Постанова КЦС ВП від 19.02.2025 року у справі №355/479/21

Друк

Пошук

350

Переглядів

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

касаційний цивільний суд верховного суду ( КЦС ВП )

Історія справи

Постанова КЦС ВП від 19.02.2025 року у справі №355/479/21

Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 355/479/21

провадження № 61-1960св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

суддів: Ігнатенка В. М., Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Ситнік О. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Баришівський відділ державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ), Державне підприємство «Сетам», ОСОБА_2 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Акціонерне товариство «ПриватБанк», приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв Артем Анатолійович, приватний нотаріус Баришівського районного нотаріального округу Київської області Позднякова Надія Миколаївна,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Тараненко Ярослав Юрійович, на рішення Баришівського районного суду Київської області від 26 квітня 2023 року у складі судді Червонописького В. С. та постанову Київського апеляційного суду від 20 грудня 2023 року у складі колегії суддів Шкоріної О. І., Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Баришівського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) (далі - Баришівський ВДВС), Державного підприємства «Сетам» (далі - ДП «Сетам»), ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Акціонерне товариство «ПриватБанк» (далі - АТ «ПриватБанк»), приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв А. А. (далі - приватний нотаріус Чернігівського МНО Завалієв А. А.), приватний нотаріус Баришівського районного нотаріального округу Київської області Позднякова Н. М. (далі - приватний нотаріус Баришівського РНО), про визнання недійсними електронних торгів, визнання недійсними протоколу проведення електронних торгів та акта на реалізацію предметів іпотеки, визнання недійним свідоцтва про придбання майна з електронних торгів та скасування запису про державну реєстрацію права власності на квартиру.

ОСОБА_1 обґрунтовувала позов тим, що їй стало відомо, що належна їй квартира АДРЕСА_1 , продана на електронних торгах 12 лютого 2021 року.

Позивач вважала, що електронні торги з реалізації квартири були проведені з порушеннями норм законів України «Про виконавче провадження, «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», «Про нотаріат» Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Порядку про реалізацію арештованого майна шляхом проведення електронних торгів.

Так, зазначала про те, що у матеріалах виконавчого провадження відсутні докази про направлення ОСОБА_1 постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Усупереч вимогам статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець не повідомив ОСОБА_1 про проведення опису квартири, провів опис квартири без її присутності, постанова про опис та арешт майна боржнику не направлялась. Вона не отримувала постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності, а також не отримувала результати про визначення вартості нерухомого майна, а тому не мала змоги висловити свої заперечення щодо результатів оцінки, позбавлена права на її оскарження.

Публікація про реалізацію квартири не була розміщена в жодних місцевих друкованих засобах масової інформації, що не узгоджується з вимогами Порядку про реалізацію арештованого майна.

Також зазначала, що звернення стягнення на вказану квартиру відбулось за виконавчим написом, який станом на дату розгляду справи по суті визнано таким, що не підлягає виконанню за рішенням суду.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд:

визнати недійсними електронні (прилюдні) торги з реалізації однокімнатної квартири, проведені 12 лютого 2021 року ДП «Сетам», під час примусового виконання виконавчого напису, виданого 23 листопада 2017 року приватним нотаріусом Чернігівського МНО Завалієвим А. А.;

визнати недійсними протокол проведення електронних торгів від 12 лютого 2021 року та акт про реалізацію предмета іпотеки від 17 лютого 2021 року;

визнати недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна із електронних торгів № 370, видане 23 березня 2021 року; та скасувати запис про державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

і мотиви їх ухвалення

Баришівський районний суд Київської області рішенням від 26 квітня 2023 року позов задовольнив.

Визнав недійсними електронні (прилюдні) торги, проведені 12 лютого 2021 року ДП «Сетам», з реалізації однокімнатної квартири АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_1 на праві власності, під час примусового виконання виконавчого напису № 12306, виданого 23 листопада 2017 року приватним нотаріусом Чернігівського МНО Завалієвим А. А.

Визнав недійсними протокол проведення електронних торгів від 12 лютого 2021 року № 525646 ДП «Сетам» з організації та проведення торгів і реалізації однокімнатної квартири АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_1 на праві власності, та акт про реалізацію предмета іпотеки від 17 лютого 2021 року.

Визнав недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна із електронний торгів від 23 березня 2021 року № 370 та скасував запис про державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на квартиру АДРЕСА_1 , видане приватним нотаріусом Баришівського РНО Поздняковою Н. М.

Рішення суду першої інстанції мотивовано таким.

Обов`язок організатора прилюдних торгів друкувати в місцевих засобах масової інформації за місцезнаходженням предмета іпотеки повідомлення про проведення таких торгів з реалізації предмета іпотеки та письмове сповіщення, у тому числі іпотекодавця, про день, час і місце проведення прилюдних торгів та про початкову ціну реалізації майна закріплено у пункті 2 розділу VII Порядку реалізації арештованого майна. Проте ДП «Сетам» не здійснило публікацію оголошення про реалізацію спірної квартири в місцевих друкованих засобах масової інформації.

Місцевий суд вважав, що наведені порушення проведення електронних торгів призвели до порушення прав позивача як боржника, адже її інтерес полягає в продажу майна за якомога вищою ціною з метою погашення заборгованості, а порушення порядку розміщення інформаційного повідомлення про торги в засобах масової інформації зменшило можливість участі в торгах потенційних покупців, що вплинуло на формування ціни реалізації.

Також суд першої інстанції зазначив, що оскільки звіт про оцінку майна проведено Товариством з обмеженою відповідальністю «АН Константа-Груп» (далі - ТОВ «АН Константа-Груп») станом на 22 липня 2020 року, тому реалізація іпотечного майна на електронних торгах 12 лютого 2021 року відбулась за недійсним звітом.

У зв`язку з цим виснував, що сам собою факт неналежного повідомлення боржника про проведення прилюдних торгів чи втрата чинності звітом про оцінку майна не можуть бути підставою для визнання таких торгів недійсними.

Водночас суд першої інстанції зазначив, що Баришівський районний суд Київської області рішенням від 13 січня 2022 року у справі № 355/555/21 визнав таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 23 листопада 2017 року, зареєстрований в реєстрі за № 12306, вчинений приватним нотаріусом Чернігівського МНО Завалієвим А. А., на підставі якого було відкрито виконавче провадження № 59341884 та реалізовано на електронних торгах спірну квартиру.

Отже, підлягають визнанню недійсними електронні торги, проведені на підставі виконавчого напису нотаріуса, який надалі визнаний таким, що не підлягає виконанню, оскільки зі скасуванням виконавчого напису втрачаються ті правові наслідки, які були передбачені ним.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 , Баришівський ВДВС та АТ КБ «ПриватБанк» оскаржили його в апеляційному порядку.

Баришівський ВДВС в апеляційній скарзі зазначав, що дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення електронних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними; строк чинності звіту про оцінку майна боржника закінчився вже після передачі майна на реалізацію; сам собою факт недотримання вимог щодо строків опублікування оголошення про проведення прилюдних торгів не може бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.

АТ КБ «Приватбанк» у апеляційній скарзі посилалося на те, що позивач не оскаржила дії державного виконавця щодо отримання та подання документів для проведення електронних торгів у межах виконавчого провадження; на організатора торгів не покладається обов`язок письмово повідомляти боржника у виконавчому провадженні про призначення торгів, а також пересвідчуватися в отриманні таких повідомлень боржником, оскільки таке повідомлення здійснюється через вебсайт організатора торгів. Також зазначало, що на час реалізації майна на електронних торгах виконавчий напис був чинним.

ОСОБА_2 у апеляційній скарзі посилався на те, що примусова реалізація спірної квартири відбулася у зведеному виконавчому провадженні, до складу якого, окрім виконавчого провадження з виконання виконавчого напису, який визнано таким, що не підлягає виконанню, входило також інше виконавче провадження з виконання виконавчого листа від 29 січня 2013 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» боргу у розмірі 439 634,12 грн. Зазначав, що доводи позивача про необізнаність зі звітом про оцінку майна та про реалізацію належного їй майна на електронних торгах спростовуються матеріалами справи.

Київський апеляційний суд постановою від 20 грудня 2023 року апеляційні скарги ОСОБА_2 , Баришівського ВДВС та АТ КБ «ПриватБанк» залишив без задоволення.

Рішення Баришівського районного суду Київської області від 26 квітня 2023 року залишив без змін.

Апеляційний суд погодився з судом першої інстанції про те, що оскільки прилюдні торги проведені на підставі виконавчого документа, який не підлягав виконанню з моменту його вчинення, тому процедуру реалізації належного позивачу іпотечного майна у примусовому порядку не можна вважати такою, що відповідає вимогам закону, оскільки зі скасуванням виконавчого напису втрачаються ті правові наслідки, які з нього випливають.

Апеляційний суд відхилив доводи апеляційних скарг про те, що дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення електронних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними, оскільки підставою для задоволення позовних вимог є відсутність виконавчого документа, який не підлягав виконанню з моменту його вчинення.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У лютому 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Тараненко Я. Ю., на рішення Баришівського районного суду Київської області від 26 квітня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 грудня 2023 року, у якій заявник просить рішення судів скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

У касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме, що апеляційний суд не врахував висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 06 липня 2016 року у справі № 6-3174цс15, від 22 лютого 2017 року у справі № 6-2677цс16, постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 678/301/12 (провадження № 14-624цс18).

ОСОБА_2 зазначає, що поза увагою судів залишилось те, що виконавчий документ, який було визнано таким, що не підлягає виконанню, у зведеному виконавчому провадженні є не єдиним виконавчим документом, на підставі якого відбулась реалізація спірної квартири.

Зазначає, що позивач була повідомлена про вчинення усіх виконавчих дій під час примусового виконання виконавчого листа від 23 листопада 2017 року, реалізація майна відбулася на підставі звіту про оцінку майна, який був чинним, порушення правил проведення торгів не допущено, ОСОБА_1 дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення електронних торгів, не оскаржувала.

Також посилається на те, що втручання держави у мирне володіння майном ОСОБА_2 є незаконним, що є порушенням статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Рух справи у суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 22 лютого 2024 року відкрив касаційне провадження у справі, витребував матеріали справи з суду першої інстанції.

У березні 2024 року матеріали цивільної справи передано до Верховного Суду.

Верховний Суд ухвалою від 13 лютого 2025 року справу призначив до судового розгляду колегією в складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 09 вересня 2008 року на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_1 набула у власність квартиру АДРЕСА_1 , вартістю 355 000 грн. Договір купівлі-продажу посвідчений державним нотаріусом Баришівського РНО Малиновською Н. В., зареєстрований у реєстрі 09 вересня 2008 року за № 1-4973.

12 вересня 2008 року між Закритим акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» в особі філії «Київське головне регіональне управління «Закритого акціонерного товариства» Комерційного банку «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № K3YWGK15006820 про надання споживчого кредиту, за умовами якого ОСОБА_1 отримала кредит у сумі 270 099 грн із цільовим призначенням для придбання нерухомості, з кінцевим строком повернення до 12 вересня 2028 року.

У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 12 вересня 2008 року сторони уклали договір іпотеки № K3YWGK15006820, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передала в іпотеку належну їй на праві власності однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Згідно з пунктом 11 договору іпотеки вартість предмета іпотеки за згодою сторін становить 355 000 грн.

Баришівський районний суд Київської області рішенням від 15 липня 2009 року, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 16 жовтня 2009 року, у задоволенні позову Закритого акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» в особі філії «Київське головне регіональне управління «Закритого акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на квартиру та виселення відмовив.

Баришівський районний суд Київської області рішенням від 22 грудня 2011 року закрив провадження у справі за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на квартиру з тих підстав, що набрало законної сили рішення суду, ухвалене щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Баришівський районний суд Київської області рішенням від 14 листопада 2012 року у справі № 1001/883/2012 позов АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором від 12 вересня 2008 року задовольнив частково. Стягнув 485 825,12 грн боргу, з яких 227 255,76 грн - заборгованість за тілом кредиту, 178 666,62 грн - заборгованість за процентами, 33 711,74 грн - заборгованість з комісії, 46 191 грн - пеня. Рішення суду в апеляційному порядку не оскаржувалось.

23 листопада 2017 року приватний нотаріус Чернігівського МНО Завалієв А. А. вчинив виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 12306, про стягнення в безспірному порядку з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк», що є правонаступником Закритого акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк», заборгованості за кредитним договором від 12 вересня 2008 року № K3YWGK15006820 станом на 20 червня 2017 року у сумі 2 264 802,55 грн.

14 червня 2019 року постановами Баришівського ВДВС відкрито виконавче провадження № 59341884 з примусового виконання виконавчого напису від 23 листопада 2017 року, зареєстрованого у реєстрі за № 12306, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості у розмірі 2 261 802,55 грн, накладено арешт на рухоме та нерухоме майно боржника.

08 липня 2020 року постановою Баришівського ВДВС у виконавчому провадженні № 59341884 описано та накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1

14 липня 2020 року постановою Баришівського ВДВС у виконавчому провадженні № 59341884 призначено суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання ТОВ «АН Константа-Груп».

Відповідно до звіту про оцінку майна від 22 липня 2020 року № KG22072020-1, складеного ТОВ «АН Константа-Груп», ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 , становить 251 500 грн.

12 жовтня 2020 року Баришівський ВДВС надіслав ДП «Сетам» заявку на реалізацію арештованого майна у виконавчому провадженні № 59341884.

12 лютого 2021 року ДП «Сетам» провело електронні торги з продажу іпотечного майна, квартири АДРЕСА_2 , яка належала на праві власності ОСОБА_1 .

Відповідно до протоколу проведення електронних торгів від 12 лютого 2021 року № 525646 переможцем торгів став ОСОБА_2 , ціна продажу - 176 050 грн.

17 лютого 2021 року Баришівський ВДВС склав акт про реалізацію предмета іпотеки.

23 березня 2021 року приватний нотаріус Баришівського РНО Позднякова Н. М. видала свідоцтво про право власності, відповідно до якого ОСОБА_2 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 , зареєстровано в реєстрі за № 370.

29 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання виконавчого напису від 23 листопада 2017 року, вчиненого приватним нотаріусом Чернігівського МНО Завалієвим А. А., таким, що не підлягає виконанню.

Баришівський районний суд Київської області рішенням від 13 січня 2022 року у справі № 355/555/21 визнав таким, що підлягає виконанню, виконавчий напис від 23 листопада 2017 року, зареєстрований у реєстрі за № 12306, вчинений приватним нотаріусом Чернігівського МНО Завалієвим А. А. Рішення суду в апеляційному порядку не оскаржувалося.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши доводи касаційної скарги з підстав та у межах касаційного оскарження, колегія суддів дійшла висновку, що постанова апеляційного суду зазначеним вимогам закону не відповідає.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини (стаття 10 ЦПК України).

Під час вирішення цивільного спору суд у межах своїх процесуальних повноважень та в межах позовних вимог установлює зміст (правову природу, права та обов`язки) правовідносин сторін, які випливають зі встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець вказує саме на «норму права», що є значно конкретизованим, ніж закон. Більш того, керуючись положеннями ЦПК України, така функціональність суду має імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить своє відображення в судовому рішенні, зокрема в його мотивувальній і резолютивній частинах.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

Тлумачення змісту як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) за своєю суттю є нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, під час тлумачення норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Згідно з частинами першою, другою статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України.

Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що вони не встановлюють порядку та правил проведення прилюдних торгів, а лише закріплюють, як і стаття 650 ЦК України, такий спосіб реалізації майна, як його продаж на прилюдних торгах і відсилають до інших нормативно-правових актів, якими повинен визначатися порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна.

Відповідно до наведених правових норм виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів (у тому числі й оцінку майна), а самі прилюдні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації, з якими виконавча служба укладає відповідний договір.

Згідно з пунктом 1 Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5, в редакції, чинній на час проведення електронних торгів, електронні торги - продаж майна за допомогою функціоналу центральної бази даних системи електронних торгів, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21) дійшла висновку про те, що з огляду на правову природу процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та враховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, проведення процедури прилюдних торгів є правочином.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 367/6231/16-ц (провадження № 14-529цс19) зазначено, що для застосування наслідків недотримання вимог закону під час вирішення спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог законодавства під час проведення електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів. Подібний за змістом висновок також викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 554/154/22 (провадження № 14-24цс24).

Отже, у спірних правовідносинах підлягає встановленню допущення порушень під час вчинення виконавчих дій щодо реалізації нерухомого майна з прилюдних торгів, чи вплинули такі порушення на результати торгів та чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду (боржника).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 обґрунтовувала свої вимоги тим, що Баришівський ВДВС під час виконавчого провадження допустив порушення законодавчих вимог щодо порядку реалізації належного їй нерухомого майна на електронних торгах, чим істотно порушено її права як сторони виконавчого провадження, а саме, що їй не направляли постанову про відкриття виконавчого провадження; не повідомили про проведення опису квартири, при цьому провівши опис квартири без її присутності; не направляли постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності, а також звіт про оцінку вартості нерухомого майна; публікація про реалізацію на електронних торгах не була розміщена в місцевих друкованих засобах масової інформації; звернення стягнення на вказану квартиру відбулось за виконавчим написом, який станом на час розгляду цієї справи визнано таким, що не підлягає виконанню, за рішенням суду, яке набрало законної сили.

З матеріалів справи убачається, що 23 листопада 2017 року приватний нотаріус Чернігівського МНО Завалієв А. А. вчинив виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 12306, про стягнення в безспірному порядку з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк», що є правонаступником Закритого акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк», заборгованості за кредитним договором від 12 вересня 2008 року № K3YWGK15006820 станом на 20 червня 2017 року у сумі 2 264 802,55 грн.

Постановою Баришівського ВДВС від 02 липня 2019 року у зв`язку з перебуванням на виконанні декількох виконавчих документів об`єднано виконавчі провадження № № 59335557, 59335931, 59341884 у зведене виконавче провадження № 59439690.

Постановою Баришівського ВДВС від 24 грудня 2019 року виконавче провадження № 59341884 виведено із зведеного виконавчого провадження.

27 липня 2020 року Баришівський ВДВС повідомив сторін виконавчого провадження АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 про визначення вартості оцінки майна, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, зокрема, боржнику за адресою: АДРЕСА_3 доставлено 30 липня 2020 року, та за адресою: АДРЕСА_4 , доставлено 04 липня 2020 року.

Електронні торги з реалізації іпотечного майна, призначені на 12 листопада 2020 року (початкова ціна продажу - 251 500 грн) та 28 грудня 2020 року (початкова ціна продажу - 201 200 грн) не відбулися.

17 лютого 2021 року Баришівський ВДВС склав акт про реалізацію предмета іпотеки.

07 та 14 квітня 2021 року ОСОБА_1 склала розписки про ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався тим, що ДП «Сетам» не здійснило публікацію оголошення про реалізацію спірної квартири в місцевих друкованих засобах масової інформації, що є порушенням пункту 2 розділу VII Порядку реалізації арештованого майна. Вважав, що наведені порушення проведення електронних торгів призвели до порушення прав позивача як боржника, адже її інтерес полягає в продажу майна за якомога вищою ціною з метою погашення заборгованості, а порушення порядку розміщення інформаційного повідомлення про торги в засобах масової інформації зменшило можливість участі в торгах потенційних покупців, що вплинуло на формування ціни реалізації.

Також місцевий суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання недійсними електронних торгів, оскільки виконавчий напис від 23 листопада 2017 року, зареєстрований у реєстрі № 12306, вчинений приватним нотаріусом Чернігівського МНО Завалієвим А. А., під час примусового виконання якого у виконавчому провадженні № 59341884 було реалізовано спірну квартиру на електронних торгах, визнано таким, що не підлягає виконанню, рішенням Баришівського районного суду Київської області від 13 січня 2022 року у справі № 355/555/21. Вважав, що зі скасуванням виконавчого напису втрачаються ті правові наслідки, які були передбачені ним.

Місцевий суд відхилив доводи позивача про її неповідомлення про призначені торги, зазначивши, що виконавче провадження триває із 2019 року, матеріали справи містять направлення таких повідомлень державним виконавцем ОСОБА_1 Крім того, боржник у виконавчому провадженні не був позбавлений можливості дізнатися про дату проведення електронних торгів із загальнодоступного вебсайту щодо реалізації майна. У зв`язку з цим виснував, що сам собою факт неналежного повідомлення боржника про проведення прилюдних торгів чи втрата чинності звітом про оцінку майна не можуть бути підставою для визнання таких торгів недійсними.

Рішення Баришівського районного суду Київської області від 26 квітня 2023 року залишив без змін.

Суд апеляційної інстанції у своїх висновках обмежився лише посиланням на рішення суду, яким визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, як на беззаперечну підставу задоволення позову, водночас інших доводів апеляційної скарги не перевірив і не зазначив мотивів їх відхилення.

Щодо визнання недійсними електронних торгів, проведених на підставі виконавчого документа, який визнано таким, що не підлягає виконанню

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 03 червня 2024 року у справі № 587/2230/21 (провадження № 61-5981сво23) сформулював такі правові висновки.

Наявність підстав для визнання недійсними торгів має встановлюватися судом саме на момент їх проведення. Рішення суду про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не має зворотної дії в часі і не може породжувати правові наслідки, в тому числі й щодо недійсності торгів, або впливати на інші юридичні факти, що настали до набрання законної сили рішенням суду про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

За своєю суттю публічні торги мають бути найбезпечнішою підставою набуття майна, оскільки публічна процедура реалізації майна має гарантувати невідворотність результатів торгів та «юридичне очищення» майна, набутого у такий спосіб. Очевидно, що використання як підстави для оспорення торгів визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суттєво підриває стабільність обороту та характеристику власне торгів як найбезпечнішої підстави набуття майна, за умови, що такої підстави недійсності не існувало в момент проведення публічних торгів.

Оцінці підлягають інші обставини справи, які можуть свідчити про порушення правил проведення торгів.

Суди установили, що спірні електронні торги з реалізації належного позивачу майна відбулися 12 лютого 2021 року. Відповідно до протоколу проведення електронних торгів № 525646 переможцем торгів став ОСОБА_2

Баришівський районний суд Київської області рішенням від 13 січня 2022 року у справі № 355/555/21 визнав таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 23 листопада 2017 року, зареєстрований у реєстрі за № 12306, вчинений приватним нотаріусом Чернігівського МНО Завалієвим А. А.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини перша та друга статті 273 ЦПК України).

Рішення Баришівського районного суду Київської області від 13 січня 2022 року у апеляційному порядку не оскаржувалося, набрало законної сили 13 лютого 2022 року.

Отже, ураховуючи фактичні обставини, які склалися у цій справі, з позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, ОСОБА_1 звернулася 29 квітня 2021 року, рішення суду про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, ухвалено 13 січня 2022 року, набрало законної сили 13 лютого 2022 року, а електронні торги з реалізації належного позивачу нерухомого майна проведені 12 лютого 2021 року, тобто на час проведення електронних торгів виконавчий напис нотаріуса був чинним.

Згідно з частиною третьою статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

З огляду на необхідність врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду від 03 червня 2024 року у справі № 587/2230/21 (провадження № 61-5981сво23), тобто в судовому рішенні Верховного Суду, ухваленому після подання касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про вихід за межі доводів касаційної скарги ОСОБА_2 на підставі частини третьої статті 400 ЦПК України.

За таких обставин висновок апеляційного суду про те, що рішення суду про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, може породжувати правові наслідки щодо недійсності торгів, які відбулися до набрання таким рішенням законної сили, є помилковим.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з мотивувальної частини із зазначенням, зокрема, мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

Касаційний суд зауважує, що законодавець імперативно визначив необхідність здійснювати відхилення доводу (аргументу) апеляційної скарги чи відзиву, з яким апеляційний суд не погоджується. При цьому не має значення, чи стосується такий довід (аргумент) судового рішення по суті, чи тільки процесуального питання (постанова Верховного Суду від 10 січня 2024 року в справі № 501/1672/22, постанова Верховного Суду від 17 січня 2024 року в справі № 441/1159/21).

ОСОБА_2 у апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції посилався на те, що примусова реалізація спірної квартири відбулася у зведеному виконавчому провадженні, до складу якого, крім виконавчого провадження з виконання виконавчого напису, який визнано таким, що не підлягає виконанню, входило також інше виконавче провадження з виконання виконавчого листа від 29 січня 2013 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» боргу у розмірі 439 634,12 грн.

Зазначав, що позивач була повідомлена про вчинення усіх виконавчих дій під час примусового виконання виконавчого листа від 23 листопада 2017 року, реалізація майна відбулася на підставі звіту про оцінку майна, який був чинним, порушення правил проведення торгів не допущено, ОСОБА_1 дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення електронних торгів, не оскаржувала.

Також посилався на те, що втручання держави у мирне володіння майном ОСОБА_2 є незаконним, що є порушенням статті 1 Першого Протоколу до Конвенції.

Всупереч вимогам частини першої статті 382 ЦПК України апеляційний суд не надав жодної оцінки вказаним доводам відповідача ОСОБА_2 , зазначивши лише, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, оскільки фундаментальною підставою для задоволення позовних вимог є відсутність виконавчого документа, який не підлягав виконанню з моменту його вчинення.

Верховний Суд вважає, що такі висновки апеляційного суду зроблено передчасно за невстановлених у повному обсязі фактичних обставин справи та недослідження усіх доказів, поданих на підтвердження або спростування вказаних відповідачем обставин.

Належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування - це процесуальний обов`язок суду.

Колегія суддів зауважує, що у спорах про оспорювання торгів визначальним є наявність таких порушень, які б могли вплинути на їх результат і призвести до порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює. Доведення такого порушення прав покладається на особу, яка оспорює торги.

Суд першої інстанції не встановив, які саме права й законні інтереси боржника порушено його неналежним повідомленням про проведення торгів та як це вплинуло на їх результати. Адже для визнання судом торгів недійсними обов`язковим є встановлення сукупності таких обставин, як: порушення правил проведення електронних торгів, їх вплив на результати торгів, а також порушення (невизнання або оспорювання) суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду з відповідним позовом.

Враховуючи підставу позову ОСОБА_1 , апеляційний суд мав надати оцінку тому, як саме неповідомлення про день та час проведення електронних торгів, а також ненадсилання протоколу порушило її права та інтереси та як це вплинуло на результати торгів, що є найважливішим.

Суд апеляційної інстанції не усунув порушень, допущених місцевим судом під час розгляду справи, та не встановив фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, у зв`язку з чим дійшов передчасного висновку про залишення без змін рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 (пункт 104), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункт 9.66), від 04 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункт 35), про те, що публічні торги з продажу майна, що є правочином, підлягають оскарженню за певних умов, зокрема, у разі ефективності такого способу захисту для позивача, проте не протокол як документ, який засвідчує вчинення цього правочину. Вимоги про визнання недійсними протоколу публічних торгів є неналежним і неефективним способом захисту. Такий самий підхід слід застосовувати і щодо оскарження іншого документа - акта про проведені електронні торги.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи наведені у касаційній скарзі доводи про порушення апеляційним судом норм процесуального права, які частково підтвердилися, а також наявність підстав для виходу за межі доводів касаційної скарги з метою врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду від 03 червня 2024 року у справі № 587/2230/21 (провадження № 61-5981сво23), яка прийнята після подання касаційної скарги, відповідно до статті 411 ЦПК України постанова апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до апеляційного суду.

Щодо судових витрат

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141 142 ЦПК України.

У частинах першій, тринадцятій статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже, розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат (висновок у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц).

Керуючись статтями 400 409 411 416 419 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Тараненко Ярослав Юрійович, задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 20 грудня 2023 року скасувати, справу направити на новий розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова касаційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська

Судді В. М. Ігнатенко

І. В. Литвиненко

В. В. Сердюк

О. М. Ситнік

Популярні новини