Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 01.03.2020 року у справі №369/205/17

Постанова

Іменем України

11 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 369/205/17-ц

провадження № 61-1725 св 20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1;

відповідачі: ОСОБА_2, виконавчий комітет Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області;

третя особа - державний нотаріус Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори Панікар Валентина Миколаївна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду

від 02 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Чобіток А. О.,

Немировської О. В., Ящук Т. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до

ОСОБА_2, виконавчого комітету Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області, третя особа - державний нотаріус Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори Панікар В. М., про визнання рішення міської ради незаконним, державного акта та свідоцтва про право на спадщину недійсними.

Позовна заява мотивована тим, що 10 липня 1984 року між нею

та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу 21/25 частин житлового будинку АДРЕСА_1. У ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. Спадщину на підставі заповіту прийняв онук ОСОБА_3 - ОСОБА_2.

У 2015 році вона звернулась до землевпорядної організації з метою приватизації земельної ділянки біля свого будинку. У 2016 році представник землевпорядної організації їй повідомив, що зазначена земельна ділянка, площею 183 кв. м, належить на праві приватної власності ОСОБА_2.

Згодом вона дізналась, що 06 березня 2000 року рішенням виконавчого комітету міської ради № 73/5 було передано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку, площею 0,0183 га, для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1.

У травні 2000 року ОСОБА_3 отримала державний акт на вищевказану земельну ділянку.

Зазначала, що між нею та ОСОБА_3 був погоджений порядок користування земельною ділянкою, проте ОСОБА_3 самостійно змінила його, схеми користування 1984 року та 2000 року відрізняються. Будь-яких погоджень меж земельних ділянок вона не отримувала. Вважала, що частина земельної ділянки має відповідати розміру належної частини до будинку. Загальна площа земельної ділянки біля будинку складає 868 кв. м. Враховуючи, що за життя ОСОБА_3 належало 4/25 частин житлового будинку, то вона мала приватизувати земельну ділянку, площею 138 кв. м. Проте вона збільшила частину земельної ділянки на 45 кв. м й площа земельної ділянки складає 183 кв. м.

Посилаючись на викладене, з урахуванням уточнень, ОСОБА_1 просила суд: визнати рішення виконавчого комітету Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області від 06 березня 2000 року №73/5 про передачу ОСОБА_3 у власність земельної ділянки площею 0,0183 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по

АДРЕСА_1, незаконним; визнати державний акт від 05 травня 2000 року серія ІV-КВ № 016432 на право власності на земельну ділянку 0,0183 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1, кадастровий номер 3222410300:01:002:5010, виданий на ім'я

ОСОБА_3, недійсним; визнати свідоцтво про право на спадщину

за заповітом на ім'я ОСОБА_2, видане 01 квітня 2015 року державним нотаріусом Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори

на земельну ділянку, площею 0,0183 га, для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1, недійсним.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області

від 18 червня 2019 року у складі судді Пінкевич Н. С. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 не надала належних та допустимих доказів непогодження нею меж земельних ділянок, самовільного встановлення меж ОСОБА_3, оскільки законом встановлена презумпція погодження меж. Також судом зазначено, що після отримання державного акта на земельну ділянку ОСОБА_3, ще за

її життя, користувалась земельною ділянкою площею 207 кв. м, будь-яких заперечень з боку ОСОБА_1 не було, згідно з рішенням виконавчого комітету від 19 березня 1984 року № 46/4 вирішено, що ОСОБА_1 переходить у користування земельна ділянка площею 661 кв. м. У матеріалах справи відсутні докази того, що змінювались межі земельної ділянки

з 1984 року.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 02 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 червня 2019 року скасовано. Позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконним рішення виконавчого комітету Боярської міської ради народних депутатів про передачу ОСОБА_3 у власність земельну ділянку площею 0,0183 га для обслуговування житлового будинку та господарських будівель, кадастровий номер 3222410300:01:002:5010, розташованого

за адресою: АДРЕСА_1.

Визнано незаконним державний акт на право приватної власності серія ІV-КВ № 016432, виданий на ім'я ОСОБА_3 Боярською міською радою народних депутатів 05 травня 2000 року, на земельну ділянку, площею 0,0183, кадастровий номер 3222410300:01:002:5010, розташовану за адресою:

АДРЕСА_1.

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом виданого на ім'я ОСОБА_2 державним нотаріусом Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори Панікар В. М. 01 квітня 2015 року на земельну ділянку, площею 0,0183 га, кадастровий номер 3222410300:01:002:5010, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що зареєстрована земельна ділянка ОСОБА_3, спадкоємцем якої є ОСОБА_2, частка власності якого складає 4/25 у будинку за адресою: АДРЕСА_1, від площі земельної ділянки 868 кв. м, що вказана на плані розділу між ОСОБА_3

та ОСОБА_1, який затверджений рішенням виконавчого комітету Боярської міської ради від 19 березня 1984 року № 46/4, не відповідає частці земельної ділянки, площею 0,0183 га, що зазначена у державному акті

на право власності на землю № 016432, виданого 05 травня 2000 року на ім'я ОСОБА_3, з кадастровим № 3222410300:01:002:5010. Також

не відповідає частка 4/25 власності відповідача у вказаному будинку

і від площі земельної ділянки 600 кв. м, що зазначена у договорі купівлі-продажу від 10 липня 1984 року, частці земельної ділянки площею 0,0183 га, що зазначена у державному акті на право власності на землю №016432, виданого на ім'я ОСОБА_3. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку,

що право ОСОБА_1, як користувача земельної ділянки, яка має право

на отримання її у власність та реєстрацію такого права порушені внаслідок внесення невірних даних щодо розміру земельної ділянки ОСОБА_3, який відповідно до норм законодавства як на час видачі оспорюваного акту так і на даний час, повинен відповідати 4/25 часток будинку АДРЕСА_1, проте

не відповідає, що встановлено висновком судової земельно-технічної експертизи.

Також зазначено, що ОСОБА_1 не пропущено строк позовної давності за заявленими вимогами, про застосування якого заявив відповідач, так як про своє порушене право вона дізналась у грудні 2014 року, коли здійснила державну реєстрацію земельних ділянок, а з позовом до суду звернулась 30 грудня 2016 року

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_2 посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову апеляційної інстанцій скасувати, прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду

від 17 червня 2020 року касаційне провадження у зазначеній справі відкрито

та витребувано її з суду першої інстанції.

У червні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 вересня 2020 року справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2, виконавчого комітету Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області, третя особа: державний нотаріус Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори Панікар В. М., про визнання рішення міської ради, державного акта

та свідоцтва про право на спадщину недійсними призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що судом апеляційної інстанції невірно встановлено фактичні обставини справи. На час отримання державного акта обов'язковою умовою було погодження меж з суміжними землекористувачами, землевласниками, а приступати до використання земельної ділянки до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості)

і одержання документу, що посвідчує право постійного користування землею, забороняється. Позивач не надала суду доказів непогодження нею меж, самовільного встановлення меж ОСОБА_3. Ще за життя ОСОБА_3 користувалася земельною ділянкою, будь-яких заперечень з боку позивача

не було. Таким чином, ОСОБА_1 не надала належних та допустимих доказів непогодження існуючих меж спірної земельної ділянки з межами,

що були встановлені у відповідній схемі 1984 року. Також позивачем

не надано доказів того, що зміна розміру земельних ділянок відбулась за рахунок її земельної ділянки. У матеріалах справи відсутні будь-які докази площі земельної ділянки, яка перебуває у користуванні позивача, та яким чином приватизована спірна земельна ділянка порушує її право. Також зазначено, що весною 2015 року ОСОБА_1 звернулася до землевпорядної організації про виготовлення технічної документації на земельну ділянку,

а влітку 2016 представник землевпорядної організації по телефону

її повідомив, що зазначена земельна ділянка приватизована і належить

на праві приватної власності ОСОБА_2. У січні 2017 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до суду про скасування правовстановлюючих документів 2000 року та 2015 року, тобто після спливу строку позовної давності, про застосування якого було ним заявлено.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу

У серпні 2020 року до Верховного Суду від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2, у якому зазначено, що судове рішення є законним та обґрунтованим і підстави для його скасування відсутні.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Рішенням виконавчого комітету Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області від 19 березня 1984 року №46/4 дозволено ОСОБА_3, яка проживає в АДРЕСА_1, продати 1/2 частину її житлового будинку житловою площею 56,4 кв. м,

а всього площею 93,0 кв. м, що належить їй на праві приватної власності - ОСОБА_1, яка проживає по АДРЕСА_1, як наймач.

10 липня 1984 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу 21/25 частин житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Договором сторони погодили також, які приміщення будинку, господарські будівлі та споруди переходять у користування покупця. Згідно зі штампом,

що міститься на договорі, право власності ОСОБА_1 на 21/25 частин указаного будинку зареєстровано.

05 травня 2000 року ОСОБА_3 отримала державний акт (серія ІV-КВ № 016432) про право власності на земельну ділянку, площею 0,0183 га, розташовану за адресою:

АДРЕСА_1, наданої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, який виданий

на підставі рішення виконавчого комітету Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області від 06 березня 2000 року №73/5.

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно з актовим записом про смерть від 25 листопада 2008 року № 579, виданого виконавчим комітетом Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області

та свідоцтвом про смерть, серія НОМЕР_1.

01 квітня 2015 року державним нотаріусом Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори видано ОСОБА_2 свідоцтво про право

на спадщину за заповітом на земельну ділянку, площею 0,0183 га,

з кадастровим номером 3222410300:01:002:5010, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, наданої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Із листа Головного управління Держгеокадастру у Київській області

від 19 січня 2018 року №9-10-0.62-710/2-18 вбачається, що технічна документація на спірну земельну ділянку в управлінні відсутня, в архіві наявний архівний примірник державного акта, зареєстрованого на ім'я ОСОБА_3.

Згідно з висновком судового експерта Українського центру судових експертиз № 1-24/05 за результатами проведення земельно-технічної експертизи

від 24 травня 2018 року: "Встановити чи відповідають кути повороту, відстані від будинку земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, з плану розділу між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, затвердженим рішенням виконавчого комітету Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області від 19 березня 1984 року, кутам повороту, відстані від будинку земельної ділянки, зазначеної у державному акті на право власності на землю № 016432, виданого на ім'я ОСОБА_3 Боярською міською радою народних депутатів 05 травня 2000 року, площею 0,0183 га з кадастровим номером 3222410300:01:002:5010, не вбачається за можливе, оскільки

на вказаних документах дані, які підлягають порівнянню, не зазначені.

Розмір меж та конфігурація земельної ділянки, що зазначена на плані розділу між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, затвердженого рішенням виконавчого комітету Боярської міської ради від 19 березня 1984 року, не співпадає

з розміром меж та конфігурацією земельної ділянки, згідно з державним актом на право приватної власності на землю ІV-КВ №016432.

Частка 4/25 у будинку ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1, від площі земельної ділянки 868 кв. м, що вказана на плані розділу між ОСОБА_3

та ОСОБА_1, який затверджений рішенням виконавчого комітету Боярської міської ради від 19 березня 1984 року, не відповідає частці земельної ділянки площею 0,0183 га, що зазначена у державному акті на право власності на землю № 016432, виданого на ім'я ОСОБА_3 Боярською міською радою народних депутатів 05 травня 2000 року,

з кадастровим номером 3222410300:01:002:5010.

Частка 4/25 у будинку ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1, від площі земельної ділянки 600,00 кв. м, що зазначена у договорі купівлі-продажу від 10 липня

1984 року, не відповідає частці земельної ділянки площею 0,0183 га,

що зазначена у державному акті на право власності на землю № 016432, виданого на ім'я ОСОБА_3 Боярською міською радою народних депутатів 05 травня 2000 року, з кадастровим номером 3222410300:01:002:5010".

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанцій відповідає.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 статті 77 ЦПК України).

Звернувшись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 зазначала, що

на підставі договору купівлі-продажу від 10 липня 1984 року вона є власником

21/25 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, а власником інших 4/25 частин зазначеного будинку була ОСОБА_3. У зазначеному договорі купівлі-продажу площа земельної ділянки, на якій розташований будинок, зазначено у розмірі 600 кв. м, разом з тим у плані-схемі розподілу земельної ділянки між нею та ОСОБА_3 на підставі рішення виконавчого комітету Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області

від 19 березня 1984 року №46/4, яким надавався дозвіл ОСОБА_3

на продаж частини будинку, зазначений розмір земельної ділянки 868 кв. м

і їй виділено 668 кв. м земельної ділянки, а ОСОБА_3-207 кв. м.

При оформленні приватизації на належну їй земельну ділянку їй стало відомо,

що ОСОБА_3 ще у 2000 році приватизувала земельну ділянку, про

що отримала державний акт, у якому належний їй розмір земельної ділянки становить 0,0183 га, проте план-схема земельної ділянки не відповідає конфігурації земельної ділянки, зазначеної у вищевказаних документах.

Стверджувала, що розмір земельної ділянки, визначений ОСОБА_3 у акті на землю, не відповідає її частці у будинку та конфігурації земельної ділянки,

що порушує її права, як особи, яка бажає намір отримати право власності

на землю.

Частинами 1 та 2 статті 152 ЗК України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо

ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно зі статтею 91 ЗК УРСР 1970 року (який діяв на час купівлі 21/25 частини будинку ОСОБА_1) особи, яким належить будинок на праві спільної власності, користуються земельною ділянкою спільно. Порядок користування нею визначається співвласниками будинку залежно від розміру часток

в спільній власності на будинок. Наступні зміни у розмірі часток в спільній власності на будинок, які сталися у зв'язку з прибудовою, надбудовою або перебудовою, не тягнуть за собою змін встановленого порядку користування ділянкою. Угода про порядок користування земельною ділянкою

є обов'язковою і для особи, яка згодом придбає відповідну частку в спільній власності на цей будинок.

Відповідно до статі 22 ЗК України 1990 року (чинного на час прийняття оскаржуваного рішення) право володіння або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документу, що посвідчує це право.

Приступати до використання наданої земельної ділянки (в тому числі і на умовах оренди) до встановлення меж цієї ділянки

в натурі (на місцевості) і одержання документу, що посвідчує право постійного користування землею, забороняється.

Статтею 23 ЗК України передбачено, що право володіння або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються

і реєструються сільськими, селищними, районними радами народних депутатів.

Відповідно до статті 42 ЗК України 1990 року (чинного на час отримання державного акту) громадяни, яким жилий будинок, господарські будівлі

та споруди і земельна ділянка належать на праві спільної сумісної власності, використовують і розпоряджаються земельною ділянкою спільно. Використання і розпорядження земельною ділянкою, що належить громадянам на праві спільної часткової власності, визначаються співвласниками цих об'єктів і земельної ділянки пропорційно розміру часток

у спільній власності на даний будинок, будівлю, споруду. Наступні зміни

в розмірі часток у спільній власності на жилий будинок і господарські будівлі, що сталися у зв'язку з прибудовою, надбудовою або перебудовою, не тягнуть за собою змін установленого порядку використання та розпорядження земельною ділянкою. Угода про порядок використання і розпорядження земельною ділянкою є обов'язковою для особи, яка згодом придбала відповідну частку в спільній власності на жилий будинок і господарські будівлі.

У статті 6 ЗК України 1990 року (чинного на час отримання ОСОБА_3 державного акту на право власності на земельну ділянку) громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок для: ведення селянського (фермерського) господарства; ведення особистого підсобного господарства; будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка); тощо. Передача земельних ділянок у власність громадян провадиться місцевими Радами народних депутатів відповідно

до їх компетенції за плату або безплатно.

Статтею 17 ЗК України 1990 року передбачено, що передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки. Громадяни, заінтересовані у передачі їм у власність земельних ділянок із земель запасу, подають заяву про це до сільської, селищної, міської, а у разі відмови -

до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розмір і місце розташування ділянки, мета

її використання і склад сім'ї. Відповідна Рада народних депутатів розглядає заяву і у разі згоди передати земельну ділянку у власність громадянину замовляє землевпорядній організації розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки погоджується з сільською (селищною) Радою народних депутатів, з районними (міськими) землевпорядним, природоохоронним і санітарним органами, органом архітектури і подається

до районної (міської) Ради народних депутатів для прийняття рішення про передачу громадянину земельної ділянки у власність.

На підтвердження позовних вимог ОСОБА_1 надала копію договору купівлі-продажу від 10 липня 1984 року, за яким вона придбала 21/25 частин житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та їй було надано

у користування, коридор пл.,7 кв. м., коридор пл.,0,9 кв. м., санвузол

пл.1,1 кв. м, ванна 3,3 м., кухня площею 6,4 кв. м, житлові кімнати 12,5 кв. м, 25,1 кв. м, 18,8, кв. м, кухня 11,6 кв. м, підвал літерв "А", сараї літери: "Б ", "В ", "Г ", "Д ", погреб під літерою "Г", що згідно з поетажного плану під номерами

1-1,1-2,1-3,1-4,1-5,1-6,1-7. При цьому у договорі зазначена площа земельної ділянки, на якій розташований будинок, розміром 600,00 кв. м (том 1,

а. с. 8-11); копію рішення виконавчого комітету Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області від 19 березня 1984 року №46/4, яким надавався дозвіл ОСОБА_3, що проживає у АДРЕСА_1, продати 1/2 частину її житлового будинку житловою площею

56,4 кв. м, що належить їй на праві особистої приватної власності -

ОСОБА_1, у якому зазначено, що у користування ОСОБА_1 переходить земельна ділянка розміром 661 кв. м згідно зі схемою, що додається. Відповідно до плану розподілу земельної ділянки у зв'язку з продажем будинку, зазначено, що всього огороду 868 кв. м, у тому числі за

ОСОБА_3-207 кв. м, а за ОСОБА_1-661 кв. м (том 1, а. с. 6-7).

У копії спадкової справи, заведеної після померлої ОСОБА_3, міститься копія державного акта серії ІV-КВ №016432 про право власності

ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,0183 га, що розташована

за адресою:

АДРЕСА_1, наданої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, який виданий на підставі рішення виконавчого комітету Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області від 06 березня 2000 року №73/5. У вказаному акті знаходиться кадастровий план земельної ділянки з описом меж

(том 1, а. с. 88).

Рішенням виконкому Боярської міської ради народних депутатів

від 06 березня 2000 року № 73/5 передано ОСОБА_3 у власність земельну ділянку площею 0,0183 га для обслуговування житлового будинку

та господарських будівель, кадастровий номер 3222410300:01:002:5010, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, а також виготовлено технічну документацію на земельну ділянку, кадастровий номер 3222410300:01:002:5010 площею 0,0183 га для обслуговування житлового будинку та господарських будівель, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Листом Управління з питань надання адміністративних послуг Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області

від 21 жовтня 2017 року №06-14/1360 убачається, що відповідно до пошуку

за кадастровим номером 3222410300:01:002:5010 у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, було виявлено, що право власності на дану земельну ділянку зареєстровано за іншим громадянином на підставі інших документів. Відомості щодо права власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, яке виникло на підставі рішення виконавчого комітету Боярської міської Ради народних депутатів

від 06 березня 2000 року № 73/5 у реєстрі речових прав на нерухоме майно

за ОСОБА_3 - відсутні, унаслідок чого передача вказаного рішення

є неможливою (том 1, а. с. 137).

Головне управління Держгеокадастру у Київській області листами

від 07 листопада 2017 року № 9-10-0.65-16653/2-17 та від 19 січня 2018 року № 9-10-0.62-710/2-18 повідомило, що у результаті здійсненого пошуку встановлено, що документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться

у АДРЕСА_1, та належить ОСОБА_2 в архіві управління відсутня, оскільки не була передана розробником (том 1, а. с. 140).

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи від 24 травня 2018 року №1-24/05, складеного судовим експертом Гучко О. В. : "Встановити чи відповідають кути повороту, відстані від будинку земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, з плану розділу між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, затвердженого рішенням виконавчого комітету Боярської міської ради від 19 березня 1984 року № 46/4, кутам повороту, відстані від будинку земельної ділянки, зазначеної у державному акті на право власності на землю № 016432, виданого на ім'я ОСОБА_3 Боярською міською радою народних депутатів 05 травня 2000 року, площею 0,0183 га з кадастровим номером 3222410300:01:002:5010, не вбачається

за можливе, оскільки, на вказаних документах, дані, які підлягають порівнянню, не зазначені.

Розмір меж та конфігурація земельної ділянки, що зазначена на плані розділу між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, затвердженого рішенням виконавчого комітету Боярської міської ради від 19 березня 1984 року № 46/4, не співпадає з розміром меж та конфігурацією земельної ділянки, згідно державного акта на право приватної власності на землю ІV-КВ №016432.

Частка 4/25 у будинку ОСОБА_3 розташованої за адресою: АДРЕСА_1,

від площі земельної ділянки 868 кв. м, що вказана на плані розділу між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, який затверджений рішенням виконавчого комітету Боярської міської ради від 19 березня 1984 року, не відповідає частці земельної ділянки площею 0,0183 га, що зазначена у державному акті

на право власності на землю № 016432, виданого на ім'я ОСОБА_3 Боярською міською радою народних депутатів 05 травня 2000 року,

з кадастровим номером 3222410300:01:002:5010.

Частка 4/25 у будинку ОСОБА_3 розташованої за адресою: АДРЕСА_1,

від площі земельної ділянки 600,00 кв. м, що зазначена у договорі

купівлі-продажу від 10 липня 1984 року (том 1, а. с. 9-11), не відповідає частці земельної ділянки площею 0,0183 га, що зазначена у державному акті

на право власності на землю № 016432, виданого на ім'я ОСОБА_3 Боярською міською радою народних депутатів 05 травня 2000 року,

з кадастровим номером 3222410300:01:002:5010" (том 1, а. с. 12).

Відповідно до статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

У частині 1 статті 155 ЗК України зазначено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою такий акт визнається недійсним.

Суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав, за яких порушуються права позивача, оскільки зареєстрована земельна ділянка ОСОБА_3, спадкоємцем якої є ОСОБА_2, частка власності якого складає 4/25 у будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1

від площі земельної ділянки 868 кв. м, що вказана на плані розділу між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, який затверджений рішенням виконавчого комітету Боярської міської ради від 19 березня 1984 року № 46/4,

не відповідає частці земельної ділянки площею 0,0183 га, що зазначена

у державному акті на право власності на землю № 016432, виданого на ім'я ОСОБА_3 05 травня 2000 року з кадастровим номером 3222410300:01:002:5010. Також не відповідає частка 4/25 власності відповідача у вказаному будинку від площі земельної ділянки 600 кв. м,

що зазначена у договорі купівлі-продажу від 10 липня 1984 року, частці земельної ділянки площею 0,0183 га, що зазначена у державному акті

на право власності на землю № 016432, виданого на ім'я ОСОБА_3.

Судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що єдина план-схема конфігурації земельної ділянки, на якій розташований будинок

АДРЕСА_1, зазначеної у додатку до рішення виконавчого комітету Боярської міської ради від 19 березня 1984 року про дозвіл

на продаж частини будинку, не відповідає конфігурації земельної ділянки, зазначеної у державному акті на право власності на землю № 016432, виданого на ім'я ОСОБА_3 05 травня 2000 року.

Державна реєстрація земельної ділянки кадастровий номер 3222410300:01:002:5010 площею 0,0183 га для обслуговування житлового будинку та господарських будівель, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку відбулась лише 12 грудня

2014 року на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості),

за заявою ОСОБА_2 при оформленні спадщини після померлої

ОСОБА_3 (том 1, а. с. 89).

Частини 21/25 та 4/25 у будинку

АДРЕСА_1, відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності, індексний номер витягу 35765324 від 01 квітня 2015 року, технічного паспорту бюро технічної інвентаризації від 28 листопада 2006 року, в натурі не виділені.

Будь-яка технічна документація землеустрою на земельну ділянку, розташовану за адресою:

АДРЕСА_1, відсутня.

Відсутня і технічна документація із землеустрою зі складання державних актів на право приватної власності на землю при видачі ОСОБА_3 державного акту про право власності на землю, хоча вказана документація є обов'язковою при оформленні права власності на землю і відповідно до Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах 04 травня 1999 року N 43 зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 04 червня 1999 року N 354/3647, у редакції станом на дату видачі ОСОБА_3 державного акта про право власності на землю та яка діяла на той час, повинна була бути розробленою

у двох примірниках. Перший (з матеріалами польових вимірювань

і обчислень) зберігається в районних (міських) відділах (управліннях) земельних ресурсів Держкомзему України, другий - у виконавця робіт.

Відсутність технічної документації із землеустрою позбавляє можливості також установити; чи встановлювався взагалі дійсний розмір спірної земельної ділянки; чи встановлювались (відновлювались) в натурі

(на місцевості) межі земельної ділянки та межі обмежень на використання земельної ділянки; чи проводився аналіз матеріалів проекту відведення земельної ділянки; чи погоджувались з ОСОБА_1, як співвласницею будинку, яка має право користування земельною ділянкою, межі земельної ділянки.

Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що право ОСОБА_1, як користувача земельної ділянки, яка має право на отримання її у власність та реєстрацію такого права, порушені внаслідок внесення невірних даних щодо розміру земельної ділянки ОСОБА_3, який повинен відповідно до норм законодавства як на час видачі оспорюваного акта,

так і на даний час відповідати частці 4/25 будинку

АДРЕСА_1, проте не відповідає,

що встановлено висновком судової земельно-технічної експертизи

від 24 травня 2018 року № 1-24/05.

Також судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що відсутні підстави для відмови у задоволенні даного позову за пропуском строку позовної давності згідно з частиною 4 статті 267 ЦК України, оскільки державна реєстрація земельної ділянки площею 0,0183 га, кадастровий номер undefined, для обслуговування житлового будинку

та господарських будівель, розташованої за адресою:

АДРЕСА_1, відповідно до витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку відбулась лише 12 грудня

2014 року на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості),

за заявою ОСОБА_2 при оформленні спадщини після померлої

ОСОБА_3 (том 1, а. с. 89).

Верховний Суд зазначає про суперечливість доводів касаційної скарги, так як ОСОБА_2 зазначає спочатку, що позов ОСОБА_1 є безпідставним,

що її права не порушені, а потім просить застосувати позовну давність

до позову ОСОБА_1. Проте позовна давність застосовується лише

до обґрунтованих позовів, що узгоджується зі статтею 256 ЦК України, згідно якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися

до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Крім того, це узгоджується зі сталою судовою практикою, яка висловлена у постанові Верховного Суду України від 05 квітня 2017 року у справі № 6-522цс17

та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року

у справі № 369/6892/15-ц (провадження № 14-96цс18).

Доводи касаційної скарги про те, що погодження меж є обов'язковою умовою для видачі державного акта та, що у законі передбачено презумпцію погодження меж земельних ділянок є безпідставними, так як погодження меж земельних ділянок - це допоміжна стадія у процедурі приватизації земельних ділянок, спрямованих на те, щоб уникнути необов'язкових технічних помилок, що відповідає правовим висновкам, викладеними постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 580/168/16-ц, (провадження № 61-19526сво18) та постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17-ц (провадження № 14-730цс19).

Відповідно до частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального

і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 410, 416, ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 02 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк