Історія справи

Постанова КЦС ВП від 19.04.2023 року у справі №754/6023/20
Постанова КЦС ВП від 19.04.2023 року у справі №754/6023/20

Постанова

Іменем України

19 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 754/6023/20

провадження № 61-4242св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач: Акціонерне товариство «УкрСиббанк»,

треті особи: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», ОСОБА_2 ,

розглянув у судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «УкрСиббанк» на заочне рішення Деснянського районного суду м. Києва від 02 березня 2021 рокуу складі судді Таран Н. Г. та постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Сушко Л. П., Гаращенка Д. Р., Сліпченка О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «УкрСиббанк» (далі - АТ «УкрСиббанк»), треті особи: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк»), ОСОБА_2 , про визнання договору про надання споживчого кредиту недійсним.

В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що йому стало відомо, про наявність договору про надання споживчого кредиту № 11345532000, начебто укладеного 16 травня 2008 року між ним та АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є АТ «УкрСиббанк». Згідно вказаного договору банк зобов`язався надати позичальнику кредитні кошти в іноземній валюті в сумі 65 000 доларів США, що еквівалентно 328 250 грн, зі сплатою 13,50 % річних на строк до 18 травня 2015 року.

Зазначений договір позивач не підписував, його умови, до моменту ознайомлення з його текстом йому не відомі, а кошти за вказаним кредитним договором він не отримував.

Зазначене свідчить про те, що у позивача, як у учасника спірного правочину на момент його укладення не було вільного волевиявлення, яке б відповідало його внутрішній волі на його укладення, а сам спірний правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків для особи, що його укладала.

Посилаючись на викладені обставини та уточнивши в подальшому позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним договір про надання споживчого кредиту № 11345532000 від 16 травня 2008 року, що укладений між ним та АТ «УкрСиббанк».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 02 березня 2021 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір про надання споживчого кредиту № 11345532000 від 16 травня 2008 року, укладений між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

При цьому суд прийняв до уваги висновок експерта № 8-4/1196 від 13 липня 2017 року, складений за результатами почеркознавчої експертизи, проведеної у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42017101030000004 від 24 січня 2017 року.

У квітні 2021 року АТ «УкрСиббанк» звернулось до суду із заявою про перегляд заочного рішення.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 12 липня 2021 року заяву АТ «УкрСиббанк» про перегляд заочного рішення Деснянського районного суду м. Києва від 02 березня 2021 року у цій справі залишено без задоволення.

АТ «УкрСиббанк» звернулось до суду з апеляційною скаргою на вказане заочне рішення у загальному порядку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 07 грудня 2021 рокуапеляційну скаргу АТ «УкрСиббанк» залишено без задоволення, а заочне рішення Деснянського районного суду м. Києва від 02 березня 2021 року - без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, а передбачених законом підстав для скасування рішення місцевого суду при апеляційному розгляді не встановлено.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

12 травня 2022 року АТ «УкрСиббанк» звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на заочне рішення Деснянського районного суду м. Києва від 02 березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року.

У касаційній скарзі заявникпросив скасувати оскаржені судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанцій ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, та без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

25 липня 2022 року на адресу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду через засоби поштового зв`язку від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 26 травня 2022 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

07 червня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Відповідно до розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду № 397/0/226-23 від 24 березня 2023 року про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи, у зв`язку із обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Мартєва С. Ю., справу № 754/6023/20 (провадження № 61-4242св22) призначено колегії суддів у складі: судді-доповідача Коротенка Є. В., суддів: Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 06 квітня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що в матеріалах справи наявний договір про надання споживчого кредиту № 11345532000 від 16 травня 2008 року, відповідно до якого між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є АТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11345532000 від 16 травня 2008 року, згідно з яким банк зобов`язується надати позичальнику кредитні кошти в іноземній валюті, долар США в сумі 65 000 доларів США, що дорівнює еквіваленту 328 250 грн, зі сплатою 13,50% річних на строк по 18 травня 2015 року.

З висновку експерта № 8-4/1196 від 13 липня 2017 року за результатами почеркознавчої експертизи, проведеної у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42017101030000004 від 24 січня 2017 року вбачається, що підпис від імені ОСОБА_1 , в графі «підпис отримувача» в Заяві на видачу готівки № 29 від 16 травня 2008 року, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій не відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Загальними вимогами чинності правочину, є: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (частини перша-третя, п`ята та шоста статті 203 ЦК України).

Виходячи із презумпції правомірності правочину (стаття 204 ЦК України, частина третя статті 215 ЦК України), обов`язок доказування недійсності правочину покладається на сторону, яка його оспорює.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2022 року у справі № 522/23819/15-ц.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 обґрунтовував свої вимоги тим, що договір про надання споживчого кредиту № 11345532000 від 16 травня 2008 року він не підписував.

Матеріали справи містять копію договору про надання споживчого кредиту № 11345532000 від 16 травня 2008 року, укладеного між ОСОБА_1 та АКІБ«УкрСиббанк», правонаступником якого є АТ «УкрСиббанк».

Згідно вказаного договору банк зобов`язався надати позичальнику кредитні кошти в іноземній валюті в сумі 65 000 доларів США, що еквівалентно 328 250 грн, зі сплатою 13,50 % річних на строк до 18 травня 2015 року.

Указаний договір містить підписи сторін.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до частини першої статті 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що підпис від імені ОСОБА_1 в графі «підпис отримувача» в Заяві на видачу готівки № 29 від 16 травня 2008 року виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

До таких висновків суди дійшли, прийнявши до уваги висновок експерта № 8-4/1196 від 13 липня 2017 року, який складено за результатами почеркознавчої експертизи, проведеної у кримінальному провадженні № 42017101030000004 від 24 січня 2017 року.

Разом із цим, належних та допустимих доказів на підтвердження того, що підпис, який міститься саме у договорі про надання споживчого кредиту № 11345532000 від 16 травня 2008 року, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою, позивачем не надано.

При цьому позивач не був позбавлений права заявити клопотання про проведення судової почеркознавчої експертизи, на вирішення якої поставити питання щодо справжності підпису, виконаного у договорі про надання споживчого кредиту № 11345532000 від 16 травня 2008 року.

Ураховуючи наведене, оскільки ОСОБА_1 не доведено належними та допустимими доказами обставини, на які він посилається, як на підставу позовних вимог, а саме непідписання ним оспорюваного договору споживчого кредиту № 11345532000 від 16 травня 2008 року, що в силу положень статей 12 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком, тому відсутні підстави для задоволення позову.

Суди попередніх інстанцій на вказане належної уваги не звернули, у зв`язку з чим дійшли помилкового висновку про наявність підстав для визнання оспорюваного договору недійсним.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права (частина перша статті 412 ЦПК України).

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції слід скасувати і ухвалити нове судове рішення у справі, яким у задоволенні позову відмовити.

Керуючись статтями 400 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити частково.

Заочне рішення Деснянського районного суду м. Києва від 02 березня 2021 рокута постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення у справі, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «УкрСиббанк», треті особи: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», ОСОБА_2 , про визнання договору недійсним, відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов