Постанова

Іменем України

16 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 752/4995/17

провадження № 61-36347св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є.

В.,

учасники справи:

позивач - акціонерне товариство "CGM Czech a. s.",

відповідач - ОСОБА_1,

третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мінюкова-Кручина Тетяна Павлівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства "CGM Czech a. s.", яка підписана представником Калитою Андрієм Миколайовичем, на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 07 грудня 2017 року в складі судді: Чередніченко Н. П., та постанову Апеляційного суду м. Києва від 17 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Музичко С. Г., Панченка М. М., Рейнарт І. М.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року Акціонерне товариство "CGM Czech a. s" (далі - АТ "CGM Czech a. s", товариство) звернулося з позовом до відповідача, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мінюкова-Кручина Т. П., про визнання договору купівлі-продажу недійсним та повернення майна.

Позовна заява обґрунтована тим, що у 2009 році Чеське підприємство AT "Ставбі", яке в подальшому було перейменоване на AT "CGM Czech a. s.", інвестувало у будівництво квартири АДРЕСА_1, площею 80,3 кв. м, що складається з двох житлових кімнат, право власності на яку було зареєстроване 20 березня 2013 році.

У зв'язку з розпочатою у 2014 році процедурою банкрутства, для розпорядження майном товариства рішенням Крайового суду м. Градец Кралове був призначений арбітражний керуючий ОСОБА_3, який, при встановлені наявності у власності позивача квартири, отримав інформаційні довідки про реєстрацію права власності на квартиру і виявив, що квартира вибула із права власності товариства і наразі належить відповідачу. Від нотаріуса Київського нотаріального округу Мінюкової-Кручини Т. П. було отримано копії всіх документів, які були надані представником товариства (за довіреністю) під час укладення договору купівлі-продажу. З наданих документів було встановлено, що від імені товариства діяв пан ОСОБА_2 на підставі довіреності від 01 липня 2014 року, посвідченої написом легалізації пор. № 14200-050-0517 та №14200-050-0515 згідно з книгою посвідчень поштового відділення: Прага-411 від 01 липня 2014 року.

Позивач вказував, що не уповноважував жодну особу для продажу квартири, директори, які зазначені у довіреності як підписанти - заступник голови правління АТ "CGM Chech a. s." ОСОБА_5 та голова правління АТ "CGM Chech a. s." ОСОБА_6, заявляють про те, що вони ніколи не підписували довіреності, датованої 01 липня 2014 року, на ім'я пана ОСОБА_2 з повноваженнями на укладення договорів купівлі-продажу квартири та категорично заявляють, що довіреність від 01 липня 2014 року підроблена. Про підробку свідчить те, що підпис уповноваженої особи пошти - ОСОБА_9 також не справжній і штамп пошти не відповідає дійсному, що на його думку, підтверджується офіційною відповіддю Пошти Праги на запит. У матеріалах нотаріуса наявна неповна копія нотаріально засвідченої копії довіреності (лише 1 з 2 сторінок) і нотаріусу пред'являлася саме нотаріальна копія, а не оригінал довіреності представника ОСОБА_2, яка не надає пану ОСОБА_2 повноважень та право підписувати будь-які документи від імені довірителя, що також свідчить про нікчемність вчинюваного паном ОСОБА_2 правочину, а наданий ОСОБА_2 витяг з реєстру Підприємств датований січнем 2014 року і в жовтні 2014 року був вже не актуальний. Довідка про балансову вартість також підроблена, на ній розміщені ідентичні підписи, що і на довіреності від 01 липня 2014 року, а сама довідка не може вважатися за міжнародним законодавством офіційним документом і визнаним Україною, оскільки не містить будь-якого засвідчення офіційними органами Чехії (ні пошти, ні нотаріуса).

Позивач посилався на те, що квартира вибула з його права власності поза його волею, внаслідок вчинення кримінального правопорушення (підробки довіреності представника товариства) і на підставі статей 203 та 228 ЦК України просив визнати оспорюваний договір купівлі-продажу недійсним.

АТ "CGM Czech a. s" просило

визнати недійсним договір купівлі-продажу від 23 серпня 2014 року, укладений між АТ "CGM Czech a. s" в особі представника ОСОБА_2, та ОСОБА_4, що посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Мінюковою-Кручиною Т. П., зареєстрований в реєстрі за №635;

скасувати рішення про державну реєстрацію права власності квартири АДРЕСА_1;

повернути у власність позивачу квартиру АДРЕСА_1.

Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 07 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду м. Києва від 17 квітня 2018 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки Апеляційного суду м. Києва від 11 червня 2018 року, позовні вимоги АТ "CGM Czech a. s" залишено без задоволення.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що посилаючись на такі обставини, як відсутність необхідного обсягу дієздатності у представника товариства ОСОБА_2, підроблення довіреності, на підставі якої діяв останній при підписанні оспорюваного правочину, позивачем не доведено належними та допустимими доказами вказаних обставин, зокрема, не надано судового рішення, яким встановлено факт підроблення довіреності на ім'я ОСОБА_2, або яким би таку довіреність визнано недійсною, що свідчило б про відсутність вільного волевиявлення у учасника оспорюваного правочину (АТ "CGM Czech a. s.") на укладення такого правочину. Статтею 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлені законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Позивачем не було заявлено вимог про визнання недійсною довіреності, виданої на ім'я ОСОБА_2, головою правління та заступником голови правління товариства на продаж квартир, а тому правових підстав вважати її недійсною немає. Позовні вимоги про визнання договору купівлі-продажу від 23 серпня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Мінюковою-Кручиною Т. П., зареєстровано в реєстрі за № 635, є безпідставними, як наслідок не підлягають задоволенню позовні вимоги про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно та повернення майна.

При відхиленні доводів апеляційної скарги про те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 надали пояснення, що вони не підписували довіреність на ім'я ОСОБА_2, апеляційний суд вказав, що вони не можуть бути достатньою підставою для визнання недійсним спірного договору купівлі-продажу, оскільки відповідно до статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Під час розгляду справи судом першої інстанції позивач не заявляв клопотання про призначення судової почеркознавчої або судової технічної експертизи на предмет спростування дійсності підписів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у зазначеній довіреності.

Згідно статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Наданий позивачем висновок технічного та почеркознавчого дослідження судом першої інстанції правомірно не взято до уваги.

Статтею 53 ЦПК України, редакція якої діяла на момент складення висновку технічного та почеркознавчого дослідження, визначено, що у якості експерта може залучатися особа, яка відповідає вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу" і внесена до Державного реєстру атестованих судових експертів. Таким чином, до висновку технічного та почеркознавчого дослідження експертом не надано документу на підтвердження своїх повноважень, а тому він не може бути належним доказом по справі.

Доводи апеляційної скарги щодо нікчемності через підробленість довіреності на ім'я ОСОБА_2, не відповідає дійсній волі ОСОБА_5 та ОСОБА_6, апеляційний суд вважав необґрунтованими. При цьому вказав, що довіреність від 01 липня 2014 року на ім'я ОСОБА_2 підписана від імені ОСОБА_7 та ОСОБА_6, посвідчена у поштовому відділенні, є дійсною відповідно до Договору між Україною та Чеською Республікою про правову допомогу в цивільних справах на території України, а отже підстав вважати її нікчемною не має. Посилання в апеляційній скарзі на те, що довіреність є підробленою, оскільки довідкою з Чеської пошти міста Праги від 19 січня 2017 року встановлено неправдивий штамп Чеської пошти та підпис ОСОБА_9, спростовано листом керівника ДП "Чеська пошта" від 29 травня 2017 року, згідно якого у попередньому листі на запит ОСОБА_3 було помилково зазначено, що підпис ОСОБА_9 і дата печатки про засвідчення не відповідають фактичним даним. Також повідомляється, що 18 лютого 2014 року було проведено засвідчення підписів вказаних осіб ОСОБА_6 та ОСОБА_5. Засвідчення підписів занесено в книгу засвідчень № 50 під порядковим номером 47 та 49. Засвідчення підписів провела працівниця пошти Прага 411 ОСОБА_9. Лист керівника ДП "Чеська пошта" від 29 травня 2017 року не спростований наявними в матеріалах доказами.

При відхиленні доводів апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не було досліджено факту неправильності визначення у спірному договорі ціни продажу квартири апеляційний суд вказав, що відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог статті 627 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно пункту 2 договору про внесення змін до договору купівлі-продажу нерухомого май на (квартири) від 23 серпня 2014 року, ціна продажу нерухомого майна - квартири визначається сторонами у розмірі 215 750,04 грн, що становить 16 060 доларів США. При цьому, суду не було надано доказів, що уповноважуючи ОСОБА_2 здійснювати пошук покупців на квартири, керівники товариства визначили ціну квартир, за яку необхідно здійснити продаж. Посилання суду першої інстанції на нормативно-правовий акт, який втратив чинність, а саме Порядок проведення оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов'язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2013 року №231, є помилковим, проте це не призвело до неправильного вирішення даного спору.

Аргументи учасників справи

У травні 2018 року АТ "CGM Czech a. s." подало касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_11 М., в якій просило скасувати оскаржені рішення та передати справу на новий розгляд. При цьому посилалося на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що висновки судів не відповідають обставинам справи та наданим доказам, судами не досліджено доказів. Зокрема не враховано, що довіреність від імені товариства видана на ім'я ОСОБА_2 підроблена і у зв'язку із чим є нікчемною, а тому не вимагається визнання її недійсною. Крім того, не досліджено такий письмовий доказ як пояснення підписантів довіреності про те, що вони її не підписували та висновку експертного дослідження. Не досліджено докази про ринкові ціни майна ціна продажу квартири. Вказує, що рішенням районного суду міста Кутної Гори від 20 квітня 2018 року встановлений факт фіктивності довіреності від 01 липня 2014 року на підставі якої був укладений оспорюваний договір купівлі-продажу квартири.

У липні 2018 року ОСОБА_4 через представника ОСОБА_13 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу відхилити, а оскаржені рішення залишити без змін. Відзив мотивований безпідставністю та необґрунтованістю доводів касаційної скарги. Вказує, що суди дослідили докази на які посилається АТ "CGM Czech a. s." в касаційній скарзі. Позивач не вказував підробку довіреності як підставу для оспорення правочину. Позивачем не заявлялося клопотання про проведення експертизи в суді першої інстанції, а виконане дослідження самостійно позивачем не може вважатися експертним дослідженням, оскільки ОСОБА_14 не містилася в реєстрі атестованих судових експертів. Стосовно рішення районного суду міста Кутної Гори від 20 квітня 2018 року акцентується увага на тому, що позивач намагається змусити суд касаційної інстанції надати правову оцінку документу, який не фігурував раніше при розгляді справи попередніми інстанціями І про який не було відомо попереднім інстанціям раніше.

У січні 2019 року АТ "CGM Czech a. s." подало письмові пояснення, які підписані представником ОСОБА_15, в яких вказується, що АТ "CGM Czech a. s." було додано копію протоколу оголошення судового рішення районного суду міста Кутної Гори від 20 квітня 2018 року про встановлення фіктивності юридичного правочину, яким був встановлений факт фіктивності довіреності від 01 липня 2014 року на підставі якої був укладений оспорюваний договір купівлі-продажу квартири, у зв'язку з тим, що дана довіреність була підроблена та факт відсутності повноважень у ОСОБА_2 на укладення такого договору. АТ "CGM Czech a. s." отримало дане рішення з відміткою про набрання ним законної сили та надає суду повний текст рішення районного суду міста Кутна Гора від 20 квітня 2018 року та постанови районного суду міста Кутна Гора від 23 серпня 2018 року з відміткою про набрання ним законної сили.

У лютому 2019 року ОСОБА_4 через представника ОСОБА_13 подав письмові пояснення, в яких вказується, що до матеріалів справи заявником касаційної скарги було додано додаткові матеріали, зокрема, рішення районного суду Кутна Гора від 02 квітня 2018 року та постанову районного суду міста Кутна Гора від 23 серпня 2018 року. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Таким чином подання нових матеріалів, які позивач вважає доказами, є недопустимим. На момент прийняття оскаржених позивачем рішень, він знав про те, що звертається до чеського суду про визнання довіреності недійсною, але не повідомив про це суд, який розглядав спір про визнання договору купівлі-продажу недійсним, не просив зупинити провадження у справі та надати час для пред'явлення нових доказів. Позивач намагається змусити суд касаційної інстанції надати правову оцінку документу, який не фігурував раніше при розгляді справи попередніми інстанціями І про який не було відомо попереднім інстанціям раніше.

У листопаді 2019 року АТ "CGM Czech a. s." подало заяву, яка підписана представником ОСОБА_18, в якій вказує про необхідність застосування висновків зроблених в постанові Верховного Суду від 06 листопада 2019 року в справі № 752/22080/16-ц та в постанові Верховного Суду від 06 листопада 2019 року в справі № 752/4256/17.

Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що 16 березня 2009 року між ЗАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та АТ "Ставбі" укладено інвестиційний договір про участь у фонді фінансування будівництва виду "А" № 27, предметом якого в тому числі був об'єкт нерухомості - квартира АДРЕСА_1.

29 вересня 2011 року між ЗАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та АТ "CGM Czech a. s." укладено договір про внесення змін та доповнень до інвестиційного договору про участь у фонді фінансування будівництва виду "А" № 27, за умовами якого АТ "CGM Czech a. s." набуло прав та обов'язків довірителя за інвестиційним договором про участь у фонді фінансування будівництва виду "А" №
27.

20 березня 2013 року АТ "CGM Czech a. s." отримано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 та проведено державну реєстрацію права власності на вказаний об'єкт нерухомого майна.

23 серпня 2014 року між АТ "CGM Czech a. s." в особі представника за довіреністю ОСОБА_2 та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна (квартири). Об'єктом відчуження за вказаним договором є квартира АДРЕСА_1,16 поверх, загальною площею 80,3 кв. м, що складається з двох житлових кімнат, жилою площею 37,3 кв. м. Сторони визначили ціну договору у розмірі 214 648,32
грн, оплата здійснюється на банківський рахунок продавця Акціонерного товариства "CGM Chech a. s." відкритий у ПАТ "ПРОМІНВЕСТБАНК" № НОМЕР_1, код банку 300012.

Розрахунок міг бути здійснений розстроченими платежами не пізніше 30 вересня
2014. Підставою для визначення вартості квартири, як зазначено у договорі, був лист від 07 травня 2014 року за підписом директорів компанії про балансову вартість квартири. Договором передбачено, що на період здійснення усіх платежів за договором, квартира підлягала забороні відчуження. Договір купівлі-продажу був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мінюковою-Кручиною Т. П., зареєстрований в реєстрі за № 635. Вказаний договір став підставою для переходу права власності на квартиру до відповідача.

22 вересня 2014 сторонами укладено та посвідчено у нотаріуса договір про внесення змін до договору купівлі-продажу нерухомого майна (квартири) посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мінюковою-Кручиною Т. П. 23 серпня 2014 за № 635, яким сторони внесли зміни до пункту 2 Договору купівлі-продажу, та визначили нову ціну продажу нерухомого майна (квартири) у розмірі 215 750,04 грн. Додатковою угодою сторони підтвердили виконання зобов'язань з повної сплати суми договору, що засвідчується платіжним дорученням від 22 вересня 2014 року. За заявою продавця знято заборону відчуження квартири. Додаткову угоду зареєстровано в реєстрі за № 702.

При посвідченні оспорюваного договору купівлі-продажу нотаріусу надано документи для перевірки повноважень на відчуження квартири та правовстановлюючі документи на майно, а саме: оригінали свідоцтва на право власності серії НОМЕР_2, видане державним реєстратором Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м.

Києві Заіко І. В. 20 березня 2013 року, індексний номер 1423624; витяг про державну реєстрацію права власності індексний номер № 1424016 від 20 березня 2013 року; технічний паспорт на квартиру виготовлений Київським міським бюро технічної інвентаризації станом на 26 травня 2011 року; довідки форми № 3 з ОСББ "Комфортний дім"; нотаріально засвідчену копію довіреності з перекладом та оригінал довіреності від 01 липня 2014 року, з посвідчувальним написом легалізації № 14200-050-0517 та №14200-050-0515, згідно з книгою посвідчень поштового відділення Прага-411, яким засвідчено підписи заступника голови правління АТ "CGM Czech a. s." ОСОБА_5 та голови правління АТ "CGM Czech a. s." ОСОБА_6, чиї повноваження засвідчувалися витягом з торгового реєстру, що ведеться міським судом Праги, розділ В, вкладка 11890, видану АТ "CGM Czech a. s." на ім'я ОСОБА_2.

Відповідно до статті 18 Договору між Україною та Чеською Республікою про правову допомогу в цивільних справах від 28 травня 2001 року, який ратифіковано ~law17~ від 10 січня 2002 року, документи, складені або засвідчені компетентним органом однієї Договірної Сторони та підтверджені підписом уповноваженої особи й офіційною печаткою, є дійсними на території другої Договірної Сторони без подальшого засвідчення. Те ж саме стосується і засвідчення підпису громадянина, копій і перекладів документів, засвідчених компетентним органом. Документи, про які йдеться у пункті 1 цієї статті, мають однакову доказову силу на територіях обох Договірних Сторін.

У статті 48 Договору між Україною та Чеською Республікою про правову допомогу в цивільних справах передбачено, що правовідносини, що виникають в результаті укладення договорів, регулюються законодавством, яке обирається за згодою їхніх учасників. Якщо учасники не змогли домовитися, ці відносини регулюються законодавством тієї Договірної Сторони, на території якої було укладено договір, за винятком випадків, передбачених пунктом 3 цієї статті. При вирішенні спору стосовно нерухомого майна, що виникає з договірних відносин, про які йдеться у пункті 2 цієї статті, орган юстиції застосовує законодавство тієї Договірної Сторони, на території якої це майно знаходиться. Форма договору регулюється законодавством тієї Договірної Сторони, яким регулюється і саме договірне зобов'язання. Справи з вирішення спорів, що виникають з договірних відносин, є компетентним вирішувати орган юстиції тієї Договірної Сторони, на території якої має місце проживання, перебування чи знаходження відповідач або знаходиться спірне нерухоме майно.

Згідно абзацу 1 частини 1 статті 60 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскарженого рішення суду першої інстанції) кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскарженого рішення суду апеляційної інстанції) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частини 1 статті 81 ЦПК України.

Згідно статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зроблено висновок, що "недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим".

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2019 року у справі № 759/2328/16-ц (провадження № 61-5800зпв18) зроблено висновок, що "нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина 2 статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою "текстуальної" недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої ~law18~. З позицій юридичної техніки така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах "нікчемний ", "є недійсним".

Встановивши, що АТ "CGM Czech a. s." не довело підстав для визнання недійсним оспорюваного договору купівлі-продажу, суди зробили правильний висновок про відмову в задоволенні позову.

Колегія суддів відхиляє аргумент касаційної скарги про те, що рішенням районного суду міста Кутної Гори від 20 квітня 2018 року встановлений факт фіктивності довіреності від 01 липня 2014 року на підставі якої був укладений оспорюваний договір купівлі-продажу квартири, з таких мотивів.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Рішення районного суду міста Кутної Гори від 20 квітня 2018 року, яким встановлений факт фіктивності довіреності від 01 липня 2014 року на підставі якої був укладений оспорюваний договір купівлі-продажу квартири, не може бути підставою для скасування оскаржених рішень суду першої та апеляційної інстанцій, оскільки на час ухвалення цих рішень (07 грудня 2017 року та 17 квітня 2018 року) його не існувало.

Аналогічний по суті висновок, зроблений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 756/1529/15-ц (провадження № 14-242цс18).

Колегія суддів відхиляє посилання в заяві про необхідність застосування висновків Верховного Суду, зроблених в постанові Верховного Суду від 06 листопада 2019 року в справі № 752/22080/16-ц та в постанові Верховного Суду від 06 листопада 2019 року в справі № 752/4256/17, оскільки вони зроблені за інших фактичних обставин, зокрема у судові рішення у справі № 752/22080/16-ц та справі № 752/4256/17 ухвалювалися з врахуванням набранням законної сили рішенням районного суду міста Кутної Гори від 20 квітня 2018 року, яким встановлений факт фіктивності довіреності від 01 липня 2014 року на підставі якої був укладений оспорюваний договір купівлі-продажу квартири.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що оскаржені рішення постановлено без додержання норм матеріального та процесуального права, і зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржені рішення без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства "CGM Czech a. s.", яка підписана представником Калитою Андрієм Миколайовичем, залишити без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 07 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 17 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков