Постанова

Іменем України

11 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 754/4762/16-ц

провадження № 61-10192св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С.,

Кузнєцова В. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі:Деснянський відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції в місті Києві, Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, ОСОБА_2, старший державний виконавець Деснянського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Вахрушева Рада Миколаївна,

треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 13 вересня 2018 року у складі Бабко В. В. та постанову Київського апеляційного суду від 11 березня 2019 року у складі колегії суддів: Соколової В. В., Андрієнко А.

М., Поліщук Н. В. та касаційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 13 вересня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Оніщука М. І., Крижанівської Г. В., Чобіток А. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Деснянського відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції в місті Києві (далі - Деснянський ВДВС м. Києва ГТУЮ в м. Києві), Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України (далі - ДП "Інформаційний центр" МЮ України), Рудакова А. В., старшого державного виконавця ВДВС м. Києва ГТУЮ в м. Києві Вахрушевої Р. М., треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання електронних торгів недійсними.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 10 березня 2015 року в межах виконавчого провадження відбулися прилюдні торги з реалізації гаражного боксу, що знаходиться на АДРЕСА_1 та належить на праві власності позивачу. Про факт передачі арештованого майна на реалізацію позивача, у встановлений законом строк, повідомлено не було, як і не було повідомлено про проведення прилюдних торгів. Дана інформація не була відображена у Єдиному реєстрі виконавчих проваджень. Про неправомірні дії позивач дізналась випадково, від чоловіка який зателефонував до адміністрації гаражного кооперативу та повідомив про торги.

Позивач не погоджується з висновком про оцінку, оскільки реальна вартість гаражного боксу значно перевищує ту ціну, яка зазначена у висновку. 23 грудня 2014 року позивачем подано заяву про рецензування звіту про оцінку майна. На дану заяву державним виконавцем відреаговано не було та передано майно для реалізації на прилюдних торгах. Звіт про оцінку нерухомого майна складений та описаний суб'єктом оціночної діяльності 27 серпня 2014 року, а прилюдні торги з реалізації майна відбулись лише 10 березня 2015 року. Позивач вважає, що на час проведення прилюдних торгів звіт про оцінку нерухомого майна від 27 серпня 2014 року втратив чинність. При проведенні прилюдних торгів із реалізації спірного майна за ціною, визначеною звітом про оцінку майна від 27 серпня 2014 року, який втратив чинність, було порушено установлені законодавством правила про порядок реалізації майна на прилюдних торгах.

Таким чином, просила визнати проведені 10 березня 2015 року електронні торги з реалізації нерухомого майна, а саме гаражного боксу АДРЕСА_1, що належав їй на праві власності - недійсними; визнати недійсним акт про проведення прилюдних торгів від 27 квітня 2016 року про реалізацію гаражного боксу № НОМЕР_1 у Гаражно-будівельному кооперативі "Вигурівщина " (далі - ГБК "Вигурівщина") за цією ж адресою, який придбаний ОСОБА_5.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 13 вересня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, щосам лише факт проведення торгів після закінчення строку дії звіту про оцінку є формальним і не може бути безумовною підставою для визнання прилюдних торгів недійсними, оскільки підставою для пред'явлення позову про визнання прилюдних торгів недійсними є наявність порушення норм закону при проведенні торгів водночас із порушенням прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює. Сукупність цих обставин позивачем під час розгляду справи не доведена.

Постановою Київського апеляційного суду від 11 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення; рішення Деснянського районного суду м.

Києва від 13 вересня 2018 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновки суду першої інстанції є обгрунтованими, оскільки позивачем не надано доказів того, що ринкова вартість гаража на момент проведення електронних торгів була вищою порівняно з тією вартістю, за якою гараж було продано на цих торгах, і що, відповідно, могло б вплинути на розмір погашення заборгованості за виконавчим провадженням. Суд зауважив, що двічі електронні торги не були проведені у зв'язку з чим відбувалась уцінка вартості майна, остаточна ціна становить 80 % від початкової вартості. Посилання на те, що реалізація арештованого майна, яке є спільним сумісним майном подружжя, відбулася без згоди іншого з подружжя на таку реалізацію, суд визнав необґрунтованими, оскільки це не тягне за собою визнання недійсними результатів електронних торгів, а її чоловік не позбавлений права на захист власних прав у разі їх порушення.

Постановою Київського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення; рішення Деснянського районного суду м.

Києва від 13 вересня 2018 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що доводи ОСОБА_3 про те, що електронні торги є недійсними через відсутність згоди другого із подружжя на реалізацію майна є необгрунтованими. Суд виходив з того, що грошові кошти, стягнуті з ОСОБА_1 на підставі заочного рішення Деснянського районного суду м.

Києва від 31 серпня 2010 року, позивач позичала у ОСОБА_4 під час перебування у шлюбі з ОСОБА_6, і жодних доказів того, що кошти, отримані позивачем були використані не в інтересах сім'ї, матеріали справи не містять. Оскільки у подружжя, окрім права спільної сумісної власності на отримані грошові кошти також виникло зобов'язання в інтересах сім'ї у вигляді повернення боргу, тому не може бути скасоване рішення з підстав відсутності згоди іншого з подружжя на відчуження гаражного боксу. Зважаючи на те, що апелянту було відомо як про наявність даної справи, так і про наявність виконавчого провадження, в межах якого було реалізоване спірне майно, останній жодних дій щодо погашення боргу, звільнення майна з-під арешту та оскарження торгів не вчиняв, зі своїми самостійними вимогами до суду не звертався.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У касаційній скарзі, поданій у травні 2019 року до Верховного Суду ОСОБА_1,посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Деснянського районного суду м. Києва від 13 вересня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 березня 2019 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що на час розгляду справи ДП "Інформаційний центр" МЮ України перебувало у стані припинення, однак суд першої інстанції на вказане не звернув уваги та безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про залучення ДП "Національні інформаційні системи". Крім того, вважає незаконною відмову суду першої інстанції у задоволенні клопотання про зміну предмету спору.

ОСОБА_1 посилається на те, що процедура проведення електронних торгів була проведена зі значними порушеннями, на що суди попередніх інстанцій не звернули уваги. Вказує на те, що прилюдні торги з реалізації майна були проведені за звітом про оцінку майна, який утратив чинність, що є підставою для визнання цих торгів недійсними.

Також позивач зазначає, що продане на електронних торгах майно є спільною сумісною власністю подружжя, а отже порушені права її чоловіка як співвласника.

У касаційній скарзі, поданій у січні 2020 року до Верховного Суду ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Деснянського районного суду м. Києва від 13 вересня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що реалізація арештованого майна відбулася без згоди співвласника такого майна, що тягне за собою визнання недійсними електронних торгів. Частка боржника у спільному майні не була виділена в натурі, тобто не набула статусу самостійного об'єкта нерухомості в передбаченому законом порядку, тому не могла бути реалізована з електронних торгів, а реалізація всього боксу, в якому знаходиться і його частка не відповідає вимогам закону.

У касаційній скарзі, поданій у січні 2020 року до Верховного Суду ОСОБА_1,посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Деснянського районного суду м. Києва від 13 вересня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що помилковими є висновки судів попередніх інстанцій про те, що гроші бралися в борг в інтересах сім'ї. Адже кошти бралися юридичною особою у юридичної особи для здійснення підприємницької діяльності.

Вважає, що адвокат Меркулова Л. А, яка надавала юридичні послуги ТОВ "Авіаніка" штучно перевела боргові зобов'язання з ТОВ "Авіаніка" на позивача.

Короткий зміст вимог відзивів на касаційну скаргу

У серпні 2019 року ОСОБА_3 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому вказав на порушення, допущені судами попередніх інстанцій, зокрема, на відсутність згоди другого з подружжя на відчуження майна.

У серпні 2019 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому просиврішення Деснянського районного суду м. Києва від 13 вересня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 березня 2019 року залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи касаційної скарги зводяться до незгоди із судовими рішеннями.

У квітні 2020 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_3, у якому просиврішення Деснянського районного суду м. Києва від 13 вересня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

У квітні 2020 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому просиврішення Деснянського районного суду м. Києва від 13 вересня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому зазначає, що електронні торги були проведені з порушеннями, а продане майно є спільної власністю подружжя.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалами Верховного Суду від 08 липня 2019 року, 28 лютого 2020 року та 02 березня 2020 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Указана справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Установлено, що заочним рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 31 серпня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено та видано 05 квітня 211 року виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 грошових коштів у розмірі 91 259,39 грн.

Постановою ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві від 14 квітня 2011 року відкрито виконавче провадження та надано боржнику строк для самостійного виконання рішення до 21 квітня 2011 року. В матеріалах справи відсутні докази, того, що позивач в межах десятиденного строку подала державному виконавцю заперечення щодо результатів здійснення оцінки майна.

Постановою державного виконавця ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві Дзвінник М. Б. від 18 квітня 2011 року накладено арешт на все майно, що належить позивачу на праві власності, складено акт опису й арешту майна, згідно з яким описане майно потребує оцінки експерта.

Відповідно до звіту про оцінку майна - гаражного боксу АДРЕСА_1, власником якого є ОСОБА_1, та висновку про оцінку майна від 27 серпня 2014 року, ринкова вартість об'єкту оцінки, становить 108 138,00 грн.

Державним виконавцем 01 вересня 2014 року на адресу стягувача та боржника направлені листи з копією першої сторінки висновку про вартість майна боржника від 27 серпня 2014 року.

Згідно із відомостей по лоту № 15767 державним виконавцем інформація про лот була внесена 05 листопада 2014 року об 11.17 год, стартова ціна - 108 138,00
грн, однак у цей день торги не відбулися оскільки від жодного учасника не надійшла цінова пропозиція.

05 листопада 2014 року та 23 січня 2015 року електронні торги з продажу арештованого майна не відбулись, державним виконавцем в порядку частини 5 статті 62 Закону України "Про виконавче провадження" 23 грудня 2014 року та 06 лютого 2015 року проведено уцінку арештованого майна.

У межах виконавчого провадження 10 березня 2015 року відбулися прилюдні торги з реалізації нерухомого майна, а саме: гаражного боксу АДРЕСА_1.

Результати торгів, що відбулись 10 березня 2015 року, були оформлені протоколом № 86483 по лоту № 45293 про проведення електронних торгів. Майно, що було реалізовано: гаражний бокс АДРЕСА_1; ціна продажу - 86 510,40 грн.

Державним виконавцем ВПВР ДВС України 26 травня 2016 року видано акт про проведені електронні торги де зазначено, що переможцем торгів визнано ОСОБА_2.

Відповідно до Свідоцтва від 27 травня 2016 року, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Патрєва Ю. П. посвідчила, що ОСОБА_2 належить на праві власності майно, що складається з гаражного боксу АДРЕСА_1.

Установлено, що ухвалою Деснянського районного суду міста Києва 28 липня 2015 року, залишено без розгляду скаргу ОСОБА_1 на неправомірні дії державного виконавця ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві Вахрушевої Р. М.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною 3 статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Згідно із частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У силу частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною 1 статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційних скарг та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційних скарг без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини 1 статті 62 Закону України "Про виконавче провадження" реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частини 1 статті 62 Закону України "Про виконавче провадження", здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.

Порядок реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів регулюється Тимчасовим порядком реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженим наказом Міністерства юстиції України 16 квітня 2014 року № 656/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16 квітня 2014 року за № 427/25204 (далі - Тимчасовий порядок).

Пунктом 5 Розділу V Тимчасового порядку визначено, що переможцем електронних торгів визнається учасник, від якого на момент завершення електронних торгів надійшла найвища цінова пропозиція.

Таким чином, електронні торги є видом прилюдних торгів, на яких переможцем стає той учасник, від якого надійшла найвища цінова пропозиція.

В Розділі ІІ Тимчасового порядку вказано, що реалізація майна здійснюється після визначення його вартості (оцінки) відповідно до статті 58 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно із частиною 1 статті 58 Закону України "Про виконавче провадження" визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки нерухомого майна та майна, вартість якого перевищує сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Тимчасовим порядком передбачено підстави й порядок призначення повторних електронних торгів, а також порядок уцінки нереалізованого майна.

Так, згідно з пунктом 6 розділу 5 Тимчасового порядку, якщо до часу завершення електронних торгів не надійшла жодна цінова пропозиція, електронні торги вважаються такими, що не відбулися.

Відповідно до пунктів 1,2 розділу 8 Тимчасового порядку у разі якщо електронні торги не відбулися, нереалізоване майно (лот), яке (який) виставлялося (виставлявся) на електронні торги, підлягає уцінці (повторній уцінці). Уцінка (повторна уцінка) майна проводиться відповідно до статті 62 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до пунктів 5,6 розділу 8 Тимчасового порядку уцінка майна проводиться державним виконавцем у десятиденний строк з дня визнання електронних торгів такими, що не відбулися, після чого реалізація майна за вказаною ціною повинна бути проведена в місячний строк з дати проведення перших електронних торгів. Повторні електронні торги проводяться в місячний строк з дня проведення уцінки (повторної уцінки) майна згідно з вимогами, визначеними цим Порядком.

Вартість майна, зазначена в уцінці (повторній уцінці), є стартовою ціною реалізації майна на повторних електронних торгах. Другі (треті) електронні торги предмета іпотеки проводяться в місячний строк з дати проведення перших (других) електронних торгів відповідно.

Відповідно до частини 5 статті 58 Закону України "Про виконавче провадження" звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.

Однак, Закон України "Про виконавче провадження" не встановлює правил проведення електронних торгів та відсилає до іншого нормативно-правового акту, яким є саме Тимчасовий порядок, який розкриває саму сутність чинності звіту про оцінку майна та використання цього звіту під час встановлення початкової ціни лоту для проведення електронних торгів.

Пунктом 1 розділу V Тимчасового порядку вказано, що реалізація майна здійснюється шляхом проведення Організатором електронних торгів. Передачею майна на реалізацію вважається момент внесення інформації про лот у Систему. Вартість майна. переданого на реалізацію, є дійсною на період реалізації майна.

Частиною 2 статті 30 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи-підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника.

Отже, на період реалізації майна боржника строк здійснення виконавчого провадження не обчислюється, а тому, строк чинності звіту про оцінку майна у такому виконавчому провадженні також не обчислюється під час реалізації майна.

Згідно із правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15, головною умовою, яка повинна бути встановлена судами, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів підлягає встановленню наявність порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.

Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постановах від 22 лютого 2017 року у справі № 6-2677цс17, від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-1981цс16.

З урахуванням наведеного, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Суди установили, що позивачем не надано доказів того, що ринкова вартість гаража на момент проведення електронних торгів була вищою порівняно з тією вартістю, за якою гараж було продано на цих торгах, і що, відповідно, могло б вплинуло на розмір погашення заборгованості за виконавчим провадженням.

Щодо доводів касаційної скарги про порушення прав позивача внаслідок заниження ціни гаражу та проведення процедури електронних торгів із порушеннями, оскільки було використано звіт про оцінку майна, який утратив чинність, колегія суддів зазначає наступне.

Суди установили, що за звітом про оцінку майна від 17 листопада 2017 року ринкова вартість гаражного боксу, станом на 10 березня 2015 року складала 181

000,00 грн, проте, як зазначено у цьому звіті оцінка здійснювалась станом на 10 березня 2015 року. Також в матеріалах справи міститься Висновок про вартість об'єкта незалежної оцінки від 25 жовтня 2017 року, згідно із вказаним Висновком ринкова вартість гаражного боксу станом на 24 жовтня 2017 року складала 239 000,00 грн.

Звітом проведеним в ході виконавчого провадження, була визначена ціна гаражного боксу станом на 27 серпня 2014 року. Таким чином, наявна різниця в датах здійснення оцінки не дає підстав для висновку про невідповідність визначеної ціни риночним цінам саме на час здійснення оцінки.

Крім того, майно було передано на реалізацію 05 листопада 2014 року, тобто до закінчення 6-ти місячного строку чинності Звіту. При цьому слід також враховувати, що двічі електронні торги не були проведені у зв'язку з чим, в порядку статті 62 Закону України "Про виконавче провадження" ціна знижувалась, тобто відбувалась уцінка вартості майна. Але остаточна ціна визначена в межах визначених Законом України "Про виконавче провадження" та в порядку визначеному Тимчасовим порядком, так як становить 80 % від першочергової вартості.

Вирішуючи даний спір, суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що сам лише факт проведення торгів після закінчення строку дії звіту про оцінку є формальним і не може бути безумовною підставою для визнання прилюдних торгів недійсними, оскільки підставою для пред'явлення позову про визнання прилюдних торгів недійсними є наявність порушення норм закону при проведенні торгів водночас із порушенням прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює.

Сукупність цих обставин позивачем під час розгляду справи не доведена.

Доводи касаційних скарг про те, що реалізація арештованого майна, яке є спільним сумісним майном подружжя, відбулася без згоди іншого з подружжя на таку реалізацію, були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції, та апеляційний суд визнав їх необгрунтованими, оскільки зазначені порушення не тягнуть за собою визнання недійсними результатів електронних торгів.

Установлено, що грошові кошти, стягнуті з ОСОБА_1 на підставі судового рішення, бралися нею в борг у ОСОБА_4 під час її перебування у шлюбі з ОСОБА_6.

Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно із частиною 3 статті 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім' ї, то гроші, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до частини 4 статті 65 СК України, договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого із подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Посилання у касаційній скарзі на те, що кошти бралися юридичною особою у юридичної особи для здійснення підприємницької діяльності не підтверджені належними доказами. Не здобуто жодних доказів і того, що кошти, отримані позивачем, були використані не в інтересах сім'ї.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що на час розгляду справи ДП "Інформаційний центр" МЮ України перебувало у стані припинення, однак суд першої інстанції на вказане не звернув уваги та безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про залучення ДП "Національні інформаційні системи".

Доказів того, що ДП "Національні інформаційні системи" є правонаступником ДП "Інформаційний центр" МЮ України матеріали справи не містять, як і відсутні докази ліквідації ДП "Інформаційний центр" МЮ України на час розгляду справи. На час розгляду справи підприємство перебувало у стані припинення.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 щодо незаконної відмови суду першої інстанції у задоволенні клопотання про зміну предмету спору суд касаційної інстанції відхиляє, оскільки ухвала Деснянського районного суду міста Києва від 06 серпня 2018 року, якою, серед іншого, заяву ОСОБА_1 про зміну предмету спору залишено без задоволення, не переглядалася в апеляційному порядку.

Доводи касаційних скарг не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).

Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційних скарг висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Щодо клопотання про участь у судовому засіданні

У касаційній скарзі ОСОБА_1 також заявила клопотання про участь у судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 402 ЦПК України в суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частини 1 статті 402 ЦПК України.

Згідно з частиною 1 статті 7 ЦПК України розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених частиною 1 статті 7 ЦПК України.

Зокрема, в частині 13 статті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо частині 13 статті 7 ЦПК України не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Європейський суд з прав людини зазначив, що процедура допуску скарг до розгляду та провадження виключно з питань права, на відміну від того, що стосується питань фактів, може відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, навіть якщо скаржнику не була надана можливість бути особисто заслуханим апеляційним чи касаційним судом, за умови, якщо відкрите судове засідання проводилось у суді першої інстанції і якщо суди вищої інстанції не мали встановлювати факти справи, а лише тлумачили відповідні юридичні норми (рішення в справі "Жук проти України" від 21 жовтня 2010 року).

Відповідно до частини 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Аналіз вищевказаних положень закону свідчить про те, що виклик учасників справи для надання пояснень у справі вирішується Верховним Судом з урахуванням встановленої необхідності таких пояснень.

Колегія суддів не вбачає необхідності виклику учасників справи для надання пояснень в даній справі, і така необхідність відсутня, а відтак, заявлене клопотання щодо розгляду справи за участю позивача задоволенню не підлягає.

Щодо відзивів на касаційні скарги та клопотання про долучення матеріалів

У квітні 2020 року до Верховного Суду від адвоката Шумило Н. М. надійшли відзиви на касаційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_1, довіреності на підтвердження повноважень представника третьої особи до суду не надано.

Частиною 1 статті 58 ЦПК України передбачено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Повноваження таких осіб відповідно до пункту 1 частини 1 статті 62 ЦПК України мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи.

Оскільки указані відзиви від Шумило Н. М. надійшли без довіреності на підтвердження повноважень представника третьої особи, тому суд залишає їх без розгляду.

У листопаді 2020 року до Верховного Суду від ОСОБА_3 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи судової практики стосовно спільного сумісного майна, витягу стосовно шахрайських дій по відношенню до ОСОБА_1 та правової експертизи щодо походження боргових зобов'язань.

Відповідно до частини 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Ураховуючи зазначені положення частини 1 статті 400 ЦПК України, у суду касаційної інстанції відсутні правові підстави для прийняття нових письмових доказів та долучення їх до матеріалів цивільної справи на стадії перегляду справи в касаційному порядку.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційних скарг відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 7, 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні клопотання про розгляд справи за її участю.

Відзиви на касаційні скарги залишити без розгляду та повернутиШумило Наталії Миколаївні.

У задоволенні клопотання ОСОБА_3 про долучення до матеріалів справи документів відмовити та повернути додані до клопотання документи заявнику.

Касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 13 вересня 2018 року, постанову Київського апеляційного суду від 11 березня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

В. С. Жданова

В. О. Кузнєцов