Постанова

Іменем України

20 березня 2020 року

м. Київ

справа № 344/15546/18

провадження № 61-2204св20

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Матківського Р. Й., Василишин Л. В., Горейко М. Д.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення порядку участі батька у вихованні дитини.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 квітня 2016 року задоволено його позов до ОСОБА_2 про визнання батьківства та його визнано батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відомості про його батьківство щодо сина ОСОБА_3 записано в свідоцтві про народження серії НОМЕР_1 , повторно виданому 29 червня 2016 року Івано-Франківським міським відділом держаної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ в Івано-Франківській області, актовий запис № 63. Він сплачує аліменти визначені рішенням Івано-Франківського міського суду від 21 липня 2016 року.

3 сином бачився кілька разів з дозволу його матері, син знає, що він є його батьком. Останніх півтора роки не має можливості спілкуватись з дитиною, оскільки відповідач перешкоджає йому в цьому: змінює місце проживання, номер телефону, при зустрічі висловлює небажання батька спілкуватись з сином ОСОБА_3 . Протягом лютого-березня 2018 року він зі своїм батьком тричі звертались до Івано-Франківського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради з приводу перешкоджання відповідачем у спілкуванні з дитиною йому та дідусю. Спеціалісти центру соціальних служб проводили профілактичні бесіди з ОСОБА_2 щодо можливості родичів спілкуватись з ОСОБА_3 , однак без позитивного результату.

23 квітня 2018 року він звернувся до Органу опіки і піклування із заявою про встановлення порядку участі у вихованні його сина ОСОБА_3 , та служба у справах дітей склала висновок: перша та третя субота, друга та четверта неділя місяця з 17:00 до 19:00 години у присутності матері.

Згідно з витягом з протоколу № 9 засідання комісії з питань захисту прав дитини від 21 травня 2018 року, де сторони у справі були присутніми з дитиною, комісія рекомендувала виконавчому комітету міської ради порядок участі батька такий же, як у вищевказаному висновку.

Пунктом 3 рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради «Про розгляд питань органу опіки та піклування» від 31 травня 2018 року № 575 вирішено встановити такий порядок участі батькові ОСОБА_1 у вихованні ОСОБА_3 : перша та третя субота, друга та четверта неділя місяця з 17:00 до 19:00 години за згодою матері дитини ОСОБА_2 .

З огляду на викладене, ОСОБА_1 просив суд зобов`язати відповідача усунути йому перешкоди у спілкуванні з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визначити порядок участі у вихованні сина: перша та третя субота, друга та четверта неділя кожного місяця з 17:00 до 19:00 години без присутності матері дитини ОСОБА_2 .

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07 жовтня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди у спілкуванні ОСОБА_1 з малолітнім сином ОСОБА_3 .

Встановлено наступний порядок участі спілкуванні батька ОСОБА_1 з сином ОСОБА_3 та його вихованні визначивши час: перша та третя субота, друга та четверта неділя місяця з 17:00 до 19:00 години без присутності матері дитини ОСОБА_2 .

Судове рішення мотивовано тим, що виходячи з визначеного рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 31 травня 2018 року про порядок участі ОСОБА_1 у вихованні сина а також, що між сторонами склалися неприязні відносини, які можуть негативно вплинути на емоційний стан дитини, позивач не позбавлений батьківських прав, та його протиправна поведінка відносно дитини не підтверджена належними доказами, враховуючи малолітній вік дитини, особливості його психоемоційного розвитку, та те, що дитина тривалий час проживає з матір`ю, тому визначений порядок участі спілкування батька з сином встановлено з дотриманням розумного балансу участі у вихованні дитини між батьками.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07 жовтня 2019 року змінено в частині встановлення порядку участі батька - ОСОБА_1 у спілкуванні з сином - ОСОБА_3 без присутності матері.

Встановлено порядок участі батька - ОСОБА_1 , у спілкуванні з сином - ОСОБА_3 та його вихованні, визначивши час: перша та третя субота, друга та четверта неділя кожного місяця з 17:00 до 19:00 години у присутності матері - ОСОБА_2 .

Судове рішення мотивовано тим, що з врахуванням, в першу чергу інтересів дитини, що передбачено нормами національного законодавства, завдання цивільного судочинства, враховуючи вік, в якому дитина перебуває, взаємовідносини сторін, усі особливості даної справи, найбільш прийнятним і правильним способом участі батька у спілкуванні з дитиною за участю матері. Такий порядок участі батька у спілкуванні з сином ОСОБА_3 забезпечить виконання рішення суду, адже присутність матері на побаченнях батька з сином унеможливить будь-який психологічний дискомфорт для малолітнього ОСОБА_3 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що висновки суду апеляційної інстанції є надуманими та такими, що не відповідають матеріалам справи. Апеляційним судом не дотримано чинних вимог законодавства, внаслідок чого порушено право заявника на справедливий суд, гарантований статтею шостою Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд першої інстанції правильно визначив порядок спілкування батька з сином без присутності матері, оскільки особисті конфліктні відносини між сторонами неповинні порушувати інтереси дітей, спричиняти на них негативний вплив. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 11 грудня 2019 року у справі № 753/15487/18 (провадження № 61-18994св19).

Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 квітня 2016 року ОСОБА_1 визнано батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 липня 2016 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі ј частини від всіх його доходів щомісячно, але не менше 30 % встановленого прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.

Згідно з копією свідоцтва про народження, виданого повторно, серії НОМЕР_1 від 29 червня 2016 року, батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , записано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Копії квитанцій та платіжних доручень підтверджують сплату ОСОБА_1 аліментів.

Згідно з інформацією Івано-Франківського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді від 29 березня 2018 року № 14/49-20/67 з ОСОБА_2 неодноразово проводились бесіди для створення оптимальних умов у спілкуванні родичів з дитиною ОСОБА_3 та щодо участі батька у його вихованні. ОСОБА_1 рекомендовано звернутись до Центру надання адміністративних послуг щодо встановлення порядку участі у вихованні дитини.

Відповідно до копії акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї та копії довідки Тисменичанської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області від 18 квітня 2018 року, ОСОБА_1 проживає без реєстрації по АДРЕСА_1 .

Згідно з копією довідки, виданої ФОП ОСОБА_7 від 18 квітня 2018 року № 18/04 встановлено, що ОСОБА_1 працює у ФОП ОСОБА_7 на посаді кухаря.

За змістом копії витягу з протоколу № 9 засідання комісії з питань захисту прав дитини від 21 травня 2018 року рекомендовано виконавчому комітету Івано-Франківської міської ради встановити батькові ОСОБА_1 такий порядок участі у вихованні ОСОБА_3 : перша та третя субота, друга та четверта неділя місяця з 17:00 до 19:00 години за згодою матері дитини.

Відповідно до копії висновку служби у справах дітей щодо встановлення порядку участі батькові ОСОБА_1 у вихованні ОСОБА_3 , встановлено наступний порядок участі батька ОСОБА_1 у вихованні сина: перша та третя субота, друга та четверта неділя місяця з 17:00 до 19:00 години у присутності матері.

Копія витягу з рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради «Про розгляд питань органу опіки та піклування» від 31 травня 2018 року № 575 підтверджує, що батькові ОСОБА_1 встановлено такий порядок участі у вихованні ОСОБА_3 : перша та третя субота, друга та четверта неділя місяця з 17:00 до 19:00 години за згодою матері дитини.

Згідно з копією довідки від 03 грудня 2018 року № 1533 ОСОБА_1 на обліку в Обласній психоневрологічній лікарні № 3 не перебуває.

З відповіді Івано-Франківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області від 07 грудня 2018 року встановлено, що звернення ОСОБА_2 з приводу вчинення неправомірних дій відносно неї зі сторони ОСОБА_1 зареєстровано в Журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події.

Результати психологічного обстеження емоційного стану та характеру стосунків дитини в сім`ї свідчать про те, що у ОСОБА_3 рівень особистісної тривожності низький, проте, під час роботи з хлопчиком спостерігався високий рівень ситуативної тривожності щодо сімейної ситуації.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому в тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно зі статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 15 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини.

Статтею 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Отже, обов`язки щодо забезпечення розвитку дитини покладаються на обох батьків, кожен з батьків зобов`язаний брати участь у вихованні дитини не епізодично, а постійно, характер таких зустрічей не повинен носити формальний характер, а між батьками та дитиною повинен існувати систематичний психоемоційний контакт, при цьому слід дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.

Згідно зі статтею 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли це право обмежене законом.

Статтею 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно зі статтею 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до копії висновку служби у справах дітей щодо встановлення порядку участі батькові ОСОБА_1 у вихованні ОСОБА_3 встановлено наступний порядок участі батька ОСОБА_1 у вихованні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : перша та третя субота, друга та четверта неділя місяця з 17:00 до 19:00 години у присутності матері.

Згідно з копією витягу з рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради «Про розгляд питань органу опіки та піклування» від 31 травня 2018 року № 575 батькові ОСОБА_1 встановлено такий порядок участі у вихованні ОСОБА_3 : перша та третя субота, друга та четверта неділя місяця з 17:00 до 19:00 години за згодою матері дитини.

У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Україною 27 лютого 1991 року, визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків вимагатиме від судів ретельної перевірки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHR v.UKRAINE, №10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Європейський суд з прав зауважує людини, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v.UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

Відповідно до частини другої статті 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами. За заявою заінтересованої сторони суд може зупинити виконання рішення органу опіки та піклування до вирішення спору. У разі ухилення від виконання рішення суду особою, з якою проживає дитина, суд за заявою того з батьків, хто проживає окремо, може передати дитину для проживання з ним. Особа, яка ухиляється від виконання рішення суду, зобов`язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Встановлюючи порядок побачень батька з дитиною, суд апеляційної інстанції, правильно застосував до спірних правовідносин положення статей 141, 153, 157, 159 СК України, статті 15 Закону України «Про охорону дитинства», та враховуючи вік дитини, її інтереси, психологічну характеристику дитини та при цьому, погодившись із запропонованими у висновку Органу опіки і піклування днями та часом систематичних побачень батька з дитиною, дійшов правильного висновку про визначення порядку побачень батька з дитиною шляхом спілкування у першу та третю суботу, другу та четверту неділю кожного місяця з 17:00 до 19:00 години у присутності матері - ОСОБА_2 .

При цьому під час періодичного перебування з позивачем за місцем його проживання, дитина матиме можливість спілкуватися з батьком у сімейній атмосфері, коли мати й батько знаходяться поруч, що буде сприяти нормальному психоемоційному розвитку дитини, звиканню до батька, а також можливістю спілкування з родичами по лінії батька.

Крім того, у подальшому позивач не позбавлений права поставити питання про зміну встановленого судом способу участі у вихованні свого сина, що буде відповідати, насамперед, інтересам дитини.

Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що на підставі статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін із підстав, передбачених статтею 401 ЦПК України.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції немає.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Петров

С. Ю. Мартєв

В. М. Сімоненко