Історія справи

Постанова КЦС ВП від 20.06.2025 року у справі №559/1957/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2025 року

м. Київ

справа № 559/1957/23

провадження № 61-16620св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Дубенська міська рада,

третя особа - державний реєстратор Департаменту цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Басік-Доброчинська Євгенія Петрівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дубенської міської ради, третя особа - державний реєстратор Департаменту цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Басік-Доброчинська Євгенія Петрівна, про скасування державної реєстрації права власності

за касаційною скаргою Дубенської міської ради на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 15 липня 2024 року у складі судді Жуковської О. Ю. та постанову Рівненського апеляційного суду від 14 листопада 2024 року у складі колегії суддів: Шимківа С. С., Боймиструка С. В., Гордійчук С. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив скасувати державну реєстрацію права власності Дубенської міської територіальної громади в особі органу місцевого самоврядування Дубенської міської ради на будівлю оздоровчого комплексу (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 271348356040), загальною площею 1 146,9 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що здійснена 27 березня 2023 року державним реєстратором Департаменту цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Басік-Доброчинською Є. П. на підставі її рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30 березня 2023 року № 67002820.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що 25 січня 2001 року Відкрите акціонерне товариство «Дубенський завод гумово-технічних виробів» (далі - ВАТ «Дубенський завод ГТВ») відчужило ОСОБА_2 склад з побутовими приміщеннями (блок складів), що позначені літерою «М», загальною площею 1 137,6 кв. м, які розташовані на АДРЕСА_2 . Право власності на цей об`єкт нерухомого майна за ОСОБА_2 визнано рішенням суду від 29 березня 2004 року, яке набрало законної сили.

16 січня 2005 року ОСОБА_2 вказані приміщення продав ОСОБА_1 і 05 липня 2005 року за ним було зареєстровано право власності на нерухоме майно.

Однак, коли позивач оформляв у власність ділянку під майном навесні 2023 року, йому стало відомо, що на належне йому нерухоме майно існує подвійна реєстрація, що порушує право власності. Так, Дубенська міська рада змінила адресу об`єкта з АДРЕСА_2 на АДРЕСА_1 , назвала будівлю оздоровчим комплексом і 27 березня 2023 року зареєструвала за собою право власності на цей об`єкт нерухомого майна, що вже перебуває у власності позивача. У зв`язку з цим позивач просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Дубенський міськрайонний суд Рівненської області рішенням від 15 липня 2024 року позов задовольнив. Скасував державну реєстрацію права власності Дубенської міської територіальної громади в особі органу місцевого самоврядування Дубенської міської ради на будівлю оздоровчого комплексу (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 271348356040), загальною площею 1 146,9 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що здійснена 27 березня 2023 року державним реєстратором Департаменту цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Басік-Доброчинською Є. П. на підставі її рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30 березня 2023 року № 67002820.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними. Суд виходив з того, що право власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна - склад з побутовими приміщеннями за адресою АДРЕСА_2 виникло майже на 18 років раніше, ніж Дубенської міської ради, яка зареєструвала право на це саме майно, але під іншою назвою та адресою - як будівлю оздоровчого комплексу на АДРЕСА_1 . Тому Дубенська міська рада порушила право власності позивача, а порушене право підлягає судовому захисту. Водночас суд зазначив, що позивач обрав ефективний спосіб захисту порушених прав, оскільки він володіє і користується майном, але не може розпорядитись ним на власний розсуд, адже існує спірна державна реєстрація на цей об`єкт нерухомого майна.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Рівненський апеляційний суд постановою від 14 листопада 2024 року апеляційну скаргу Дубенської міської ради залишив без задоволення. Рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 15 липня 2024 року залишив без змін.

Апеляційний суд мотивував постанову тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи

У грудні 2024 року Дубенська міська рада подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 15 липня 2024 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 14 листопада 2024 року й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Підставою касаційного оскарження вказувала те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 910/3419/22;

відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме про застосування статті 128 Цивільного кодексу УРСР від 18 липня 1963 року (далі - ЦК УРСР) для встановлення моменту виникнення права власності на нерухоме майно, яке виникло не на підставі договору, а внаслідок передачі майна від Фонду державного майна України (далі - ФДМУ) до комунальної власності за актом приймання-передачі.

Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами того, що Дубенська міська рада, за якою зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на будівлю оздоровчого комплексу на АДРЕСА_1 , є фактичним володільцем цього майна. За таких умов належним способом захисту права позивача, якщо право власності зареєстроване за відповідачем, є віндикаційний позов.

Суди помилково витлумачили норми права про момент набуття міською радою права власності на спірний об`єкт нерухомого майна, внаслідок чого зробили неправильні висновки про обґрунтованість позову ОСОБА_1 . Суди не взяли до уваги того, що ЦК УРСР, який був чинним на момент передачі міській раді оздоровчого комплексу, не передбачав державної реєстрації нерухомого майна, а тому саме з моменту затвердження зазначеного акта приймання-передачі (28 листопада 2003 року) міська рада стала власником оздоровчого комплексу. За таких умов право власності на спірний об`єкт нерухомого майна в Дубенської міської ради виникло 28 листопада 2003 року, а в ОСОБА_1 лише 16 червня 2005 року (дата укладення договору купівлі-продажу складу), що суди помилково не врахували.

Суди дійшли безпідставного висновку про те, що позивач не пропустив позовну давність, оскільки з 02 січня 2020 року він знав про порушення свого права і, відповідно, пропустив строки звернення до суду.

У січні 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Маєвський О. А. подав відзив на касаційну скаргу, у якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки ці судові рішення є законними і обґрунтованими, суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дали належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам.

У лютому 2025 року державний реєстратор Басік-Доброчинська Є. П.подала відзив на касаційну скаргу, у якому просила її задовольнити.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2025 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

27 січня 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи

Суди попередніх інстанцій встановили, що наказом начальника регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області від 24 лютого 2000 року № 96 передано у власність ВАТ «Дубенський завод ГТВ» нерухоме майно згідно з переліком та доручено голові правління зареєструвати право власності на об`єкти нерухомого майна. Під пунктом 3 в переліку майна міститься запис про блок складів.

06 листопада 2000 року на засіданні правління ВАТ «Дубенський завод ГТВ» вирішено продати склад з побутовими приміщеннями із блоку складів, що розташовані в південно-східній частині території підприємства, загальною площею 1137,6 кв. м, що підтверджується копією витягу від 06 листопада 2000 року.

Листом від 25 листопада 2000 року № 02/860 ВАТ «Дубенський завод ГТВ» звернулось до Державного комунального малого підприємства «Архітектор» Дубенської міської ради (далі - ДК П «Архітектор») з проханням видати довідку-характеристику для відчуження складу з побутовими приміщеннями (блоку складів), які позначені літерою «М», загальною площею 1137,6 кв. м, що розташовані на АДРЕСА_2 . Схематичне розташування вказаного об`єкта нерухомого майна відомо зі змісту долученої копії плану земельної ділянки, яка розташована на АДРЕСА_2 .

За результатами розгляду вказаного листа 30 листопада 2000 року ДКМП «Архітектор» надало довідку-характеристику № 1184.

25 січня 2001 року на Дубенській філії Рівненської міжрегіональної універсальної товарно-майнової біржі «Прайс» між ВАТ «Дубенський завод ГТВ» іОСОБА_2 укладено біржовий контракт купівлі-продажу нерухомості, за умовами якого ВАТ «Дубенський завод ГТВ» продало, а ОСОБА_2 купив склад з побутовими приміщеннями «М», загальною площею 1 137,6 кв. м, розташований на АДРЕСА_2 на земельній ділянці площею 8 700,0 кв. м.

26 січня 2000 року між ВАТ «Дубенський завод ГТВ» і ОСОБА_2 оформлено акт передачі вказаного нерухомого майна.

Цей біржовий контракт про набуття ОСОБА_2 права власності був зареєстрований ДКМП «Архітектор», про що зроблено відповідний запис в реєстрову книгу № 1 за реєстраційним № 83-83.

У зв`язку із втратою ОСОБА_2 оригіналу біржового контракту від 25 січня 2001 року він отримав його дублікат, зареєстрований на Рівненській міжрегіональній універсальній товарно-майновій біржі «Прайс» за реєстраційним номером 083/017н-03.

У зв`язку з відмовою реєстратора ДКМП «Архітектор» зареєструвати дублікат вказаного біржового контракту та видати ОСОБА_2 свідоцтво про право приватної власності на вказаний об`єкт нерухомого майна він звернувся до суду з позовною заявою.

Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 29 березня 2004 року у справі № 2-165/2004 визнано дійсним біржовий контракт від 25 січня 2001 року купівлі-продажу нерухомості - складу з побутовими приміщеннями «М», загальною площею 1137,6 кв. м цілісного майнового комплексу ВАТ «Дубенський завод ГТВ», що розташований на АДРЕСА_2 на земельній ділянці площею 8 700 кв. м, зареєстрований на Рівненській міжрегіональній універсальній товарно-майновій біржі «Прайс» за реєстраційним № 083/017н-03 та визнано за ОСОБА_2 право власності на вказаний об`єкт нерухомого майна.

16 січня 2005 року ОСОБА_2 продав ОСОБА_1 вказані приміщення складу, що підтверджується нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу приміщення складу з побутовими приміщеннями № 3163.

Вказаний правочин зареєстровано у Державному реєстрі правочинів приватним нотаріусом Дубенського міського нотаріального округу Стадійчук О. В. за № 658861, що підтверджується копією витягу від 16 червня 2005 року № 1120204.

05 липня 2005 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на приміщення складу з побутовими приміщеннями, що підтверджується копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 05 липня 2005 року № 7677191.

Рішенням Дубенської міської ради Рівненської області від 09 грудня 2022 року № 2594 ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на АДРЕСА_2 , площею 0,4621 га у власність шляхом викупу. Надано дозвіл на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки.

18 січня 2023 року за результатами проведення Товариством з обмеженою відповідальністю «Нива-Експерт» експертної грошової оцінки земельної ділянки площею 0,4621 га, кадастровий номер 5610300000:01:001:1481, яка розташована на АДРЕСА_2 , складено відповідний звіт та надано витяг зі звіту і висновок про експертну грошову оцінку вказаної земельної ділянки.

Рішенням Дубенської міської ради Рівненської області від 12 травня 2023 року № 2862 затверджено проект землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 шляхом її викупу.

26 травня 2023 року між Дубенською міською територіальною громадою в особі органу місцевого самоврядування Дубенської міської ради та ОСОБА_1 укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу № 1128, за умовами якого ОСОБА_1 придбав земельну ділянку площею 0,4621 га, кадастровий номер 5610300000:01:001:1481, що на АДРЕСА_2 .

На підставі цього правочину за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26 травня 2023 року № 333659154.

Значеними доказами підтверджується, що ОСОБА_1 є власником складу з побутовими приміщеннями, загальною площею 1 137,6 кв. м, який розташований АДРЕСА_2 , та земельної ділянки площею 0,4621 га, кадастровий номер 5610300000:01:001:1481, під вказаним об`єктом нерухомого майна.

Як відомо з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 02 травня 2023 року № 330973316 ,державний реєстратор Департаменту цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Басік-Доброчинська Є. П. 27 березня 2023 року зареєструвала права власності Дубенської міської територіальної громади в особі органу місцевого самоврядування Дубенської міської ради на об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 2713458356040, а саме будівлю оздоровчого комплексу, загальною площею 1 146,9 кв. м, яка розташована на АДРЕСА_1 .

Також суди встановили, що рішенням Дубенської міської ради від 18 квітня 2003 року № 364 надано згоду на передання в комунальну власність міста об`єкта соціальної інфраструктури - оздоровчого комплексу на АДРЕСА_2 .

Рішенням виконавчого комітету міської ради від 04 серпня 2003 року № 595 створено комісію з передання в комунальну власність оздоровчого комплексу ВАТ «Дубенський завод ГТВ».

З листа регіонального відділення ФДМУ по Рівненській області від 15 листопада 2022 року відомо, що за інформацією інформаційно-пошукової підсистеми «Етап-майно» щодо майна - оздоровчого комплексу за місцезнаходженням: АДРЕСА_2 , яке не увійшло до статутного капіталу та перебувало на балансі ПАТ «Дубенський завод ГТВ», вказане майно реалізовано - прийняте управлінське рішення (передано в комунальну власність).

Рішенням виконкому Дубенської міської ради від 20 липня 2017 року № 283 з метою впорядкування адресного господарства змінено адресу об`єкта нерухомого майна (оздоровчого комплексу) на АДРЕСА_2 на АДРЕСА_1 із вказівкою, що власником є територіальна громада міста Дубно в особі Дубенської міської ради.

Листом від 27 жовтня 2022 року № 26-03-19/131 управління економіки і власності Дубенської міської ради просило КП «Архітектор» внести відомості технічного паспорта на об`єкт нерухомого майна - оздоровний комплекс на АДРЕСА_1 в Єдину державну електронну систему у сфері будівництва.

Згідно з висновком експерта від 04 березня 2024 року № 231215/3_ФМ за результатами комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи у справі № 559/1957/23, проведеної спеціалістом-землевпорядником топографічно-геодезичного знімання земельної ділянки, з виїздом судового експерта Фурсовича М. О. на місце і безпосереднім дослідженням об`єкта: належний ОСОБА_1 склад з побутовими приміщеннями, загальною площею 1 137,6 кв. м, технічні параметри якого наведені в технічному паспорті, виготовленого ДКМП «Архітектор» (інвентаризаційна справа № 267) на виробничий будинок «Склад з побутовими приміщеннями», який розташований за адресою: АДРЕСА_2 є тотожним будівлі оздоровчого комплексу загальною площею 1 146,9 кв. м, технічні параметри якого наведені в технічному паспорті, виготовленому 07 листопада 2022 року Комунальним підприємством «Архітектор» (інвентаризаційна справа 1308) на громадський будинок «Будівля оздоровчого комплексу», яка розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

належний ОСОБА_1 склад з побутовими приміщеннями загальною площею 1 137,6 кв. м (реєстраційний номер майна 6028508), технічні параметри якого наведені в технічному паспорті, виготовленому ДКМП «Архітектор» (інвентаризаційна справа № 267) на виробничий будинок «Склад з побутовими приміщеннями», який розташований за адресою: АДРЕСА_2 розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 56100300000:01:001:1481.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до статей 15 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Захист порушеного права особи має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача.

Статтею 41 Конституції України та статтею 319 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним і право розпоряджатися майном належить лише власникові майна.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.

Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

Негаторний позов - це вимога власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, які можуть призвести до виникнення таких перешкод (пункт 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17).

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними, зокрема, в пункті 72 постанови від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц та пункті 100 постанови від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17, визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння.

Позивач як на порушення своїх прав вказував на незаконну реєстрацію за Дубенською міською територіальною громадою в особі органу місцевого самоврядування Дубенської міської ради об`єкта нерухомого майна за реєстраційним номером 2713458356040, а саме будівлю оздоровчого комплексу загальною площею 1 146,9 кв. м, яка розташована на АДРЕСА_1 .

На фактичне вибуття спірного об`єкта нерухомого майна позивач не посилався, а суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 має ключі від об`єкта нерухомого майна, має доступ до нього, здійснював роботи, щоб майно не зазнало остаточного руйнування, але не може відчужити майно. Дубенська міська рада визнала, що доступ до майна має позивач. Тобто ОСОБА_1 і володіє майном, і користується, але не може розпорядитись ним на власний розсуд, адже існує спірна державна реєстрація на об`єкт нерухомого майна.

Таким чином, ОСОБА_1 є володіючим власником нерухомого майна, який прагне усунути перешкоди в здійсненні правомочності самостійно розпоряджатись (користуватись) своїм нерухомим майном, отже заявлений ним позов спрямований на усунення цих перешкод і є негаторним.

Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 496/1059/18 (провадження № 14-209цс21).

Відповідно до статті 2 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі -Закон № 1952-IV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, державна реєстрація за Дубенською міською територіальною громадою в особі органу місцевого самоврядування Дубенської міської ради об`єкта нерухомого майна за реєстраційним номером 2713458356040, а саме будівлю оздоровчого комплексу загальною площею 1 146,9 кв. м, яка знаходиться на АДРЕСА_1 у м. Дубні -це офіційне визнання та підтвердження державою факту набуття ним такого права, а відповідні записи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно створюють для позивача перешкоди в реалізації правомочності власника на розпорядження цим нерухомим майном (користувача - на користування і володіння нерухомим майном).

Процедура внесення державним реєстратором відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно регламентована Законом № 1952-IV. За загальним правилом, у разі скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав чи їх обтяжень, державний реєстратор повинен керуватися нормами Закону № 1952-IV, чинними на момент вчинення ним дій на підставі такого судового рішення (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в пункті 127 постанови від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20)).

Абзацами другим і третім частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV у чинній редакції передбачено, зокрема, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

За змістом пункту 9 частини першої статті 27 Закону № 1952-IV у чинній редакції, державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21) виснувала, що скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно є правомірним та ефективним способом захисту, оскільки державний реєстратор одночасно з державною реєстрацією припинення права власності відповідача на відповідне нерухоме майно проводить державну реєстрацію набуття права власності на спірне нерухоме майно за позивачем.

Велика Палата Верховного Суду сформулювала правову позицію щодо застосування статті 26 Закону № 1952-IV, визначивши, що задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності може призвести до відновлення порушених прав особи без застосування додаткових способів захисту, таких як поновлення права власності (за умови, якщо суд, задовольнивши таку позовну вимогу, вирішить тим самим спір про право, наявний між сторонами).

Такий висновок узгоджується з постановами Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі № 464/4325/19 (провадження № 61-6100св23), від 13 березня 2024 року у справі № 201/8229/19 (провадження № 61-4952св23).

У пункті 11.10 постанови від 20 червня 2023 року у справі № 633/408/18 (провадження № 14-86цс22) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що вимогу про скасування державної реєстрації права власності за певних умов можна розглядати як вимогу про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, якщо саме ця реєстрація створює відповідні перешкоди.

Такі ж висновки сформульовані й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 496/1059/18 (провадження № 14-209цс21), де вказано, що скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно за відповідачем на підставі судового рішення усуває для позивача перешкоди у здійсненні ним правомочності розпоряджатись своїм нерухомим майном.

У постанові Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 922/2589/19 зазначено, що належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування. Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом.

У цій справі суди встановили, що позивач є власником складу з побутовими приміщеннями, загальною площею 1 137,6 кв. м, який розташований на АДРЕСА_2 , та земельної ділянки площею 0,4621 га, кадастровий номер 5610300000:01:001:1481 під вказаним об`єктом нерухомого майна. Реєстрація права власності Дубенської міської територіальної громади в особі органу місцевого самоврядування Дубенської міської ради на об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 2713458356040, а саме на будівлю оздоровчого комплексу загальною площею 1146,9 кв. м, яка розташована на АДРЕСА_1, що є одним і тим самим об`єктом нерухомого майна, фактично позбавляє позивача правомочності розпорядження своїм майном.

Задоволення позову в цій справі призводить до внесення державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про речове право позивача на спірне нерухоме майно. Це відновить становище, яке існувало до порушення прав позивача. Зазначене відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України, а тому доводи касаційної скарги в частині неналежності та неефективності обраного позивачем способу захисту безпідставні.

З урахуванням наведеного доводи касаційної скарги про обрання позивачем неналежного способу захисту не заслуговують на увагу, оскільки за встановлених конкретних обставин справи скасування державної реєстрації права власності на нежитлові приміщення за відповідачем є достатнім та ефективним у спірних правовідносинах способом захисту, відповідає правовій природі відносин учасників спору. З урахуванням обставин, з якими позивач пов`язував порушення своїх прав та інтересів (наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про реєстрацію права власності на частину нежитлових приміщень), скасування державної реєстрації права власності і внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно забезпечить усунення порушення прав позивача.

При цьому необґрунтованими є доводи касаційної скарги про неврахування судами того, що право власності на спірний об`єкт нерухомого майна в Дубенської міської ради виникло 28 листопада 2003 року, а в ОСОБА_1 лише 16 червня 2005 року (дата укладення договору купівлі-продажу складу), оскільки, за обставинами цієї справи, первісне набуття права власності на спірне майно відбулося 25 січня 2001 року на підставі біржового контракту щодо купівлі-продажу нерухомості та складення між ВАТ «Дубенський завод ГТВ» і ОСОБА_2 акта передачі вказаного нерухомого майна, що відповідало статті 128 ЦК УРСР.

Безпідставними є і доводи касаційної скарги про пропуск позивачем позовної давності, оскільки оспорювану реєстрацію права власності здійснено 27 березня 2023 року, а з позовом позивач звернувся у червні 2023 року.

З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку, що аргументи касаційної скарги (в межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження) не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, а зводяться до незгоди заявника з ухваленим у справі судовим рішенням та необхідності переоцінки доказів у справі. Водночас суд касаційної інстанції є судом права, а не факту і згідно з нормами процесуального закону не здійснює переоцінки доказів у зв`язку з тим, що це перебуває поза межами його повноважень.

Ураховуючи конкретні обставини цієї справи, встановлені судом, оскаржувані судові рішення не суперечать правовим висновкам, які зазначені в касаційній скарзі як підстава для відкриття касаційного провадження.

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону, і підстав для їх скасування немає.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дубенської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 15 липня 2024 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 14 листопада 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко М. Ю. Тітов