Постанова

Іменем України

18 липня2018 року

м. Київ

справа № 381/1886/16-ц

провадження № 61-9906св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2,

відповідачі: Фастівська міська рада Київської області, ОСОБА_3,

треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16 серпня 2016 року у складі судді Соловей Г. В. та ухвалу Апеляційного суду Київської області у складі колегії суддів: Савченка С. І., Білоконь О. В., Ігнатченко Н. В. від 10 листопада 2016 року,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Фастівської міської ради Київської області, ОСОБА_3 про скасування рішень міської ради та державного акта на право власності на земельну ділянку.

Позовна заява мотивована тим, що на підставі рішень Фастівської міської ради Київської області від 28 березня 2008 року та від 21 липня 2009 року

ОСОБА_3 передано у власність земельну ділянку площею 0,022 га, прилеглу до її частини будинку, та видано державний акт на право власності на земельну ділянку. Вважає, що наведені рішення міської ради і державний акт підлягають скасуванню, оскільки впродовж багатьох років між співвласниками будинку склався порядок користування земельною ділянкою та господарськими спорудами і комунікаціями, який порушено в результаті приватизації.

ОСОБА_3 перешкоджає у доступі до загального водяного колодязя, де знаходяться вентилі. ОСОБА_3 не погодила приватизацію із іншими співвласниками квартир та підробила підпис її матері - ОСОБА_7

З урахуванням викладеного, ОСОБА_2 просила скасувати рішення Фастівської міської ради Київської області від 28 березня 2008 року та

від 21 липня 2009 року щодо передачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,022 га по АДРЕСА_1, та визнати державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий на ім'я ОСОБА_3 недійсним.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16 серпня

2016 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Рішення районного суду мотивовано тим, що оскаржуваними рішеннями Фастівської міської ради Київської області щодо передачі безоплатно у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,022 га, а також виданим на ім'я останньої державним актом не порушено права ОСОБА_2 При цьому, ОСОБА_2 не довела свого права власності чи користування спірною земельною ділянкою.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 10 листопада 2016 року рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16 серпня

2016 року залишено без змін.

Погоджуючись з рішенням районного суду, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_2 не надала доказів про порушення її прав, оскільки права власності чи права користування земельною ділянкою остання не набула, а передача у власність ОСОБА_3 земельної ділянки не перешкоджає ОСОБА_2 користуватися належною їй квартирою і обслуговувати її. Крім того, суду не надано доказів того, що колодязь, на який посилається

ОСОБА_2, розташований на земельній ділянці ОСОБА_3

У грудні 2016 року ОСОБА_2 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є незаконними та необґрунтованими, ухваленими при неправильному застосуванні норм матеріального права. Крім того, зазначає, що вона, як власник квартири у багатоквартирному будинку, що знаходиться на спірній земельній ділянці, має право на частину цієї ділянки пропорційно частці у власності будинку, згідно частини четвертої статті 120 ЗК України.

У лютому 2017 року ОСОБА_3 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу, в яких зазначила, що судові рішення є законними і обґрунтованими, оскільки ОСОБА_2 не надала доказів на підтвердження своїх вимог про те, що передача у власність спірної земельної ділянки порушило її права, як землекористувача та позбавило її доступу до колодязя.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

19 лютого 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом установлено, що згідно договору дарування від 25 березня

2004 року ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1

Власником квартири під № 2 у вказаному будинку є ОСОБА_3

Рішенням Фастівської міської ради Київської області від 28 березня 2008 року, зокрема, передано безоплатно у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,022 га для будівництва і обслуговування будинку по АДРЕСА_1 та дозволено замовити технічну документацію із землеустрою на виготовлення державного акта.

Рішенням Фастівської міської ради Київської області від 21 липня 2009 року затверджено технічну документацію по складанню державних актів на право власності на землю на території м. Фастова, розміри і площа яких уточнені в результаті проведення вишукувальних робіт, в тому числі затверджено технічну документацію ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,022 га для будівництва і обслуговування будинку по АДРЕСА_1.

На підставі вказаного рішення ОСОБА_3 отримала державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку.

Відповідно до частини першої статті 42 ЗК України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» прибудинкова територія - це територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Із аналізу цільового призначення земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, та норм статті 42 ЗК України випливає, що у разі приватизації громадянами квартир у такому будинку земельна ділянка як така, що входить у житловий комплекс, може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування лише об'єднанню співвласників будинку, створеному відповідно до Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» у порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2002 року № 1521 «Про реалізацію Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку».

У такому разі земельна ділянка належить співвласникам жилого будинку на праві спільної сумісної власності, яка разом із загальним майном і неподільною часткою житлового комплексу (допоміжні приміщення, конструктивні елементи будинку, його технічне обладнання) є майном співвласників, які визначають порядок його використання.

У порушення вимог статей 212-214, 315 ЦПК України 2004 року, суди не навели норм земельного законодавства, які б передбачали можливість передачі у власність чи користування окремих співвласників багатоквартирних будинків земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний жилий будинок, або її частини.

Також суди не встановили, чи непередана у власність чи у користування співвласникам багатоквартирного будинку земельна ділянка змінює правовий статус цієї ділянки як прибудинкової території та чи це дає право її використання без згоди співвласників будинку.

Таким чином, суди вищевказані положення закону не врахували, не з'ясували належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, які правовідносини сторін випливають з установлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, не встановили правовий статус переданої у власність ОСОБА_3 земельної ділянки та заявлені підстави недійсності правочину і дійшли передчасного висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2

Оскільки відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені, то усунути вказані недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду неможливо.

Відповідно до пунктів 1, 2 і 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Оскільки суди не встановили фактичних обставин, від яких залежить правильне вирішення справи, та не перевірили доводи сторін та надані на їх підтвердження докази, то ухвалені у справі судові рішення відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16 серпня

2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 10 листопада

2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: Б. І. Гулько

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта

Ю. В. Черняк