Постанова

Іменем України

20 березня 2019 року

м. Київ

справа № 183/1679/17

провадження № 61-21662св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач);

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2017 року у складі судді Городецького Д. І. та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Петешенкової М. Ю., Деркач Н. М., Макарова М. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дітей.

Позов мотивовано тим, що вона з 19 лютого 2011 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем, який 12 квітня 2016 року рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області розірвано. У шлюбі народилися діти: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, і ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 листопада 2015 року з ОСОБА_2 на її користь стягнуто аліменти на утримання дітей в розмірі 1/3 частини зі всіх видів заробітку (доходів) щомісяця, але не менше ніж 30 % починаючи з 20 жовтня 2015 року до досягнення дітьми повноліття.

Відповідач ухиляється від сплати аліментів на утримання дітей, має значну заборгованість за зазначеними виплатами, у зв'язку із чим вона вимушена нести додаткові витрати на утримання дітей самостійно.

Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача на її користь 1/2 частини понесених нею додаткових витрат на дітей у розмірі 9 657 грн 55 коп. у рахунок вже сплачених нею додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, а саме: навчанням дітей і розвитком їх здібностей.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що понесені позивачем витрати не можна віднести до додаткових витрат, визначених статтею 185 СК України.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 лютого 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2017 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що підстави для стягнення додаткових витрат на утримання дітей відсутні.

Короткий зміст касаційної скарги та її доводи

У квітні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалені судові рішення та справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до частини першої статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами, а саме: розвитком здібностей дитини. Участь у додаткових витратах на дитину є обов'язком батьків незалежно від сплати аліментів. Розвиток здібностей дитини належить до особливих обставин, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат з батьків. Крім того, суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки тому, що інших осіб у відповідача на утриманні немає, він винаймає квартиру АДРЕСА_1, має у власності 1/2 частини автомобіля марки ВАЗ-21043, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2004 року випуску, та є власником 1/4 частини квартири АДРЕСА_2.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

Відповідач відзив на касаційну скаргу не надав.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

07 травня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Ухвалою колегії суддів Верховного Суду від 10 січня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дітей призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 з 19 лютого 2011 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області 12 квітня 2016 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

У шлюбі у сторін народилися діти: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 листопада 2015 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання дітей в розмірі 1/3 частини зі всіх видів заробітку (доходів) щомісяця, але не менше ніж 30 % починаючи з 20 жовтня 2015 року до досягнення дітьми повноліття.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789XII (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

За змістом статті 180 СК України (тут і далі - у редакції від 08 липня 2017 року, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Одним із різновидів аліментних зобов'язань між батьками і дітьми є зобов'язання батьків брати участь у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України): той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Наявність фактично понесених або передбачуваних додаткових витрат має довести особа, яка заявляє позовні вимоги про їх стягнення.

У постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 6?1489цс17 зроблено висновок, що СК України виходить з принципу рівності прав та обов'язків батьків. Відповідно до закону, брати участь у додаткових витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого. Згідно із частиною першою статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв'язку з розвитком певних її здібностей, у зв'язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку.

За частиною другою статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Системне тлумачення частини другої статті 185 СК України і статті 182 СК України дозволяє констатувати, що розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Так, вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати особливі обставини, якими обумовлені ці додаткові витрати і які є індивідуальними у кожній конкретній справі, а також стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав.

Аналіз змісту оскаржуваних рішень свідчить, що при вирішенні питання про стягнення додаткових витрат на дітей та визначенні їх розміру судами попередніх інстанцій не були враховані всі істотні обставини, передбачені статтями 182 і 185 СК України.

Так, судами попередніх інстанцій не перевірено та не враховано майнового стану відповідача і те, чи є істотні обставини, які могли б унеможливити виконання ОСОБА_2 своїх батьківських обов'язків щодо участі у додаткових витратах на дітей.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 додаткові витрати на дітей, які обумовлені насамперед необхідністю розвитку творчих здібностей дітей.

На підтвердження своїх доводів щодо понесення нею додаткових витрат на дітей ОСОБА_1 надала довідки від 01 серпня 2017 року № 21, від 10 травня 2017 року № 10, від 01 лютого 2017 року № 03, від 23 листопада 2016 року № 43, від 03 жовтня 2016 року № 30, від 21 червня 2016 року № 24, від 21 червня 2016 року № 23, від 19 січня 2016 року № 02, від 08 грудня 2015 року № 14 про навчання дітей в Івано-Михайлівському навчальному виховному закладі «Школа-дошкільний заклад» (а.с. 52-60)та громадської організації творча спілка «Майбутнє хореографії» (а.с. 61-62), довідки від 07 квітня 2017 року № 48, від 14 листопада 2016 року № 121 про навчання дітей у Центрі позашкільної роботи (а.с. 63-64), квитанції про придбання канцелярських матеріалів, меблів, періодичних дитячих видань (а.с. 6-24).

Крім того, позивач зазначала, що з вересня 2015 року по червень 2016 року за 10 місяців навчання ОСОБА_3 у школі сучасного танцю у м. Новомосковську витрачено 2 800 грн.

За зазначений період часу транспортні витрати з урахуванням вартості проїзду з с. Івано-Михайлівка до м. Новомосковська - 17 грн, з м. Новомосковська до с. Івано-Михайлівка - 20 грн склали 1 548 грн.

За навчання дітей у дошкільній групі Івано-Михайлівського навчального виховного закладу «Школа-дошкільний заклад» витрачено: за 2015 рік -837 грн 95 коп.; 2016 рік - 2 650 грн 62 коп.; 2017 рік - 1 644 грн 24 коп., а всього 5 132 грн 81 коп. (а.с. 52-60).

З вересня 2016 року по червень 2017 року за 10 місяців навчання ОСОБА_4 у школі сучасного танцю витрачено 1 760 грн.

За зазначений період часу транспортні витрати склали 1 811 грн.

Відповідно до довідки громадської організації «Творча спілка «Майбутнє хореографії» від 19 січня 2016 року ОСОБА_3 займається у школі сучасного танцю «Bomond Dance School», ОСОБА_1 сплачує благодійний внесок у розмірі 280 грн. (а. с. 61).

Згідно з довідкою громадської організації «Творча спілка «Майбутнє хореографії» від 19 січня 2016 року ОСОБА_4 займається у школі сучасного танцю «Bomond Dance School», ОСОБА_1 сплачує благодійний внесок у розмірі 40 грн за кожне заняття (а.с. 62).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації», благодійна діяльність - добровільна особиста та/або майнова допомога для досягнення визначених цим Законом цілей, що не передбачає одержання благодійником прибутку, а також сплати будь-якої винагороди або компенсації благодійнику від імені або за дорученням бенефіціара.

Цілями благодійної діяльності є надання допомоги для сприяння законним інтересам бенефіціарів у сферах благодійної діяльності, визначених цим Законом, а також розвиток і підтримка цих сфер у суспільних інтересах (статті 3 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації»).

Відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 04 серпня 2000 року № 1222 Про затвердження Порядку отримання благодійних (добровільних) внесків і пожертв від юридичних та фізичних осіб бюджетними установами і закладами освіти, охорони здоров'я, соціального захисту, культури, науки, спорту та фізичного виховання для потреб їх фінансування

Благодійні внески не можуть заміняти плату за надання установами і закладами платних послуг за переліками, визначеними в установленому порядку.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що благодійні внески не є формою оплати за навчання неповнолітніх дітей, а є формою добровільного внеску на розвиток навчального закладу.

Позивач посилалась також на те, що придбала дітям планшет вартістю 1 899 грн для розвитку здібностей дітей, який використовується дітьми в освітніх цілях та для повноцінної адаптації сина-першокласника у суспільстві.

Колегія суддів не може погодитися з висновками судів попередніх інстанцій про те, що придбання позивачем дітям вказаного планшету не пов'язане з додатковими витратами, обумовленими необхідністю розвитку дітей у сучасному світі.

Також колегія суддів не може погодитися з висновками судів попередніх інстанцій про те, що надані позивачем довідки на підтвердження внесення нею грошових коштів за навчання дітей в Івано-Михайлівському навчальному виховному закладі «Школа-дошкільний заклад» не містять підсумованої вартості таких послуг, лише свідчать про сплату позивачем коштів за харчування дітей та підтверджують той факт, що ОСОБА_2 не брав участі у вихованні дітей.

Звертаючись до суду з позовом про стягнення додаткових витрат на дітей, позивач в уточненій позовній заяві зазначала, що загальна сума за навчання дітей в Івано-Михайлівському навчальному виховному закладі «Школа-дошкільний заклад» складає 5 132 грн 81 коп., що підтверджується довідками від 08 грудня 2015 року, 21 червня 2016 року, 23 червня 2016 року, 09 жовтня 2016 року, 23 листопада 2016 року, 19 січня 2016 року, від 10 травня 2017 року, 01 серпня 2017 року, 01 лютого 2017 року, виданими навчальним виховним закладом «Школа-дошкільний заклад» (а.с. 52-58).

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Витрати на оплату заняття дітей в Івано-Михайлівському навчальному виховному закладі «Школа-дошкільний заклад» на загальну суму 5 132 грн 81 коп., а також на придбання дітям планшета вартістю 1 899 грн для розвитку їхніх здібностей пов'язані з додатковими витратами на дітей, що викликані розвитком їхніх здібностей. У зв'язку з цим з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 1/2 частини зазначеної суми (5 132 грн 81 коп. + 1 899 грн = 7 031 грн) у розмірі 3 515 грн 50 коп.

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 400 409 412 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 лютого 2018 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дітей задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на дітей у розмірі 3 515 грн 50 коп.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б.І.Гулько

Є.В.Синельников

Ю.В.Черняк