Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 22.01.2020 року у справі №761/11592/19

Постанова

Іменем України

18 січня 2021 року

м. Київ

справа № 761/11592/19

провадження № 61-23282св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,

учасники справи:

заявник - Головне управління Державної фіскальної служби у Полтавській області, правонаступником якого є Головне управління Державної податкової служби у Полтавській області,

заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство "Креді Агріколь Банк", фізична особа-підприємець ОСОБА_1,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області на рішення Шевченківського районного суду

м. Києва від 26 серпня 2019 року у складі судді Макаренко І. О. та постанову Київського апеляційного суду від 28 листопада 2019 року у складі колегії суддів:

Мельника Я. С., Іванової І. В., Матвієнко Ю. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2019 року Головне управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (далі - ГУ ДФС у Полтавській області), правонаступником якого є Головне управління Державної податкової служби у Полтавській області (далі - ГУ ДПС у Полтавській області), звернулося до суду із заявою про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариства "Креді Агріколь Банк" (далі - ПАТ "Креді Агріколь Банк"), фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП

ОСОБА_1).

На обгрунтування заяви зазначало, що на обліку в ГУ ДФС у Полтавській області перебуває ФОП ОСОБА_1, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та має рахунки у ПАТ "Креді Агріколь Банк".

На виконання плану - графіку проведення документальних планових перевірок суб'єктів господарювання на 2018 рік, ГУ ДФС у Полтавській області видано наказ від 30 травня 2018 року № 1378 "Про проведення виїзної планової перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування за період 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року", письмове повідомлення про проведення перевірки від 30 травня 2018 року № 410 та направлення на перевірку від 08 червня 2018 року № 2071 та від 11 червня 2018 року № 2083. Копію наказу та письмове повідомлення 31 травня 2018 року було спрямовано за адресою ФОП ОСОБА_1, проте такі нею отримані не були, повернулися без вручення з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Полтавській області Михайликом Г. М. та головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Полтавській області Павелком Д. С., на виконання наказу ГУ ДФС у Полтавській області від 30 травня 2018 року № 1378,11 червня 2018 року здійснено вихід за адресою державної реєстрації ФОП ОСОБА_1 з метою пред'явлення, ознайомлення та вручення зазначеної копії наказу та направлень, що виявилось неможливим у зв'язку з відсутністю ФОП ОСОБА_1 за адресою державної реєстрації, про що складений відповідний акт про неможливість вручення зазначених документів та акт перевірки місцезнаходження. До оперативного управління Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Державної фіскальної служби у Полтавській області направлено запит на встановлення місцезнаходження ФОП

ОСОБА_1, у відповідь на який оперативне управління повідомило, що встановити фактичне місцезнаходження ФОП ОСОБА_1 не убачається можливим. Таким чином, проведення документальної планової перевірки неможливе, а тому рух коштів по розрахункових рахунках товариства надасть змогу встановити фінансові взаємовідносини ФОП ОСОБА_1.

Посилаючись на наведене, з метою здійснення податкового контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період із 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року та іншого законодавства, заявник просив зобов'язати ПАТ "Креді Агріколь Банк" надати інформацію про рух коштів на рахунку ФОП ОСОБА_1 № НОМЕР_1 (українська гривня) за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року із зазначенням дати та суми операцій, призначення платежів, які подавалися до банку.

Короткий зміст ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 26 серпня 2019 року в задоволенні заяви ГУ ДФС у Полтавській області, правонаступником якого є ГУ ДПС у Полтавській області, відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що заявник не навів належного обгрунтування підстав для розкриття банківської таємниці у заявлений період щодо ФОП ОСОБА_1, а також не надав доказів того, що ФОП ОСОБА_1 станом на час подання заяви (березень 2019 року) відсутня за адресою реєстрації, що унеможливило проведення планової перевірки.

Постановою Київського апеляційного суду від 28 листопада 2019 року апеляційну скаргу ГУ ДФС у Полтавській області, правонаступником якого є ГУ ДПС у Полтавській області, залишено без задоволення, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 серпня 2019 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, рішення суду є законним та обгрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги. Перевіряючи законність та обгрунтованість рішення місцевого суду у межах доводів апеляційної скарги, суд зауважив, що ГУ ДФС у Полтавській області належно не обгрунтувало необхідності розкриття інформації, що містить банківську таємницю щодо ФОП ОСОБА_1, не довело існування обставин, за яких перевірка є неможливою або є інша об'єктивна потреба в розкритті такої таємниці, тоді як здійснені представниками ДФС заходи не дають правових підстав для висновку про умисне ухилення ФОП ОСОБА_1 від отримання документів планової перевірки чи про відсутність її за місцем реєстрації.

Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи

У грудні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ГУ ДФС у Полтавській області, правонаступником якого є ГУ ДПС у Полтавській області, у якій заявник просив скасувати рішення Шевченківського районного суду

м. Києва від 26 серпня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду

від 28 листопада 2019 року, і ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга обгрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки доказам, обставинам справи та доводам заявника щодо належного, на його думку, обгрунтування наявності обставин за яких вимагається розкриття інформації, що містить банківську таємницю щодо ФОП ОСОБА_1. Необгрунтованими є посилання судів попередніх інстанцій на те, що документи про проведення планової перевірки направлялися ФОП ОСОБА_1 поштою лише один раз, оскільки повторне направлення таких документів можливе лише у випадку зміни дати початку перевірки. Також помилковими є твердження судів попередніх інстанцій про відсутність доказів неможливості вручення наручно або поштою документів про проведення перевірки будь-якому дорослому члену її сім'ї за адресою реєстрації, оскільки за змістом статті 42 Податкового кодексу України (далі - ПК України) документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). Крім того, апеляційний суд у своїй постанові послався на норми Закону України "Про державну податкову службу в Україні", який 20 листопада 2012 року втратив чинність.

Відзив на касаційну скаргу подано не було.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з місцевого суду.

13 лютого 2020 року справа надійшла на адресу суду касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2020 року залучено до участі у справі ГУ ДПС у Полтавській області як правонаступника ГУ ДФС у Полтавській області.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини 1 статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Вивчивши матеріали справи, доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ГУ ДПС у Полтавській області не підлягає задоволенню з таких підстав.

Частиною 1 статті 293 ЦПК України передбачено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Зокрема, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про розкриття банком інформації, що містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб (пункт 11 частина 2 статті 293 ЦПК України).

Згідно з частиною 1 статті 1076 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) банк гарантує таємницю банківського рахунка, операцій за рахунком і відомостей про клієнта; відомості про операції та рахунки можуть бути надані тільки самим клієнтам або їхнім представникам. Іншим особам, у тому числі органам державної влади, їхнім посадовим і службовим особам, такі відомості можуть бути надані виключно у випадках та в порядку, встановлених Законом про банки і банківську діяльність.

Пунктом 1 частини 2 статті 60 Закону України "Про банки та банківську діяльність" визначено, що банківською таємницею, зокрема, є відомості про стан рахунків клієнтів, у тому числі стан кореспондентських рахунків банків у Національному банку України.

За положеннями статті 62 Закону України "Про банки і банківську діяльність" інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками на письмовий запит або з письмового дозволу відповідної юридичної чи фізичної особи, або за рішенням суду.

Підставою для розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, є необхідність проведення перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів до державного бюджету суб'єктом господарської діяльності.

Неподання у встановлений строк податкової декларації або їх розрахунків, необхідність перевірки достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених ПК України податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства тощо є підставою для ініціювання органами державної податкової служби перевірок, згідно з процедурою, визначеною главою 8 ПК України. У цьому випадку розкриття банківської таємниці можливе в разі доведення органом державної податкової служби обставин, за яких перевірки є неможливими або є інша об'єктивна потреба в розкритті такої таємниці.

Відповідно до вимог пунктів 20.1.4, 20.1.5 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; отримувати безоплатно від платників податків, а також від установ Національного банку України, банків та інших фінансових установ довідки у порядку, встановленому Законом України "Про банки і банківську діяльність" та пунктів 20.1.4, 20.1.5 статті 20 ПК України, довідки та/або копії документів про наявність банківських рахунків, а на підставі рішення суду - інформацію про обсяг та обіг коштів на рахунках.

У статті 75 ПК України зазначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених статті 75 ПК України податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

За змістом статті 348 ЦПК України у заяві про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної особи має бути зазначене обґрунтування необхідності та обставини, за яких вимагається розкрити інформацію, що містить банківську таємницю, щодо особи з посиланням на положення законів, які надають відповідні повноваження, або зазначенням прав та інтересів, які порушено.

Відповідно до частини 2 статті 350 ЦПК України якщо під час судового розгляду буде встановлено, що заявник вимагає розкрити інформацію, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи без підстав і повноважень, визначених законом, суд ухвалює рішення про відмову в задоволенні заяви.

Органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19 Конституції України). У зв'язку із цим у разі, якщо підставою звернення до суду, зокрема, органу державної податкової служби із заявою про розкриття банківської таємниці, є дії порушника податкового законодавства і стосовно таких дій для цих органів відповідними спеціальними законами передбачений спосіб реагування, то суд не має підстав для задоволення заяви.

Винятком є обгрунтовані посилання заявника на неможливість вчинення ним дій відповідно до способів реагування, передбачених Законом України "Про банки і банківську діяльність"ми.

Установивши, що ГУ ДФС у Полтавській області, правонаступником якого є ГУ ДПС у Полтавській області, як контролюючий орган не навів належного обгрунтування підстав для розкриття банківської таємниці у заявлений період щодо ФОП ОСОБА_1, а також не надав доказів того, що ФОП ОСОБА_1 станом на час подання заяви (березень 2019 року) відсутня за адресою реєстрації, що унеможливило проведення планової перевірки, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про розкриття банківської таємниці. Перевіряючи законність та обгрунтованість рішення місцевого суду у межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд також обгрунтовано зауважив, що ГУ ДФС у Полтавській області належно не довело існування обставин, за яких перевірка є неможливою або є інша об'єктивна потреба в розкритті такої таємниці, тоді як здійснені представниками ДФС заходи не дають правових підстав для висновку про умисне ухилення ФОП ОСОБА_1 від отримання документів планової перевірки чи про відсутність її за місцем реєстрації.

Помилкове посилання апеляційного суду на норми Закону України "Про державну податкову службу в Україні", який втратив чинність 20 листопада

2012 року не призвело до неправильного вирішення справи, а тому зазначене не може бути підставою для скасування правильних по суті судових рішень.

Інші наведені заявником аргументи є ідентичними доводам, що були викладені у ним у заяві та апеляційній скарзі, містять посилання на обставини, що були предметом перевірки судів попередніх інстанцій, яким була надана належна правова оцінка. У силу повноважень, визначених статтею 400 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги), суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку доказів та встановлювати нові обставини.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Аналізуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що суд першої та апеляційної інстанцій правильно визначили характер правовідносин, застосували закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідили матеріали справи та надали належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, а тому відсутні підстави для задоволення касаційної скарги.

Щодо вирішення клопотання ГУ ДФС у Полтавській області, правонаступником якого є ГУ ДПС у Полтавській області про розгляд справи за участю їх представника

Відповідно до частини 1 та 2 статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною 1 статті 402 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням Частиною 1 статті 402 ЦПК України. Абзац другий частини першої зазначеної статті визначає, що у разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.

Відповідно до частин 1 , 2 , 4 та 5 статті 401 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) попередній розгляд справи має бути проведений протягом п'яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. У попередньому судовому засіданні суддя-доповідач доповідає колегії суддів про проведення підготовчої дії та обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції.

Суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов'язкове скасування судового рішення. Суд касаційної інстанції призначає справу до судового розгляду за відсутності підстав, встановлених частинами третьою, четвертою цієї статті. Справа призначається до судового розгляду, якщо хоча б один суддя із складу суду дійшов такого висновку.

Про призначення справи до судового розгляду постановляється ухвала, яка підписується всім складом суду.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення (частина 3 статі 401 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги)).

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо частина 3 статі 401 ЦПК України не передбачено повідомлення учасників справи (частина 13 статті 7 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги)).

Ураховуючи наведене, а також те, що жоден із суддів Верховного Суду у складі постійно діючої колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду не дійшов висновку про необхідність призначення справи до судового розгляду у зв'язку з відсутністю підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, клопотання ГУ ДФС у Полтавській області, правонаступником якого є ГУ ДПС у Полтавській області про розгляд справи за участю їх представника не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 415, 416, ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області, правонаступником якого є Головне управління Державної податкової служби у Полтавській області про розгляд справи за участю їх представника відмовити.

Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 серпня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик

І. Ю. Гулейков

О. В. Ступак