Історія справи

Постанова

Іменем України

18 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 755/1220/17

провадження № 61-18488ск18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., ХоптиС. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - театрально-видовищний заклад культури «Київський академічний театр драми і комедії на Лівому березі Дніпра»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва, у складі судді Яровенко Н. О., від 04 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва, у складі колегії суддів: Невідомої Т. О., Гаращенка Д. Р., Усика Г. І., від 31 травня 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

У січні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до театрально-видовищного закладу культури «Київський академічний театр драми і комедії на Лівому березі Дніпра» (далі - ТВЗК «Київський академічний театр драми і комедії на Лівому березі Дніпра», театр) про визнання протиправним та скасування наказу ТВЗК «Київський академічний театр драми і комедії на Лівому березі Дніпра» № 27-ОД від 25 жовтня 2016 року «Про зміну істотних умов праці у зв'язку з обов'язковістю виконання вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури».

Позовна заява ОСОБА_4 мотивована тим, що наказом № 27-ОД від 25 жовтня 2016 року «Про зміну істотних умов праці у зв'язку з обов'язковістю виконання вимог Закону України від 28 січня 2016 року № 955-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури» припинено з 31 грудня 2016 року дію безстрокових договорів з художнім та артистичним персоналом ТВЗК «Київський академічний театр драми і комедії на Лівому березі Дніпра». Даний наказ є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки запровадження контрактної форми не є зміною істотних умов праці. Крім того, відповідач будь-яких правових актів щодо зміни організації виробництва праці у театрі не приймав. Позивач зазначив, що спірним наказом йому було повідомлено про зміну істотних умов праці за відсутності фактичної зміни організації виробництва і праці на підприємстві, а тому повідомлення про зімну істотних умов праці є неправомірним, оскільки змін в організації виробництва і праці не було. Відповідно до положень статті 247 КЗпП України, статей 21, 38 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» вирішення питання запровадження перегляду та змін норм праці, питання оплати праці працівників підприємства, її форм, систем, розцінок, тарифних сіток, схем посадових окладів, умов запровадження, розмірів надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних виплат, питання робочого часу і часу відпочинку, вирішення інших умов праці працівників, так само як їх зміна здійснюється спільно з виборним органом первинної профспілкової організації, яка діє у театрі. У порушення вимог вказаних норм трудового законодавства України відповідач будь-яких погоджень, або інших форм спільних дій щодо запровадження змін виробництва і праці на підприємстві (що є обов'язковою умовою прийняття спірного наказу) з відповідним виборним органом первинної профспілкової організації не проводив. Відповідач не узгоджував зміну умов праці з профспілковою організацією. Також позивач вважав, що Закон, на підставі якого внесені зміни до Закону України «Про театри і театральну справу», порушує його права, оскільки замість безстрокового трудового договору вводиться контрактна форма, яка має поширюватись на тих осіб, які укладають трудові договори після набрання ним чинності. Відповідно до Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури» набрання ним чинності є підставою для припинення безстрокового трудового договору з керівниками державних та комунальних закладів культури, а також з професійними творчими працівниками (художнім та артистичним персоналом) державних та комунальних закладів культури згідно з пунктом 9 статті 36 КЗпП України. У той же час, наказом № 27-ОД від 25 жовтня 2016 року передбачена ймовірність припинення трудових відносин між сторонами відповідно до пункту 6 статті 36 КЗпП України. Вказане свідчить про невідповідність наказу, який є предметом оскарження, нормам чинного законодавства.

Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_4 просив суд визнати протиправним і скасувати наказ ТВЗК «Київський академічний театр драми і комедії на Лівому березі Дніпра» № 27-ОД від 25.10.2016 року «Про зміну істотних умов праці у зв'язку з обов'язковістю виконання вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури» у частині припинення з 31 грудня 2016 року дії безстрокового договору з ОСОБА_4

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 04 квітня 2017 року ОСОБА_4 відмовлено у задоволенні заявлених позовних вимог.

Рішення суду першої інстанції мотивовано відсутністю правових підстав для задоволення заявлених ОСОБА_4 позовних вимог. Безпідставними є доводи позивача про те, що зобов'язання працівника, який працює на умовах безстрокового трудового договору, до укладення контракту з обмеженим строком дії є погіршенням його становища. Погодження наказу, винесеного на виконання вимог Закону, з профспілковою організацією не вимагається.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 31 травня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції при розгляді справи не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права. При вирішенні справи місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог. НормаЗакону, якою запроваджено обов'язкове укладання строкового контракту з працівниками художнього та артистичного персоналу, які перебувають у трудових відносинах з державними та комунальними закладами культури, не визнавалась неконституційною, тому керівництво ТВЗК «Київський академічний театр драми і комедії на Лівому березі Дніпра» діяло у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У червні 2018 року ОСОБА_4 подано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 04 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 31 травня 2017 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій повно і всебічно не з'ясували обставини справи, не врахували, що спірний наказ відповідачем було прийнято всупереч вимог статті 32 КЗпП України, судами попередніх інстанцій не було прийнято до уваги відсутність змін в організації виробництва і праці, керівництвом театру не було узгоджено з профспілковим органом питання щодо змін істотних умов праці у зв'язку з переведенням працівників на контрактну форму праці.

30 червня 2017 року ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

У серпні 2017 року ТВЗК «Київський академічний театр драми і комедії на Лівому березі Дніпра» подано заперечення (відзив) на касаційну скаргу, в яких вказує на її необґрунтованість та безпідставність.

Статтею 383 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України), який набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до пункту 4 Перехідних положень ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що наказом № 61-д від 03 вересня 1997 року ОСОБА_4 був прийнятий на посаду провідного майстра сцени строком на один рік Київського державного театру драми та комедії (а.с. 52).

Наказом № 50-д від 20 серпня 1998 року ОСОБА_4, у зв'язку із закінченням строкового трудового договору, переведено с 01 вересня 1998 року до штату театру (а.с. 53).

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 872 від 25 травня 2004 року Київський державний театр драми та комедії перейменовано у ТВЗК «Київський академічний театр драми і комедії на Лівому березі Дніпра».

Положенням ТВЗК «Київський академічний театр драми і комедії на Лівому березі Дніпра» передбачено, що театр є неприбутковим театрально-видовищним закладом культури, підпорядкованим Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Власником та засновником театру є територіальна громада міста Києва, від імені якої виступає Київська міська рада.

Згідно наказу художнього керівника генерального ТВЗК «Київський академічний театр драми і комедії на Лівому березі Дніпра» № 27-ОД від 25 жовтня 2016 року «Про зміну істотних умов праці у зв'язку з обов'язковістю виконання вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури» наказано припинити 31 грудня 2016 року дію безстрокових трудових договорів з художнім та артистичним персоналом театру. З 01 січня 2017 року вирішено укласти строкові контракти з працівниками художнього та артистичного персоналу, які надали письмову згоду на запропоновану зміну істотних умов праці (а.с. 5).

Наказом № 35-ОД від 15 грудня 2016 року щодо внесення змін до наказу № 27-ОД від 25 жовтня 2016 року «Про зміну істотних умов праці у зв'язку обов'язковістю виконання вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсній процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури від 28 січня 2016 року № 955-VIII» внесено зміни в абзац 2 вступної частини та викладено його в наступній редакції: відповідно до пункту 2 Прикінцевих Положень вищезазначеного Закону набрання чинності цим Законом є підставою для припинення безстрокового трудового договору з професійним творчими працівниками (художнім та артистичним персоналом) державних та комунальних закладів культури (а.с. 6).

29 грудня 2016 року ОСОБА_4 був надісланий лист з додатками для ознайомлення, а саме: наказ № 27-ОД від 25 жовтня 2016 року, наказ № 35-ОД від 15 грудня 2016 року, попередження про зміну умов праці та проект контракту строком на три роки (а.с. 7).

Наказом № 07-ОД від 14 лютого 2017 року про попередження працівників творчого та артистичного персоналу про звільнення з 23 лютого 2017 року у зв'язку з неукладанням контракту на виконання вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури» від 28 січня 2016 року № 955-VIII наказано попередити, що всі працівники творчого та артистичного персоналу театру, які до 23 лютого 2017 року не уклали контракт строком на три роки на виконання вимог пункту 2 розділу II Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури» від 28 січня 2016 року № 955-VIII, будуть звільнені на підставі пункту 9 частини першої статті 36 КЗпП України (припинення трудового договору з підстав, передбачених іншими Законами) (а.с. 47-48).

Наказом № 19-К/1 від 23 лютого 2017 року ОСОБА_4 звільнено з посади провідного майстра сцени на підставі пункту 9 статті 36 (підстави, передбачені іншими законами) (а.с. 40).

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 3 ЦПК України, 2004 року, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно положень статті 57 ЦПК України, 2004 року, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до статті 60 ЦПК України, 2004 року, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Статтею 43 Конституції Українивизначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Статтею 21 КЗпП України передбачено працевлаштування на роботу за трудовим договором.

Частиною третьою статті 21 КЗпП України передбачено можливість укладання з працівником контракту, як особливої форми трудового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.

Сфера застосування контракту визначається законами України.

28 січня 2016 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури», який набрав чинності 24 лютого 2016 року.

Згідно пунктів 2, 3 Прикінцевих положень вказаного Закону передбачено, що набрання чинності цим Законом є підставою для припинення безстрокового трудового договору з керівниками державних та комунальних закладів культури, а також з професійними творчими працівниками (художнім та артистичним персоналом) державних та комунальних закладів культури згідно з пунктом 9 статті 36 Кодексу законів про працю України. Ця норма не поширюється на професійних творчих працівників комунальних закладів культури у територіальних громадах з населенням до 5 тисяч жителів. З працівниками художнього та артистичного персоналу, які перебувають у трудових відносинах з державними та комунальними закладами культури, протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом укладається контракт строком від одного до трьох років без проведення конкурсу.

Вказаним Законом також внесено зміни до статей 19, 20 Закону України «Про театри і театральну справу» та визначено, що до професійних творчих працівників театру належать художній та артистичний персонал театру. Трудові відносини з професійними, творчими працівниками, художнім та артистичним персоналом державних та комунальних театрів оформлюються шляхом укладання контрактів.

Відповідно до переліку посад професійних творчих працівників театрів та посад (спеціальностей) працівників інших специфічних театральних професій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2006 року № 208, посада, яку обіймав ОСОБА_4, відноситься до посад професійних творчих працівників.

Отже, контрактна форма роботи творчих працівників, зокрема, і для ОСОБА_4, запроваджена спеціальним Законом, який є обов'язковим для виконання.

Відповідно до положень частин третьої, четвертої статті 32 КЗпП України у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

У пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснено, що відмова працівника укласти контракт може бути підставою для припинення трудового договору за пунктом 6 статті 36 КЗпП у тому разі, коли відповідно до законодавства така форма трудового договору для даного працівника була обов'язкова.

Наказ ТВЗК «Київський академічний театр драми і комедії на Лівому березі Дніпра» №27-ОД від 25 жовтня 2016 року «Про зміну істотних умов праці» був прийнятий на виконання вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури».

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність підстав для визнання його протиправним у частині припинення з 31 грудня 2016 року дії безстрокового трудового договору з ОСОБА_4

З огляду на те, що ОСОБА_4 у передбачений наказом строк (до 01 січня 2017 року) не уклав трудовий контракт з театром, роботодавець прийняв законне рішення про звільнення працівника, який не підписав контракт, з 23 лютого 2017 року на підставі пункту 9 частини першої статті 36 КЗпП України (в останній, визначений Законом день для остаточного вирішення питання про перехід на контрактну форму роботи.)

Позивач не дав згоду на укладення контракту та не погодився працювати в нових умовах, у зв'язку з чим, наказом № 19-К/1 від 23 лютого 2017 року, останнього правомірно звільнено з підстав, передбачених пунктом 9 частини першої статті 36 КЗпП України.

Посилання ОСОБА_4 на порушення роботодавцем положень статті 32 КЗпП України, оскільки будь-яких актів щодо зміни в організації виробництва та праці роботодавець не приймав, а також посилання на порушення роботодавцем положень статей 21, 38 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» є безпідставними.

Відповідно до положень статті 32 КЗпП України, а також роз'яснень, викладених у пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», укладення контракту з раніше прийнятим працівником є одним із різновидів змін в організації виробництва та праці, що зумовлює зміну істотних умов праці. Спірним наказом № 27-ОД від 25 жовтня 2016 року працівники попереджались за два місяці про звільнення з 01 січня 2017 року у разі неукладення контракту. Як було встановлено, контрактна форма роботи для працівників культури, зокрема, позивача, була передбачена Законом, а не рішенням роботодавця, тому така зміна в організації праці не потребувала попереднього узгодження з профспілковим органом.

З огляду на викладене, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених ОСОБА_4 позовних вимог.

Суд першої інстанції виконав вимоги статті 212 ЦПК України, 2004 року, щодо оцінки доказів і статті 213 ЦПК України, 2004 року, щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно дослідив і оцінив докази та встановив обставини у справі.

Апеляційний суд відповідно до вимог статті 303 ЦПК України, 2004 року, перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, та обґрунтовано залишив вказане рішення без змін.

Доводи касаційної скарги та зміст оскаржених судових рішень не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. У межах розгляду цієї справи суди надали оцінку основним доводам і запереченням сторін.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування судових рішень, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 04 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 31 травня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Є. В. Синельников О. В. Білоконь С. Ф. Хопта