Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 14.01.2019 року у справі №369/9681/17

Постанова

Іменем України

19 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 369/9681/17

провадження № 61-56св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка підписана представником ОСОБА_9 , на постанову Київського апеляційного суду від 22 листопада 2018 року у складі суддів: Поліщук Н. В., Андрієнко А. М., Соколової В. В.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням шляхом виселення.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 17 листопада 2010 року, їй належить 1/2 частина житлового будинку АДРЕСА_1 , що належала спадкодавцю ОСОБА_10 на підставі договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального жилого будинку на праві особистої власності, з числом кімнат від однієї до п`яти включно, посвідченого 20 червня 1961 року Боярською державною нотаріальною конторою за реєстровим номером 1798 та зареєстрованого в Київському міжміському бюро технічної інвентаризації 22 лютого 1966 року за номером 2534 в книзі 13. Відповідно до витягу про державну реєстрацію прав № 2820505740 від 01 грудня 2010 року право власності на Ѕ частку вищевказаного будинку зареєстровано за ОСОБА_1 .

Позивач вказувала, що відповідачі зареєстровані та проживають у частині будинку, що належить ОСОБА_1 з дозволу попереднього власника ( ОСОБА_10 ), проте у зв`язку із смертю та переходом права власності їх право на проживання у будинку припинилось. У власності відповідача ОСОБА_2 знаходиться частка квартири АДРЕСА_2

ОСОБА_1 просила усунути їй перешкоди у користуванні 1/2 частиною житлового будинку АДРЕСА_1 шляхом виселення з нього ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 без надання іншого житлового приміщення.

Короткий зміст рішення суду першої інстанцій

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 червня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 надсилались відповідачам вимоги про виселення з житлового приміщення від 05 липня 2017 року, що підтверджується описами у вкладення та квитанціями ПАТ «Укрпошта» від 08 липня 2017 року. ОСОБА_2 вселилась у будинок за згодою власника, її діти від народження проживають у цьому будинку. Разом із власником вони були пов`язані спільним побутом, при цьому згідно обставин справи між сторонами виник спір з приводу порядку користування майном, а такий спір підлягає вирішенню добровільно або судом.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанцій

Постановою Київського апеляційного суду від 22 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_11 задоволено. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 червня 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення наступного змісту. Усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні 1/2 частиною житлового будинку АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_12 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з 1/2 частиною житлового будинку АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , без надання іншого житлового приміщення. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що згідно даних Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомості, сформованої 14 червня 2017 року, ОСОБА_2 на праві власності на підставі свідоцтва про право на спадщину від 24 листопада 2010 року (право власності зареєстровано 24 лютого 2011 року) належить 1/3 частина трикімнатної кватири АДРЕСА_2 та 1/3 частина у цій же квартирі на підставі договору про поділ спадкового майна від 22 грудня 2010 року. Аналогічні відомості про наявність у власності ОСОБА_2 нерухомого майна містить довідка, сформована 21 листопада 2018 року. Ці ж обставини підтвердила відповідач в судовому засіданні, вказавши, що наразі в квартирі ніхто не проживає. Відповідачі зареєстровані у спірній частині житлового будинку за згодою його колишнього власника, новий власник цієї частини житлового будинку є позивач та відповідачі не є членами сім`ї нового власника, договір найму житлового приміщення між сторонами не укладався. Позивач та відповідачі не є членами сім`ї. Аналіз положень глави 32 ЦК України свідчить, що сервітут - це право обмеженого користування чужою нерухомістю в певному аспекті, не пов`язане з позбавленням власника нерухомого майна правомочностей володіння, користування та розпорядження щодо цього майна. Відповідачі проживали у будинку з колишнім власником і набули право користуванням чужим майном, яке по своїй суті є сервітутом. Оскільки позивач є співвласником будинку, з відповідачами спільним побутом не пов`язана, відтак право відповідачів на користування чужим майном підлягає припиненню на вимогу власника цього майна.

Аргументи учасників справи

У грудні 2018 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , подали касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_9 , в якій просили, оскаржену постанову апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції. При цьому посилалися на те, що апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідачі є членами попереднього власника житла і мають право користуватись ним. Зміна власника не є підставою для втрати права користування для відповідачів. Відповідачі сплачують житлово-комунальні послуги та здійснюють утримання частини будинку.

У лютому 2019 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову залишити без змін. Відзив мотивований безпідставністю та необґрунтованістю доводів касаційної скарги. Вказує, що вона як новий власник житла, дозволу на проживання в ньому відповідачів не давала. Відповідачі не є членами її сім`ї, заважають їй здійснювати права власника житла і добровільно звільнити приміщення відмовляються.

Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2019 року у справі відкрито касаційне провадження.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Апеляційний суд встановив, що 1/2 частина житлового будинку за адресою АДРЕСА_3 належала ОСОБА_10 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач ОСОБА_2 є колишньою невісткою померлої ОСОБА_10 , та відповідно колишньою дружиною ОСОБА_13 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_2 та ОСОБА_14 перебували у шлюбі в період з 16 серпня 1980 року по 15 жовтня 1997 року. Відповідачі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є їх дітьми.

17 листопада 2010 року ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, згідно якого їй належить 1/2 частина житлового будинку АДРЕСА_1 , належної ОСОБА_10 на підставі договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального жилого будинку на праві особистої власності, з числом кімнат від однієї до п`яти включно, посвідченого 20 червня 1961 року Боярською державною нотаріальною конторою за реєстровим номером 1798 та зареєстрованого в Київському міжміському бюро технічної інвентаризації 22 лютого 1966 року за номером 2534 в книзі 13. Комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради» 01 грудня 2010 року прийнято рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 Інша 1/2 частина вказаного будинку належить ОСОБА_5 (5/16), ОСОБА_6 (1/16), ОСОБА_7 (1/16) та ОСОБА_8 (1/16).

Відповідно до даних довідки відділу реєстрації місця проживання громадян територіальної громади виконавчого комітету Боярської міської ради від 14 червня 2017 року №3309, за адресою: АДРЕСА_4 зареєстровані та проживають: ОСОБА_1 , з 11 липня 1988 року; ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 05 липня 2007 року; ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з 11 липня 1988 року; ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , з 06 березня 2012 року; ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , з 28 лютого 2014 року; ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_9 з 24 липня 2009 року; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 21 липня 2005 року; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 27 березня 1998 року; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , з 10 грудня 1980 року.

Апеляційний суд встановив, що згідно даних Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомості, сформованої 14 червня 2017 року, ОСОБА_2 на праві власності на підставі свідоцтва про право на спадщину від 24 листопада 2010 року (право власності зареєстровано 24 лютого 2011 року) належить 1/3 частина трикімнатної кватири АДРЕСА_2 та 1/3 частина у цій же квартирі на підставі договору про поділ спадкового майна від 22 грудня 2010 року. Аналогічні відомості про наявність у власності ОСОБА_2 нерухомого майна містить довідка, сформована 21 листопада 2018 року. Ці ж обставини підтвердила відповідач в судовому засіданні, вказавши, що наразі в квартирі ніхто не проживає.

Аналіз положень глави 32 ЦК України свідчить, що сервітут - це право обмеженого користування чужою нерухомістю в певному аспекті, не пов`язане з позбавленням власника нерухомого майна правомочностей володіння, користування та розпорядження щодо цього майна. Відповідачі проживали у будинку з колишнім власником і набули право користуванням чужим майном, яке по своїй суті є сервітутом.

Відповідно до частини другої статті 406 ЦК України сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.

Суд апеляційної інстанції встановив, що позивач є співвласником будинку, з відповідачами спільним побутом не пов`язана, а відтак право відповідачів на користування чужим майном підлягає припиненню на вимогу власника цього майна на підставі частини другої статті 406 ЦК України.

Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом України у постанові від 15 травня 2017 року в справі № 734/387/15-ц, що користування чужим майном підлягає припиненню на вимогу власника цього майна відповідно до положень частини другої статті 406 ЦК України.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду ухвалена без додержанням норм матеріального і процесуального права, та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржену постанову апеляційного суду без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на осіб, які подали касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400 401 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка підписана представником ОСОБА_9 , залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 22 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков