Історія справи

Постанова

Іменем України

19 січня 2021 року

м. Київ

справа № 129/599/21

провадження № 61-12856св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач -ОСОБА_1 ,

відповідач - Відділ державної виконавчої служби Гайсинського РУЮ ГУЮ

у Вінницькій області,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Теплицького районного суду Вінницької області від 26 квітня 2021 року

у складі судді Бондарчук О. П. та постанову Вінницького апеляційного суду від 21 липня 2021 року у складі колегії суддів: Рибчинського В. П., Войтка Ю. Б., Голоти Л. О.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог, ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відділу ДВС Гайсинського РУЮ ГУЮ у Вінницькій області (далі - відділ ДВС) про стягнення майнової, матеріальної, моральної шкоди внаслідок грубого порушення Закону України «Про виконавче провадження» та «Про державну виконавчу службу».

Ухвалою Теплицького районного суду Вінницької області від 02 квітня

2021 року позовну заяву було залишено без руху у зв`язку з невідповідністю її форми та змісту вимогам процесуального законодавства.

Залишаючи позов ОСОБА_1 без руху, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем до позовної заяви не надано, зокрема, доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, копії документу, що засвідчує особу позивача (копії паспорта або іншого документу), підтвердження того, що позивачем не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, а також документів на підтвердження тяжкого матеріального становища, з огляду на що ОСОБА_1 просив суд звільнити його від сплати судового збору. Крім того, суд звертав увагу позивача на те, що другий примірник його позовної заяви, який підлягає направленню відповідачу, не придатний для читання.

На виконання вимог ухвали про залишення скарги без руху ОСОБА_1 подано до суду заяву про виправлення недоліків в позовній заяві, до якої долучено копії витягу з кримінального провадження, конверта, паспорта та РНОКПП. ОСОБА_1 зазначено, що його було звільнено від сплати судового збору у інших справах у зв`язку з важким матеріальним становищем, що

є підставою для звільнення його від сплати судового збору і у даній справі.

Ухвалою Теплицького районного суду Вінницької області скаргу від 26 квітня 2021 року, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 21 липня 2021 року, позовну заяву ОСОБА_1 повернуто, оскільки позивач не усунув недоліки в повному обсязі.

Суд зазначив, що позивачем із документів, які б підтверджували завдання йому майнової, матеріальної, моральної шкоди внаслідок грубого порушення Закону України «Про виконавче провадження» та «Про державну виконавчу службу» надано лише копію витягу з кримінального провадження №12015020120000387, позивачем додані до позовної заяви документи лише

в одному екземплярі, позовна заява подана у первісній редакції, її зміст та форма вимогам цивільного процесуального законодавства не відповідають.

Апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції чітко зазначив, які саме недоліки позовної заяви ОСОБА_1 необхідно усунути, проте ОСОБА_1 належним чином зазначені в ухвалі районного суду недоліки не усунув. Його позовна заява не відповідає вимогам статті 177 ЦПК України, зокрема: позивачем не надано документу, що підтверджує сплату судового збору

у встановлених порядку і розмірі або документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, або доказів на підтвердження неспроможності сплати судового збору та його відстрочення. Також у позовній заяві не вказано про те, що позивачем не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав. Подана до суду позовна заява про стягнення майнової, матеріальної, моральної шкоди викладена в довільній формі, без жодного обґрунтування позовних вимог, які ставляться до відповідача та за захистом яких звернувся позивач. Позивачем подано до суду позовну заяву і копії документів до позовної заяви в єдиному екземплярі.

Аргументи учасників справи

У серпні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу,

в якій просить судові рішення скасувати, ухвалити нове, яким передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Зазначає, що він усунув недоліки, зазначені в ухвалі районного суду, тому оскаржені судові рішення є незаконними.

Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду

Ухвалою Верховного Суду від 08 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.

В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини

і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатись до суду («Perez de Rada Cavanilles v. Spain», § 49, ЄСПЛ, від 28 жовтня 1998 року).

Згідно з частиною другою статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом, зокрема, з ініціативи суду.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 147/127/17 (провадження № 61-22215св19) зроблено висновок, що «законодавець не покладає на суд обов`язок продовжити строк на усунення недоліків у разі усунення недоліків апеляційної скарги частково. При цьому вказані процесуальні правові приписи не позбавляють суд права в разі усунення недоліків не в повному обсязі постановити ухвалу, якою продовжити строк для усунення недоліків апеляційної скарги. Подавши заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, ОСОБА_1 не виконала всі вимоги ухвали апеляційного суду та не надала суду належним чином оформленої апеляційної скарги та її копій відповідно до кількості учасників справи, про відновлення якої вона подала заяву, а тому апеляційний суд із урахуванням часткового усунення недоліків мав продовжити ОСОБА_1 відповідний строк, а повернення апеляційної скарги здійснене судом апеляційної інстанції з порушенням норм процесуального права».

У пункті 5 частини третьої статті 2 ЦПК України вказано, що основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина друга, четверта статті 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року в справі

№ 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18), зокрема вказала, що встановлення обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, не вирішив питання продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги враховуючи часткове виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху; не врахував, що встановлення обґрунтованості та доведеності позову

є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

За таких обставин суди зробили передчасний висновок про наявність підстав для визнання неподаною та повернення позовної заяви ОСОБА_1 .

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судове рішення ухвалено без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду скасувати, передати справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження

у справі.

Керуючись статтями 400 402 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Теплицького районного суду Вінницької області від 26 квітня 2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 21 липня 2021 року скасувати.

Справу передати до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції ухвала Теплицького районного суду Вінницької області від 26 квітня 2021 року та постанова Вінницького апеляційного суду від 21 липня 2021 року втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук