ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 201/658/16-ц

провадження № 61-40389св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - судді Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Приватне акціонерне товариство «Науково-виробниче об`єднання «Созидатель»,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 жовтня 2017 року, ухвалене у складі судді Ткаченко Н. В., та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 травня 2018 року, прийняту колегією у складі суддів: Ткаченко І. Ю., Каратаєвої Л. О., Пищиди М. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2016 року ОСОБА_1 звернулася з позовом, уточненим у березні 2017 року, до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Приватне акціонерне товариство «Науково-виробниче об`єднання «Созидатель» (далі - ПрАТ «НВО «Созидатель»), про відшкодування майнової та моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначила, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 , а відповідачу належить квартира НОМЕР_1 у цьому будинку, розташована поверхом вище.

10, 13 та 14 січня 2016 року її квартиру тричі залито у зв`язку з пошкодженням труб системи опалення у квартирі ОСОБА_2 .

Після першого залиття відповідач відмовився впустити до своєї квартири представників аварійної служби і, незважаючи на виклик працівників поліції, надав доступ до квартири лише 12 січня 2016 року. Наступні залиття відбулися через неналежну організацію ним ремонтних робіт системи опалення.

ОСОБА_1 вказує, що у зв`язку з залиттям її квартира зазнала пошкоджень та потребує відновлювального ремонту, вартість якого згідно з висновком експертного будівельно-технічного дослідження від 11 лютого 2016 року становить 513 856 гривень.

Крім того, неодноразове залиття квартири протягом одного тижня завдало їй моральних страждань, вона постійно перебувала у стресовому стані і переживала через небажання ОСОБА_2 обговорити та вирішити спірні питання у добровільному порядку, що є підставою для відшкодування моральної шкоди, яку оцінює у 50 000 гривень.

За таких обставин просила стягнути з відповідача 513 856 гривень у відшкодування майнової шкоди та 50 000 гривень - у відшкодування моральної.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 жовтня 2017 року позов задоволено частково.

Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду, завдану залиттям квартири, у розмірі 306 827,93 гривень та 10 000 гривень - у відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 6 158,68 гривень.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з доведеності вини ОСОБА_2 у залитті квартири ОСОБА_1 , що є підставою для покладення на нього відповідальності за завдану їй майнову шкоду, яку суд визначив з висновку судової будівельно-технічної експертизи від 8 липня 2016 року. За встановлених обставин та врахувавши вимушені зміни у житті позивача через пошкодження її майна і необхідність проведення ремонтних робіт, суд стягнув у відшкодування моральної шкоди 10 000 гривень, визначивши цю суму із засад розумності і справедливості.

Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 жовтня 2017 року - без змін.

Відхиляючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції погодився із висновками про доведеність вини відповідача у неодноразових залиттях квартири позивача та стягнення з нього майнової шкоди у сумі 306 827,93 гривень і моральної - у сумі 10 000 гривень, оскільки вважав, що до таких висновків суд першої інстанції дійшов на підставі всебічного і повного з`ясування обставин справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У квітні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 жовтня 2017 року та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 травня 2018 року скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої і апеляційної інстанцій ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.

Заявник зазначає, що його вина у залитті квартири позивача не доведена, так як при будівництві будинку система опалення змонтована з порушеннями вимог Державних будівельних норм. Крім того, обслуговуюча будинок організація - ПрАТ «НВО «Созидатель», з якою у нього укладено договір про надання послуг з утримання будинку, неналежно здійснювала контроль за технічним станом інженерного обладнання у квартирі.

Вказує, що акти, у яких зафіксовано причини та наслідки залиття, складені не у день залиття, без його участі та не відповідають формі акта про залиття, яка передбачена Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, тому ці акти не є належними та допустимими доказами.

Заявник вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій щодо покладення в основу судових рішень висновку судової будівельно-технічної експертизи від 8 липня 2016 року, згідно з яким розмір майнової шкоди складає 306 827,93 гривень, так як у цьому висновку вказані ремонті роботи у приміщеннях, які не були залиті, а також зазначено про повну заміну підлоги, розеток, дверей, шпалер, вимикачів, стелі, незважаючи на локальний характер залиття.

На думку заявника, ОСОБА_1 не довела завдання їй моральної шкоди та її розмір, тому суди безпідставно стягнути з нього 10 000 гривень у її відшкодування.

Вказує, що суди попередніх інстанцій безпідставно відмовили йому у призначенні судової будівельно-технічної експертизи з метою з`ясування причини залиття, а саме перевірки впливу на надійність та працездатність системи опалення місця розташування труб (у зовнішній огороджувальній конструкції поза утеплювачем приміщення), а також додаткової та повторної експертизи з питань розміру майнової шкоди, чим обмежили у реалізації процесуальних прав.

Позиція інших учасників справи

У вересні 2018 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, у якому послалася на безпідставність її доводів. Вказала, що доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що не відноситься до повноважень касаційного суду під час касаційного перегляду справи. Причиною замерзання труб системи опалення стало не їх розміщення, як наполягає відповідач, а аварійна зупинка роботи опалювального котла, не відремонтованого вчасно відповідачем.

У жовтні 2018 року ПрАТ «НВО «Созидатель» подало відзив на касаційну скаргу, у якому послалося на безпідставність її доводів. Вказало, що додатком № 1 до укладеного із ОСОБА_2 договору про надання послуг з утримання житлового будинку, споруд та прибудинкової території від 1 жовтня 2006 року визначено перелік послуг, які надаються товариством як обслуговуючою організацією, і обслуговування опалювального котла у квартирі та внутрішніх опалювальних мереж до таких послуг не віднесено. Також зазначило, що закінчений будівництвом будинок пройшов держану експертизу і прийнятий в експлуатацію, що свідчить про відповідність розташування внутрішніх інженерних мереж вимогам Державних будівельних норм.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі і зупинено виконання рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 жовтня 2017 року до закінчення його перегляду у касаційному порядку.

Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 є власником квартири НОМЕР_1 у цьому будинку, яка розташована поверхом вище.

У ніч з 9 на 10 січня 2016 року відбулося залиття квартири АДРЕСА_3 , яке продовжувалося протягом всього дня 10 січня 2016 року.

13 січня 2016 року і 14 січня 2016 року знову відбулося залиття квартири АДРЕСА_1 .

Оцінивши акти про залиття від 10, 12, 13, 14 та 18 січня 2016 року, складені працівниками управляючої компанії ПрАТ «НВО «Созидатель», суди встановили, що при першому залитті власник квартири НОМЕР_1 доступу до неї не надав, незважаючи на виклик працівників правоохоронних органів. 13 січня 2016 року відбулося обстеження квартири НОМЕР_1 та встановлено, що причиною першого залиття стали прориви труб системи опалення. Повторні залиття відбулися через неналежне проведення працівниками Приватного підприємства «ФЄВ» (далі - ПП «ФЄВ») ремонту труб системи опалення, у зв`язку з невиявленням усіх проривів.

Дані обставини судам попередніх інстанцій також підтвердили свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , які пояснили, що залиття квартири НОМЕР_2 відбулося через прорив труб опалення в розташованій поверхом вище квартирі НОМЕР_1 . Також ці обставини підтверджені переглянутим судом першої інстанції відеозаписом залиття квартири ОСОБА_1 від 14 січня 2016 року.

ОСОБА_2 набув квартиру НОМЕР_1 у власність у 2005 році.

Він без жодних зауважень прийняв її після закінчення будівництва житлового будинку, про що свідчить акт приймання-передачі від 8 лютого 2005 року.

Проект будівництва цього будинку своєчасно пройшов державну експертизу, у тому числі і системи опалення, вентиляції та кондиціювання у будинку. Після закінчення будівництва його здано в експлуатацію, ніяких порушень будівельних норм та стандартів СНіП, відхилень від проекту виявлено не було, що підтверджується комплексним висновком за проектом житлового будинку від 29 травня 2003 року та актом державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію житлового будинку від 20 грудня 2004 року.

1 жовтня 2006 року ПрАТ «НВО «Созидатель» і ОСОБА_2 уклали договір про надання послуг з утримання житлового будинку, споруд та прибудинкової території, згідно з яким споживач зобов`язався дотримуватися вимог Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року № 572; вчасно інформувати виконавця про виявлені несправності елементів приміщення, а також будинку; дотримуватися правил пожежної, газової, електробезпеки, санітарних норм та інших нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг; забезпечувати доступ виконавцю до мережі, арматури, розподільної системи для проведення робіт з ремонту, заміни і профілактики.

З пояснень свідка ОСОБА_8 суди встановили, що до 6 січня 2016 року жодних проблем у роботі системи опалення не виникало. 6 січня 2016 року опалювальний котел в аварійному режимі припинив роботу. Вона і ОСОБА_2 в телефонному режимі звернулися до ПП «ФЄВ», яке виконує роботи з ремонту газоопалювальної техніки, однак у зв`язку з різдвяними святами останні не працювали. ПрАТ «НВО «Созидатель» про виниклі несправності вони не повідомляли, за допомогою до них не зверталися і воду з опалювальної системи не зливали.

Оцінивши пояснення спеціалістів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , суди встановили, що розташування труб системи опалення, на думку спеціалістів, могло призвести до замерзання води у них при непрацюючому опалювальному котлі. При належній роботі опалювального котла замерзання не відбулося б; при зупинці роботи котла з метою убезпечення інженерних систем необхідно зливати воду з системи опалення.

Також суди встановили, що власник квартири НОМЕР_1 щорічне сервісне обслуговування опалювального котла та профілактику роботи системи опалення не здійснював.

Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 8 липня 2016 року № 2041-16, складеним Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз, вартість ремонтно-відновлювальних робіт у квартирі АДРЕСА_1 , які необхідно здійснити у зв`язку з її пошкодженням через залиття 10, 13 і 14 січня 2016 року, складає 306 827,93 гривень без урахування робіт із заміни електропроводки. Відповідні роботи експерт не врахував у зв`язку з відсутністю в Дніпропетровському науково-дослідному інституті судових експертиз фахівців із даної галузі знань.

Оцінивши вказаний висновок і зміст актів про залиття від 10, 12, 13, 14 та 18 січня 2016 року, суди встановили, що в частині визначення приміщень, які пошкоджені через залиття та потребують ремонту, вони здебільшого узгоджуються між собою. Крім того, в процесі експертного дослідження, яке проводилось методом візуального та інженерно-технічного обстеження квартири НОМЕР_2 , виявлено пошкодження оздоблювальних матеріалів у приміщенні 1 (коридор площею 21,2 кв.м), приміщенні 2 (кухня площею 13,7 кв.м), приміщенні 3 (житлова кімната площею 20,9 кв.м), приміщенні 4 (житлова кімната площею 16,0 кв.м), приміщенні 5 (ванна кімната площею 5,9 кв.м), приміщенні 6 (санвузол площею 3,2 кв.м), приміщенні 7 (житлова кімната площею 20,2 кв.м) у вигляді тріщин, розривів шпалер, деформації, жовто-рудих потьоків, які свідчать про те, що причиною їх виникнення є пошкодження водою - залиття.

Факт пошкоджень у зазначених приміщеннях додатково підтверджується висновком експертного будівельно-технічного дослідження судового експерта Чащина Д. Ю. № 42 від 11 лютого 2016 року, який свідчить, що за спливом місяця після залиття зберігається значне перевищення нормативної вологості приміщень, тобто залиття було масштабним. Також цим експертом встановлено пошкодження електромережі у квартирі.

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» № 460-IX від 15 січня 2020 року касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги).

Згідно зі статтею 319 ЦК України власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 322 ЦК України).

Відповідно до статті 151 ЖК Української РСР громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов`язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку прибудинкову територію. Безгосподарне утримання громадянином належного йому будинку (квартири) тягне за собою наслідки, передбачені Цивільним кодексом України.

Статтею 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», чинного на час виникнення спірних правовідносин, покладено на споживача обов`язки щодо своєчасного вжиття заходів з усунення виявлених неполадок, пов`язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з власної вини; своєчасного проведення підготовки помешкання та його технічного обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період; допущення у приміщення квартири представників виконавця/виробника для ліквідації аварій, усунення неполадок санітарно-технічного та інженерного обладнання, його встановлення і заміни, проведення технічних і профілактичних оглядів та перевірки показників засобів обліку.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що власник квартири зобов`язаний утримувати дане майно, у тому числі інженерно-технічне обладнання, у належному стані і своєчасно усувати недоліки у його роботі. Майнова шкода, завдана іншим особам у зв`язку з невиконанням таких обов`язків, підлягає відшкодуванню власником.

Відповідальність за завдану шкоду настає за наявності таких підстав як наявність шкоди, протиправна поведінка заподіювача шкоди, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача і вина останнього.

З урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (стаття 1192 ЦК України).

Суди попередніх інстанцій оцінили подані сторонами докази і встановили, що залиття квартири ОСОБА_1 10, 13 та 14 січня 2016 року відбулося з вини відповідача, який своєчасно не налагодив роботу аварійно зупиненого опалювального котла, що призвело до розривів труб у системі опалення, а також не забезпечив доступ представникам обслуговуючої організації до квартири для усунення причин аварії та не організував належний ремонт системи опалення.

Встановивши такі обставини, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що майнова шкода, завдана квартирі позивача через залиття, піддягає відшкодуванню ОСОБА_2 у розмірі, визначеному за результатами судової будівельно-технічної експертизи.

Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з частинами першою, другою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Оскільки квартира позивача пошкоджена з вини відповідача, який після першого залиття ухилився від належного усунення причин і наслідків аварії та допустив два повторних залиття, у добровільному порядку вирішити питання відшкодування шкоди відмовився та від її відшкодування ухиляється, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди, розмір якої визначено судом першої інстанції з додержанням засад розумності і справедливості.

Доводи заявника про те, що його вина у залитті квартири недоведена, так як при будівництві будинку система опалення змонтована з порушеннями вимог Державних будівельних норм, касаційний суд відхиляє.

Судами попередніх інстанцій з поданих сторонами доказів встановлено, що після закінчення будівництва будинку по АДРЕСА_5 у 2005 році державна технічна комісія прийшла до висновку по відповідність будівництва Державним будівельним нормам і готовність його до введення в експлуатацію, про що складений відповідний акт.

У період проживання відповідача у квартирі НОМЕР_1 до 2016 року жодних недоліків у роботі системи опалення ним не виявлено, незважаючи на місце розташування труб. Судами також встановлено, що причиною розрива труб стало замерзання у них води, що відбулося через аварійну зупинку опалювального котла і невжиття відповідачем своєчасних заходів із відновлення його роботи або злиття води із системи опалення.

За встановлених обставин доводи заявника про те, що причиною розрива труб системи опалення і, як наслідок, залиття квартири НОМЕР_2 , є їх неправильне розміщення при будівництві, касаційний суд вважає помилковими.

Твердження заявника про те, що обслуговуюча будинок організація - ПрАТ «НВО «Созидатель», з якою у нього укладено договір про надання послуг з утримання будинку, неналежно здійснювала контроль за технічним станом інженерного обладнання у квартирі, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позову.

Так, згідно з додатком № 1 до договору про надання послуг з утримання житлового будинку, споруд та прибудинкової території від 1 жовтня 2006 року, укладеного між ОСОБА_2 і ПрАТ «НВО «Созидатель», на товариство не покладено обов`язок із обслуговування опалювального котла та внутрішніх опалювальних мереж у квартирі заявника.

Не покладені такі обов`язки на обслуговуючу організацію і положеннями Закону України «Про житлово-комунальні послуги», чинного на час виникнення спірних правовідносин, та Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76.

Натомість заявник згідно з договором про надання послуг з утримання житлового будинку, споруд та прибудинкової території зобов`язаний вчасно інформувати виконавця про виявлені несправності елементів приміщення (пункт 2.2.2), а також забезпечувати виконавцю доступ до мережі, арматури, розподільної системи для проведення робіт з їх ремонту, заміни, профілактики (пункт 2.2.6).

Проте судами встановлено, що у порушення вказаних положень заявник про аварійне відключення опалювального котла ПрАТ «НВО «Созидатель» не повідомив, щодо злиття води із системи опалення і перевірки її працездатності не звертався, після першого залиття представників товариства до квартири для виявлення причин залиття і усунення наслідків не допустив.

За таких обставин твердження заявника про вину ПрАТ «НВО «Созидатель» у залитті квартири позивача є безпідставними.

Посилання заявника на те, що акти, у яких зафіксовано причини та наслідки залиття, складені не у день залиття, без його участі та не відповідають формі акта про залиття, яка передбачена Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, тому не є належними та допустимими доказами, касаційний суд відхиляє.

Так, згідно з вказаними Правилами акт складається комісією за участю представників організації, яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, та організації, яка обслуговує внутрішньобудинкові системи опалення, водопостачання та водовідведення, представника будинку або будинкового комітету і затверджується начальником організації, яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Присутність зацікавлених осіб як від потерпілої, так і від винної сторін є обов`язковою.

В акті повинно бути відображено: дата його складання; прізвища, ініціали та займані посади членів комісії; прізвище, ім`я, по батькові власника квартири, що зазнала шкоди; прізвище, ім`я, по батькові власника квартири, з вини якого сталося залиття; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода, обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей; висновок комісії щодо встановлення вини особи, яка вчинила залиття. Акт обов`язково має бути підписаний всіма членами комісії. Відмова від підпису складеного акта присутніми особами від потерпілої сторони та з боку винної не впливає на його чинність і у такому випадку в акті має бути зазначено, що такі особи (прізвище ім`я по батькові) підписувати складений акт відмовилися з тих чи інших причин.

Заявник не обґрунтував, у чому саме полягає невідповідність актів про залиття від 10, 12, 13, 14 та 18 січня 2016 року вимогам Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76.

У даних актах зазначена дата їх складення; обов`язкового складення актів безпосередньо у момент залиття Правила не вимагають. Акти від 10 та 12 січня 2016 року складені за відсутності заявника з тих причин, що він відмовився надати доступ до своєї квартири і прийняти участь у обстеженні. Акти від 13 та 14 січня 2016 року заявник відмовився підписати, про що зроблено відповідну відмітку. Зазначення у актах про те, що вони погоджені директором УК «Созидатель», а не ПрАТ «НВО «Созидатель», не свідчать про їх погодження неповноважною особою, так як на цих актах проставлено відтиск печатки ПрАТ «НВО «Созидатель», а застосування абревіатури УК розуміється як управляюча компанія, статус якої має вказане товариство.

Будь-яких доказів на спростування зазначених у актах відомостей про події залиття, причини та обсяги пошкоджень заявник не надав. З огляду на викладене його доводи про неналежність і недопустимість вказаних актів та непідтвердження ними його вини у залитті належної позивачу квартири НОМЕР_2 є помилковими.

Не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позову твердження заявника про необґрунтованість і неправильність висновку судової будівельно-технічної експертизи від 8 липня 2016 року, у якому вказані ремонті роботи у приміщеннях, які не були залиті, а також зазначено про повну заміну підлоги, розеток, дверей, шпалер, вимикачів, стелі, незважаючи на локальний характер залиття.

Суди попередніх інстанцій встановили, що квартиру позивача тричі залито з розташованої вище квартири відповідача і залиття мали масштабний характер. Наслідки впливу вологи на оздоблення приміщень, безпосереднє залиття яких не зафіксовано, виявлені у подальшому експертом при візуальному обстеженні квартири НОМЕР_2 . Заявник і його представник були присутніми при обстеженні експертом належної позивачу квартири і про порушення порядку проведення обстеження квартири не заявляли, не погоджуючись із визначеною експертом сумою і проведеними розрахунками.

Фактично доводи касаційної скарги у цій частині зводяться до переоцінки доказів і встановлення на їх підставі нових обставин, що не відноситься до повноважень касаційного суду при касаційному перегляді справи.

Твердження заявника про те, що ОСОБА_1 не довела завдання їй моральної шкоди та її розмір, тому суди безпідставно стягнути з нього 10 000 гривень у її відшкодування, касаційний суд відхиляє, так як неодноразове залиття квартири позивача з вини заявника і недопущення ним до свого житла представників ПрАТ «НВО «Созидатель» для встановлення причин та усунення наслідків аварії достовірно встановлені судами попередніх інстанцій, що свідчить про обґрунтованість доводів позивача про душевні страждання через пошкодження її майна.

Посилання заявника на те, що суди попередніх інстанцій обмежили його у реалізації процесуальних прав і безпідставно відмовили у проведенні судової будівельно-технічної експертизи з метою перевірки впливу на надійність та працездатність системи опалення місця розташування труб (у зовнішній огороджувальній конструкції поза утеплювачем приміщення), а також додаткової та повторної експертизи з питань вартості майнової шкоди, є помилковими.

Статтями 143, 150 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції, встановлювалося, що для з`ясування обставин, які мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі. Якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам). Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Подібні за змістом положення передбачені статтями 103, 113 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час розгляду справи апеляційним судом.

Суд призначає експертизу не за будь-яким клопотанням сторони, а у разі, якщо відповідні обставини, щодо яких заявлено про призначення експертизи, мають значення для справи і для їх з`ясування потребуються спеціальні знання.

Суди першої та апеляційної інстанцій у встановленому цивільним процесуальним законодавством порядку розглянули клопотання заявника щодо призначення експертиз і дійшли висновку про відсутність підстав для їх задоволення, так як у справі достатньо доказів для встановлення причин залиття, вартість відновлювального ремонту визначена експертом відповідно до законодавства і підстав вважати наданий висновок неповним, неясним чи необґрунтованим немає.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України»). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 410 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Щодо поновлення виконання судового рішення

Згідно з частиною третьою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання.

Так як касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, касаційний суд відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України поновлює виконання рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 жовтня 2017 року.

Керуючись статтями 409, 410 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, статтею 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 жовтня 2017 року та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 травня 2018 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 жовтня 2017 року.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: В. О. Кузнєцов В. С. Жданова С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов