Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 20.07.2021 року у справі №757/42929/20

Постанова

Іменем України

08 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 757/42929/20

провадження № 61-11254св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючої - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),

Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Карточка плюс",

третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна", приватний нотаріус Харківського нотаріального міського округу Куксін Станіслав Юрійович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва

від 03 листопада 2020 року у складі судді Литвинової І. В. та постанову Київського апеляційного суду від 27 травня 2021 року у складі колегії суддів:

Ящук Т. І., Махлай Л. Д., Немировської О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та заяви про забезпечення позову

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Карточка плюс" (далі - ТОВ "ФК "Карточка плюс"), треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (далі - ТОВ "ОТП Факторинг Україна"), приватний нотаріус Харківського нотаріального міського округу Куксін С. Ю., у якому просила:

- визнати недійсним договір про відступлення прав вимоги (цесії) від 09 квітня 2020 року, укладений між ТОВ "ФК "Карточка плюс" та ОСОБА_2, предметом якого є права вимоги за кредитним договором від 27 грудня 2007 року № ML-701/1104/2007, укладеним між нею та Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" (далі - ЗАТ "ОТП Банк"), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" (далі - ПАТ "ОТП Банк");

- визнати недійсним договір відступлення прав вимоги за договором іпотеки № PML-701/1104/2007, посвідченим 27 грудня 2007 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Сульженко Ж. О., зареєстрованим в реєстрі № 2238, укладений між ТОВ "ФК "Карточка плюс" та ОСОБА_2, посвідчений 09 квітня 2020 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Куксіним С. Ю., зареєстрований в реєстрі № 1200.

Разом із позовною заявою ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову, у якій просила забезпечити позов у спосіб:

- накладення арешту на трикімнатну квартиру

АДРЕСА_1, що належить їй на праві власності, та заборони здійснювати будь-які дії із зазначеною квартирою, в тому числі здійснювати її продаж, дарування, міну, реалізацію, внесення до статутних капіталів підприємств та організацій, лізинг та вчиняти інші дії з переданням права власності іншим особам;

- заборони будь-яким державним реєстраторам будь-яких органів, в тому числі місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України, а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, іншим суб'єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно, які мають відповідні повноваження щодо внесення будь-яких відомостей та/або змін з будь-яких питань до будь-яких реєстрів вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо вказаної квартири, у тому числі реєструвати право власності, право користування, іпотеки, будь-які угоди щодо цього майна та інші будь-які права;

- заборони ОСОБА_2 та будь-яким іншим особам на час розгляду справи будь-яким способом відступати та передавати права вимоги за кредитним договором від 27 грудня 2007 pоку № ML-701/1104/2007, забезпеченим договором іпотеки від 27 грудня 2007 року № PML-701/1104/2007, постановою Апеляційного суду Харківської області від 08 червня 2018 року у справі № 638/18253/14-ц, стягувати з ОСОБА_1 борг у розмірі 2 272 695,90 грн на свою користь, а також звертати стягнення на вищевказану трикімнатну квартиру, а також вчиняти інші будь-які дії, що призводять до стягнення боргу у розмірі більшому, ніж зазначений у кредитному договорі від 27 грудня 2007 року № ML-701/1104/2007 та постанові Апеляційного суду Харківської області від 08 червня 2018 року у справі № 638/18253/14-ц.

Заяву обґрунтовувала тим, що 27 грудня 2007 року між нею та ЗАТ "ОТП Банк", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк", укладений кредитний договір № ML-701/1104/2007, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 100 000,00 дол. США на придбання нерухомості. Того ж дня, на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між нею та ЗАТ "ОТП Банк", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк", укладений договір іпотеки № PML-701/1104/2007, посвідчений 27 грудня 2007 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Сульженко Ж. О., зареєстрований у реєстрі № 2238. Предметом іпотеки є трикімнатна квартира АДРЕСА_1, що належить їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом.

Зазначала, що вона отримала повідомлення ТОВ "ОТП Факторинг Україна" про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов'язанням на користь ТОВ "ФК "Карточка плюс" від 09 квітня 2020 року № 700/14-4-3/1250/2 та копії аналогічного за змістом повідомлення

ТОВ "Карточка плюс" від 09 квітня 2020 року № 09/04/20-2. Інших документів щодо заміни кредитора у зобов'язанні вона не отримувала, і на її вимогу таких не було надано ні ТОВ "ОТП Факторинг Україна", ні новим кредитором -

ТОВ "Карточка плюс".

У вимозі від 24 квітня 2020 року ОСОБА_2, як новий кредитор, вимагала сплатити заборгованість за кредитним договором від 27 грудня 2007 pоку № ML-701/1104/2007 у розмірі 2 272 695,90 грн, та попередила, що у разі невиконання зобов'язання протягом 30 днів з моменту отримання вимоги, вона має намір задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням будь-яким передбаченим законодавством шляхом. Доказів переходу до неї як нового кредитора, прав вимоги у зобов'язанні за кредитним та іпотечним договорами, ОСОБА_2 не надала.

09 квітня 2020 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Куксіним С. Ю. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № ~organization0~, яким внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відомості про ОСОБА_2 як іпотекодержателя предмета іпотеки - квартири

АДРЕСА_1. У подальшому

ОСОБА_2 звернулася до іпотекодавця ОСОБА_1 через приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Літвінову Я. М. з вимогою про погашення кредитної заборгованості та про намір звернути стягнення на іпотечне майно у разі невиконання вимоги, шляхом застосування позасудового врегулювання як способу звернення стягнення на предмет іпотеки.

Наведене, на її думку, дає підстави вважати, що ОСОБА_2 у протиправний спосіб має намір позбавити її права власності на належне їй нерухоме майно - трикімнатну квартиру, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_3.

Відповідачі не надали їй інформацію, хто на даний час є дійсним кредитором, а також доказів на підтвердження переходу прав у зобов'язанні від первісного до наступних кредиторів, а саме: засвідчених копій договорів, актів приймання-передачі, платіжних документів, інших відповідних документів, що підтверджують перехід прав у зобов'язанні між кредиторами, у тому числі належним чином засвідчених копій договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 12 грудня 2012 року з додатками, договору факторингу від 21 грудня 2012 року з додатками, договору відступлення прав за договором іпотеки від 21 грудня 2012 року з усіма додатками, акта приймання-передачі документів від 21 грудня 2012 року, платіжних документів, що підтверджують сплату винагороди на користь ПАТ "ОТП Банк" за вказаними договорами, доказів про відступлення прав вимоги за основним зобов'язанням від ПАТ "ОТП Банк" до ТОВ "ОТП Факторинг Україна", а в подальшому від останнього до ТОВ "ФК "Карточка плюс" та до ОСОБА_2.

Посилаючись на те, що ОСОБА_2, на підставі сумнівних договорів намагається набути права стягувача у виконавчому провадженні № 61404051 з примусового виконання виконавчого листа № 638/18253/14-ц, виданого 30 січня 2020 року Апеляційним судом Харківської області, а в подальшому стягнути з неї заборгованість у розмірі 2 272 695,90 грн, що виникла за кредитним договором від 27 грудня 2007 pоку № ML-701/1104/2007, та звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому статтею 41 Закону України "Про іпотеку"; та одночасно отримати право на звернення стягнення на належне їй майна на підставі рішення суду в порядку статті 39 Закону України "Про іпотеку", чи шляхом позасудового врегулювання в порядку, встановленого статтею 41 Закону України "Про іпотеку"; та одночасно отримати право на звернення стягнення на належне їй майна на підставі рішення суду в порядку статті 39 Закону України "Про іпотеку", позивачка просила забезпечити позов у визначений нею спосіб.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 03 листопада 2020 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 27 травня

2021 року, заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково.

Накладено арешт на трикімнатну квартиру

АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 17173066), заборонено їй та іншим будь-яким особам здійснювати будь-які дії з зазначеною квартирою, у тому числі здійснювати її продаж, дарування, міну, реалізацію, внесення до статутних капіталів підприємств та організацій, лізинг та вчиняти інші дії з переданням права власності іншим особам.

Заборонено державним реєстраторам будь-яких органів, в тому числі місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України, а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, іншим суб'єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно, які мають відповідні повноваження щодо внесення будь-яких відомостей та/або змін з будь-яких питань до будь-яких реєстрів вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо трикімнатної квартири АДРЕСА_1, у тому числі реєструвати право власності, право користування, іпотеки, будь-які угоди щодо цього майна та інші будь-які права.

Ухвала суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, мотивована тим, що фактичні обставини, на які посилається позивач як на підставу необхідності вжиття заходів забезпечення позову на час розгляду справи, підтверджуються інформацією з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 14 травня 2020 року № 208983510, згідно з якою іпотекодержателем предмета іпотеки - квартири

АДРЕСА_1 є ОСОБА_2; заявами від 24 квітня 2020 року, посвідченими приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Літвіновою Я. М., а саме вих. № 23/02-24 у яких викладена вимога ОСОБА_2 до іпотекодавця ОСОБА_1, зареєстрованою у реєстрі за № 693, та вих. № 25/02-24; свідоцтвом про передачу приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Літвіновою Я. М. заяви ОСОБА_1 ОСОБА_2, зареєстрованоїу реєстріза № 922; копіями повідомлення ТОВ "ОТП Факторинг Україна" про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов'язанням на користь ТОВ "ФК "Карточка плюс" від 09 квітня 2020 року № 700/14-4-3/1250/2, копіями аналогічного за змістом повідомлення ТОВ "ФК "Карточка плюс" від 09 квітня 2020 року № 09/04/20-2.

Зазначене, на думку суду, дає підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у спосіб накладення арешту на об'єкт нерухомого майна, який є предметом іпотеки - квартири

АДРЕСА_1, та заборони державним реєстраторам будь-яких органів, в тому числі місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України, а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, іншим суб'єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно які мають відповідні повноваження щодо внесення будь-яких відомостей та/або змін з будь-яких питань до будь-яких реєстрів вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо трикімнатної квартири АДРЕСА_1, у тому числі реєструвати право власності, право користування, іпотеки, будь-які угоди щодо цього майна та інші будь-які права до набрання судовим рішенням законної сили у даній справі. Щодо застосування заходів зустрічного забезпечення, суд зазначив про відсутність підстав для його застосування, згідно з частиною 3 статті 154 ЦПК України.

Рух справи у суді касаційної інстанції. Узагальнені доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та аргументи інших учасників справи

У липні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2, у якій вона просила ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 03 листопада 2021 року і постанову Київського апеляційного суду від 27 травня 2020 року скасувати, та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, щозадовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, не урахував, що ОСОБА_1 належним чином не обґрунтувала доцільність забезпечення позову визначеним у заяві способом, та не з'ясував чи існувала реальна загроза невиконання можливого рішення суду, а також відповідність заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам.

Суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки її доводам про наявність відкритого виконавчого провадження, відкритих торгів та існування прямого та очевидного впливу вжитих Печерським районним судом м. Києва заходів забезпечення позову на можливість оформлення результатів торгів та виконання рішення суду у справі № 638/18253/14-ц.

Апеляційний суд не урахував правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25 листопада 2020 року у справі № 524/7234/18 (провадження № 61-12652св20), відповідно до якого "вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. У цій справі, вирішуючи питання про забезпечення позову, суди не взяли до уваги інтереси інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Фактично обраний позивачем спосіб забезпечення позову зупиняє виконання судового рішення у іншій справі № 2-4952/11. Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Верховний Суд виходить з того, що недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили. Отже, зупинення продажу на публічних електронних торгах арештованого нерухомого майна порушує права ПАТ "ПроКредит Банк", правонаступником якого є АТ "ПроКредит Банк", як стягувача у виконавчому провадженні, відтак обраний позивачем спосіб забезпечення позову не відповідає його меті та завданням цивільного судочинства".

Недопустимість забезпечення позову шляхом зупинення виконання судового рішення в іншій справі є загальновідомим принципом закріпленим у судовій практиці.

Крім того, безпідставними є і посилання позивача у заяві про забезпечення позову на необхідність обмеження прав, свобод та інтересів приватного виконавця та про загрозу одночасного застосування декількома кредиторами на свою користь різних способів звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки квартирам обтяжена арештом, накладеним приватним виконавцем, який унеможливлює будь-які дії кредиторів щодо арештованого майна поза межами виконавчого провадження. Доказів змови первісного та наступного кредиторів щодо одночасного стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором немає і бути не може.

Накладаючи арешт та забороняючи реєстрацію майна яке є предметом іпотеки, суд першої інстанції лише створив додаткові перешкоди для реалізації права кредитора на виконання рішення суду у справі № 638/18253/14-ц.

Ухвалою Верховного Суду від 16 липня 2021 рокувідкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2021 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до вимог частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

27 грудня 2007 року між ОСОБА_1 та ЗАТ "ОТП Банк", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк", укладений кредитний договір № ML-701/1104/2007, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 100 000,00 дол. США на придбання нерухомості.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 27 грудня

2007 року між ОСОБА_1 та ЗАТ "ОТП Банк", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк", укладений іпотечний договір, предметом якого є квартира

АДРЕСА_1.

Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 січня

2016 року у справі № 638/18253/14-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" суму заборгованості за кредитним договором

від 21 грудня 2007 року № ML-701/1104/2007, з якої: за тілом кредиту -

92 543,25 дол. США, що еквівалентно за курсом НБУ 1 081 830,59 грн, проценти за користування кредитними коштами у розмірі 4 663,59 дол. США, що еквівалентно 54
517,36 грн., пеня - 4 149 886,92 грн.

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 08 червня 2018 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 04 грудня 2019 року, рішення Дзержинського районного суду м. Харкова в частині задоволення позовних вимог до ОСОБА_1 змінено в частині суми стягнення, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" заборгованість за кредитним договором від 27 грудня 2007 року № ML-701/1104/2007 у розмірі за тілом кредиту - 1 081 830,59 грн, за процентами - 54 517,36 грн, за пенею - 1 136 347,95 грн. Поновлено виконання заочного рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 19 січня 2016 року у незміненій під час апеляційного перегляду частині та постанови Апеляційного суду Харківської області від 08 червня 2018 року.

Після поновлення виконання судових рішень у справі № 638/18253/14-ц, приватний виконавець Кудряшов Д. В. передав для продажу з аукціону квартиру АДРЕСА_1, за лотом № 412449 у виконавчому провадженні № 61404051.

Однак, аукціон не відбувся, оскільки ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 15 квітня 2020 року у справі № 646/12215/16-ц забезпечено зустрічний позов ОСОБА_1 про визнання кредитного договору недійсним шляхом зупинення реалізації арештованого майна за лотом № 412449 у виконавчому провадженні № 61404051. Постановою Харківського апеляційного суду від 05 жовтня 2020 року ухвалу Червонозаводського районного суду

м. Харкова від 15 квітня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до ТОВ "ОТП Факторинг Україна", третя особа - ЗАТ "ОТП Банк", про захист прав споживачів, визнання кредитного й іпотечного договорів недійсними.

Ухвалою судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 24 червня

2020 року у справі № 646/12215/16-ц забезпечено зустрічний позов

ОСОБА_1 про визнання кредитного договору недійсним шляхом заборони реєстраційних дій щодо квартири АДРЕСА_1.

Судами також встановлено, що права вимоги за кредитним договором

від 27грудня 2007 року № ML-701/1104/2007 та договором іпотеки № PML-701/1104/2007, посвідченим 27 грудня 2007 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Сульженко Ж. О., зареєстрованим в реєстрі № 2238, укладеним на забезпечення виконання зобов'язань за таким, відступлено ПАТ "ОТП Банк" до ТОВ "ОТП Факторинг Україна", а від останнього до ТОВ "ФК "Карточка плюс", яке в подальшому відступило його ОСОБА_2.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування

Вивчивши матеріали справи, доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин 1 , 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених частин 1 , 2 статті 149 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову є обмеженням суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Згідно з пунктом 1 частини 1 та частиною 3 статті 150 ЦПК України позов може бути забезпечено накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності та обґрунтованості запропонованого заявником способу забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним способом забезпечення позову та предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: "співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову".

При оцінці зазначеної співмірності, слід ураховувати безпосередній зв'язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів їхній меті.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі у разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об'єктивний характер.

ОСОБА_1 не обґрунтувала, а суди не перевірили в чому полягають об'єктивні ризики невиконання чи утруднення виконання майбутнього можливого рішення суду у справі про визнання договорів про відступлення прав вимоги недійсними, та не надали оцінки співмірності обраних заявником заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам, зокрема не урахували, що предметом позову ОСОБА_1 є визнання недійсними договорів купівлі-продажу прав і договорів відступлення права вимоги, що свідчить про оспорювання позивачем права вимоги нового кредитора, тоді як дійсність кредитного та іпотечного договору, наявність та обсяг зобов'язання позивача за вказаними договорами не оспорюються, не мотивували, яка реальна загроза існує невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, не співвіднесли негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, зокрема не звернули увагу, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову фактично зупиняє виконання судового рішення у іншій справі

( № 646/12215/16-ц).

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України.

Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Верховний Суд виходить з того, що недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.

Саме такий правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду

від 25 листопада 2020 року у справі № 524/7234/18 (провадження № 61-12652св20).

Ураховуючи наведе вище, Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про те, що забезпечення позову у обраний ОСОБА_1 спосіб є необхідним та виправданим.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частинами 1 , 4 статті 412 ЦПК України, суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених частинами 1 , 4 статті 412 ЦПК України межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Ураховуючи, що суди попередніх інстанцій при вирішенні питання про забезпечення позову неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про наявність підстав для скасування ухвали Печерського районного суду м. Києва від 03 листопада 2020 року та постанови Київського апеляційного суду

від 27 травня 2021 року, з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 03 листопада 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 травня 2021 року скасувати, ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Карточка плюс", треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна", приватний нотаріус Харківського нотаріального міського округу Куксін Станіслав Юрійович, про визнання недійсними договорів, відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко