Головна Сервіси для юристів ... База рішень" Протокол " Ухвала КЦС ВП від 19.05.2020 року у справі №278/1124/19 Ухвала КЦС ВП від 19.05.2020 року у справі №278/11...
print
Друк
search Пошук
comment
КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

Іменем України

12 травня 2021 року

м. Київ

справа № 278/1124/19

провадження № 61-7123св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Дундар І. О. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Публічне акціонерне товариство "Перехідний Банк "РВС Банк", приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу м. Київ Грек Анжеліка Василівна,

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансметалпродукт",

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Акціонерного товариства "РВС Банк", яка підписана представником Бабенко Ю. В., на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 03 вересня 2019 року у складі судді Грубіяна Є. О. та постанову Житомирського апеляційного суду від 26 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Шевчук А. М., Талько О. Б., Коломієць О. С.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до Публічного акціонерного товариства "Перехідний Банк "РВС Банк", правонаступником якого є Акціонерне товариство "РВС Банк" (далі - АТ "РВС Банк"), приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу м. Київ Грек А. В. про визнання протиправними та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування запису про право власності.

Позов мотивований тим, що 01 жовтня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Сведбанк" (далі - ВАТ "Сведбанк") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансметалпродукт" (далі - ТОВ "Трансметалпродукт") укладений кредитний договір № Т010708-К/32, за умовами якого банк надав товариству кредит у сумі 390 000,00 грн.

У забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором 02 жовтня 2008 року позивач уклав із ВАТ "Сведбанк" договір іпотеки, за умовами якого передав банку в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно: об'єкт незавершеного будівництва з відсотком готовності 84% та земельну ділянку загальною площею 2 500 кв. м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Демецькою С. Л. 02 жовтня 2008 року накладена заборона відчуження зазначеного в договорі іпотеки нерухомого майна, що зареєстровано у реєстрі за №7112.

У 2013 році ВАТ "Сведбанк" перейменовано в "ПАТ "Омега Банк", правонаступником якого відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05 травня 2015 року, є ПАТ "Перехідний банк "РВС Банк". Отже, до ПАТ "Перехідний банк "РВС Банк" перейшли усі права кредитора, у тому числі й за кредитним договором від 01 жовтня 2008 року № Т010708-К/32 та договором іпотеки від 02 жовтня 2008 року.

Застереження в іпотечному договорі не є правовою підставою для реєстрації права власності, оскільки воно, так само як і договір іпотеки, не міститься в Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна.

З практики Вищого господарського суду України стосовно іпотечних договорів, укладених до 14 січня 2009 року, передача права власності на об'єкти іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у позасудовому порядку можлива тільки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, але ні в якому разі не на підставі іпотечного застереження.

Згідно пункту 12 іпотечного договору за вибором іпотекодержателя застосовується один з наведених способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя: за рішенням суду; на підставі виконавчого напису нотаріуса; згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, яким вважається застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, а саме, шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або продаж іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

Заочним рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 09 грудня 2010 року, із урахуванням додаткового рішення суду від 04 лютого 2011 року у справі № 2-1081/10 за позовом ПАТ "Сведбанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на нерухоме майно відповідача в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 01 жовтня 2008 року № Т010708-К/32 звернуто стягнення на нерухоме майно - об'єкт незавершеного будівництва з відсотком готовності 84% та земельну ділянку загальною площею 2 500 кв. м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та належать йому на праві власності, шляхом проведення ПАТ "Сведбанк" прилюдних торгів з початковою вартістю, що буде визначена незалежним оцінювачем на момент проведення прилюдних торгів. Фактично, даним судовим рішенням захищено права кредитора в обраний останнім спосіб.

23 травня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу м. Київ Грек А. В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: індексний номер 29765535 від 26 травня 2016 року за ПАТ "Перехідний банк "РВС Банк", підстава виникнення права власності - іпотечний договір від 02 жовтня 2008 року, а саме: об'єкт незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_1, номер запису про право власності 14673982, та земельну ділянку загальною площею 2 500 кв. м за тією ж адресою, номер запису про право власності 14674385.

Враховуючи наявність судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та умови іпотечного договору від 02 жовтня 2008 року, якими передбачена можливість застосування лише одного із способів звернення стягнення на предмет іпотеки, на думку позивача, дії нотаріуса про реєстрацію права власності на нерухоме майно за відповідачем є незаконними

Просив:

визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 29765535 від 26 травня 2016 року, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу м. Київ Грек А. В., про державну реєстрацію права власності за ПАТ "Перехідний банк "РВС Банк" на підставі договору іпотеки від 02 жовтня 2008 року № 7111 на нерухоме майно - об'єкт незавершеного будівництва та земельну ділянку загальною площею 2 500 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1;

скасувати у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності № 29765535 про реєстрацію за ПАТ "Перехідний банк "РВС Банк" права власності на вищезазначене нерухоме майно.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 03 вересня 2019 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 29765535 від 26 травня 2016 року, прийняте державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Грек А. В. про державну реєстрацію права власності за ПАТ "Перехідний банк "РВС Банк" на підставі договору іпотеки № 7111 від 02 жовтня 2008 року на нерухоме майно: об'єкт незавершеного будівництва, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; земельну ділянку площею 2 500,00 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності № 29765535 про реєстрацію за ПАТ "Перехідний банк "РВС Банк" право власності на нерухоме майно: об'єкт незавершеного будівництва, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; земельну ділянку площею 2 500,00 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Вирішено питання щодо стягнення судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що іпотечним договором визначено права, обов'язки та конкретні можливості кожної його сторони. В тому числі прописано право банку застосувати лише один спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір є чинним, рішення суду про звернення стягнення не скасоване, отже застосування іншого способу задоволення вимог іпотекодержателя є таким, що суперечить змісту правочину.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Житомирського апеляційного суду від 26 лютого 2020 року апеляційну скаргу АТ "РВС Банк" задоволено частково.

Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 03 вересня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 29765535 від 26 травня 2016 року, прийняте державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Грек А. В. про державну реєстрацію права власності за ПАТ "Перехідний банк "РВС Банк" на підставі договору іпотеки від 02 жовтня 2008 року № 7111 на нерухоме майно: об'єкт незавершеного будівництва, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; земельну ділянку площею 2 500 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності № 29765535 про реєстрацію за ПАТ "Перехідний банк "РВС Банк" право власності на нерухоме майно: об'єкт незавершеного будівництва, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; земельну ділянку площею 2 500 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що справу належало розглядати за правилами загального, а не спрощеного позовного провадження. Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у пункті 12 іпотечного договору сторони досягли згоди про те, що звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися лише в один із трьох вищевказаних способів (за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса або за договором про задоволення вимог іпотекодержателя, укладеним шляхом здійснення застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, яке викладене в підпунктах 12.3.1,12.3.2), право вибору якого закріплено за іпотекодержателем. Іпотекодержателем було обрано один із трьох способів захисту порушеного права шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду.

Рішення у встановленому законом порядку не скасовані та є чинними.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У квітні 2020 року АТ "РВС Банк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_2, у якій просить скасувати рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 03 вересня 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 26 лютого 2020 року, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди неправильно застосували норми матеріального права. В оскарженій постанові судом апеляційної інстанції не враховані висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17, від 25 вересня 2019 року у справі № 725/1716/17; від 21 березня 2018 року у справі № 760/14438/15-ц, від 04 вересня 2018 року у справі № 915/127/18, від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15, та постановах Верховного Суду України від 27 квітня 2017 року у справі № 6-679цс17; від 04 вересня 2016 року у справі № 6-73цс13; від 13 березня 2017 року у справі № 6-224цс14. Чинним законодавством передбачено право іпотекодержателя задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки у випадках невиконання або неналежного виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання. Звернення іпотекодержателя до суду не призвело до реального погашення заборгованості та захисту прав кредитора. Способи звернення стягнення на предмет іпотеки, встановлені сторонами в іпотечному договорі, не є взаємовиключними. Предмет іпотеки не був арештований, вилучений та переданий до примусової реалізації, відповідно заочне рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 09 грудня 2010 року не було виконане. Належним способом захисту права або інтересу позивача є не скасування рішення суб'єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведення державної реєстрації права. Заявником було подано повний пакет документів для проведення реєстраційних дій, як того вимагало чинне на час вчинення реєстраційних дій законодавство. Наданий для вчинення реєстраційних дій оригінал іпотечного договору містить в собі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя (пункти 12.3.1,12.3.2 іпотечного договору), тому відсутні підстави для відмови у вчинення реєстраційної дії.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2020 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Після усунення недоліків, ухвалою Верховного Суду від 26 червня 2020 року поновлено АТ "РВС Банк" строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у справі № 278/1124/19, витребувано справу з суду першої інстанції, у задоволенні клопотання АТ "РВС Банк" про зупинення виконання постанови Житомирського апеляційного суду від 26 лютого 2020 року відмовлено.

У липні 2020 року матеріали цивільної справи № 278/1124/19 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина 1 статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина 8 статті 394 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини 1 статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини 2 статті 389 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду України: від 27 квітня 2017 року у справі № 6-679цс17; від 04 вересня 2016 року у справі № 6-73цс13; від 13 березня 2017 року у справі № 6-224цс14 та у постановах Верховного Суду; від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17; від 25 вересня 2019 року у справі № 725/1716/17; від 21 березня 2018 року у справі № 760/14438/15-ц; від 04 вересня 2018 року у справі № 915/127/18; від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15; від 11 березня 2020 року у справі № 199/8098/18; від 31 січня 2020 року у справі № 726/1991/18; від 12 червня 2020 року у справі № 236/2706/16-ц).

Фактичні обставини

Суди встановили, що 01 жовтня 2008 року між ВАТ "Сведбанк" та ТОВ "Трансметалпродукт" укладений кредитний договір № Т010708-К/32, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 390 000,00 грн.

У забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором 02 жовтня 2008 року між ВАТ "Сведбанк" (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (іпотекодавець) укладений іпотечний договір, за умовами якого останній передав банку в іпотеку належне йому на праві власності майно: об'єкт незавершеного будівництва з відсотком готовності 84%, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 2 500 кв. м із кадастровим номером 1822086300:03:001:0062, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

У пункті 12 вищевказаного іпотечного договору сторони досягли згоди, що за вибором іпотекодержателя застосовується один із наведених нижче способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя: за рішенням суду (підпункт 12.1); у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса (підпункт 12.2); згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, укладеним шляхом здійснення застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, яке викладене в підпунктах 12.3.1 та 12.3.2 підпункту 12.3.

Заочним рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 09 грудня 2010 року, з урахуванням додаткового рішення від 04 лютого 2011 року, які набрали законної сили, задоволено позов ПАТ "Сведбанк" до ОСОБА_1 та в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 01 жовтня 2008 року № Т010708-К/2 звернуто стягнення на нерухоме майно - об'єкт незавершеного будівництва з відсотком готовності 84% та земельну ділянку загальною площею 2500 кв. м із кадастровим номером 1822086300:03:001:0062, що знаходяться по АДРЕСА_1, які належать ОСОБА_1 на праві власності, шляхом проведення ПАТ "Сведбанк" прилюдних торгів.

Зі змісту пункту 1.2 статуту АТ "РВС Банк" вбачається, що АТ "РВС Банк" (ідентифікаційний код 39849797) є правонаступником ПАТ "РВС Банк", яке в свою чергу є правонаступником ПАТ "Перехідний банк "РВС Банк" (ідентифікаційний код 39849797), який є правонаступником в частині визначених відповідно до плану врегулювання активів (уключаючи права за договорами забезпечення) та обов'язків за вимогами кредиторів (вкладників) за переданими зобов'язаннями ПАТ "Омега Банк" (ідентифікаційний код 19356840). Рішенням річних загальних зборів акціонерів від 29 квітня 2013 року ПАТ "Сведбанк" змінив своє найменування на ПАТ "Омега Банк", яке виступало правонаступником за всіма правами та зобов'язаннями ПАТ "Сведбанк". Рішенням позачергових загальних зборів акціонерів від 30 квітня 2009 року ВАТ "Сведбанк" у зв'язку з приведенням Статуту у відповідність до норм Закону України "Про акціонерні товариства" змінило своє найменування на ПАТ "Сведбанк", яке виступало правонаступником за всіма правами та зобов'язаннями ВАТ "Сведбанк" (ідентифікаційний код 19356840).

Із огляду на вищевикладене, відбувалася заміна кредитора у зобов'язанні з ВАТ "Сведбанк" на АТ "РВС Банк ". ПАТ "Перехідний Банк "РВС Банк" у свій час також було належним кредитором за кредитним договором від 01 жовтня 2008 року № Т010708-К/32 та іпотекодержателем за іпотечним договором від 02 жовтня 2008 року.

До ПАТ "Перехідний Банк "РВС Банк" перейшли права ВАТ "Сведбанк" в обсязі і на умовах, передбачених пунктом 12 іпотечного договору, зміст якого на момент переходу прав до ПАТ "Перехідний Банк "РВС Банк" не змінився.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 26 травня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Грек А. В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 29765535, а саме: рішення про реєстрацію права власності за ПАТ "Перехідний Банк "РВС Банк" (ідентифікаційний код 39849797) на земельну ділянку площею 2 500 кв. м із кадастровим номером undefined та незавершене будівництво, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Скасовуючи рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію права власності на спірну квартиру, суди виходили з того, що право банку як іпотекодержателя було захищено у спосіб, визначений заочним рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 09 грудня 2010 року, з урахуванням додаткового рішення від 04 лютого 2011 року, у зв'язку з чим у нового кредитора ПАТ "Перехідний Банк "РВС Банк" відсутні підстави для задоволення своїх вимог шляхом реєстрації права власності на предмет іпотеки.

Колегія суддів не погоджується з цим висновком судів першої та апеляційної інстанцій з таких підстав.

Іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому Закону України "Про акціонерні товариства" (стаття 1 Закону України "Про іпотеку").

У разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки (частина перша статті 12 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, чинній на момент укладення договору іпотеки)).

Відповідно до частин першої та другої статті 36 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, чинній на момент укладення договору іпотеки) сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до Закону України "Про акціонерні товариства". Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені Закону України "Про акціонерні товариства" способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Висновок апеляційного суду про те, що новий кредитор не має права на звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку після того, як первісний кредитор звернув стягнення на іпотечне майно за судовим рішенням, не отримавши задоволення своїх вимог, не ґрунтується на законі, оскільки в такому випадку у іпотекодержателя зберігається право використати (реалізувати) інші способи звернення стягнення на іпотечне майно, визначені Законом "Про іпотеку", в тому числі і обраний ним позасудовий спосіб звернення стягнення шляхом реєстрації права власності на предмет іпотеки на підставі іпотечного застереження.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 12-278гс18) зазначено, що "як досліджено судами, пунктом 6.2 іпотечного договору сторони передбачили, що за вибором іпотекодержателя застосовується один з наведених нижче способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя: за рішенням суду (підпункт 6.2.1); у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса (підпункт 6.2.2); згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, яким вважається застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, викладене в підпунктах 6.2.3.1 та 6.2.3.2 цього пункту договору (підпункт 6.2.3).

Як зазначалося раніше, Банк набув право на звернення стягнення на предмет іпотеки після звернення до ТОВ "Укркава" з відповідними вимогами про усунення порушення зобов'язань та дострокове повернення кредиту за кредитним договором (листи № 28/01-3/86/7402,28/01-3/86/7403 від 04 травня 2016 року). У разі невиконання цієї вимоги, Банк попереджав, що буде змушений звернути стягнення на предмет іпотеки в будь-який спосіб, передбачений пунктом 6.2 іпотечного договору, в тому числі за рішенням суду.

Реалізуючи своє право з урахуванням пункту 6.2 іпотечного договору, Банк 14 червня 2016 року звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки та застави; просив у рахунок часткового погашення заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором. Господарський суд Одеської області ухвалою від 17 червня 2016 року порушив провадження у справі № 916/1610/16.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що способи звернення стягнення на предмет іпотеки, встановлені сторонами в іпотечному договорі, не є взаємовиключними за умови відсутності спору щодо наявності боргу і його розміру.

Тому хоч на момент звернення до нотаріуса Банк уже застосував один з передбачених пунктом 6.2 іпотечного договору способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя - в судовому порядку, але подальше звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису (в позасудовому порядку) не суперечить положенням іпотечного договору та положенням Закону України "Про іпотеку" зважаючи на відсутність у цій справі спору щодо наявності боргу і його розміру, вказаного у виконавчому написі нотаріуса".

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій не застосували правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 та помилково задовольнили позовні вимоги ОСОБА_1.

Щодо позовних вимог до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу м. Київ Грек А. В.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено висновок, що "визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (частина 1 статті 33 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій). За змістом висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у пункті 36 постанови від 04 вересня 2018 року в справі № 823/2042/16, спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно має розглядатися як спір, що пов'язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно. Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) зроблено висновок, що "спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано".

Таким чином, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу м. Київ Грек А. В. є неналежним відповідачем у цій справі.

З урахуванням того, що встановлена наявність підстави, яка зумовлює скасування судових рішень, суд касаційної інстанції не аналізує інші підстави відкриття касаційного провадження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення не відповідають висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 та ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити, оскаржені рішення скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпунктів "б ", "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; а також вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За подання апеляційної скарги АТ "РВС Банк" було сплачено судовий збір у розмірі 2 305,20 грн, а за подання касаційної скарги - 3 073,60 грн. Тому з ОСОБА_1 на користь АТ "РВС Банк" підлягають стягненню понесені судові витрати на сплату судового збору в розмірі 5 378,80 грн.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "РВС Банк" задовольнити.

Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 03 вересня 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 26 лютого 2020 року скасувати і ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Перехідний Банк "РВС Банк", приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу м. Київ Грек Анжеліки Василівни, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансметалпродукт", про визнання протиправними та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування запису про право власності відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "РВС Банк" 5 378,80 грн судових витрат, понесених на сплату судового збору.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 03 вересня 2019 року та постанова Житомирського апеляційного суду від 26 лютого 2020 року втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. О. Дундар

Судді: Н. О. Антоненко

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук

М. Ю. Тітов
logo

Юридичні застереження

Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

Повний текст