Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 22.10.2018 року у справі №640/10563/17

Постанова

Іменем України

20 травня 2020 року

м. Київ

справа № 640/10563/17

провадження № 61-1629св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Азадалієва Яна Миколаївна,

треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Харківської області в складі колегії суддів: Кругової С. С., Колтунової А. І., Маміної О. В. від 13 вересня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом, в якому просили: скасувати рішення Державного реєстратора приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Азадалієвої Я. М., індексний № 33152372 від 24 грудня 2016 року про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 на нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; скасувати запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , зареєстроване за ОСОБА_4 , № НОМЕР_1 , який було внесено на підставі рішення приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Азадалієвою Я. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний № 33152372 від 24 грудня 2016 року 17:37:13 годин.

Свої вимоги позивачі мотивували тим, що згідно інформаційної довідки з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 89145945 від 08 червня 2017 року, право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_4 . Підставою для внесення такого запису зазначено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора приватного нотаріуса Азадалієвої Я. М. Харківського міського нотаріального округу (з відкриттям розділу прав власності). ОСОБА_4 зареєстрував за собою право власності на квартиру АДРЕСА_1 , підстава виникнення права власності - договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 24 жовтня 2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною В. М. Дану реєстрацію було проведено з порушенням вимог статей 12, 35, 37 Закону України «Про іпотеку». ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла, що підтверджується актовим записом про смерть від 01 липня 2014 року № 229. Після її смерті із заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Цюрупинського районного нотаріального округу Херсонської області звернулися Столетова Д. О., ОСОБА_1 . Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 02 березня 2015 року спадкоємцями ОСОБА_5 , є її донька ОСОБА_2 та її чоловік - ОСОБА_1 . Спадщина на яку видане свідоцтво складається з Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 . Свідоцтво на іншу Ѕ частину квартири не видано. Зобов`язання ОСОБА_5 перед ОСОБА_3 за договором позики № 462 від 18 лютого 2011 року виконані належним чином, спадкоємці ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до ОСОБА_3 з вимогою надати заяву про повний розрахунок для зняття іпотечного арешту. ОСОБА_3 дана вимога проігнорована. Таким чином, знаючи, що іпотекодатель ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що унеможливлює в законний спосіб провести державну реєстрацію прав та їх обтяжень, все ж приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Азадалієва Я. М., в порушення вимог діючого законодавства, провела реєстрацію та зареєструвала право власності на вищевказану квартиру за ОСОБА_4 , припинивши право власності на дану квартиру спадкоємців - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 22 травня 2018 року позов задоволено частково. Скасовано рішення Державного реєстратора приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Азадалієвої Я. М., індексний № 331152372 від 24 грудня 2016 року про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 на нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . У решті вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що підстав для здійснення державної реєстрації права власності за ОСОБА_4 на спірну квартиру не має. Звернення до нотаріуса з заявою про здійснення реєстрації права власності на вказане майно є передчасним. Державна реєстрація права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 проведена нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Азадалієвою Я. М. без дотримання положень статей 9 та 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 13 вересня 2018 року апеляційні скарги ОСОБА_4 та особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_6 задоволено частково. Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 22 травня 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в позові.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що скасовуючи рішення Державного реєстратора приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Азадалієвої Я. М. від 24 грудня 2016 року про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 на нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , місцевий суд вирішив питання про права дружини ОСОБА_4 - ОСОБА_6 . Незважаючи на те, що судом було скасовано державну реєстрацію на ім`я ОСОБА_4 , він не був залучений до участі у справі в якості відповідача, а приймав участь як третя особа. Оскільки на стадії апеляційного розгляду суд позбавлений можливості змінювати процесуальне положення учасників процесу та залучити до участі у справі заінтересованих осіб, суд апеляційної інстанції відмовив в позові.

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

У січні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову апеляційного суду Харківської області від 13 вересня 2018 року, у якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити і силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд скасував по суті правильне рішення місцевого суду лише з формальних та недоведених підстав, розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження, що є неприпустимим. Більше того, жодним чином не спростувавши незаконність проведеної державної реєстрації права власності за ОСОБА_4 спірного нерухомого майна, а лише підтвердив це.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

У липні 2017 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Азадалієвої Я. М., треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про скасування рішення про державну реєстрацію права власності іпотекодержателя.

Указана справа була розглянута Фрунзенським районним судом м. Харкова у порядку загального позовного провадження.

Не погодившись із рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 22 травня 2018 року, ОСОБА_4 та особа, яка не брала участі у справі ОСОБА_6 подали апеляційні скарги на нього.

13 вересня 2018 року Апеляційний суд Харківської області розглянув справу в порядку письмового провадження, ухваливши постанову про часткове задоволення апеляційних скарг ОСОБА_4 та ОСОБА_6 .

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано зазначену цивільну справу № 640/10563/17 з Фрунзенського районного суду м. Харкова.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07 травня 2020 року зазначену справу призначено до судового розгляду.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Харківської області від 13 вересня 2018 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, і яка для України набрала чинності 11 вересня 1997 року (далі - Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя.

Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які мають бути справедливими.

Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими Главою 1 розділу V ЦПК України. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

У відповідності до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частиною першою статті 369 ЦПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до змісту частини першої статті 176 ЦПК України убачається, що ціна позову наявна виключно в позовах, де заявлені вимоги майнового характеру. У позовах майнового характеру ціна позову не визначається.

Системно проаналізувавши зміст зазначених процесуальних норм, можливо дійти висновку, що приписи частини першої статті 369 ЦПК України щодо письмового провадження за наявними у справі матеріалами можуть бути застосовані судами апеляційної інстанції лише у випадку, якщо позивачем заявлено виключно вимоги майнового характеру і розмір ціни позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Якщо ж у справі наявні вимоги немайнового характеру, то розгляд такої справи в суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Із змісту позовної заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 убачається, що ними заявлені вимоги немайнового характеру.

Апеляційний суд на вказане належної уваги не звернув, оцінки зазначеним обставинам справи не надав, та дійшов помилкового висновку про те, що у відповідності до частини першої статті 369 ЦПК України зазначена справа в апеляційному порядку може бути розглянута без повідомлення учасників справи - в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. З огляду на зазначене доводи касаційної скарги позивача про порушення його прав у зв`язку із неповідомленням про розгляд справи в суді апеляційної інстанції є обґрунтованими.

Зазначене позбавило сторін мати розумну можливість представляти свої інтереси, які передбачені процесуальним законодавством, зокрема в умовах відкритого та публічного розгляду справи. Указане, у свою чергу, перешкодило стороні належним чином користуватися передбаченими статтею 43 ЦПК України процесуальними правами.

ЄСПЛ зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відкриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 та за наслідками її розгляду ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд вважав, що права та інтереси останньої як дружини ОСОБА_4 на спірне майно порушені вирішенням зазначеного спору. При цьому, апеляційний суд не звернув уваги на те, що ОСОБА_4 зареєстрував своє право власності на вищевказану квартиру на підставі договору відступлення права вимога за іпотечним договором, та належним чином, відкриваючи апеляційне провадження, не мотивував свої висновки, яким чином зачіпаються права дружини ОСОБА_4 при вирішенні спору про правомірність реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову апеляційного суду Харківської області від 13 вересня 2018 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун