Постанова

Іменем України

20 березня 2020 року

м. Київ

справа № 591/1228/18

провадження № 61-10967св19

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М.,

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк»),

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на постанову Сумського апеляційного суду від 22 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Ткачук С. С., Кононенко О. Ю., Криворотенка В. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

Позивач АТ «Укрсоцбанк», у березні 2018 року звернувся до суду з позовом, в якому просив звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: однокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №-750/7-167 від 19 вересня 2007 року та кредитним договором № - 750/7-011 від 30 січня 2008 року, яка складає 295 724,20 гривень. Стягнення на предмет іпотеки просив звернути шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження», встановивши початкову ціну предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна. Також, позивач просив суд вирішити питання розподілу судових витрат.

Свої вимоги мотивує тим, що 19 вересня 2007 року між АКБ соціального розвитку «УкрСоцбанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 750/7-167, за умовами якого останній отримав кредит в розмірі 100 000 гривень на умовах строковості, платності та повернення. В якості забезпечення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань за вказаним договором, між ОСОБА_1 та АКБ «Укрсоцбанк» було укладено іпотечний договір від 29 жовтня 2008 року, відповідно до якого ОСОБА_1 передає в іпотеку однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, 30 січня 2008 року АКБ соціального розвитку «УкрСоцбанк» та ОСОБА_2 уклали договір кредиту №750/7-011, відповідно до якого позивач надає у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 50 000 грн. В якості забезпечення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань за вказаним договором між ОСОБА_1 та АКБ «Укрсоцбанк» було укладено Договір наступної іпотеки від 29 жовтня 2008 року, відповідно до якого ОСОБА_1 передає в іпотеку однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до умов вищезазначених кредитних договорів, позичальник зобов`язався в порядку та на умовах визначених договорами повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Договором та Графіком погашення кредиту. В порушення умов договору позичальник свої зобов`язання належним чином не виконав, в результаті чого на день подання позовної заяви має заборгованість перед позивачем в сумі 181 394,92 гривень за кредитним договором №750/7-167 від 19 вересня 2007 року та в сумі 114 329,29 гривень за кредитним договором №750/7-011 від 30 січня 2008 року.

Крім того, позивач зазначив, що у разі порушення позичальником обов`язків встановлених кредитним договором, він має право вимагати дострокового виконання зобов`язань за кредитним договором, а у разі невиконання позичальником цієї вимоги звернути стягнення на предмет іпотеки.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 13 лютого 2019 року позов задоволено.

Звернено стягнення на предмет іпотеки - однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 750/7-167 від 19 вересня 2007 року і кредитним договором № 750/7-011 від 30 січня 2008 року, яка складає 295 724,20 грн:

за кредитним договором № 750/7-167 від 19 вересня 2007 року: сума заборгованості за кредитом - 67 964,71 грн, сума заборгованості за відсотками - 63 062,84 грн, розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту - 18 216,44 грн, розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків - 15 117,00 грн, розмір інфляційних витрат за кредитом - 9 379,12 грн, розмір інфляційних витрат за відсотками 7 654,81 грн;

за кредитним договором № 750/7-011 від 30 січня 2008 року: сума заборгованості за кредитом - 41 840,71 грн, сума заборгованості за відсотками - 40 713,60 грн, розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту - 11 214,47 грн, розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків - 9 813,12 грн, розмір інфляційних витрат за кредитом - 5 774,02 грн, розмір інфляційних витрат за відсотками 4 973,37 грн.

шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження», встановивши початкову ціну предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна.

Компенсовано АТ «Укрсоцбанк» сплачений судовий збір у сумі 4 435,87 грн за рахунок держави.

Рішення мотивовано тим, що правові статуси поручителя та майнового поручителя є відмінними, а тому доводи позивача про неналежне виконання позичальником - третьою особою зобов`язань за кредитним договором, є підставою звернення стягнення на предмет іпотеки. Крім того, на думку суду першої інстанції сплив строку позовної давності щодо основних та додаткової вимог кредитора про стягнення боргу за кредитним договором і про звернення стягнення на предмет іпотеки не є підставою для припинення іпотеки.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Сумського апеляційного суду від 22 квітня 2019 року, рішення Зарічного районного суду м. Суми від 13 лютого 2019 року скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач, як солідарний боржник, також несе відповідальність через невиконання позичальником ОСОБА_2 основного зобов`язання по даному кредитного договору, але через пропущення банком позовної давності, вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки в межах суми заборгованості за основним зобов`язанням не підлягають задоволенню через сплив позовної давності, а у задоволені вимоги щодо стягнення заборгованості по нарахованим сумам пені та інформаційним витратам, відмовлено з підстав: виконання умов кредитного договору щодо сплати пені та погашення нарахованих інформаційних витрат на підставі закону не забезпечені іпотекою, із закінченням строку дії кредитного договору, яким на позичальника покладався обов`язок у разі прострочення ним строків погашення кредиту та процентів сплачувати пеню, законних підстав для продовження нараховувати пеню у банку не було.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2019 року АТ «Укрсоцбанк» звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на судове рішення суду апеляційної інстанції, у якій просить скасувати вказане судове рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

07 червня 2019 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Сімоненко В. М.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду Петрова Є. В. від 05 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У листопаді 2019 року до Верховного Суду надійшла заява АТ «Альфа-Банк» про залучення правонаступника у справі за позовом АТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Заява мотивована тим, що рішенням № 5/2019 єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк» від 15 жовтня 2019 року затверджено передавальний акт та визначено, що з 15 жовтня 2019 року у АТ «Альфа-Банк» виникає правонаступництво щодо всього майна, прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк» зазначених в акті.

Ухвалою Верховного Суду від 22 листопада 2019 року задоволено заяву АТ «Альфа-Банк» про залучення правонаступника.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В касаційній скарзі позивач зокрема зазначав, що пунктом 6.3. Іпотечного договору від 29 жовтня 2008 року передбачено, що даний договір діє до припинення основного зобов`язання.

Крім цього, як зазначено в постанові Сумського апеляційного суду від 22 квітня 2019 року позивачем у листопаді 2016 року подано до Ковпаківського районного суду м. Суми позовну заяву до боржника за основною вимогою до ОСОБА_2 , а саме кредитним договором від 31 січня 2008 року № 750/7-11 (справа № 592/10705/16-ц). Отже, Банк звернувся за захистом своїх прав в строки передбачені законом.

Відповідно до Постанови №5 Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року, при вирішенні спорів про дострокове повернення кредиту суд має враховувати положення статей 1050, 1054 ЦК і виходити з того, що якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути кредит частинами (із розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому від суми кредиту.

Передбачене статтею 1050 ЦК право кредитодавця вимагати від позичальника дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, є самостійним. Реалізація такого права жодним чином не залежить від пред`явлення кредитодавцем вимог про розірвання кредитного договору відповідно до положення статті 651 ЦК України.

Згідно Правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові по справі №6-1412цс16 від 07 вересня 2016 року, згідно із статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Таким чином, судом апеляційної інстанції неповно з`ясовані обставини справи, не були враховані суттєві обставин та не надано їм належної правової оцінки, неправильно кваліфіковано правовідносини сторін, які випливають із встановлених обставин, судом були порушені норми матеріального права, що унеможливлює по суті встановлення фактичних обставин справи відповідно до підстав та змісту позову, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Аргументи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_3 зокрема зазначала, що обґрунтовуючи касаційну скаргу банк посилається на практику Верховного Суду України, наголошуючи на тому, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, тому сплив позовної давності не припиняє зобов`язання. Однак, предметом у даній справі не є припинення іпотеки чи кредитних зобов`язань та скасування обтяжень, предметом цієї справи є звернення стягнення на майно за іпотекою.

Суд першої інстанції зробив висновок, що оскільки сплив позовної давності не є підставою до припинення зобов`язань за договором іпотеки, то позов про звернення стягнення на майно, поданий за межами строку позовної давності підлягає задоволенню. Така позиція не знаходить свого підтвердження ні нормами закону, ні судовою практикою. Тому рішення суду першої інстанції було цілком обґрунтовано апеляційним судом.

Відповідачем було заявлено про застосування строків позовної давності, позивачем не було вказано і судами не було визнано поважних причин пропуску строку позовної давності, а отже позов банку не підлягав задоволенню. Більше того, в касаційній скарзі позивач не тільки не обґрунтовує поважності причин пропуску, але й взагалі не спростовує обставин пропуску позовної давності.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 19 вересня 2007 року між АКБ соціального розвитку «УкрСоцбанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 750/7-167, за умовами якого останній отримав кредит в розмірі 100 000 грн на умовах строковості, платності та повернення, зі сплатою процентів за користування кредитом 15 % річних, а починаючи з 22 жовтня 2008 - 19 % річних. Із п.п. 1.1; 7.3 вбачається, що строк дії вказаного договору закінчується 18 вересня 2014 року. Додатковою угодою № 2 від 23 червня 2009 року сторонами було змінено графік погашення заборгованості, при цьому строк погашення заборгованості визначено 18 вересня 2014 року.

В якості забезпечення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань за вказаним договором, між ОСОБА_1 та АКБ «Укрсоцбанк» було укладено іпотечний договір від 29 жовтня 2008 року, відповідно до якого ОСОБА_1 передає в іпотеку однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Строк цього договору дії до припинення основного зобов`язання та з інших підстав передбачених законодавством України, зокрема Законом України «Про іпотеку».

З представленого банком розрахунку заборгованості вбачається, що через неналежне виконання умов кредитного договору від 19 вересня 2007 року позичальником ОСОБА_2 в рахунок погашення суми отриманого кредиту у розмірі 100 000 грн було сплачено тільки 32 035,29 грн (14 280,00 + 17 755,29 грн) і розмір заборгованість за даними банку став складати 181 394,92 грн, в тому числі: заборгованість за кредитом (строкова заборгованість станом на 18 вересня 2014 року та прострочена заборгованість станом на 20 листопада 2017 року) 67 964,71грн; заборгованість по відсотках станом на 18 вересня 2014 року - 63 062,84 грн; сума пені за несвоєчасне повернення кредиту за період з 21 листопада 2016 року по 20 листопада 2017 року - 18 216,44грн; сума пені за несвоєчасне повернення відсотків за період з 21 листопада 2016 року по 20 листопада 2017 - 15 117,00 грн; а також були нараховані не складові кредитного зобов`язання, а саме, інфляційні витрати за кредитом за період з листопада 2016 року по жовтень 2017 року - 9 379,12грн і інфляційні витрати за відсотками за період з листопада 2016 року по жовтень 2017 року - 7 654,81 грн.

Пунктом 1.1 іпотечного договору від 29 жовтня 2008 року ОСОБА_1 - іпотекодавець передала банку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання позичальником основного зобов`язання однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно договору Кредиту від 30 січня 2008 року № 750/7-11, укладеного між АКБ соціального розвитку «УкрСоцбанк» та ОСОБА_2 , позивач надав у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 50 000 грн, зі сплатою процентів у розмірі 14,5 % річних. В якості забезпечення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань за вказаним договором між ОСОБА_1 та АКБ «Укрсоцбанк» було укладено договір іпотеки від 29 жовтня 2008 року, відповідно до якого ОСОБА_1 передає в іпотеку однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно представленого банком розрахунку заборгованості станом на 18 вересня 2014 року у зв`язку із невиконанням умов кредитного договору від 30 січня 2008 року позичальником ОСОБА_2 в рахунок погашення суми отриманого кредиту у розмірі 50 000 грн було сплачено тільки 8 159,29 грн (7 500,00 + 659,29 грн) і розмір заборгованості за даними банку став складати 114 329,29 грн, в тому числі: заборгованість за кредитом (строкова заборгованість станом на 18 вересень 2014 року та прострочена заборгованість станом на 20 листопада 2017 року) 41 840,71 грн; заборгованість по відсотках станом на 18 вересень 2014 року - 40 713,60 грн; сума пені за несвоєчасне повернення кредиту за період з 21 листопада 2016 року по 20 листопада 2017 року - 11 214,47 грн; сума пені за несвоєчасне повернення відсотків за період з 21 листопада 2016 року по 20 листопада 2017 року - 9 813,12 грн; а також були нараховані не складові кредитного зобов`язання, а саме, інфляційні витрати за кредитом за період з листопада 2016 по жовтень 2017 року - 5 774,02 грн і інфляційні витрати за відсотками за період з листопада 2016 року по листопад 2017 року - 4 973,37 грн.

АКБ соціального розвитку «УкрСоцбанк» у листопаді 2016 року подано до Ковпаківського районного суду м. Суми позовну заяву до боржника за основною вимогою - ОСОБА_2 , а саме кредитним договором від 31 січня 2008 року № 750/7-11 (справа № 592/10705/16-ц). Відповідно до встановлених судами обставин по вказаній справі, позивач направляв боржнику за основним зобов`язанням лист-претензію від 08 жовтня 2009 року про дострокове повернення кредиту, тобто змінив строк договору з 18 вересня 2014 року на листопад 2009 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення суду апеляційної інстанцій відповідає вказаним вимогам закону.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, з огляду на наступне.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (частина перша статті 611 ЦК України).

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судами встановлено, що 19 вересня 2007 року між АКБ соціального розвитку «УкрСоцбанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 750/7-167, за умовами якого останній отримав кредит в розмірі 100 000 грн на умовах строковості, платності та повернення, зі сплатою процентів за користування кредитом 15 % річних, а починаючи з 22 жовтня 2008 - 19 % річних.

З метою забезпечення виконання зобов`язань між ОСОБА_1 та АКБ «Укрсоцбанк» було укладено іпотечний договір від 29 жовтня 2008 року, відповідно до якого ОСОБА_1 передає в іпотеку однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

З розрахунку заборгованості вбачається, розмір заборгованості за кредитним договором від 19 вересня 2007 року станом на час закінчення строку дії договору 18 вересня 2014 року становить 164 360,99 грн, в тому числі сума заборгованості основного зобов`язання (за кредитом та відсотках) складає 131 027,55 грн, а сума нарахованих інфляційних витрат за кредитом та відсотками в розмірі 17 033,93 грн не є грошовим зобов`язанням за умовами цього договору, а є вимогою про застосування до солідарного боржника, в особі майнового поручителя, відповідальності за порушення грошового зобов`язання відповідно до статті 625 ЦК України.

Пунктом 1.1 іпотечного договору від 29 жовтня 2008 року ОСОБА_1 - іпотекодавець передала банку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання позичальником основного зобов`язання однокімнатну квартиру.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (частина перша статті 546 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3 Закону України «Про іпотеку»).

Згідно з частиною першою статті 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Частинами першою, третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Отже, законодавством передбачено право іпотекодержателя задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання.

Згідно Іпотечного договору сторони узгодили, що іпотека за цим договором забезпечує вимоги іпотекодержателя щодо сплати боржником всіх його платіжних зобов`язань за Кредитним договором.

Умовами Кредитного договору сторонами погоджено дату повернення кредиту - 18 вересня 2014 року.

Відповідно до п. 1.1, 7.3 договору кредиту від 19 вересня 2007 року № 750/7-167 строк повернення кредиту визначено до 18 вересня 2014 року. Відповідно, саме з цієї дати позивач набув право на повернення кредитних коштів в повному обсязі або ж на звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема в судовому порядку. За правилами частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Отже, позивач дізнався про порушення свого права на повернення кредитних коштів саме з 19 вересня 2014 року. А тому право на пред`явлення позову до основного боржника або ж до майнового поручителя у нього, з урахуванням строків позовної давності існувало до 19 вересня 2017 року. Водночас, позивач звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки 12 березня 2018 року, тобто поза межами строків позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, п`ятою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Частиною третьою статті 266 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

У поясненнях, поданих до суду першої інстанції 21 листопада 2018 року, ОСОБА_1 просила застосувати позовну давність щодо позовних вимог ПАТ «Укрсоцбанк».

За правилами частини четвертої статті 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Таким чином, суд апеляційної інстанції правомірно застосував до спірних правовідносин частину четверту статті 267 ЦК України.

Також слід зазначити, що відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 750/7-11, укладеним 30 січня 2008 року між АКБ соціального розвитку «УкрСоцбанк» та ОСОБА_2 , заборгованість станом на 18 вересень 2014 року становить 103 581,90 грн, в тому числі сума заборгованості основного зобов`язання (за кредитом та відсотках) складає 82 554,31 грн, а сума нарахованих інфляційних витрати за кредитом та відсотками в розмірі 10 747,39 грн не є грошовим зобов`язанням за умовами цього договору, а є вимогою про застосування до солідарного боржника, в особі майнового поручителя, відповідальності за порушення грошового зобов`язання відповідно до статті 625 ЦК України.

АКБ соціального розвитку «УкрСоцбанк» у листопаді 2016 року подано до Ковпаківського районного суду м. Суми позовну заяву до боржника за основною вимогою - ОСОБА_2 , а саме кредитним договором від 31 січня 2008 року № 750/7-11 (справа № 592/10705/16-ц). Відповідно до встановлених судами обставин по вказаній справі, зокрема в постанові Верховного Суду від 27 березня 2019 року по справі № 592/10705/16-ц вбачається, що позивач направляв боржнику за основним зобов`язанням лист-претензію від 08 жовтня 2009 року про дострокове повернення кредиту, тобто змінив строк договору з 18 вересня 2014 року на листопад 2009 року.

Зазначена обставина не потребує повторного встановлення в силу частини 4 статті 82 ЦПК України. Відповідно, саме з цієї дати почав рахуватись строк позовної давності по основному та додатковому зобов`язаннях, зокрема і по договору іпотеки. Таким чином, строк позовної давності по договору іпотеки від 29 жовтня 2008 року сплинув із закінченням листопада 2009 року.

З урахуванням клопотання ОСОБА_1 про застосування строків позовної давності, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач, як солідарний боржник, також несе відповідальність через невиконання позичальником ОСОБА_2 основного зобов`язання по кредитному договору № 750/7-11 від 30 січня 2008 року, але через пропущення банком позовної давності, вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки в межах суми заборгованості за основним зобов`язанням не підлягають задоволенню через сплив позовної давності.

Встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її правильного вирішення, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що звернувшись до суду з цим позовом у березні 2018 року, позивач пропустив позовну давність, та правильно відмовив у задоволенні позову з цієї підстави.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки доводи касаційної скарги правильних висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк») залишити без задоволення.

Постанову Сумського апеляційного суду від 22 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Петров

С. Ю. Мартєв

В. М. Сімоненко