Історія справи

Постанова КЦС ВП від 20.02.2023 року у справі №295/12917/19
Постанова КЦС ВП від 20.02.2023 року у справі №295/12917/19

Постанова

Іменем України

20 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 295/12917/19-ц

провадження № 61-102св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 ,

відповідачі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

третя особа - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Силін Сергій Володимирович,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_4 , подану представником ОСОБА_5 , на постанову Житомирського апеляційного суду від 01 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Трояновської Г. С., Миніч Т. І., Шевчук А. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів попередніх інстанцій

У серпні 2019 року ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Силін С. В., про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування державної реєстрації договору купівлі-продажу, визнання права власності.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що в період із 10 травня 2003 року до 07 лютого 2008 року вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_6 , від якого мають спільну дитину - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер, після його смерті відкрилася спадщина на усе належне йому майно, зокрема на 17/10 частини цілісного майнового комплексу магазину за адресою: АДРЕСА_1 .

Неповнолітній ОСОБА_2 фактично прийняв спадщину після смерті свого батька як спадкоємець першої черги, оскільки будь-яких заяв про відмову від прийняття спадщини ні він, ні вона, як законний представник, не подавали. Після розлучення вона разом із сином проживала окремо від колишнього чоловіка, а тому про його смерть дізналася випадково.

Спадщину прийняла дочка від першого шлюбу ОСОБА_6 - ОСОБА_3 та отримала свідоцтво про право на спадщину за законом від 04 жовтня 2018 року на спірне нерухоме майно. Пізніше вона (законна представниця неповнолітнього) дізналася, що ОСОБА_3 відчужила успадковане майно ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 23 жовтня 2018 року, зареєстрованого в реєстрі за № 28504830 та посвідченим приватним нотаріусом Гораєм О. С. Видане свідоцтва про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_3 та укладений договір купівлі-продажу спірного порушують майнові права неповнолітнього спадкоємця ОСОБА_2 та позбавляють його можливості вступити в спадщину після смерті батька та оформити право власності на 1/2 частини усього спадкового майна.

Посилаючись на викладене, законна представниця неповнолітнього ОСОБА_2 просила визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на 17/100 частини цілісного майнового комплексу магазину, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , видане на ім`я ОСОБА_3 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Силіним C. B. 04 жовтня 2018 року, зареєстроване в реєстрі за № 1588; визнати недійсним договір купівлі-продажу 17/100 частини цілісного майнового комплексу магазину від 23 жовтня 2018 року, зареєстрований в реєстрі за № 28504830, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О. С.; скасувати державну реєстрацію прав; визнати за ОСОБА_2 право власності на 17/200 частин цілісного майнового комплексу магазину, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 .

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 08 липня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та є неефективним для захисту прав позивача.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 01 грудня 2022 року рішення суду першої інстанції в частині відмови у визнанні недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення.

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом в 1/2 частини від 17/100 частини цілісного майнового комплексу магазину, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , виданого на ім`я ОСОБА_3 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Силіним C. B. від 04 жовтня 2018 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1588. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Визнаючи недійсним свідоцтво про право на спадщину, суд апеляційної інстанції виходив із того, що малолітній ОСОБА_2 відповідно до частини четвертої статті 1268 ЦК України прийняв спадщину після померлого ОСОБА_6 .Видача нотаріусом спірного свідоцтва про право на спадщину на все спадкове майно на користь іншого спадкоємця порушує права спадкоємця - ОСОБА_2 , що є підставою для визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом в 1/2 частині від 17/100 частини цілісного майнового комплексу магазину.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У січні 2023 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Житомирського апеляційного суду від 01 грудня 2022 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, змінивши мотивувальну частину рішення щодо підстав для відмови у позові, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

У касаційній скарзі заявник зазначив, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 2-390/2006, від 20 травня 2021 року у справі № 339/369/18.

Позиція Верховного Суду

Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.

Обставини, встановлені судами

У період із 10 травня 2003 року до 07 лютого 2008 року ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 , від якого у них народився син - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер.

Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина на спадкове майно, зокрема, на 17/100 частини цілісного майнового комплексу магазину, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Із копії спадкової справи № 23/2018 до майна померлого, заведеної 04 жовтня 2018 року, із заявою про прийняття спадщини 04 жовтня 2018 року звернулася дочка померлого ОСОБА_3

04 жовтня 2018 року на ім`я ОСОБА_3 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Силіним C. B. видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 17/100 частини цілісного майнового комплексу магазину, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , яке зареєстровано в реєстрі за № 1588.

23 жовтня 2018 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладений договір купівлі-продажу 17/100 частини цілісного майнового комплексу магазину, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який зареєстрований в реєстрі за № 28504830 та посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О. С.

Правове обґрунтування

Відповідно до статей 1216 1217 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1223 ЦК України встановлено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно положень частини четвертої статті 1268 ЦК України малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу.

Згідно з частинами другою-четвертою статті 1273 ЦК України фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, може відмовитися від прийняття спадщини за згодою піклувальника і органу опіки та піклування. Неповнолітня особа віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років може відмовитися від прийняття спадщини за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника і органу опіки та піклування. Батьки (усиновлювачі), опікун можуть відмовитися від прийняття спадщини, належної малолітній, недієздатній особі, лише з дозволу органу опіки та піклування.

Отже, частина четверта статті 1268 ЦК України встановлює додаткові гарантії охорони спадкових прав малолітніх, неповнолітніх, недієздатних осіб, а також осіб з обмеженою дієздатністю. Зазначені особи вважаються такими, що прийняли спадщину завжди, крім випадків їхньої відмови від спадщини, а щодо малолітніх та недієздатних осіб - відмови, здійсненої від їхнього імені батьками (усиновлювачами), опікуном з дозволу органу опіки та піклування (частини друга-четверта статті 1273 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім`я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.

Статтею 1300 ЦК України встановлено, що за згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, нотаріус або уповноважена на це посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини може внести зміни до свідоцтва про право на спадщину. На вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину. У випадках, встановлених частинами першою і другою цієї статті, нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину.

Згідно зі статтею 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Порушення у зв`язку із виданням свідоцтва про право на спадщину прав інших заінтересованих осіб є самостійною підставою для визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини був малолітньою особою, та є таким, що прийняв спадщину після померлого ОСОБА_6 відповідно до частини четвертої статті 1268 ЦК України.

Установивши, що ОСОБА_3 не мала права на спадкування всього майна після смерті ОСОБА_6 , а мала права на спадкування лише 1/2 частини спадкового майна, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав визнання частково недійсним оспорюваного свідоцтва про право на спадщину, оскільки таке свідоцтво порушує права неповнолітнього спадкоємця ОСОБА_2 .

У касаційній скарзі заявник зазначає, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 2-390/2006, від 20 травня 2021 року у справі № 339/369/18. Касаційне провадження відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Аналізуючи висновки, сформульовані Верховним Судом у справах, наведених заявником у касаційній скарзі як приклади неправильного застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні норм матеріального права, Верховний Суд виходить з такого.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанції, та передаючи справу на новий розгляд, Верховний Суд у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 2-390/2006 вказав на те, що позивач не надав суду доказів того, що він в установленому законом порядку подав нотаріусу заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину та що нотаріус відмовив йому у видачі указаного свідоцтва, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.

У постанові Верховного Суду від 20 травня 2021 року у справі № 339/369/18 сформульовано висновок про те, що якщо відсутність умов для одержання у нотаріуса свідоцтва про право на спадщину не підтверджена належними доказами, а саме відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, це може бути підставою для відмови у позові.

Зміст висновків Верховного Суду у справах, наведених заявником у касаційній скарзі як приклади, які потрібно враховувати при застосуванні норм матеріального права, зводяться до того, що захист спадкових прав в судовому порядку відбувається тоді, коли оформити спадкові права в позасудовому порядку немає можливості, а саме: за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

Верховний Суд відхиляє доводи заявника про те, що у справі, яка переглядається, зверненню до суду із позовом повинно передувати звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, і лише після відмови нотаріуса у видачі свідоцтва, ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , набула б право звернутися до суду із цим позовом, з таких міркувань.

Відповідно до пункту 4.14 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5, при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.

За встановлених у цій справі обставин наявність реєстрації права власності на спірне майно за ОСОБА_4 очевидно унеможливлює оформлення спадкових прав у нотаріальній конторі малолітнім ОСОБА_2 на це ж майно після смерті ОСОБА_6 , тому звернення до суду за захистом порушених прав у цьому випадку є виправданим без попереднього звернення до нотаріальної контори.

Таким чином, доводи заявника, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, не знайшли своє підтвердження.

Верховний Суд відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглянув оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції лише в межах доводів, які були підставами касаційного оскарження.

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 400 401 402 409 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 , подану представником ОСОБА_5 , залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного суду від 01 грудня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний