Постанова

Іменем України

16 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 243/5118/19

провадження № 61-213св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є.

В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Держава Україна в особі Прокуратури Донецької області та Державної казначейської служби України,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 24 вересня 2019 року у складі судді:

Сидоренко І. О., та постанову Донецького апеляційного суду від 04 грудня 2019 року в складі колегії суддів: Никифоряка Л. П., Новікової Г. В., Гапонова А. В.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до Держави Україна в особі Прокуратури Донецької області та Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 29 травня 2018 року позивач звернувся до начальника Першого СВ СУ прокуратури Донецької області Руденко І. О., з заявою-повідомленням про вчинення кримінального правопорушення прокурором Слов'янської місцевої прокуратури ОСОБА_2 за умисне невиконання ухвали Слов'янського міськрайонного суду № 1-кс/243/202/2016 від 01 квітня 2016 року та за умисне невиконання ухвали Слов'янського міськрайонного суду № 1-кс/243/269/2016 від 26 квітня 2016 року щодо внесення відомостей до ЄРДР по заяві ОСОБА_1 від 21 березня 2016 року.

Начальник Першого СВ СУ прокуратури Донецької області Руденко І. О. та начальник Третього СВ СУ Прокуратури Донецької області Зеленко С. О. не пізніше 24 годин після подання заяви повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань не внесли, досудове розслідування не розпочали, витяг з Єдиного реєстру досудового розслідування заявнику ОСОБА_1 не надали та за його заявою в супереч вимогам чинного законодавства не розпочато досудове розслідування.

02 липня 2018 року на виконання ухвали слідчого судді Краматорського міського суду від 12 червня 2018 року до ЄРДР внесено відомості щодо умисного невиконання прокурором Слов'янської місцевої прокуратури ОСОБА_2. судових рішень, однак, з 02 липня 2018 року по 20 травня 2019 року Прокуратура Донецької області не вчинила жодної дії, спрямованої на забезпечення розслідування кримінального правопорушення.

На підтвердження обставин зазначених в позові заявник посилався на ухвалу слідчого судді Краматорського міського суду від 07 червня 2018 року та ухвалу слідчого судді Краматорського міського суду від 12 червня 2018 року. Згідно доводів позову, бездіяльністю посадових осіб прокуратури Донецької області заявнику було спричинено моральну шкоду, яка полягала у глибоких душевних стражданнях, яких він як фізична особа зазнав у зв'язку з протиправною поведінкою щодо нього та в зв'язку з порушенням його прав як людини, гарантованих Конституцією України та чинними міжнародними договорами, що викликало у нього негативні почуття.

ОСОБА_1 росив стягнути з Держави Україна компенсацію моральної шкоди у розмірі 300 456 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 24 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного суду від 04 грудня 2019 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення судів першої та апеляційної інстанції мотивовані тим, щовідсутні підстави для відшкодування моральної шкоди. За відсутності підстав для застосування частини 1 статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (частини 1 статті 1176 ЦК України). Для наявності зобов'язання по відшкодуванню шкоди потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу прокуратури, наявність шкоди, протиправність дій її завдавача та причинний зв'язок між його діями та шкодою, які підлягають доказуванню на загальних підставах та є обов'язком позивача (статті 77, 81 ЦПК України). Тобто, позивач повинен надати докази як на підтвердження протиправних дій чи бездіяльності службової особи органу державної влади, так і докази спричинення йому моральної шкоди, а також наявності причинного зв'язку між діями, бездіяльністю заподіювача та спричиненою шкодою. Позивачем не надано доказів на підтвердження моральної шкоди.

Аргументи учасників справи

У грудні 2019 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржені рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

При цьому посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди відмовили у дослідженні наданих позивачем, не встановили, які саме дії мали вчинити службові особи прокуратури Донецької області на її виконання, чи були вчинені такі дії, чи були виконані ухвали Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 01 квітня 2016 року у справі № 243/2266/16-к, від 26 квітня 2016 року у справі № 243/3216/16-к, 12 червня 2018 року у справі № 234/7953/18, чи діяли відповідні службові особи правомірно, чи були порушені при цьому права позивача, чи була спричинена порушенням прав позивачу моральна шкода та який її розмір. Суди не встановили які саме дії мали вчинити службові особи прокуратури Донецької області на розгляд звернення позивача, чи були вчинені такі дії, чи діяли відповідні службові особи правомірно, чи були порушені при цьому права позивача, чи була спричинена порушенням прав позивачу моральна шкода та який її розмір.

У лютому 2020 року прокуратура Донецької області подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржені рішення - без змін.

Відзив мотивований необґрунтованістю доводів касаційної скарги. Вказує, що факт протиправних дій підлягає встановленню у кримінально-процесуальному порядку відповідним рішенням. У кримінальному провадженні № 42018050000000388 такі рішення не приймалися. Ухвала слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 12 червня 2018 у справі № 234/7953/18 є формою судового контролю на стадії досудового розслідування і вона не свідчить про протиправність дій відповідача. Вказаною ухвалою дії чи бездіяльність прокурора протиправними не визнавалися, нею лише зобов'язано вчинити певні дії. Ухвала Краматорського міського суду Донецької області від 07 червня 2018 року у справі N° 234/7945/18 постановлена ще до початку спірного кримінального провадження, вона не стосується дій прокуратури Донецької області та не надає оцінку її діям щодо розслідування стверджуваного ОСОБА_1 порушення. При вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди обов'язковому доказуванню позивачем підлягають: протиправне діяння відповідачів; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправним діянням і шкодою. ОСОБА_1 не доведено належними доказами вказаних обставин. ОСОБА_1 не доведено заподіяння йому моральної шкоди, не наведено конкретні негативні явища, які з ним сталися внаслідок дій відповідачів, не надано їх доказів. Оскільки позивачем не доведено факт протиправних дій або бездіяльності відповідача, а також конкретні негативні наслідки від них, то підстави для відшкодування йому шкоди відсутні.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2020 року виправлену касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 24 вересня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 04 грудня 2019 року залишено без розгляду.

У пункті 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що 01 квітня 2016 року слідчий суддя Слов'янського міськрайонного суду Донецької області за наслідками розгляду скарги ОСОБА_1 зобов'язав уповноважену особу Слов'янської місцевої прокуратури не пізніше 24 годин внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань зазначені в резолютивній частині ухвали суду відомості.

Ухвалою Слов'янського міськрайонного суду від 26 квітня 2016 року зобов'язано прокурора Слов'янської місцевої прокуратури ОСОБА_2. внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань в повному обсязі відомості, згідно редакції зазначеній в резолютивній частині ухвали слідчого судді Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 01 квітня 2016 року.

29 травня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до начальника Першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Донецької області Руденко І. О. із заявою-повідомленням про притягнення до кримінальної відповідальності прокурора Слов'янської місцевої прокуратури ОСОБА_2 за умисне невиконання ухвали Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 01 квітня 2016 року та ухвали Слов'янського міськрайонного суду від 26 квітня 2016 року.

Згідно відповіді начальника Третього СВ СУ прокуратури Донецької області Зелененко С. О. від 04 червня 2018 року заява ОСОБА_1 від 29 травня 2018 року не містить об'єктивних даних про вчинення будь-якого злочину чи відомостей про кримінальне правопорушення, які підлягали реєстрації в Єдиному реєстрі досудового розслідування.

У заяві-повідомленні ОСОБА_1 від 29 травня 2018 року адресованому прокурору Краматорської місцевої прокуратури Єресько В. М., заявник просив притягнути до кримінальної відповідальності директора Слов'янського психоневрологічного інтернату ОСОБА_5, яка допустила зловживання владою та службовим становищем при звільненні працівника.

Ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 07 червня 2018 року зобов'язано прокурора Краматорської місцевої прокуратури Донецької області Єресько В. М. внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальне правопорушення за заявою ОСОБА_1 від 29 травня 2018 року.

Ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 12 червня 2018 року зобов'язано уповноважену особу прокуратури Донецької області внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за заявою ОСОБА_1 від 29 травня 2018 року про вчинення кримінального правопорушення прокурором Слов'янської місцевої прокуратури ОСОБА_2.

Відповідно до Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42018050000000388 від 02 липня 2018 року до реєстру внесені відомості за правовою кваліфікацією частина 3 статті 382 КК України згідно ухвали слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 12 червня 2018 року за заявою ОСОБА_1 від 29 травня 2018 року про навмисне невиконання судових рішень прокурором Слов'янської місцевої прокуратури ОСОБА_2

Згідно частини 1 статті 15, частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

За загальним правилом підставою виникнення зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пунктах 5.6 і 5.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зазначено, що "шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною 1 статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини 1 статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України)".

У пункті 32 постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року в справі № 916/1423/17 (провадження № 12-208гс18) вказано, що "застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування".

Згідно частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частини 1 статті 81 ЦПК України.

Суди встановили, що позивачем не надано доказів на підтвердження моральної шкоди.

За таких обставин, суди обґрунтовано відмовили в задоволенні позовних вимог.

Згідно частини 2 статті 410 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені рішення без змін.

Керуючись статтями 400 та 410 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 401,409,416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 24 вересня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 04 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков