Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 09.12.2018 року у справі №702/490/17

Постанова

Іменем України

19 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 702/490/17

провадження № 61-26546св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Мартєва С. Ю., Сімоненко В. М., Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2,відповідач - ОСОБА_8,розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_8, в інтересах якої діє адвокат ОСОБА_5, на рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 04 серпня 2017 року у складі судді Чорненької Д. С. та рішення Апеляційного суду Черкаської області

від 04 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Бородійчука В. Г.,

Василенко Л. І., Карпенко О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 14 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення»

ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» судові рішення, ухвалені судами апеляційної інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в касаційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_8 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Позовна заява мотивована тим, що з липня 2012 року ОСОБА_2 та ОСОБА_8 спільно проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу

у будинку АДРЕСА_1, в якому народилось двоє дітей: ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, та

ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2.

На думку позивача, за час проживання без реєстрації шлюбу, сторонами спільно було набуто у власність нерухоме майно: будинок АДРЕСА_1 та будинок АДРЕСА_2, яке записано на Фащевську А. В. як єдиного власника майна.

03 липня 2015 року ОСОБА_2 та ОСОБА_8 зареєстрували шлюб, який рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 22 березня 2016 року було розірвано. Проте, після розірвання шлюбу сторони продовжували спільно проживати у АДРЕСА_1, де фактично проживали до березня 2017 року. На думку позивача, 30 червня 2016 року позивачем спільно з ОСОБА_8 було набуто у власність житловий будинок АДРЕСА_3, який зареєстрований на ОСОБА_12

А 08 листопада 2016 року позивачем спільно з ОСОБА_8 було набуто у власність житловий будинок АДРЕСА_4 та земельну ділянку під даним будинком площею 0,1753 га, які зареєстровані на відповідача.

Посилаючись на те, що встановлення факту проживання однією сім'єю позивачу необхідно для визнання права спільної сумісної власності на майно, набуте за час спільного проживання із ОСОБА_8,

ОСОБА_2 просив суд встановити факт його проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_8 з липня 2012 року

по 02 липня 2015 року та з 22 березня 2016 року по березень 2017 року.

Рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області

від 04 серпня 2017 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Встановлено факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 із ОСОБА_8

з липня 2012 року до 02 липня 2015 року та з 22 березня 2016 року

до 24 травня 2016 року.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позов у частині періоду часу з липня 2012 року до 02 липня 2015 року та з 22 березня до 24 травня 2016 року підлягає задоволенню, оскільки факт спільного проживання сторін без шлюбу підтверджується показаннями свідків, довідками Сатанівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області.

Рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 04 жовтня 2017 року рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області

від 04 серпня 2017 року змінено.

Встановлено факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 із ОСОБА_8

з липня 2012 року до 02 липня 2015 року та з 23 березня до 23 травня

2016 року.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що рішення суду першої є вірним, проте, визначаючи період проживання сторонами однією сім'єю, суд першої інстанції припустився помилки у визначенні конкретних дат визначення одного з таких періодів, а саме: з 22 березня по 24 травня

2016 року.

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

ОСОБА_3, в інтересах якої діє адвокат ОСОБА_5, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, не досліджено зібрані у справі докази, у зв'язку з чим судові рішення є такими, що підлягають скасуванню.

У січні 2018 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що обставини, викладені в касаційній скарзі

ОСОБА_8, є необґрунтованими та безпідставними, тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення апеляційного суду без змін.

17 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що відповідно до свідоцтв про народження

ОСОБА_9 та ОСОБА_10, виданих повторно 30 березня 2017 року Виконавчим комітетом Сатанівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області, серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 відповідно, у графах «батько» записано «ОСОБА_2.», в графах «мати» записано «ОСОБА_8».

Рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області

від 22 березня 2016 року шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_2 розірвано.

Відповідно до інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна ОСОБА_8 на праві приватної власності належать: будинок АДРЕСА_1; житловий будинок АДРЕСА_2, земельна ділянка площею 0,1038 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована на вулиці Жукова у селі Сатанівка Монастирищенського району Черкаської області.

Згідно з інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна ОСОБА_8 на праві приватної власності належать: житловий будинок АДРЕСА_3; земельна ділянка площею 0,1753 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована на вулиці Центральній у селі Сатанівка Монастирищенського району Черкаської області, земельна ділянка АДРЕСА_4 житловий будинок АДРЕСА_4.

Як вбачається з довідок від 10 травня 2017 року № 321 та від 11 липня

2017 року № 434, виданих Виконавчим комітетом Сатанівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області ОСОБА_2, останній фактично з липня 2012 року по березень 2017 року без реєстрації проживав разом із дітьми ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_6, та ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1

Відповідно до частин першої, другої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.

Згідно з частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.

Як вбачається з позовної заяви, ОСОБА_2 вказував, що з липня

2012 року по 02 липня 2015 року та з 22 березня 2016 року по березень

2017 року вони з ОСОБА_8 проживали разом без реєстрації шлюбних відносин, вели спільне господарство, виховували дітей, набували майно у свою власність, у зв'язку з чим просив встановити факт їх проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу в даний період.

Також позивач зазначав, що встановлення факту проживання однією сім'єю йому необхідно для визнання права спільної сумісної власності у порядку статті 74 СК України на майно, набуте за час спільного проживання із ОСОБА_8

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції встановив факт проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_8

у період з липня 2012 року до 02 липня 2015 року та з 22 березня 2016 року до 24 травня 2016 року однією сім'єю без реєстрації шлюбу, виходячи з того, що з 24 травня 2016 року по даний час ОСОБА_8 перебуває у шлюбі з ОСОБА_15.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині визначення періоду проживання сторонами однією сім'єю, апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції допустив помилку у визначенні конкретних дат визначення одного з таких періодів, а саме: з 22 березня 2016 року по 24 травня

2016 року.

Проте, з висновками судів першої та апеляційної інстанцій погодитися не можна з огляду на наступне.

Пунктом 5 частини першої статті 256 ЦПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки, відсутність перебування цих осіб в іншому шлюбі.

Відповідно до частини першої статті 25 СК України жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними у пункті 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» при застосуванні статті 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Як вбачається з матеріалів справи, 03 липня 2015 року в Монастирищенському районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області (далі - Монастирищенський ВДРАЦС ГТУЮ у Черкаській області) сторони зареєстрували шлюб.

Рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області

від 22 березня 2016 року шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_2 розірвано. Після розірвання шлюбу ОСОБА_8 залишено прізвище - ОСОБА_8.

Відповідно до копії паспорта ОСОБА_8 та повторного свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_3 травня 2016 року

в Монастирищенському ВДРАЦС ГТУЮ у Черкаській області ОСОБА_15 та ОСОБА_8 зареєстрували шлюб.

Сім'я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, що й є ознаками сім'ї.

Проте, суди попередніх інстанції не звернули увагу, що матеріалами справи не підтверджується в спірних правовідносинах постійне ведення спільного побуту, бюджету, взаємне матеріальне забезпечення.

Довідки, видані Виконавчим комітетом Сатанівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області, в яких зазначено період проживання сторін однією сім'єю без реєстрації шлюбу, не є належними та допустимими доказами, які підтверджують факт проживання сторін однією сім'єю без реєстрації шлюбу, оскільки обставини, вказані у довідках повинні бути підтверджені належними та допустимими доказами.

Нормами цивільно-процесуального закону визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доводів сторін по справі та доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору.

Суди не перевірили доводів відповідача, що матеріальне забезпечення протягом всього спірного періоду їй та дітям надавав її майбутній законний чоловік ОСОБА_15, не встановили у повному обсязі фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для вирішення справи, не надали оцінки поштовим переказам на перевід готівки від ОСОБА_15 за період

2012-2016 років, а також, що шлюб з позивачем вона уклала з метою звільнення останнього від уникнення призову для участі у зоні проведення антитерористичної операції, тому через 8 місяців цей шлюб було розірвано.

Також суди не звернули увагу, що відповідач заперечувала фактичні шлюбні відносини з позивачем по день фактичного укладення шлюбу з відповідачем. Не зважаючи на це, апеляційний суд встановив фактичні шлюбні відносини по день укладення нового шлюбу, що не підтверджено жодними матеріалами справи.

Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені, тому суд касаційної інстанції позбавлений можливості усунути вказані недоліки і перевірити доводи відповідача, оскільки вони потребують встановлення обставин, які не були встановлені судом.

Оскільки судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, не досліджено зібрані у справі докази, а суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, тому відсутні правові підстави для ухвалення нового рішення або зміни судових рішень.

Відповідно до пункту 1 частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи зазначене, коли фактичні обставини для правильного вирішення справи не встановлені, судові рішення не можуть вважатись законними і обґрунтованими та в силу статті 411 ЦПК України підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_8, в інтересах якої діє адвокат ОСОБА_5, задовольнити.

Рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області

від 04 серпня 2017 року та рішення Апеляційного суду Черкаської області

від 04 жовтня 2017 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді С. Ю. Мартєв

В. М. Сімоненко

І. М. Фаловська

С. П. Штелик