Постанова

Іменем України

28 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 2-2177/11

провадження № 61-1596св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Ступак О. В., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Усика Г. І.,Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Креді Фінанс Актив",

боржник - ОСОБА_1,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 24 жовтня 2019 року у складі судді Красовського О. О. та постанову Рівненського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Шимківа С. С., Гордійчук С. О., Ковальчук Н. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У жовтні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Креді Фінанс Актив" (далі - ТОВ "Креді Фінанс Актив") звернулося до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа для виконання.

Заява обґрунтована тим, що рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 07 травня 2012 року у справі № 2-2177/11 стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укоопспілка" (далі - ПАТ "АБ "Укоопспілка") заборгованість за кредитним договором від 15 березня 2007 року № 75 в загальному розмірі 11 849,53 дол США.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 02 травня 2019 року замінено стягувача у виконавчому провадженні № 41513532 з примусового виконання виконавчого листа № 2-2177/11, виданого Рівненським районним судом Рівненської області щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "АБ "Укоопспілка" заборгованості за кредитним договором № 75 в сумі 11 849,53 дол. США, зокрема ПАТ "АБ "Укоопспілка" замінено його правонаступником ТОВ "Креді Фінанс Актив".

12 серпня 2019 року ТОВ "Креді Фінанс Актив" як стягувач у виконавчому провадженні відповідно до статей 15, 19 Закону України "Про виконавче провадження" звернулося до Рівненського районного відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області (далі - Рівненська ДВС) про надання постанови про заміну сторони у виконавчому провадженні, а також інших процесуальних документів виконавчого провадження, оскільки товариство як стягувач не володіє інформацією про хід виконання рішення суду.

У відповіді від 14 вересня 2019 року, отриманій заявником 30 вересня 2019 року, Рівненська ДВС повідомила, що виконавче провадження 28 квітня 2016 року завершено державним виконавцем на підставі пункту 9 частини 1 статті 49 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" (в редакції Закону, який діяв на момент прийняття рішення) та винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Стягувачеві від Рівненської ДВС постанова про повернення виконавчого документа разом із виконавчим документом не надходила, також на вимогу стягувача не було надано вичерпної інформації щодо факту направлення стягувачеві відповідної постанови і оригіналу виконавчого листа.

Отже, на думку заявника, є підстави вважати, що постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві разом із виконавчим документом була втрачена за невідомих обставин, рішення суду залишилося невиконаним, а стягувачем з поважних причин пропущено строк для повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання.

У зв'язку із зазначеним ТОВ "Креді Фінанс Актив" просило суд поновити строк пред'явлення виконавчого листа Рівненського районного суду Рівненської області у справі № 2-2177/11, виданого 17 вересня 2012 року на виконання рішення Рівненського районного суду Рівненської області у цій справі від 07 травня 2012 року, та видати дублікат виконавчого листа Рівненського районного суду Рівненської області у справі № 2-2177/11, виданого на виконання рішення Рівненського районного суду Рівненської області у справі № 2-2177/11 від 07 травня 2012 року.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 24 жовтня 2019 року заяву ТОВ "Креді Фінанс Актив" задоволено частково. Видано дублікат виконавчого листа на виконання рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 07 травня 2012 року у цивільній справі № 2-2177/11 за позовом ПАТ "АБ "Укоопспілка" в особі Рівненської філії ПАТ "АБ "Укоопспілка" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (справа № 2-2177/11). В задоволенні решти заяви відмовлено.

Суд першої інстанції, врахувавши, що виконавчий лист втрачено, керуючись підпунктом 17.4 пункту 1 Розділу XIІІ "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), дійшов висновку, що наявні підстави для задоволення заяви про видачу дубліката виконавчого листа.

Водночас суд першої інстанції зазначив, що інші заявлені вимоги про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання є передчасними та не підлягають задоволенню, оскільки після отримання дубліката виконавчого листа стягувач має право пред'явити його до виконання, і у разі відмови у його прийнятті до виконання у зв'язку з пропуском відповідних строків заявник має право звернутися до суду в порядку статті 433 ЦПК України, отже, в даному випадку суд не може прийняти рішення щодо правовідносин, які не настали.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Апеляційний суд, залишаючи без змін ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 24 жовтня 2019 року, виходив з того, що видача дубліката втраченого виконавчого листа є необхідною для завершення судового провадження, немає підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, доводи апеляційної скарги не спростовують правомірності зробленого судом першої інстанції висновку.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулась засобами поштового зв'язку до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 24 жовтня 2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині видачі дубліката виконавчого листа та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви ТОВ "Креді Фінанс Актив" про видачу дубліката виконавчого листа. Разом із касаційною скаргою ОСОБА_1 подала клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що всупереч статтям 19, 129 Конституції України, статтям 2, 5, 10, 263 ЦПК України, за таких обставин, коли рішення суду, за яким видано дублікат виконавчого листа, набрало законної сили у 2012 році; пред'явлений до виконання виконавчий лист повернуто стягувачу 28 квітня 2016 року; станом на день звернення до суду виконавчий лист не було пред'явлено до виконання; виконавчий лист стягувачем втрачено, суд першої інстанції відмовив у поновленні строку пред'явлення виконавчого листа до виконання, але постановив видати дублікат виконавчого листа.

На думку заявника, судами не враховано викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) висновки щодо застосування підпункту 17.4 пункту 1 Розділу XIІІ "Перехідні положення" ЦПК України, матеріали справи не містять доказів того, що стягувач (заявник) подав до органів державної виконавчої служби або приватного виконавця заяву про відкриття виконавчого провадження на виконання рішення суду від 03 липня 2012 року у справі № 2-2177/11 та виконав вимоги частини 4 статті 127 ЦПК України (одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк), статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" (початок примусового виконання рішення). Натомість заявник, пропустивши строк пред'явлення виконавчого листа до виконання, звернувся до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа після спливу строку такого пред'явлення.

Відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 станом на дату розгляду справи Верховним Судом не надходив.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу ОСОБА_1 передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, витребувано матеріали справи № 2-2177/11 із Рівненського районного суду Рівненської області, відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень та надано учасникам справи строк для подання відзивів на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2020 року справупризначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1, поданої у січні 2020 року, здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, чинній до 08 лютого 2020 року.

Згідно з частиною2 статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною 1 статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, виходячи за межі доводів касаційної скарги, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 07 травня 2012 року у справі № 2-2177/11 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "АБ "Укоопспілка" заборгованість за кредитним договором від 15 березня 2007 року № 75 в загальному розмірі 11 849,53 дол. США.

На виконання зазначеного рішення суду про стягнення заборгованості 17 вересня 2012 року виданий виконавчий лист.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 02 травня 2019 року замінено стягувача у виконавчому провадженні № 41513532 з примусового виконання виконавчого листа № 2-2177/11, виданого Рівненським районним судом Рівненської області, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "АБ "Укоопспілка" заборгованості за кредитним договором № 75 в сумі 11 849,53 дол. США, зокрема ПАТ "АБ "Укоопспілка" замінено його правонаступником ТОВ "Креді Фінанс Актив".

У відповіді від 14 вересня 2019 року № 33736, отриманій ТОВ "Креді Фінанс Актив" 30 вересня 2019 року, Рівненська ДВС повідомила, що 28 квітня 2016 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого провадження стягувачу на підставі пункту 9 частини 1 статті 49 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" (повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ).

Нормативно-правове обґрунтування та висновки Верховного Суду

На час відкриття виконавчого провадження № 41513532 (постанова від 17 січня 2014 року) та повернення виконавчого документа стягувачеві (постанова від 28 квітня 2016 року) був чинним Закон України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі-Закон № 606-XIV). Тоді як на час звернення заявника до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання набрав чинності діяв Закон України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі-Закон № 1404-VIII).

Відповідно до пункту 7 розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" ~law34~ виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності ~law35~, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності ~law36~. Після набрання чинності ~law37~ виконавчі дії здійснюються відповідно до ~law38~.

З огляду на зміст ~law39~ строк пред'явлення виконавчого документа до виконання - це період часу, в межах якого стягувач має право пред'явити виконавчий документ до примусового виконання.

Згідно з ~law40~ (у редакції, чинній на дату винесення постанови про повернення виконавчого провадження стягувачу) виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

~law41~ (у редакції, чинній на дату звернення заявника до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа) передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Згідно з пунктом 5 Розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" ~law42~ виконавчі документи, видані до набрання чинності ~law43~, пред'являються до виконання у строки, встановлені ~law44~.

Тлумачення пункту 5 Розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" ~law45~ свідчить, що він застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред'явлення до виконання яких не сплив на час набрання чинності ~law46~. Для пункту 5 Розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм ~law47~ до виконавчих документів, строк пред'явлення до виконання яких сплив на час набрання ним чинності.

Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (~law48~; близький за змістом припис був відображений у ~law49~).

У разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина 1 статті 433 ЦПК України). Положення ~law50~, а у ~law51~ - положення статті 12 регулюють питання переривання строку давності пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 Розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Отже, приписи підпункту 17.4 пункту 1 Розділу XIІІ "Перехідні положення" ЦПК України не суперечать приписам ~law52~, частини 1 статті 433 ЦПК України. Зазначені приписи перехідних положень ЦПК України не забороняють суду одночасно розглянути та вирішити поставлені у заяві стягувача питання про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання та про видачу дубліката такого документа у разі його втрати або розглянути питання про видачу дубліката втраченого виконавчого документа після того, як суд поновив строк для пред'явлення цього документа до виконання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) дійшла висновку, що якщо строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред'явлення його до виконання строку.

Натомість, коли строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

Підставою для відмови у видачі дубліката виконавчого листа є закінчення строку, встановленого для пред'явлення його до виконання і незаявлення вимоги про поновлення цього строку.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, розглянувши заяву ТОВ "Креді Фінанс Актив", вирішив видати дублікат виконавчого листа, без попереднього вирішення питання відсутності спливу строків пред'явлення його до виконання чи їх поновлення, що є порушенням норм законодавства про виконавче провадження.

Суди попередніх інстанцій не врахували зазначених положень та вимог процесуального законодавства, ~law53~ та ~law54~, не з'ясували, чи звернулося ТОВ "Креді Фінанс Актив" із заявою про видачу дубліката виконавчого листа в межах строку, встановленого для пред'явлення його до виконання, чи наявні обґрунтовані підстави для його поновлення в разі пропуску з поважних причин, у зв'язку з чим дійшли передчасних висновків про наявність підстав для задоволення заяви в частині видачі дубліката виконавчого листа.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" від 11 січня 2007 року зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною у практиці ЄСПЛ (рішення у справах "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, "Проніна проти України" від 18 липня 2006 року) і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суди попередніх інстанцій не виклали в оскаржуваних судових рішеннях в достатніх мірах мотиви, на яких вони базуються, адже право на захист може вважатися ефективним тільки тоді, якщо зауваження сторін насправді заслухані, тобто належним чином судом вивчені усі їх доводи, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення ЄСПЛ у справах "Мала проти України" від 03 липня 2014 року; "Суомінен проти Фінляндії" від 03 липня 2003 року).

Відповідно до вимог частини 3 статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи те, що колегія суддів дійшла висновку про порушення судами норм процесуального права, Верховний Суд вважає за можливе вийти за межі вимог та доводів касаційної скарги.

Проте в силу положень статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) щодо меж розгляду справи касаційним судом Верховний Суд позбавлений можливості ухвалити нове рішення у цій справі, оскільки для його ухвалення необхідно встановити обставини, що не були встановлені в рішеннях судів попередніх інстанцій.

Згідно з пунктом 1 частини 3 , частини 4 статті 411 ЦПК України (у редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи, що судами не встановленні фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, ухвалені ними судові рішення не можуть вважатися законними і обґрунтованими, а тому підлягають скасуванню із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду судам належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Оскільки розгляд справи не закінчено, то питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України (у редакції, чинній на дату подання касаційної скарги), Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 24 жовтня 2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийО. В. Ступак Судді:І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний Г. І. Усик В. В.

Яремко