Історія справи

Постанова КЦС ВП від 18.01.2023 року у справі №592/9845/20
Постанова КЦС ВП від 18.01.2023 року у справі №592/9845/20

Постанова

Іменем України

18 січня 2023 року

м. Київ

справа № 592/9845/20

провадження № 61-8403св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Муйдінова Родіона Мукумовича на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 26 травня 2022 року у складі судді Шияновської Т. В. та постанову Сумського апеляційного суду від 26 липня 2022 року у складі колегії суддів:

Левченко Т. А., Кононенко О. Ю., Собини О. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Сумської міської ради, в якому просить встановити факт, що має юридичне значення, а саме те, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його рідним батьком; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частину квартири, загальною площею 57,88 кв. м, житловою площею

38,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_3 , який помер

ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після смерті батька ОСОБА_3 відкрилася спадщина, яка складається із вказаної вище квартири. За життя батько склав заповіт на користь своєї дочки - сестри позивача - ОСОБА_4 , за якою рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 07 квітня

2020 року визнано право власності на 3/4 частини вказаної квартири у порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 .

Зазначає, що на час відкриття спадщини він досяг пенсійного віку, а тому у відповідності до статті 1241 ЦК України має право на спадкування половини частки, яка належала йому у разі спадкування за законом незалежно від змісту заповіту.

04 червня 2020 року заступником завідувача Сумської міської державної нотаріальної контори Комендантовою О. І. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки позивач не подав необхідний для вчинення нотаріальної дії документ, що посвідчує право власності померлого ОСОБА_3 на вказану квартиру, а також виявлено певні відмінності стосовно вказаного об`єкту нерухомого майна, зокрема, у свідоцтві про право власності на житло, виданого Виконавчим комітетом Сумської міської ради народних депутатів Сумської області 20 квітня 1993 року, форма власності зазначена як спільна сумісна, рядок відомостей про власників містить інформацію щодо однієї особи - ОСОБА_3 , а зміст довідки Департаменту забезпечення ресурсних платежів СМР від 19 листопада

2019 року свідчить про те, що право власності на вказану квартиру зареєстроване за ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .

Крім того, в документах, що підтверджують факт смерті спадкодавця та родинні відносини зі спадкоємцем, нотаріусом виявлено розбіжності в ідентифікуючих даних, у написанні прізвищ та по батькові спадкодавця та спадкоємця, а саме: у свідоцтві про смерть прізвище та по батькові спадкодавця зазначено « ОСОБА_3 » та « ОСОБА_3 », у свідоцтві про народження позивача прізвище батька та його по батькові зазначено « ОСОБА_3 » та « ОСОБА_3 » (російською мовою), а в паспорті позивача його прізвище зазначено « ОСОБА_3 ».

Відтак, 1/4 частка квартири АДРЕСА_1 залишається не успадкованою, нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом (обов`язкова частка), що стало підставою для звернення до суду з вказаним позовом.

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 08 грудня 2020 року замінено первісного відповідача Сумську міську раду на належного відповідача - ОСОБА_2 .

Не погодившись із вказаним позовом, ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про зменшення розміру обов`язкової частки.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її баба ОСОБА_5 , а ІНФОРМАЦІЯ_1 - помер дід ОСОБА_3 . Після смерті баби відкрилася спадщина, яку прийняв ОСОБА_3 , так як спільно проживав із нею.

За життя ОСОБА_3 склав заповіт на її матір. Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 07 квітня 2020 року встановлений факт належності ОСОБА_3 на праві приватної власності в порядку спадкування за законом квартири

АДРЕСА_1 та визнано за матір`ю ОСОБА_2 - ОСОБА_4 право власності на 3/4 частини цієї квартири, а на 3/4 частини земельної ділянки під номером АДРЕСА_3 , загальною площею 0,0709 га, кадастровий номер 5910136600:14:002:0188, для індивідуального садівництва її матір отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла її матір ОСОБА_4 , і ОСОБА_2 , як спадкоємець першої черги, прийняла спадщину на 3/4 частини вказаної квартири, а також має право на 3/4 частини земельної ділянки.

Зазначає. що зважаючи на аморальну поведінку ОСОБА_1 по відношенню до свого батька, який самоусунувся від його утримання, догляду, матеріальної підтримки, яку потребував ОСОБА_3 , так як був літньою, хворою людиною, не спілкувався з ним і залишив його на призволяще, а весь тягар утримання, догляду, матеріальної допомоги, лікування, створення комфортних умов життя покійного батька несла ОСОБА_4 , яка також хворіла на тяжку хворобу, розмір обов`язкової частки у спадщині після смерті діда - ОСОБА_3 , на яку має право ОСОБА_1 , підлягає зменшенню до 1/12 частини у відповідності до частини першої статті 1241 ЦК України.

В подальшому ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про зміну предмету позовної заяви, в якій просила:

- зменшити розмір обов`язкової частки ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_3 з 1/4 до 1/12 частини в житловій квартирі АДРЕСА_1 , земельній ділянки під номером АДРЕСА_3 , яка знаходиться в Сумській міській громадській організації садівничого товариства «ІНФОРМАЦІЯ_4» в м. Суми, загальною площею

0,0709 га, кадастровий номер 5910136600:14:002:0188, для індивідуального садівництва;

- визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/6 частину житлової квартири АДРЕСА_1 , земельної ділянки під номером АДРЕСА_3 , яка знаходиться в Сумській міській громадській організації садівничого товариства «ІНФОРМАЦІЯ_4» в м. Суми, загальною площею 0,0709 га, кадастровий номер 5910136600:14:002:0188, для індивідуального садівництва.

Мотивувала заяву тим, що вимога про визнання за нею права власності на 1/6 частини вказаного нерухомого майна є похідною від вимоги про зменшення розміру обов`язкової частки ОСОБА_1 у спадщині та є ефективним способом захисту її прав, як єдиного спадкоємця після смерті діда ОСОБА_3 та її матері ОСОБА_4 , а відтак власника 3/4 частини житлової квартири та частини земельної ділянки.

16 березня 2021 року ОСОБА_2 подала заяву про уточнення позовних вимог, а саме просить суд:

- зменшити розмір обов`язкової частки у спадщині ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_3 з 1/4 до 1/12 частини в житловій квартирі АДРЕСА_1 ; земельній ділянці під номером АДРЕСА_3 , яка знаходиться в Сумській міській громадській організації садівничого товариства «ІНФОРМАЦІЯ_4» в м. Суми, загальною площею

0,0709 га, кадастровий номер 5910136600:14:002:0188, для індивідуального садівництва;

- визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/6 частину житлової квартири АДРЕСА_1 , земельній ділянці під номером АДРЕСА_3 , яка знаходиться в Сумській міській громадській організації садівничого товариства «ІНФОРМАЦІЯ_4» в м. Суми, загальною площею 0,0709 га, кадастровий номер 5910136600:14:002:0188, для індивідуального садівництва.

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 12 січня 2021 року зустрічний позов ОСОБА_2 об`єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 .

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 26 травня 2022 року, залишеним без змін постановою Сумського апеляційного суду від 26 липня 2022 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

Встановлено факт, що має юридичне значення, а саме те, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є рідним батьком ОСОБА_1 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частину квартири, загальною площею 57,88 кв. м, житловою площею 38,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер

ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 , суди попередніх інстанцій виходили з того, що, окрім ОСОБА_4 спадкоємцем ОСОБА_3 першої черги за законом є його син ОСОБА_1 , який має право на обов`язкову частку у спадщині після смерті батька, незалежно від змісту заповіту, як непрацездатний син, якому на час відкриття спадщини виповнилося 72 роки. Оскільки він не в змозі отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно у зв`язку з наявними розбіжностями у правовстановлюючих документах, суди дійшли висновку, що його вимоги про визнання права власності на 1/4 частину квартири в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_3 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову про зменшення розміру обов`язкової частки, суди попередніх інстанцій виходили з того, що в судовому засіданні не знайшов підтвердження факт відсутності або негативного характеру відносин між відповідачем ОСОБА_1 та спадкодавцем ОСОБА_3 , як і факт наявності неприязних стосунків між ними у зв`язку з аморальною поведінкою відповідача, ухилення відповідача за зустрічним позовом від надання допомоги батькові, а тому відсутні підстави для зменшення обов`язкової частки ОСОБА_1 у спадщині.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У серпні 2022 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Муйдінова Р. М. на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми

від 26 травня 2022 року та постанову Сумського апеляційного суду

від 26 липня 2022 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 06 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат Муйдінов Р. М., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано, що мати позивачки за зустрічним позовом оформила свою частину спадщини, виходячи з розміру обов`язкової частки у спадщині ОСОБА_1 , однак станом на час розгляду справи його обов`язкова частка у спадщині ще не була оформлена, а тому могла бути зменшена відповідно до статті 1241 ЦК України.

Норма статті 1241 ЦК України не містить обмежень і не прив`язує відсутність права на звернення до суду з фактом оформлення спадщини на частину майна, яка не входить у розмір обов`язкової частки.

Вважає, що суди попередніх інстанцій не дослідили та не оцінили твердження ОСОБА_1 , які він виклав у відзиві на позовну заяву, як окремо, так і у сукупності з іншими доказами, не дослідили та не оцінили його безвідповідальну поведінку, що призвело до помилкового вирішення спору.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не поданий.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_3 помер

ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Суми у віці 95 років.

Постановою заступника завідувача Сумської міської державної нотаріальної контори від 04 червня 2020 року за № 3405/02-31 відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом (обов`язкова частка) на майно, що належало померлому ОСОБА_3 , з підстав неможливості встановлення факту кровного споріднення між ОСОБА_1 та

ОСОБА_3 , та не подання необхідних для вчинення нотаріальних дій документів, що підтверджують право власності на майно.

З довідки - характеристики об`єкту нерухомого майна, виданої ТОВ «ДП Регіональна агенція технічної інвентаризації» від 15 листопада 2019 року

№ 409-1-11/19 вбачається, що квартира за адресою:

АДРЕСА_1 , має загальну площу 57,88 кв. м, житлову площу 38,8 кв. м;

а ринкова вартість вказаної квартири згідно з висновком суб`єкта оціночної діяльності ТОВ «Ерестей» від 23 грудня 2019 року становить 376 220 грн.

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого Виконавчим комітетом Сумської міської ради народних депутатів Сумської області

20 квітня 1993 року, квартира, яка знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 , належить на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_3 .

З довідки Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради від 19 листопада 2019 року вбачається, що квартира за адресою:

АДРЕСА_1 , зареєстрована на праві власності за ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .

За життя ОСОБА_3 09 лютого 1996 року склав нотаріально посвідчений заповіт, за яким на випадок своєї смерті все належне йому майно заповів своїй доньці ОСОБА_4 .

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до складу якої увійшла квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також земельна ділянка під номером АДРЕСА_3 , яка знаходиться в Сумській міській громадській організації садівничого товариства «ІНФОРМАЦІЯ_4» в м. Суми.

З копії спадкової справи № 131/2019, заведеної після смерті ОСОБА_3 , вбачається, що у шестимісячний строк після смерті ОСОБА_3 ОСОБА_1 подав заяву до Сумської державної нотаріальної контори, згідно якої останній приймає спадщину за законом (обов`язкова частка).

Також із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 звернулася дочка померлого ОСОБА_4 - матір відповідачки за первісним позовом, позивачки за зустрічним -

ОСОБА_2 .

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 січня 2020 року встановлено юридичний факт того, що Державний акт на право власності на земельну ділянку серії СМ № 03218 на ім`я ОСОБА_3 , виданий на підставі рішення виконкому Сумської міської ради Ради народних депутатів від 17 лютого 1994 року №70 та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 2973, що розташована на території Сумської міської ради та призначена для садівництва, належить ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

13 березня 2020 року державний нотаріус Сумської міської державної нотаріальної контори Комендантова О. І. видала ОСОБА_4 свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 3/4 частки земельної ділянки під номером АДРЕСА_3 , загальною площею

0,0709 га, кадастровий номер 5910136600:14:002:0188, для індивідуального садівництва; ринкова вартість якої згідно з висновком суб`єкта оціночної діяльності становить 42 540 грн.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 07 квітня 2020 року у справі № 592/665/20 встановлено факт належності на праві приватної власності ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , яка померла

ІНФОРМАЦІЯ_2 , квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; визнано за ОСОБА_4 право власності на 3/4 частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_3 , який помер

ІНФОРМАЦІЯ_1 .

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими та підстав для їх скасування немає.

Щодо первісного позову про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності

Статтями 1216 1218 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає

в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк

у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220 1222 1270 ЦК України).

Право на обов`язкову частку у спадщині врегульовано статтею

1241 ЦК України, частиною першою якої передбачено, що право на обов`язкову частку у спадщині мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатні вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Право на обов`язкову частку - це суб`єктивне майнове право окремих спадкоємців першої черги (стаття 1261 ЦК України) отримати певну частку у спадщині, незалежно від змісту заповіту.

Таким чином, свобода спадкового розпорядження обмежується правом осіб, які закликаються до спадкування незалежно від волі спадкодавця, в силу прямої вказівки закону.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 , як непрацездатний син спадкодавця, оскільки йому на момент відкриття спадщини виповнилося 72 роки, відповідно до приписів частини першої статті 1241 ЦК України має право на обов`язкову частку в спадщині, проте не може її оформити через наявність відмінностей у свідоцтві про право власності на спірну квартиру та у довідці Департаменту ресурсних платежів Сумської міської ради, а також з підстав неможливості встановлення факту кровного споріднення між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Також судами встановлено, що розбіжності між прізвищами позивача « ОСОБА_3 » та його батька - померлого « ОСОБА_3 » виникли в результаті помилкового перекладу прізвища з російської мови на українську та допущення описки в написанні прізвищ та по-батькові в свідоцтві про народження позивача « ОСОБА_3 » замість « ОСОБА_3 » при складанні відповідних актових записів.

Вказані обставини також визнаються відповідачкою за первісним позовом ОСОБА_2 .

Також судами враховано, що рішенням Ковпаківського районного суду

м. Суми від 07 квітня 2020 року було встановлено факт належності на праві приватної власності ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , спірної квартири, а виявлені нотаріусом розбіжності у правовстановлюючих документах не є перешкодою для реалізації ОСОБА_1 права на прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3 .

Крім того, рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 07 квітня 2020 року визнано за ОСОБА_4 право власності на 3/4 частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_3 , з урахуванням обов`язкової частки в спадщині в розмірі 1/4 частини, яка належить непрацездатному сину спадкодавця ОСОБА_1 .

Враховуючи вищевикладене, суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку про задоволення позову ОСОБА_1 , встановлення факту, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є рідним батьком ОСОБА_1 та визнання за останнім права власності на 1/4 частину спірної квартири в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 .

Щодо зустрічного позову про зменшення розміру обов`язкової частки у спадщині та визнання права власності

Відповідно до частини першої статті 1241 ЦК України розмір обов`язкової частки у спадщини може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

При вирішенні спорів про зменшення розміру обов`язкової частки у спадщині встановленню та оцінюванню судом підлягає характер відносин між спадкодавцем та спадкоємцем, інші обставини, що мають істотне значення. Зокрема ними може вважатися тривала відсутність спілкування між спадкодавцем і спадкоємцем, неприязні стосунки, зумовлені аморальною поведінкою спадкоємця тощо.

Зменшення розміру обов`язкової частки в спадщині полягає у пропорційному зменшенні частки такого спадкоємця.

Отже, аналіз вказаних норм матеріального права дає підстави для висновку, що заявляючи вимоги про зменшення розміру обов`язкової частки, позивач повинен довести суду та підтвердити належними і допустимими доказами підстави такого зменшення, зокрема, відсутність або негативний характер відносин між спадкоємцями та спадкодавцем, неприязні стосунки в зв`язку з аморальною поведінкою спадкоємця тощо.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 28 листопада 2019 року у справі № 707/2048/17, від 23 січня 2020 року у справі № 497/51/18, від 31 березня 2021 року у справі № 637/882/19 (провадження № 61-8090св20).

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Тобто саме на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

За змістом частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановивши, що позивач за зустрічним позовом не надала належних та достатніх доказів на підтвердження того, що між відповідачем та спадкодавцем було припинено спілкування чи існували неприязні стосунки, зумовлені поведінкою саме відповідача, або інших обставин, які мають істотне значення, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічних позовних вимог.

При цьому судами враховано, що самі по собі обставини того, що ОСОБА_4 мешкала з 2015 року разом з батьком ОСОБА_3 та забезпечувала його догляд, лікування, створення комфортних умов життя, за відсутності будь-яких фактів її звернення до відповідача за зустрічним позовом про надання допомоги в цьому, не можуть свідчити про такі неприязні стосунки між спадкодавцем та ОСОБА_1 та ухилення останнього від надання допомоги, які б могли стати підставою для зменшення його частки у праві на спадщину.

Таким чином, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Однакове застосування законузабезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед закономта правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального прав.

Колегія суддів вважає, що рішення судів попередніх інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому їх відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Муйдінова Родіона Мукумовича залишити без задоволення.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 26 травня 2022 року та постанову Сумського апеляційного суду від 26 липня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта