. Коперніка, 7 у м. Львові (а. с. 12).

Висновком від 02 лютого 2013 року по заяві ОСОБА_1, який виконано дільничим інспектором міліції Галицького районного відділу Львського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області Прокопчаком А. П., встановлено, що 29 січня 2013 року близько 17 год. 00 хв. ОСОБА_1 приїхав на автомобілі Toyota Camry, номерний знак НОМЕР_1, на вул. Коперніка у м. Львові, де залишив автомобіль біля будинку № 7 та пішов по особистих справах. Коли через

25-30 хв. повернувся, то виявив даний автомобіль пошкодженим. Автомобіль було пошкоджено у результаті падіння льоду з даху будинку. Внаслідок падіння снігу було пошкоджено дах та лобове скло автомобіля(а.с.13).

У судовому засіданні оглянуто запис відеокамери, встановленої на будинку під номером 7 по вул. Коперніка у м. Львові. На фрагменті відеозапису, зробленого 29 січня 2013 року, чітко видно задню частину транспортного засобу марки Toyota Camry білого кольору, номерний знак НОМЕР_1. З 17:31:22 по 17:31:30 на даний автомобіль падає значна кількість мокрого снігу, внаслідок чого спрацьовує сигналізація, загоряються аварійні вогні транспортного засобу.

01 лютого 2013 року ОСОБА_1 листом б/н повідомив ЛКП «Цитадель-центр» про те, що 11 лютого 2013 року о 12 год. 00 хв. за адресою: м. Хмельницький, вул. Вайсера, 4, буде проводитися експертиза транспортного засобу марки Toyota Camry, номерний знак НОМЕР_1, білого кольору, пошкодженого внаслідок падіння снігу із даху будинку за адресою: вул. Коперніка, 7 у м. Львові (а. с. 17).

11 лютого 2013 року ТОВ Український експертний центр «Експерт-Сервіс Авто» проведено огляд об'єкту оцінки та визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Toyota Camry, номерний знак НОМЕР_1, внаслідок його пошкодження (а. с. 22 ).

Судом встановлено, що на проведення вказаної оцінки представники Львівського комунального підприємства «Цитадель-Центр» не з'явились.

Відповідно до Звіту ДП «Експерт-Сервіс Авто» в м. Хмельницькому ТОВ Український експертний центр «Експерт-Сервіс Авто» від 13 лютого 2013 року № 125 про оцінку автомобіля Toyota Camry, номерний знак НОМЕР_1, вартість відновлювального ремонту без урахування значення коефіцієнта фізичного зносу складників транспортного засобу складає 24 167 грн 16 коп (а. с. 18-29); вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Toyota Camry, номерний знак НОМЕР_1, в результаті пошкодження, станом на 11 лютого 2013 складає 10 667 грн 58 коп., тобто вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників, що підлягають заміні (а. с. 18-21).

З метою вирішення спору в досудовому порядку ОСОБА_1 звернувся до ЛКП «Цитадель-центр» із претензіями від 08 червня 2015 року та від 22 липня 2015 року (а. с. 37-49, 52-61).

Листом від 01 липня 2015 року за № 649 вих. директор ЛКП «Цитадель-центр» повідомив ОСОБА_1, що сподівається на порозуміння та просить пояснити розбіжності стосовно наявності чи відсутності свідків подій, розбіжності у вартості відновлювального ремонту, надати копію чеку, який підтверджує оплату ремонту автомобіля (а. с. 50-51).

Листом від 05 серпня 2015 року за №751 директор ЛКП «Цитадель-центр» повідомив ОСОБА_1, що досудова претензія не може бути задоволена, оскільки останнім не було викликано представників балансоутримувача будинку, не запропоновано взяти участь у спільній оцінці завданої шкоди, не викликано слідчо-оперативну групу на місце події. Вказує, що із відеозапису не вбачається, що сніг падає самовільно із даху будинку, а також вказує на те, що позивач не мав права залишати автомобіль на вул. Коперника у м. Львові. У зв'язку із тим, що вина працівників ЛКП «Цитадель-центр» не доведена ЛКП «Цитадель-центр» не може вважати себе відповідальним за пошкодження вищевказаного транспортного засобу (а. с. 62-64).

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначено статтею 1166 ЦК України. При цьому у спорах про відшкодування шкоди діє презумпція вини заподіювача шкоди, а на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Позивачем доведено факт завдання йому шкоди, протиправність дій відповідача, причинний зв'язок між ними, а відповідач відповідно до вимог статей 10, 60 ЦПК України 2004 року це не спростував і не довів відсутності своєї вини.

Колегія суддів вважає, що висновки суду апеляційної інстанції про доведеність факту завдання шкоди транспортному засобу саме з вини відповідача, а також відсутність правових підстав для задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди ґрунтуються на вимогах закону і відповідають фактичним обставинам справи.

Разом з тим, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про визначення розміру майнової шкоди у розмірі 4 тис. грн.

Відповідно до статті 10 ЦПК України 2004 року цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 60 ЦПК України2004 року кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частинами першою, другою статті 58 ЦПК України 2004 року визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (частина друга статті 59 ЦПК України 2004 року).

Встановлюючи розмір завданої майнової шкоди, суд апеляційної інстанції відхилив Звіт № 125 від 13 лютого 2013 року, складений ТОВ Український експертний центр «Експерт-Сервіс Авто», як недопустимий доказ, оскільки визначений у ньому розмір майнових збитків не узгоджується із Висновком від 02 лютого 2013 року дільничного інспектора міліції Галицького районного відділу Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області.

Разом з тим, оцінюючи докази у їх сукупності, суд не звернув увагу на те, що розмір шкоди, встановлений Висновком від 02 лютого 2013 року дільничого інспектора міліції Галицького районного відділу Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, ґрунтується на приблизному визначенні розміру збитку, про що безпосередньо зазначено у самому Висновку: «близько 4 тис. грн».

Крім того, незрозумілим залишається порядок обчислення такої шкоди, оскільки на вимогу суду надати матеріали Галицький районний відділ Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області зазначив про відсутність такої можливості (а. с. 279-280).

Позивач, обґрунтовуючи позов, надав суду звіт № 125 від 13 лютого 2013 року, складений ДП «Експерт-Сервіс Авто». У цьому документі зазначено розмір завданих збитків та вартість відновлювального ремонту, які відповідачем спростовано не було. Клопотання про призначення автотоварознавчої експертизи відповідач не подавав, тобто докази, подані позивачем, не спростував.

На думку колегії суддів, апеляційним судом вказаний звіт визнано недопустимим доказом з одних лише формальних міркувань, тому висновок суду про відшкодування майнової шкоди у розмірі 4 тис. грн. є безпідставним.

Згідно із частинами першою-третьою статті 212 ЦПК України 2004 року суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

На вказане вище апеляційний суд уваги не звернув та у порушення вимог статей 212-214 ЦПК України 2004 року дійшов помилкового висновку про стягнення майнової шкоди у визначеному у рішенні розмірі.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій, а також наявні у матеріалах справи докази є достатніми для визначення дійсного розміру майнової шкоди, завданої автомобілю Toyota Camry номерний знак НОМЕР_1, яким користувався позивач.

Матеріали справи містять акт виконаних робіт від 27 лютого 2013 року, в якому зазначено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля Toyota Camry номерний знакНОМЕР_1, виконаного ФОП ОСОБА_7, складає 25 875 грн.

В апеляційній скарзі, а також у відзиві на касаційну скаргу ЛКМ «Цитадель-Центр» звертало увагу на те, що позивачем не надано суду доказів оплати робіт та матеріалів по відновлювальному ремонту автомобіля відповідно до вказаного вище акту виконаних робіт.

Матеріали справи таких доказів не містять.

Зі змісту звіту № 125 від 13 лютого 2013 року, складеного ДП «Експерт-Сервіс Авто», вбачається, що вартість відновлювального ремонту автомобіля без урахування коефіцієнта фізичного зносу складає 24 167 грн 16 коп.; вартість відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складає 10 667 грн 58 коп.; вартість матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, складає 10 667 грн 58 коп.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що з ЛКМ «Цитадель-центр» на користь ОСОБА_1 підлягає відшкодуванню майнова шкода у розмірі 10 667 грн 58 коп.

Крім того, з ЛКМ «Цитадель-центр» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати, пов'язані з проведенням оцінки у розмірі 310 грн, а також судовий збір за подання позовної заяви та касаційної скарги у розмірі 1 112 грн 58 коп. (стаття 141 ЦПК України).

Разом з тим, колегія суддів оцінює критично доводи касаційної скарги щодо безпідставного поновлення апеляційним судом ЛКМ «Цитадель-центр» строку на апеляційне оскарження, оскільки пропуск цього строку особою, яка подала апеляційну скаргу, зумовлений наявністю причин, які апеляційним судом визнано поважними відповідно до заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження (а. с. 213).

Доводи касаційної скарги щодо наявності підстав для відшкодування позивачеві моральної шкоди внаслідок заподіяння йому моральних страждань, психологічного стресу та шоку не можуть бути задоволені судом, оскільки позивач не надав належних та допустимих доказів на їх підтвердження та не зазначив, з яких міркувань він виходив при визначенні розміру цієї шкоди.

Відповідно до частини першої статті 415 Цивільного процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги приймає постанову відповідно до правил, встановлених статтею 35 та главою 9 розділу III цього Кодексу, з особливостями, зазначеними в статті 416 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справу на новий розгляд.

Відповідно до частини першої, другої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Львівської області від 28 липня 2016 року в частині вирішення позовних вимог про відшкодування майнової шкоди змінити.

Позов ОСОБА_1 до Львівського комунального підприємства «Цитадель-центр», третя особа - ОСОБА_4, про відшкодування майнової та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути із Львівського комунального підприємства «Цитадель-центр» на користь ОСОБА_1 10 667 (десять тисяч шістсот шістдесят сім) грн 58 коп. у якості відшкодування майнової шкоди.

Стягнути із Львівського комунального підприємства «Цитадель-центр» на користь ОСОБА_1 понесені витрати за проведення оцінки у розмірі 310 (триста десять) грн та сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1 112 (одна тисяча сто дванадцять) грн 58 коп.

У решті позову відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: Б. І. Гулько

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта

Ю. В. Черняк