Постанова

Іменем України

18 березня 2019 року

м. Київ

справа № 450/2488/16-ц

провадження № 61-30037св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду Львівської області від 29 червня 2017 року у складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Павлишина О. Ф.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У вересні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_5 про реальний поділ житлового будинку.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що сторонам на праві спільної часткової власності (по Ѕ ідеальній частині) належить будинковолодіння житлового будинку № АДРЕСА_1. У той час коли власниками зазначеного житлового будинку були ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (батьки сторін), вони між собою досягли згоди, що ОСОБА_6 користується кімнатами житлового будинку, що знаходяться з правої сторони від входу у будинок, а ОСОБА_7 користується кімнатами житлового будинку, що знаходяться з лівої сторони від входу у будинок. Відповідно до такої домовленості, але з частковим відступом від неї, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 розділили земельну ділянку, яка була призначена для обслуговування зазначеного житлового будинку. Оскільки вхід у житловий будинок здійснювався через веранду і ця веранда розташована на земельній ділянці спочатку ОСОБА_7, а потім ОСОБА_5, який з метою унеможливлення користування позивачем житловим будинком замурував вхідні двері у веранду, а на належній йому земельній ділянці здійснив добудову до житлового будинку і влаштував вхід у житловий будинок через зазначену власну добудову.

Таким чином, ОСОБА_5 позбавив її можливості користуватися цим будинком, оскільки, будучи співвласником житлового будинку АДРЕСА_1 вона не має можливості не лише ним користуватися ним, але і навіть потрапити до нього.

Враховуючи наведене, позивач просила здійснити реальний поділ житлового будинку № АДРЕСА_1, зобов'язати сторін влаштувати у будинку індивідуальне електропостачання, газопостачання та опалення, припинити право спільної часткової власності на будинок.

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 14 березня 2017 року позов задоволено. Ухвалено виділити у власність ОСОБА_8, співвласнику Ѕ ідеальної частини, такі приміщення житлового будинку № АДРЕСА_1 загальною площею 29,0 кв. м: веранду під літерою 1-1 площею 7,0 кв. м; житлову кімнату під літерою 1-5 площею 22,0 кв. м. Виділено у власність ОСОБА_4, співвласнику Ѕ ідеальної частини, такі приміщення вказаного житлового будинку загальною площею 26,4 кв. м: кухню під літерою 1-2 площею 6,0 кв. м; коридор під літерою 1-3 площею 8,2 кв. м; житлову кімнату під літерою 1-4 площею 12, 2 кв. м. Передано у користування ОСОБА_5 частину горища зазначеного житлового будинку над приміщеннями: веранду під літерою 1-1 площею 7,0 кв. м та житлову кімнату під літерою 1-5 площею 22,0 кв. м. Передано у користування ОСОБА_4 частину горища цього житлового будинку над приміщеннями: кухню під літерою 1-2 площею 6,0 кв. м, коридор під літерою 1-3 площею 8,2 кв. м та житлову кімнату під літерою 1-4 площею 12,2 кв. м. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 2 900,00 грн грошової компенсації за відхилення від ідеальних часток внаслідок розподілу спірного житлового будинку. Зобов'язано сторони виконати наступні ремонтно-будівельні роботи згаданого житлового будинку: замурувати дверні прорізи: між верандою під літерою 1-1 і кухнею під літерою 1-2; між верандою під літерою 1-1 і коридором під літерою 1-3; між коридором під літерою 1-3 та житловою кімнатою під літерою 1-4; приміщення житлової кімнати під літерою 1-5 розділити перегородками на три частини: коридор під літерою 1-5'", суміщений санвузол під літерою 1-5" та житлову кімнату під літерою 1-5'; у коридорі під літерою 1-5'" на місці віконного прорізу влаштувати дверний; влаштувати дверний проріз у стіні між коридором під літерою 1-5'" та верандою під літерою 1-1; приміщення веранди під літерою 1-1 переобладнати під кухню; замурувати дверний проріз у стіні між коридором під літерою 1-3 та житловою кімнатою під літерою 1-4;

приміщення коридору під літерою 1-3 розділити перегородкою з дверним прорізом на дві частини: коридор під літерою 1-3' та суміщений санвузол під літерою 1-3"; улаштувати дверний проріз у зовнішній стіні у приміщенні коридору під літерою 1-3'; улаштувати дверний проріз у стіні приміщення коридору під літерою 1-3' та житловою кімнатою під літерою 1-4; улаштувати у стіні дверний проріз між кухнею під літерою 1-2 та коридором під літерою 1-3'. Витрати на виконання ремонтно-будівельних робіт житлового будинку АДРЕСА_1 розподілено між сторонами. Зобов'язано відповідача влаштувати у даному будинку індивідуальне електропостачання, газопостачання і опалення приміщень веранди під літерою 1-1 площею 7,0 кв. м та житлової кімнати під літерою 1-5 площею 22,0 кв. м. Зобов'язано позивача влаштувати в будинку № 76 індивідуальне електропостачання, газопостачання і опалення приміщень кухні під літерою 1-2 площею 6,0 кв. м, коридору під літерою 1-3 площею 8,2 кв. м та житлової кімнати під літерою 1-4 площею 12,2 кв. м. Припинено право спільної часткової власності на житловий будинок АДРЕСА_1.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із висновку експерта, виконаний за заявою позивача, яким встановлена можливість реального поділу спірного майна між сторонами, при мінімальному відступленні від рівності часток співвласників (1,3 кв. м, 2 900,00 грн), із урахуванням фактичного порядку користування спірним будинком, що склався між сторонами.

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 29 червня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, передбачають отримання документів, що дають право на їх виконання. Крім того, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог, які б давали підстави для задоволення позову про поділ спірного майна, оскільки для вирішення зазначених питань та з'ясування обставин справи необхідні спеціальні знання, при цьому питання про призначення будівельно-технічної експертизи для дослідження питань та технічної можливості поділу спірного будинковолодіння сторони не порушували, відповідного клопотання не заявляли.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників

У липні 2017 року ОСОБА_4 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Львівської області від 29 червня 2017 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

У касаційній скарзі заявник вказує на те, що апеляційним судом не наведено правової норми, якою передбачена необхідність отримання дозволу на перепланування житлового будинку, оскільки статтею 152 ЖК України, у редакції Закону від 12 травня 2015 року, вже не передбачено отримання відповідного дозволу, а визначено в яких випадках проведення робіт із перепланування житлового будинку не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Апеляційним судом не встановлено чи передбачають роботи з перепланування спірного житлового будинку, визначені у рішенні суду першої інстанції, втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, якщо так, то які саме. Разом з тим, відсутність рішення суду фактично унеможливлює здійснення поділу будинку, належного сторонам, оскільки за відсутності згоди відповідача на реконструкцію будинку та непогодження ним меж земельної ділянки, отримання містобудівних умов та обтяжень є неможливим, а отже, неможливим буде і сам поділ спірного житлового будинку. Відповідно посилання суду апеляційної інстанції на відмову у задоволенні позову з підстав ненадання позивачем документів, визначених статтею 152 ЖК України, є безпідставним та необґрунтованим, свідчить про неправильне застосування судом апеляційної інстанції вимог зазначеної статті. Крім того, апеляційним судом не застосовано до спірних правовідносин положення Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку виконання будівельних робіт, затверджених постановлю Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466, які підлягали застосуванню, оскільки регулюють питання проведення будівельних робіт, в тому числі з перепланування житлових будинків, що призвело до неправильного вирішення справи.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано справу та надано строк для подання заперечень на неї.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон від 03 жовтня 2017 року), за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону від 03 жовтня 2017 року касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначену цивільну справу передано Верховному Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ЦПК України (у редакції на час його ухвалення) щодо законності та обґрунтованості.

Судом установлено, що спірний житловий будинок № 76 по вул. С. Бандери у с. Борщовичі Пустомитівського району Львівської області належить сторонам на праві спільної часткової власності (по Ѕ ідеальній частини).

Відповідно до висновку експертного будівельно-технічного дослідження, проведеного за заявою ОСОБА_4, від 25 серпня 2016 року № 18/08-16я, вартість житлового будинку по вул. С. Бандери, 76 у с. Борщовичі Пустомитівського району Львівської області станом на час проведення дослідження складає - 113 736,80 грн, реальний поділ житлового будинку по Ѕ ідеальній частини з урахуванням порядку користування, який склався між співвласниками, технічно можливий та зазначений варіант такого розподілу.

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до частини першої статті 368 ЦК України спільна власність двох осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Відповідно до положень статей 364, 367 ЦК України кожен із співвласників має право на виділ його частки майна, що є у спільній частковій власності в натурі або його поділ з дотриманням вимог статті 183 ЦК України.

У частині другій статті 367 ЦК України зазначено, що у разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Виходячи зі змісту цієї норми, поділ є можливим якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом, що виключає можливість залишення у спільному користуванні співвласників будь-яких приміщень будинку.

При вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі чи можливо кожній із сторін бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.

При цьому, суд на виконання вимог статті 152 ЖК Української РСР повинен дослідити, чи можливо провести переобладнання без втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування. Якщо це можливо, то уразі необхідності отримати згоду відповідних органів на переобладнання/перепланування.

Стаття 152 ЖК України, у редакції від 05 квітня 2015 року, встановлює, що виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об'єкта в експлуатацію не потребується.

Відповідно до статті 179 ЖК України користування будинками державного й громадського житлового фонду, а також приватного житлового фонду та утримання їх здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями.

Переобладнання - це улаштування в окремих квартирах багатоквартирних будинків індивідуального опалення та іншого інженерного обладнання, перенесення нагрівальних, сантехнічних і газових приладів; влаштування і переустаткування туалетів, ванних кімнат, вентиляційних каналів. До елементів перепланування жилих приміщень також належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків.

Об'єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об'єкти не є об'єктами права власності (частина друга статті 376 ЦК України), а тому не можуть бути предметом поділу (виділу) згідно із нормами статей 364, 367 ЦК України.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до статті 57 ЦПК України 2004 року доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Враховуючи наведене, ухвалюючи оскаржуване рішення, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про недоведеність позивачем заявлених нею позовних вимог, оскільки для вирішення зазначених у позовній заяві питань необхідні спеціальні знання (технічні та у галузі будівництва), оскільки лише відповідний висновок може надати відповідь на питання чи потребує відповідне переобладнання будинку отримання документів, що надають право на їх виконання, проте сторони не заявляли клопотання про призначення відповідної експертизи.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд, пославшись на вимоги статті 152 ЖК України, не врахував, що на час розгляду справи чинна редакція цієї статті передбачає відсутність необхідності отримання документів, що дають право на виконання власниками робіт із переобладнання та перепланування жилого будинку, не заслуговує на увагу, оскільки позивачем не доведено чи передбачає відповідне перепланування будинку отримання дозволів, а тому не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржуване судове рішення містить висновки щодо результатів оцінки зібраних у справі доказів, відповідає вимогам ЦПК України 2004 року щодо законності й обґрунтованості.

Інші доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки вирішення інших позовних вимог залежить від встановлення фактичних обставин справи щодо можливості поділу будинку між їх співвласниками та необхідності отримання відповідних дозволів на це.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Львівської області від 29 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:О. В. Ступак С. О. Погрібний Г. І. Усик