Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2025 року

м. Київ

справа № 755/15210/23

провадження № 61-4109св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , Офіс Генерального Прокурора,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_4 , на постанову Київського апеляційного суду в складі колегії суддів: Невідомої Т. О., Верланова С. М., Нежури В. А. від 27 лютого 2025 року,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 , Офіс Генерального Прокурора, у якому просила суд визнати недійсною розписку від 16 січня 2016 року на суму 150 000,00 дол. США.

У подальшому, в листопаді 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом, у якому просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за розпискою від 16 січня 2016 року на загальну суму 295 474,10 дол. США, з яких основна сума боргу становить 150 000,00 дол. США, проценти за користування позикою в сумі 140 678,21 дол. США та 3% річних в сумі 4 795,89 дол. США та судові витрати.

Короткий зміст ухвалених судових рішень

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 11 грудня 2024 року позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 - залишено без задоволення.

У грудні 2024 року до суду від адвоката Кулішенка М.Ю. в інтересах ОСОБА_3 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій адвокат просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, у розмірі 90 000,00 грн.

Заява обґрунтована тим, що 11 грудня 2023 року судом ухвалено рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . При цьому, третьою особою, у зв`язку із розглядом даної цивільної справи, були понесені судові витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 24 грудня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення відмовлено.

Відмовляючи в ухваленні додаткового рішення, суд першої інстанції виходив із того, що письмові пояснення третьої особи, у яких міститься узагальнена вимога про наявність судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу без наведення її попереднього (орієнтовного) розрахунку, ухвалою суду від 08 лютого 2024 року повернуті заявнику без розгляду. Інших заяв, які б містили попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які третя особа очікує понести у зв`язку з розглядом справи, до суду подано не було. До ухвалення у справі рішення представником не надано доказів на підтвердження понесення таких витрат, як і не вказано будь-яких причин, які унеможливлюють подання останніми вчасно - до завершення судових дебатів, відповідних доказів, не повідомлено про наявність поважних причин, які зумовлюють необхідність подання таких доказів після ухвалення рішення у справі. При цьому, суд також зазначив, що звертаючись до суду із промовою у судових дебатах, представник третьої особи не заявив про судові витрати та не повідомив суд про неможливість подання таких доказів після ухвалення рішення у справі. Подаючи до суду письмові дебати третьої особи, у яких міститься посилання на попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат та повідомлення про те, що докази їх понесення будуть подані не пізніше п`яти днів після ухвалення рішення у справі, представник третьої особи, їх в судовому засіданні не проголосив, що свідчить про зловживання своїм процесуальним правом, в тому числі щодо доведення до відома інших учасників справи про наявність у сторони судових дебатів.

Не погодившись із таким судовим рішенням, адвокат Кулішенко М. Ю. в інтересах ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду та вирішити питання про розподіл витрат на правничу допомогу в сумі 90 000,00 грн за надані юридичні послуги.

Постановою Київського апеляційного суду від 27 лютого 2025 року апеляційну скаргу адвоката Кулішенка М. Ю. в інтересах ОСОБА_3 задоволено частково. Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 24 грудня 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 60 000,00 грн витрат, понесених на професійну правничу допомогу, по 30 000,00 грн з кожного.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції залишив поза увагою ту обставину, що судовому засіданні, яке відбулося 11 грудня 2024 року, ОСОБА_3 зробив відповідну заяву про понесення витрат на правничу допомогу та зазначив орієнтовний розмір, що є належним виконанням вимог закону щодо заявлення таких витрат, та що в свою чергу забезпечило можливість їх подальшого відшкодування у межах судового розгляду.

Суд першої інстанції зробив помилковий висновок про те, що ОСОБА_3 не повідомив суд про можливість подання таких доказів після ухвалення рішення у справі, адже відповідна заява ОСОБА_3 про понесення витрат на правничу допомогу підтверджена аудіозаписом судового засідання, зафіксованим на диску, що є належним доказом її проголошення та відповідає вимогам процесуального законодавства.

Суд першої інстанції, відмовляючи третій особі у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 90 000,00 грн, не звернув уваги на те, що вимоги частини восьмої статті 141 ЦПК України третьою особою були виконані, а тому такі витрати підлягають стягненню з позивача та відповідача на його користь.

Оцінюючи обсяг робіт, що зазначений в акті наданих послуг, апеляційний суд вважав, що в даному випадку, витрати на правничу допомогу в сумі 90 000,00 грн не в повній мірі відповідають критерію необхідності таких витрат, та дійшов висновку про зменшення заявленого розміру витрат на правничу допомогу з 90 000,00 грн до 60 000,00 грн.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

31 березня 2025 року через систему «Електронний суд» представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 27 лютого 2025 року, у якій просить скасувати зазначену постанову та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що в оскаржуваній постанові апеляційний суд не взяв до уваги, що такі витрати на правничу допомогу третьою особою ОСОБА_3 адвокату не сплачувались, доказів сплати до суду не надано.

Разом із тим, суд першої інстанції повно та всебічно вивчив доводи вказаної заяви та обґрунтовано відмовив у її задоволенні, а апеляційний суд прийшов до помилкових висновків, та не взяв до уваги той факт, що ОСОБА_3 , не поніс жодних витрат на професійну правничу допомогу, доказів сплати будь-яких коштів адвокату надано не було.

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

29 квітня 2025 року через систему «Електронний суд» представник ОСОБА_3 - адвокат Кулішенко М. Ю. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , у якому просив зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін. В обґрунтування своїх заперечень проти касаційної скарги зазначив про те, що в касаційній скарзі відсутнє обґрунтування (підстави) у чому полягає порушення норм матеріального та процесуального права судом апеляційної інстанції, а також, які обставини справи судом не з`ясовано повно, об`єктивно та всебічно, обґрунтування згідно вимог ЦПК України. Касаційна скарга зводиться лише до незгоди із судовим рішення, оскільки ОСОБА_2 вважає необґрунтованими документи щодо підтвердження понесених витрат на правничу допомогу ОСОБА_3 .

Також у відзиві на касаційну скаргу просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати у зв`язку з розглядом касаційної скарги в розмірі 12 000,00 грн.

Надходження касаційної скарг до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 17 квітня 2025 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано цивільну справу № 755/15210/23 з Дніпровського районного суду м. Києва.

Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.

2.Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частина перша статті 137 ЦПК України вказує, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків, надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до частини 12 статті 141 ЦПУ України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

Установлено, що третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_3 під час розгляду справи в суді першої інстанції проти первісного та зустрічного позовів заперечував.

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що при розподілі судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

На підтвердження заявлених витрат на професійну правничу допомогу ОСОБА_3 до суду першої інстанції було подано: договір про правову допомогу із АО «Легіс Груп» від 15 січня 2024 року № 01-15/01/2024, яке уповноважило адвоката Кулішенка М. Ю. на представництво інтересів третьої особи у справі; договір від 15 січня 2024 року № 01-15/01/2024 між ОСОБА_3 та «Легіс Груп» дійсний на весь період надання правової допомоги клієнту.

На виконання вищевказаного договору ОСОБА_3 було надано наступну правову допомогу: представництво адвокатом Кулішенко М. Ю. ОСОБА_5 у судових засіданнях в Дніпровському районному суді м. Києва: 29 травня 2024 року; 16 липня 2024 року; 11 грудня 2024 року - (7 судових засідань - 42 000,00 грн); вивчення документів та консультацій з клієнтом, узгодження правової позиції (18 000,00 грн); збирання доказів та написання відзиву на позовну заяву у справі, підготовка пакету документів до відзиву на позовну заяву у справі для суду та для направлення іншим учасникам справи (18 000,00 грн); написання та подання клопотання про виклик свідків (3 000,00 грн); написання та подання клопотання про залучення Офісу Генерального Прокурора у статусі третьої особи у справі (3 000,00 грн); написання заяви про ухвалення додаткового рішення (3 000,00 грн).

На підтвердження надання правничої допомоги суду надавались підписаний виставлений рахунок клієнту ОСОБА_3 та акт наданих послуг на загальну суму 90 000,00 грн.

Апеляційний суд, вважаючи, що витрати на правову допомогу в розмірі 90 000,00 грн не в повній мірі відповідають критерію розумної необхідності таких витрат, зменшив їх розмір до 60 000,00 грн.

З урахуванням того, що ОСОБА_3 касаційну скаргу не подавав, погодився з розміром стягнутих на його користь витрат на правову допомогу адвоката, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного суду про наявність підстав для часткового задоволення заяви ОСОБА_3 , про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 60 000,00 грн, по 30 000,00 грн з кожного.

Доводи касаційної скарги про те, що заявник не надав докази сплати адвокату витрат на правову допомогу, понесену у зв`язку з переглядом цієї справи в суді першої інстанції, не заслуговують на увагу, оскільки витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 10 жовтня 2023 року у справі № 316/1456/20, від 01 листопада 2023 року у справі № 205/7293/19, від 20 грудня 2023 року у справі № 753/2677/21, від 24 квітня 2024 року у справі № 756/11019/22).

Доводи касаційної скарги про несумлінну поведінку адвоката, що потягли негативні наслідки для позивача та відповідача, є безпідставними та необґрунтованими. Будь-яких доказів щодо несумлінної поведінки адвоката Кулішенка М. Ю., який діє в інтересах ОСОБА_5 , матеріали справи не містять.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін, тому судовий збір покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Щодо витрат на правову допомогу, які понесені в суді касаційної інстанції

До відзиву на касаційну скаргу надано докази понесення судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000 грн (копію рахунку та детального опису робіт (наданих послуг) до договору про надання правової (правничої) допомоги).

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19, від 24 січня 2022 року у справі № 757/36628/16-ц.

ОСОБА_2 заперечень щодо витрат на правову допомогу в суді касаційної інстанції не подав. Тому на користь ОСОБА_3 належить стягнути витрати на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції у розмірі 12 000,00 грн.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_4 , залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 27 лютого 2025 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 12 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун