Постанова

Іменем України

20 березня 2019 року

м. Київ

справа № 761/10405/17

провадження № 61-49096 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д.Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

представник позивача- ОСОБА_5,

відповідач - державне підприємство «Національний академічний театр опери та балету України імені Т.Г. Шевченка»,

представник відповідача- Галич Анастасія Сергіївна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 травня 2018 року у складі судді Рибака М. А. та постанову Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2018 року у складі колегії суддів: Головачова Я. В., Вербової І. М., Шахової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до державного підприємства «Національний академічний театр опери та балету України імені Т.Г. Шевченка» (далі - ДП «Національний академічний театр опери та балету України імені Т. Г. Шевченка») про визнання права на укладення строкового договору, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що з 2001 року він перебував у трудових відносинах з ДП «Національний академічний театр опери та балету України імені Т. Г. Шевченка», працюючи за безстроковою трудовою угодою на посаді артиста симфонічного оркестру першої категорії (скрипка).

15 грудня 2016 року йому було вручено повідомлення про зміну істотних умов праці, а саме зміну трудового договору, укладеного між ним та театром, на контракт згідно з вимогами Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури». На виконання вимог зазначеного закону адміністрацією театру було запропоновано йому проект трудового контракту, з умовами якого він не погодився, оскільки вони погіршували його становище як працівника, порушували його трудові права та не відповідали діючому законодавству. Адміністрація театру без належного правового обґрунтування неодноразово відхиляла проекти контрактів, які ним були запропоновані.

Наказом відповідача від 23 лютого 2017 року № 208-к «Про припинення безстрокового трудового договору» його було звільнено з роботи на підставі пункту 9 статті 36 КЗпП України, на виконання вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури».

Вважав, що його звільнення з роботи відбулось з порушенням трудових прав, оскільки відповідачем необґрунтовано було відхилено його проекти контракту, а запропонований адміністрацією театру контракт значно звужує його трудові права та погіршує його становище як працівника. Крім того, незаконним звільненням з роботи йому завдано маральної шкоди.

З урахуванням викладеного ОСОБА_4 просив суд визнати за ним право на укладення строкового трудового договору з театром на умовах, визначених законодавством України, з урахуванням посади, яку він обіймав на момент припинення з ним безстрокового трудового договору; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у розмірі 15 687 грн 81 коп. та 10 тис. грн на відшкодування завданої моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 29 травня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що звільнення позивача на підставі пункту 9 статті 36 КЗпП Україникореспондується з пунктами 2, 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури», де чітко передбачено, що набрання чинності цим Законом є підставою для припинення безстрокового трудового договору з керівниками державних комунальних закладів культури, а також з професійними творчими працівниками (художнім та артистичним персоналом) державних та комунальних закладів культури згідно з пунктом 9 статті 36 КЗпП України. Отже, контрактна форма роботи творчих працівників, у тому числі для позивача, запроваджена спеціальним Законом, який і підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Таким чином, оскільки позивач відмовився від підписання контракту, тому відповідачем винесено наказ про звільнення останнього відповідно до вищевказаних положень законодавства.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2018 року апеляційна скарга ОСОБА_4 залишена без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що звільнення позивача проведено у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури», яким установлена контрактна форма трудових відносин. Спірним наказом відповідача про звільнення трудові права позивача не порушено, оскільки відмова ОСОБА_4 від підписання контракту є підставою для припинення укладеного з ним безстрокового трудового договору згідно з пунктом 9 статті 36 КЗпП України.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_4 задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідач у проекті трудового договору для позивача безпідставно розширив його трудові обов'язки у порівнянні з тими, які він раніше виконував. Не пояснювались причини відмови укласти контракт на умовах запропонованих ОСОБА_4 Таким чином, адміністрація театру безпідставно відмовила позивачу в укладенні контракту, безальтернативно наполягаючи на підписанні запропонованого нею проекту контракту, який містить значні порушення трудових прав позивача, які підлягають захисту на підставі статті 16 ЦК України шляхом визнання за ним права на укладення строкового трудового договору з театром на умовах, визначених законодавством України, з урахуванням посади, яку він обіймав на момент припинення з ним безстрокового трудового договору.

Доводи особи, яка подала відзиви на касаційну скаргу

У лютому 2019 року ДП «Національний академічний театр опери та балету України імені Т. Г. Шевченка» подало відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, контракт у редакції відповідача щодо позивача не суперечить нормам трудового законодавства, а відповідає наказу Міністерства культури України від 02 серпня 2016 року № 624 «Про затвердження форми контракту з професійними творчими працівниками (художнім та артистичним персоналом) державних та комунальних закладів культури». Контракт укладається при досягненні домовленості обох його сторін, тому відповідач мав право, а не обов'язок укласти запропонований позивачем контракт.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 січня 2019 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 761/10405/17 з Шевченківського районного суду м. Києва.

У січні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За змістом пункту 9 статті 36 КЗпП Українипідставами припинення трудового договору є підстави, передбачені іншими законами.

Частиною другою статті 2 КЗпП Українипередбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

За приписами статті 23 КЗпП Українитрудовий договір може бути безстроковим, що укладається на невизначений строк, на визначений строк, встановлений за погодженням сторін та таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Чинним законодавством передбачена особлива форма трудового договору - контракт.

За змістом частини третьої статті 21 КЗпП Україниконтракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 21 КЗпП України від 09 липня 1998 року № 12-рп/98 роз'яснено, що контрактна форма трудового договору може впроваджуватись лише законом.

Установлено, що посада, яку обіймав позивач (артиста симфонічного оркестру першої категорії), належить до посад професійних творчих працівників.

Суспільні відносини в галузі театральної справи, що виникають у зв'язку зі створенням, публічним виконанням та публічним показом театральних постановок, визначає правовий статус театрів, форми їх державної підтримки, порядок їх створення і діяльності та спрямований на формування і задоволення творчих потреб та інтересів громадян, їх естетичне виховання, збереження, розвиток та збагачення духовного потенціалу Українського народу регулюються Законом України «Про театри і театральну справу».

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури» від 28 січня 2016 року №955-VIIIстатті 19, 20 Закону України «Про театри і театральну справу» викладено у новій редакції.

Згідно з частинами першою та другою статті 20 Закону України «Про театри та театральну справу» до професійних творчих працівників театру належать художній та артистичний персонал театру. Трудові відносини з професійними, творчими працівниками, художнім та артистичним персоналом державних та комунальних театрів оформлюються шляхом укладання контрактів.

Відповідно до пунктів 2, 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури» від 28 січня 2016 року №955-VIII набрання чинності цим Законом є підставою для припинення безстрокового трудового договору з керівниками державних та комунальних закладів культури, а також з професійними творчими працівниками (художнім та артистичним персоналом) державних та комунальних закладів культури згідно з пунктом 9 КЗпП України. Ця норма не поширюється на професійних творчих працівників комунальних закладів культури у територіальних громадах з населенням до 5 тисяч жителів. З працівниками художнього та артистичного персоналу, які перебувають у трудових відносинах з державними та комунальними закладами культури, протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом укладається контракт строком від одного до трьох років без проведення конкурсу.

Ураховуючи викладене, суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшли правильного висновку про те, що позивач відмовився від підписання контракту, норма Закону, якою запроваджено обов'язкове укладання строкового контракту з працівниками художнього та артистичного персоналу, які перебувають у трудових відносинах з державними та комунальними закладами культури, не визнавалась неконституційною, а у діях відповідача не встановлено порушення трудового законодавства при винесенні спірного наказу, на які посилався позивач, тобто відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суди дійшли вірного висновку про те, що звільнення позивача саме на підставі пункту 9 статті 36 КЗпП Україникореспондується з пунктами 2, 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури», де передбачено, що набрання чинності цим Законом є підставою для припинення безстрокового трудового договору з керівниками державних комунальних закладів культури, а також з професійними творчими працівниками (художнім та артистичним персоналом) державних та комунальних закладів культури згідно з пунктом 9 статті 36 КЗпП України.

Отже, контрактна форма роботи творчих працівників, у тому числі позивача, запроваджена спеціальним Законом, який і підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Такі висновки щодо застосування вказаних норм права відповідають правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду: від 04 квітня 2018 року справа № 753/4687/17 (провадження № 61-6242 св 18), від 07 листопада 2018 року справа № 398/3701/16-ц (провадження № 61-16254 св 18).

У частині четвертій статті 263 ЦПК України вказано про те, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Доводи касаційної скарги про те, що відповідач у проекті трудового договору для позивача безпідставно розширив його трудові обов'язки у порівнянні з тими, які він раніше виконував, на увагу не заслуговують, оскільки контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, можуть встановлюватися угодою сторін, у разі не згоди позивача з його умовами у нього наявне законне право не укладати цей контракт, який складено позивачем відповідно до наказу Міністерства культури України від 02 серпня 2016 року № 624 «Про затвердження форми контракту з професійними творчими працівниками (художнім та артистичним персоналом) державних та комунальних закладів культури».

Посилання касаційної скарги на те, що адміністрація театру безпідставно відмовила позивачу в укладенні контракту, безальтернативно наполягаючи на підписанні запропонованого нею проекту контракту, який містить значні порушення трудових прав позивача, які підлягають захисту на підставі статті 16 ЦК України, безпідставні, так як спірні правовідносини регулюються трудовим законодавством.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 травня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Ю. В. Черняк