Історія справи

Постанова

Іменем України

19 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 731/331/17

провадження № 61-1437св17

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Штелик С. П. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Мартєва С. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Дружба - Нова»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Варвинського районного суду Чернігівської області від 29 вересня 2017 року у складі головуючого судді Моцьора О. В. та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 22 листопада 2017 року у складі суддів: Бечка Є. М., Страшного М. М., Шарапової О. Л.,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба - Нова» (далі - СТОВ «Дружба-Нова») про стягнення заборгованості із орендної плати за землю.

Позовна заява мотивована тим, що 14 квітня 2000 року між ОСОБА_5 та СТОВ «Україна» укладено договір оренди земельної частки (паю) загальною площею 4,5 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Варвинської селищної ради Варвинського району Чернігівської області, строком на 5 років.

Згідно статуту сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальність «Дружба-Нова» товариство є правонаступником всього майна, всіх прав та обов'язків СТОВ «Україна», оскільки останнє приєднано до СТОВ «Дружба-Нова».

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5 померла. Після її смерті відкрилася спадщина на належне їй майно, в тому числі і на вищевказану земельну частку (пай). Спадщину після смерті ОСОБА_5 прийняв її син - ОСОБА_6, який 27 листопада 2008 року отримав сертифікат на право на земельну частку (пай). За життя ОСОБА_6 орендну плату за земельну частку (пай) не отримував. ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_6 помер. Він є спадкоємцем майна померлого ОСОБА_6 за заповітом, в тому числі і спадкоємцем права на земельну частку (пай) загальною площею 4,5 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Варвинської селищної ради Варвинського району Чернігівської області. Оскільки орендар СТОВ «Дружба-Нова» протягом 2001-2016 років користувався земельною часткою (паєм), до територіальної громади пай не повертав, а орендну плату починаючи з 2001 року не сплачував, просив стягнути з СТОВ «Дружба-Нова» заборгованість із орендної плати за період з 2001 року по 24 березня 2016 року у розмірі 19 336 грн 33 коп., інфляційні втрати в сумі 28 241 грн 52 коп.

Рішенням Варвинського районного суду Чернігівської області від 29 вересня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що після смерті ОСОБА_5 у 2001 році договір оренди земельної частки (паю) від 14 квітня 2000 року при переході права на земельну частку (пай) до нового власника - ОСОБА_6 в порядку спадкування зберіг свою чинність до 14 квітня 2005 року. Але за життя ОСОБА_6 орендну плату за земельну частку (пай) не отримував. Докази того, що він повідомляв СТОВ «Україна» або СТОВ «Дружба-Нова» про те, що він є спадкоємцем майна ОСОБА_5, або звертався з вимогами виплачувати йому орендну плату, в матеріалах справи відсутні. 14 квітня 2005 року договір оренди припинився, оскільки на момент закінчення строку дії договору ОСОБА_5 померла, а її спадкоємець ОСОБА_6 подав заяву про прийняття спадщини лише 25 грудня 2007 року. Протягом 2001-2009 років ОСОБА_6 не отримав державного акта на право власності на земельну ділянку, сертифікат на право на земельну частку (пай) отримав лише 27 листопада 2008 року. За таких обставин, можна зробити висновок, що на день смерті у ОСОБА_6 не існувало договірних правовідносин зі СТОВ «Україна» чи СТОВ «Дружба-Нова», невитребуваний пай ОСОБА_5 передавався в оренду товариству радою, яка отримувала орендну плату, а тому ОСОБА_4 успадкував після смерті ОСОБА_6 лише саму земельну частку (пай), але не успадкував при цьому права на орендну плату за користування цією земельною часткою (паєм), оскільки такого права не було у спадкодавця. До вимог про стягнення орендної плати за період із 01 січня 2001 року по 14 квітня 2005 року (період дії договору оренди та життя орендодавця ОСОБА_5.) застосуванню підлягає заявлена відповідачем позовна давність.

Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 22 листопада 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують відповідних висновків суду першої інстанції.

У грудні 2017 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_4, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявник просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що висновки суду є надуманими, оскільки в матеріалах справ відсутні докази, які свідчать про передачу СТОВ «Дружба - Нова» земельної ділянки до Варвинської райдержадміністрації. Судами не враховано те, що в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують, що земельна частка (пай), яка належала ОСОБА_5, мала статус невитребуваного паю. Крім того, умовами договору оренди було встановлено, що розмір орендної плати не може бути меншим від розміру, встановленого чинним законодавством, бо це автоматична зміна розміру орендної плати, за настання події, яка зобов'язує орендаря сплачувати орендну плату на підставі укладеного договору, з урахуванням зміни законодавчо визначеного мінімального розміру орендної плати на пай. Судом першої інстанції безпідставно не враховано судову практику ВАС України, де зазначено, що розмір орендної плати на землю не може бути нижче законодавчо встановленої межі.

У лютому 2018 року надійшов відзив СТОВ «Дружба-Нова» на касаційну скаргу, мотивовану тим, що доводи касаційної скарги є безпідставними та незаконними, які необґрунтовані належними та допустимими доказами і не відповідають фактичним обставинам справи, а рішення суду є законними та ухвалені відповідно до норми матеріального права.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судами встановлено, що після смерті ОСОБА_5 у 2001 році договір оренди земельної частки (паю) від 14 квітня 2000 року при переході права на земельну частку (пай) до нового власника ОСОБА_6 в порядку спадкування зберігав свою чинність до 14 квітня 2005 року відповідно до пункту 2.3 договору.

14 квітня 2005 року договір оренди закінчився та на новий строк не переукладався.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5 померла, її спадкоємець - ОСОБА_6 - подав заяву про прийняття спадщини 25 грудня 2007 року та 27 листопада 2008 року отримав сертифікат на право на земельну частку (пай), проте до Варвинської селищної ради Варвинського району із заявою про виділення йому земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) не звертався.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

На підставі наведеної норми спірна земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована на території Варвинської селищної ради Варвинського району, з 14 листопада 2007 року по 15 лютого 2017 року перебувала в оренді СТОВ «Дружба -Нова» на підставі договору оренди землі № 0407849000583, укладеного між Варвинською районною державною адміністрацією та СТОВ «Дружба-Нова». Вказаний договір укладений на підставі розпорядження Варвинської РДА № 261 від 27 серпня 2018 року.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_6 помер. ОСОБА_4 є спадкоємцем майна померлого ОСОБА_6 за заповітом.

10 грудня 2015 року розпорядженням Варвинської районної державної адміністрації Чернігівської області № 217 ОСОБА_4 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передано у власність земельну ділянку площею 3,8802 га (кадастровий номер НОМЕР_1) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 27 січня 2016 року проведено реєстрацію права власності ОСОБА_4 на вказану земельну ділянку.

Таким чином, спадкоємці ОСОБА_5 успадкували право на земельну частку (пай), про те не набули прав і обов'язків за договором оренди землі від 14 квітня 2000 року, укладеним між ОСОБА_5 та СТОВ «Україна». У спірний період право на відведення земельної частки (паю) в натурі спадкоємцями ОСОБА_5 реалізовано не було та договір про оренду землі із СТОВ «Дружба-Нова» не укладався, а тому вимога позивача про стягнення орендної плати за період із 15 квітня 2005 року (наступний день після закінчення строку дії договору) по 24 березня 2016 року (кінцевий строк розрахунку орендної плати за позовом) є необґрунтованою.

До вимог про стягнення орендної плати за період із 01 січня 2001 року по 14 квітня 2005 року (період дії договору оренди за життя орендодавця ОСОБА_5.) суд обґрунтовано застосував заявлену відповідачем позовну давність.

З урахування викладеного, доводи касаційної скарги є необґрунтованими та не впливають на законність судових рішень у справі.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення апеляційного суду без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Варвинського районного суду Чернігівської області від 29 вересня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 22 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. П. Штелик

В. С. Висоцька

С. Ю. Мартєв